Судові рішення

Постанова № 141225254 у справі № 922/3122/19 від 03.11.2026

Постанова від 03.11.2026 у господарській справі № 922/3122/19 (категорія «Щодо припинення права оренди»). Суд: Східний апеляційний господарський суд, суддя Демідова Поліна Віталіївна.

Справа№ 922/3122/19
СудСхідний апеляційний господарський суд
СуддяДемідова Поліна Віталіївна
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяЩодо припинення права оренди
Дата ухвалення03.11.2026
Надійшло до реєстру05.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141225254

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Харків Справа № 922/3122/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., при секретарі судового засідання Курило Є.П., розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (вх.1993Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 31.07.2026 у справі №922/3122/19

за позовом: Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, Харківська обл, м.Харків,

до відповідача-1. Берестинської міської ради, Харківська обл, м.Берестин,

до відповідача-2 Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків,

до відповідача-3: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", м.Київ,

до відповідача-4: ОСОБА_1 , Харківська обл, м.Берестин,

до відповідача-5: Фермерського господарства "Томко", Харківська обл, м.Берестин

про визнання незаконним і скасування наказу, визнання недійсними договорів, скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути земельну ділянку,

Представники сторін згідно з протоколом судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Первомайська місцева прокуратура Харківської області звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ФОП Томка Андрія Івановича, Сільськогосподарського ТОВ "Мрія", в якому просла: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 30.04.2015 року № 1065-СГ; визнати недійсним, укладений 07.05.2015 року між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та Томком Андрієм Івановичем договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 50,5159 га, яка розташовані за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9736300 від 19.05.2015 року; визнати недійсним, укладений 01.06.2018 року між фізичною особою- підприємцем Томком Андрієм Івановичем та СТОВ "Мрія", договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 50,5159 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27162362 від 17.07.2018 року; зобов`язати фізичну особу-підприємця Томка Андрія Івановича повернути, а Головне управління Держгеокадастру у Харківській області прийняти земельну ділянку загальною площею 50,5159 га, що знаходиться за адресою: Кирилівська сільська рада Красноградського району Харківської області, кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0081 вартістю 1446254,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оспорюваний наказ ГУ Держземагентства, договори оренди та суборенди земельної ділянки не відповідають вимогам законодавства, що є підставою для скасування наказу, визнання цих договорів недійсними та скасування їх державної реєстрації, а також зобов`язання ФОП Томка А.І. повернути земельну ділянку державі в особі ГУ Держгеокадастру. Також прокурор просив визнати поважними причини пропуску строку позовної давності, оскільки прокурор в цій справі є самостійним позивачем і про порушення інтересів держави дізнався у червні 2017 року, після надходження інформації та документів від ГУ Держгеокадастру (лист від 14.06.2017 № 10-20-14-10158/0/19-17).

Господарський суд Харківської області рішенням від 26.01.2021 залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2021, встановивши підстави для визнання оспорюваних договорів недійсними, у позові відмовив, виходячи з того, що прокурором пропущено строк позовної давності щодо заявлених вимог.

Верховний суд постановою від 15.09.2021 касаційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнив частково; постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 26.01.2021 у справі № 922/3122/19 скасував; справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд зазначив, що суд першої інстанції у порушення положень закону, без урахування відповідних висновків Верховного Суду, застосував строк позовної давності до вимог прокурора, заявлених до ГУ Держгеокадастру і ФОП Томко А.І., хоча ці особи з відповідною заявою про застосування позовної давності не зверталися. При цьому, судом апеляційної інстанції не надано будь-якої оцінки тим обставинам, що за вимогами прокурора, заявленими до СТОВ "Мрія" позовну давність не пропущено. Крім того, суди належним чином не вирішили клопотання прокурора про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, не надали відповідної правової оцінки наведеним у цій заяві обставинам та наданим на їх підтвердження доказам, а також не навели обґрунтування, за якими такі доводи і докази не приймають до уваги. Зокрема, не надано жодної оцінки тим обставинам, що позов до суду загальної юрисдикції було подано з дотриманням вимог процесуального закону у межах строку позовної давності, а обставини для закриття провадження у справі виникли згодом після реєстрації Томка А.І. як фізичної особи-підприємця, дострокового розірвання сторонами оспореного у цій цивільній справі договору суборенди землі від 01.07.2015 та укладення 01.06.2018 договору суборенди спірної земельної ділянки вже між ФОП Томком А.І. та СТОВ "Мрія". Суд зауважив, що таким діям відповідачів (ФОП Томка А.І. та СТОВ "Мрія") судами попередніх інстанцій також не надано оцінки, як і не надано оцінки обставинам повторного укладення договору суборенди одразу після спливу позовної давності до вимог про визнання недійсним договору оренди.

