ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" листопада 2026 р. Справа№ 920/864/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Сковородіної О.М.
Гончарова С.А.
розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-2005"
на ухвалу Господарського суду Сумської області
від 15.07.2026
про повернення позовної заяви
у справі №920/864/26 (суддя Заєць С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-2005"
до Роменської міської ради
про визнання договору недійсним та визнання укладеною додаткової угоди
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-2005" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Роменської міської ради (надалі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати недійсним договір оренди землі від 15.03.2024 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:007:0228 площею 6,8851 га, що розташована за межами населених пунктів на території Біловодського старостинського округу Роменської міської територіальної громади, укладений між Роменською міською радою (орендодавець) та ТОВ "ГАРАНТ-2005" (орендар), речове право оренди за яким зареєстроване 06.06.2024 (індексний номер 73559736);
- визнати укладеною з 10.02.2024 додаткову угоду №1 до договору оренди землі №89 від 09.02.2017 у запропонованій позивачем редакції, якою договір оренди землі №89 від 09.02.2017 поновлюється до 10.02.2031.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на спірній земельній ділянці розташований належний позивачу на праві власності комплекс з приймання, очистки, сушки та зберігання зерна, а сама ділянка перебувала в користуванні позивача на підставі договору оренди землі №89 від 09.02.2017, укладеного строком на 7 років. Листом №5 від 09.01.2024 позивач повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди землі №89. Рішенням від 22.02.2024 відповідач поновив позивачу право оренди за договором від 09.02.2017 шляхом укладення нового договору оренди землі, який сторони підписали 15.03.2024 на інших умовах, зокрема щодо розміру орендної плати. 06.06.2024 проведено державну реєстрацію права оренди за договором від 15.03.2024 та припинення права оренди, що виникло на підставі договору №89.
На думку позивача, договір оренди землі №89 від 09.02.2017 вважається поновленим в силу статті 33 Закону України "Про оренду землі" на той самий строк і на тих самих умовах, а поновлення мало бути оформлене додатковою угодою, а не новим договором. Договір від 15.03.2024, як стверджує позивач, було підписано вимушено, з метою збереження можливості користування земельною ділянкою під належним йому майном, з дефектом волевиявлення (частина третя статті 203, частина перша статті 215 Цивільного кодексу України) та з порушенням засад добросовісності, розумності та справедливості.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 15.07.2026 позовну заяву ТОВ "ГАРАНТ-2005" повернуто позивачеві без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що позивач не усунув недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 10.07.2026, оскільки не надав обґрунтованих підстав для об`єднання в одній позовній заяві декількох позовних вимог.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди землі від 09.02.2017 №89 та договір оренди землі від 15.03.2024 б/н хоча й стосуються одного й того ж предмета - земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:007:0228 - та укладені між тими самими сторонами, однак є окремими правочинами, а договір від 15.03.2024 не містить зазначення про те, що його укладено на виконання договору №89 або в його межах. Крім того, за висновком місцевого суду, обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача на підставі кожного з двох правочинів, не підтверджуються тими самими доказами. З огляду на це суд дійшов висновку, що недоліки позовної заяви не усунуто, та повернув позовну заяву на підставі частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ТОВ "ГАРАНТ-2005" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 15.07.2026 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, а її висновки не відповідають обставинам справи.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
- обидві позовні вимоги виникли з одних правовідносин між тими самими сторонами та стосуються однієї земельної ділянки; вирішення питання щодо законності укладення договору оренди землі від 15.03.2024 неможливе без встановлення наявності чи відсутності у позивача права на поновлення договору оренди землі №89 від 09.02.2017, а тому вимоги є взаємопов`язаними як підставами їх виникнення, так і предметом доказування;
- докази, подані позивачем, є спільними для обох вимог, оскільки підтверджують обставини виникнення, існування та припинення орендних правовідносин щодо однієї земельної ділянки, звернення позивача про поновлення договору, дії та рішення відповідача, а також обставини укладення спірного договору;
- на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі суд першої інстанції фактично здійснив попередню оцінку доказів, що виходить за межі його процесуальних повноважень на цій стадії;
- вимога суду про роз`єднання вимог змушує позивача захищати одне й те саме право у двох окремих провадженнях, що суперечить принципу процесуальної економії та вимозі щодо ефективного способу захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 31.08.2021 у справі №903/1030/19);
- справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, в якому до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову (стаття 46 ГПК України), тому на стадії відкриття провадження відсутні підстави для висновку про порушення правил об`єднання позовних вимог.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2026 апеляційну скаргу у справі №920/864/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Сковородіна О.М., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2026 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/864/26 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
17.08.2026 матеріали справи №920/864/26 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ГАРАНТ-2005" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 15.07.2026 у справі №920/864/26. Апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
06.07.2026 ТОВ "ГАРАНТ-2005" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Роменської міської ради про визнання договору недійсним та визнання укладеною додаткової угоди.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 10.07.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом надання:
- письмових пояснень в обґрунтування підстав об`єднання в одній позовній заяві декількох позовних вимог;
- належних доказів доплати судового збору у розмірі 1 996,80 грн.