Господарський суд Харківської області ухвалою від 29.11.2021, після повернення матеріалів справи до суду, прийняв її до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначив у справі проведення підготовчого засідання.

19.05.2026 до суду надійшло клопотання прокурора про зміну предмету позову (вх. 12038), відповідно до якого позовні вимоги сформульовані наступним чином:

- визнати недійсним, укладений 07.05.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та Томком Андрієм Івановичем договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 50,5159 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9736300 від 19.05.2015;

- визнати недійсним, укладений 01.06.2018 між фізичною особою-підприємцем Томко Андрій Іванович та СТОВ "Мрія", договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 50,5159 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27162362 від 17.07.2018;

- зобов`язати фізичну особу-підприємця Томка Андрія Івановича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути, а Головне управління Держземагентства у Харківській області прийняти земельну ділянку загальною площею 50,5159 га, що знаходиться за адресою: Кирилівська сільська рада Красноградського району Харківської області, кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0081 вартістю 1 446 254,07 грн.

Господарський суд Харківської області ухвалою від 11.06.2026 залучив Томка Андрія Івановича співвідповідачем у справі № 922/3122/19 в частині позовних вимог про визнання недійсним, укладеного 07.05.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та Томком Андрієм Івановичем договору оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 50,5159 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9736300 від 19.05.2015; залучив ФГ "Томко" співвідповідачем у справі № 922/3122/19 в частині позовних вимог про визнання недійсним, укладеного 01.06.2018 між фізичною особою-підприємцем Томко Андрій Іванович та СТОВ "Мрія", договору суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 50,5159 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27162362 від 17.07.2018; прийняв до розгляду клопотання Берестинської окружної прокуратури про зміну предмета позову від 19.05.2026 вх. 12038 та продовжив судовий розгляд справи з урахуванням викладених в ній обставин та позовних вимог; замінив первісного відповідача по даній справі Головне управління Держгеокадастру у Харківській області на процесуального правонаступника Берестинську міську раду в порядку ст. 52 ГПК України в частині позовних вимог про повернення Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 50,5159 га (кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0081), розташовану за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області.

Господарський суд Харківської області (суддя М.І. Шатерніков) рішенням від 31.07.2026 (повне рішення складено 20.08.2026) позов задовольнив повністю; визнав недійсним, укладений 07.05.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та Томком Андрієм Івановичем договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 50,5159 га, яка розташовані за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9736300 від 19.05.2015; визнав недійсним, укладений 01.06.2018 між фізичною особою-підприємцем Томко Андрій Іванович та СТОВ "Мрія", договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 50,5159 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 27162362 від 17.07.2018; зобов`язав фізичну особу-підприємця Томка Андрія Івановича повернути, а Берестинську міську раду прийняти земельну ділянку загальною площею 50,5159 га, що знаходиться за адресою: Кирилівська сільська рада Красноградського району Харківської області, кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0081 вартістю 1 446 254,07 грн; стягнув з Томка Андрія Івановича на користь Харківської обласної прокуратури 5763,00 грн судового збору сплаченого при подачі позову.

Мотивуючи ухвалене рішення суд першої інстанції зазначив про наявність підстав для подання прокурором позову самостійно, враховуючи, що порушення інтересу держави відбулося внаслідок ігнорування сторонами договору встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою в силу прагнення отримати земельну ділянку за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів, що спричинило шкоду фінансовим інтересам держави, у вигляді ненадходження коштів до бюджету та беручи до уваги, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області, як попередній власник земельної ділянки, був органом, уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у т.ч. законності укладення цивільно-правових угод з цих питань, і зазначений орган визначено прокурором як відповідача. Суд зазначив, що встановлені у справі обставин свідчать про те, що дії Томка А.І. щодо отримання в оренду земельної ділянки на території Кирилівської сільської ради Красноградського району загальною площею 50,5159 га, кадастровий номер: [номер приховано]:01:000:0081 були фактично спрямовані не на ведення фермерського господарства особисто, а на отримання СТОВ "Мрія" цієї земельної ділянки за спрощеною процедурою, без проведення земельних торгів, а Головне управління Держземагенства у Харківській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для визнання спірного договору оренди від 07.05.2015 недійсним відповідно до частини першої статті 230 Цивільного кодексу України. Враховуючи, що недійсний договір не породжує правових наслідків, крім пов`язаних з його недійсністю суд зазначив, що земельна ділянка підлягає поверненню, при цьому враховуючи, що станом на теперішній час спірна земельна ділянка зареєстрована за Берестинською міською радою вона підлягає поверненню раді. В частині застосування строків позовної давності до заявлених вимог суд зазначив, що не вбачає жодних правових підстав для її застосування, оскільки про порушення інтересів держави прокурор довідався після отримання листа 14.06.2017 від ГУ Держгеокадастру у Харківській області разом з копіями документів щодо виділення земельних ділянок Томку А.І. у користування та звернувся до суду в межах загального строку позовної давності. Також, суд зазначив, що визнання судом недійсним договору оренди землі від 07.05.2015 року який було укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області (орендодавець) та Томко Андрієм Івановичем (орендар) є підставою для визнання недійсним договору суборенди від 01.06.2018 оскільки чинність договору суборенди земельної ділянки прямо пов`язана з чинністю договору оренди.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що рішення ухвалене за неповного з`ясування обставин справи, ґрунтується на припущеннях щодо намірів відповідача, містить неправильне застосування норм матеріального права, ухвалене з істотними порушеннями норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи, просить: прийняти апеляційну скаргу до розгляду; поновити строк на апеляційне оскарження; скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 31.07.2026 у справі №922/3122/19 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області, відмовити повністю; судові витрати за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій, покласти на позивача.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу заявник зазначає про незаконність заміни ГУ Держгеокадастру у Харківській області на Берестинську міську раду, оскільки предметом даного спору є правомірність наказу ГУ Держземагенства у Харківській області від 30.04.2015 р. №1065-СГ, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в користування на умовах оренди Томку А.І., правомірність дій ГУ Держгеокадастру, законність передачі земельної ділянки в оренду та законність укладеного державним органом договору оренди, при цьому, суд усунув із процесу суб`єкта, дії якого стали предметом оскарження та вирішив справу без належного відповідача, що, на його думку, є підставою для скасування рішення на підставі п.4 ч.3 ст.277 ГПК України. Скаржник також наголошує, що суд усунувши ГУ Держгеокадастру досліджував правомірність дій особи, яка не була стороною, встановлював порушення з боку особи, яка фактично не брала участі у розгляді та позбавив відповідний орган можливості реалізувати право на судовий захист. Також, заявник зазначає, що суд неправильно застосував ст.230 ЦК України, оскільки не зазначив: які саме відомості в заяві Томка А.І., були неправдивими; які документи, що були надані Томко А.І., містили недостовірну інформацію; які конкретні відомості стали вирішальною підставою для прийняття наказу, у зв`язку з чим, на думку скаржника, висновок про обман побудований виключно на припущенні про майбутню поведінку особи. Скаржник наголошує, що ні Земельний кодекс України, ні Закон України «Про фермерське господарство» не передбачали обов`язку підтвердження наявності сільськогосподарської техніки, обов`язку підтвердження наявності найманих працівників, обов`язку підтвердження фінансового забезпечення господарства, проведення органом влади перевірки "дійсності намірів" заявника, проведення оцінки майбутньої господарської діяльності особи, що, на його думку, свідчить про створення додаткові критерії одержання землі, які відсутні в законі. Заявник зазначив, що суд першої інстанції вийшов за межі повноважень щодо оцінювання освітньої кваліфікації заявника, а також не врахував правових висновків Верховного суду у справі №922/511/24. Скаржник зауважує, що суд безпідставно відхилив заяву про застосування позовної давності, оскільки на момент отримання листа Держгеокадастру органами прокуратури вже було розпочато комплекс заходів щодо перевірки законності передачі земель та у відзиві відповідача (ФГ Томко) обґрунтовано зверталася увага на публічність земельного кадастру та відкритість відповідних реєстраційних даних, крім того доводи відповідачів щодо можливості ранішого виявлення спірних обставин судом належним чином не спростовані. Скаржник наголошує, що фактично суд визнав наявність порушення інтересів держави без будь-якого належного доказового підтвердження та при ухваленні рішення не встановив: хто є належним суб`єктом спірних правовідносин на момент винесення рішення; чи може бути звернене виконання рішення до особи, яка припинила статус підприємця; які наслідки має заміна сторони у договорі суборенди.

07.10.2026 від Берестинської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій він заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» на рішення Господарського суду Харківської області від 31.07.2026 у справі №922/3122/19 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 31.07.2026 у справі №922/3122/19 залишити без змін.