Залишаючи позовну заяву без руху, місцевий суд дійшов висновку, що заявлені вимоги ґрунтуються на двох окремих договорах - договорі оренди землі від 09.02.2017 №89 та договорі оренди землі від 15.03.2024 б/н, які не пов`язані між собою ні підставою виникнення, ні поданими доказами, а тому позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог.
14.07.2026 позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено платіжну інструкцію про доплату судового збору у розмірі 1 996,80 грн та викладено письмові пояснення щодо підстав об`єднання позовних вимог. У поясненнях позивач зазначив, що обидві вимоги виникли з одних правовідносин між тими самими сторонами, стосуються однієї земельної ділянки, а вирішення питання про законність договору від 15.03.2024 неможливе без встановлення права позивача на поновлення договору оренди землі №89 від 09.02.2017.
Оскаржуваною ухвалою від 15.07.2026 суд першої інстанції, визнав недоліки позовної заяви неусуненими та повернув позовну заяву на підставі частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін
Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Щодо можливості залишення позовної заяви без руху з підстав порушення правил об`єднання позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (частина 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Верховний Суд в постанові від 18.08.2023 у справі №910/21280/21, серед іншого зазначив, що якщо позивач порушив ті правила об`єднання позовних вимог, які не передбачені нормами частин четвертої та п`ятої статті 173 ГПК України, він не може усунути недоліки позовної заяви, адже встановлення та усунення недоліків у зв`язку з порушенням правил об`єднання позовних вимог ГПК України не передбачено.
Таким чином, зобов`язавши позивача в ухвалі про залишення позованої заяви без руху від 10.07.2026 надати письмові пояснення в обґрунтування підстав об`єднання позовних вимог, суд першої інстанції вийшов за межі вимог, визначених ч. 1 ст. 174 ГПК України, а незгода суду з наданими позивачем поясненнями не могла бути підставою для визнання позовної заяви неподаною та її повернення на підставі ч. 4 ст. 174 цього Кодексу.
Щодо дотримання позивачем правил об`єднання позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 173 Господарського процесуального кодексу України).
Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (частина 5 статті 173 Господарського процесуального кодексу України).
Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства (частина 6 статті 173 Господарського процесуального кодексу України).
У постанові від 02.04.2026 у справі №910/14860/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, з посиланням на пункт 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18, зазначив, що під вимогою розуміють матеріально-правову вимогу, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги: (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна. Водночас аналіз пункту 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України у системному співвідношенні з положеннями статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 173 Господарського процесуального кодексу України і розглянути кожну із заявлених вимог окремо.
Отже, наявність підстав для роз`єднання позовних вимог за правилами частини шостої статті 173 Господарського процесуального кодексу України та розгляду кожної з вимог окремо унеможливлює повернення судом позовної заяви незалежно від того, чи суд застосував надані йому повноваження. Тоді як підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України є встановлення господарським судом обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, наведених саме в частинах четвертій, п`ятій статті 173 Господарського процесуального кодексу України.
Тобто, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п`ятій статті 173 Господарського процесуального кодексу України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов. Схожі за змістом правові висновки викладені також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2022 у справі №911/2401/21, від 19.12.2022 у справі №921/318/22, від 05.03.2025 у справі №911/2395/24, від 17.12.2025 у справі №911/2608/25.
Виходячи з таких критеріїв, колегія суддів зазначає, що обидві заявлені позивачем вимоги стосуються одних і тих самих сторін, одного об`єкта - земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:007:0228 площею 6,8851 га, на якій розташоване нерухоме майно позивача, та виникли з одних орендних правовідносин, пов`язаних із реалізацією позивачем переважного права на поновлення договору оренди землі №89 від 09.02.2017 після спливу його строку в лютому 2024 року.
Підставою обох вимог позивач визначає єдиний комплекс фактичних обставин: звернення орендаря з листом №5 від 09.01.2024 про поновлення договору, прийняття відповідачем рішення від 22.02.2024 про поновлення права оренди за договором від 09.02.2017 шляхом укладення нового договору, укладення сторонами договору від 15.03.2024, державна реєстрація права оренди за ним із одночасним припиненням права оренди за договором №89. Позивач стверджує, що договір №89 мав бути поновлений шляхом укладення додаткової угоди, а договір від 15.03.2024 укладено замість такої додаткової угоди та є недійсним.
Зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про взаємопов`язаність заявлених позовних вимог, оскільки висновок суду щодо наявності чи відсутності підстав для поновлення договору №89 шляхом укладення додаткової угоди безпосередньо впливає на оцінку дійсності договору від 15.03.2024, який стосується тієї самої земельної ділянки та того самого періоду користування, і навпаки. Обставини, на яких ґрунтуються обидві вимоги, підтверджуються тими самими доказами (договори оренди землі, витяги з Державного реєстру речових прав, листування сторін у 2024 році щодо поновлення права оренди, рішення відповідача).
При цьому колегія суддів зазначає, що сама лише обставина формальної самостійності договорів від 09.02.2017 та від 15.03.2024 не свідчить про різні підстави виникнення вимог, оскільки саме питання правового взаємозв`язку цих договорів становить суть спору. При цьому висновок місцевого суду про те, що обставини за кожним із договорів не підтверджуються тими самими доказами, не містить жодного аналізу доданих до позовної заяви доказів і не відповідає змісту позовної заяви.
Колегія суддів також враховує виснови Верховного Суду наведені в постанові від 09.06.2026 у справі №927/989/25 відповідно до яких вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення попереднього договору оренди тієї самої ділянки розглядаються господарськими судами в одному провадженні.
Заборон, передбачених частинами 4, 5 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не встановлено, оскільки обидві вимоги підлягають розгляду за правилами господарського судочинства одним і тим самим судом.
Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.08.2023 у справі №910/21280/21 (пункт 9.11) зазначила, що якщо порушення правил об`єднання позовних вимог об`єктивно неможливо виявити та встановити на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі і воно може бути встановлене лише в ході розгляду справи шляхом дослідження та оцінки доказів, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті постановляє ухвалу про роз`єднання позовних вимог. Таке питання вирішується, зокрема, у підготовчому засіданні (частина 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України).
За наведеного вище колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, а доводи апеляційної скарги в цій частині - обґрунтованими.
Водночас колегія суддів зазначає, що предметом даного апеляційного перегляду є виключно процесуальне питання прийняття позовної заяви до розгляду та не є оцінкою обґрунтованості позовних вимог, яка здійснюється судом першої інстанції під час розгляду справи по суті.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ за своєю природою потребує регулювання з боку держави, яке може змінюватися у часі та просторі відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб. Встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі "Станев проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria) [ВП], заява № 36760/06, п. 230, ECHR 2012). Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі "Перес де Рада Каванил`єс проти Іспанії").
Господарський суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ГПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Повернення позовної заяви з підстав, не передбачених законом, при наявності у суду процесуальних засобів для вирішення питання про роз`єднання позовних вимог під час розгляду справи є непропорційним обмеженням права позивача на доступ до суду.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, а також доводи позивача, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував статті 173, 174 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок чого безпідставно повернув позовну заяву ТОВ "ГАРАНТ-2005" без розгляду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство (неплатоспроможність) без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції (частина 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 275 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-2005" підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Сумської області від 15.07.2026 у справі №920/864/26 - скасуванню, а справа - направленню на розгляд до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, а справа - направленню на розгляд до суду першої інстанції, то з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 129, 255, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-2005" задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Сумської області від 15.07.2026 у справі №920/864/26 скасувати.
Матеріали справи №920/864/26 передати на розгляд до Господарського суду Сумської області зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді О.М. Сковородіна
С.А. Гончаров