В поданому відзиві прокурор зазначає, що земельна ділянка, з приводу якої виникли спірні правовідносини, з моменту звернення прокурором із позовною заявою, у зв`язку змінами у законодавстві на момент прийняття ухвали Господарського суду Харківської області від 11.06.2026 у справі № 922/3122/19 вже не належала до державної власності, та не могла бути повернута до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, а процесуальне правонаступництво було зумовлене не переходом адміністративної компетенції Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до органу місцевого самоврядування, а зміною особи власника у розрізі позовної вимоги про повернення спірної земельної ділянки. Прокурор зауважив, що дослідивши матеріали справи, хронологію дій та долучені докази, суд першої інстанції правомірно встановив порушення вимог ст. ст. 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України та ст. ст. 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство». Прокурор звертає увагу на те, порушення порядку укладення договору було пов`язане із замовченням дійсних намірів використання пільгової процедури отримання землі для подальшого одержання доходу від передачі земельної ділянки у суборенду, що стало підставою для застосування судом ч. 1 ст. 230 ЦК України. Прокурор зазначає про помилковість посилання скаржника на постанову Верховного Суду у справі № 922/511/24, наголошуючи, що питання про те, чи поширювалася на заявника законна можливість завершити раніше розпочату процедуру без земельних торгів, не тотожне питанню про те, чи було дотримано спеціальні умови отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства при укладенні оспорюваного договору оренди землі. Прокурор також зазначає, що доводи апеляційної скарги про те, що проведення прокуратурою окремих перевірочних заходів у квітні 2017 року або публічність відомостей про земельну ділянку самі по собі свідчать про обізнаність прокурора з порушенням інтересів держави, ґрунтуються на помилковому ототожненні моменту початку збирання інформації з моментом встановлення юридично значимих обставин порушення, оскільки належні відомості, які дали можливість встановити відповідні обставини та сформувати правові підстави позову, отримані прокуратурою у червні 2017 року, а позов у справі № 922/3122/19 пред`явлено у 2019 році, коли встановлений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності не сплив.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2026, в порядку ст.32 Господарського процесуального кодексу України, для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Демідова П.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.09.2026 поновив Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 31.07.2026 у справі №922/3122/19; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (вх.1993Х/2) ; призначив розгляд апеляційної скарги на 03 листопада 2026; встановив учасникам справи термін до 08.10.2026 (включно) подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання та письмові пояснення з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження; витребував у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3122/19, необхідні для розгляду скарги.

Копія вказаної ухвали направлена до електронних кабінетів сторін.

Відповідно до ч.1 ст.285 ГПК України судові рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.

Частиною 6 ст.242 ГПК України, передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з довідками, сформованими в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" копія ухвали суду від 23.09.2026 доставлена до електронних кабінетів сторін 23.09.2026 після 15:00, у зв`язку з чим, враховуючи положення ч.6 ст.242 ГПК України, вона вважається врученою 23.09.2026.

Отже, сторони належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження, дату, час та місце розгляду апеляційної скарги заявника.

29.09.2026 матеріали справи № 922/3122/19 у 5-ти томах надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 03.11.2026 виправив описку, допущену у вступній частині ухвали Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2026 у справі № 922/3122/19, шляхом зазначення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, як відповідача-2 у справі.

Представник скаржника в судове засідання з`явився, підтримав подану апеляційну скаргу, просив задовольнити її та скасувати рішення суду першої інстанції.

Прокурор в судове засідання з`явився, заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники провадження у справі в судове засідання не з`явились про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представників відповідачів 1, 2, 4, 5.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).

Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційним господарським судом враховані обставини, встановлені судом першої інстанції про наступне.

18.11.2013 Томко А.І. завернувся до Головного управління Держземагентства у Харківській області із заявою, в якій просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 50,5159 га для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області для подальшої передачі в оренду. До заяви було додано: викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; інформацію про віднесення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення державної власності (довідка по формі 6-зем станом на 01.01.2013); копію паспорта громадянина України; копію ідентифікаційного коду; документи, що підтверджують наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (копія диплома); обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства (бізнес-план).

Головне управління Держземагентства у Харківській області наказом від 22.11.2013 № ХА/6323381000:01:000/00000534 Томку А.І. надало дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту с. Світле Красноградського району Харківської області; орієнтовний розмір земельної ділянки 50,5159 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (ріллі) для ведення фермерського господарства.

Головне управління Держземагентства у Харківській області наказом від 30.04.2015 № 1065-СГ затвердило проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в користування на умовах оренди Томку А.І. та передало Томку А.І. в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля), кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0081, загальною площею 50,5159 га, розташовану за межами населених пунктів Кирилівської сільської ради на території Красноградського району Харківської області, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.

07.05.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області (орендодавець) і Томко А.І. (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендарю передано в строкове платне користування земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля), кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0081, загальною площею 50,5159 га, розташовану за межами населених пунктів Кирилівської сільської ради на території Красноградського району Харківської області; земельну ділянку передано в оренду для ведення фермерського господарства, договір укладено на 49 років (пункти 1, 2, 8, 14).

У пункті 30 договору встановлено, що орендар має право передавати в суборенду земельну ділянку або її частину без зміни цільового призначення за письмовим погодженням з орендодавцем.

Цей договір зареєстровано реєстраційною службою Красноградського районного управління юстиції Харківської області 19.05.2015.

Факт передачі спірної земельної ділянки в оренду підтверджується актом приймання-передачі.

Після укладання зазначеного договору оренди, Томко А.І. доданий до заяви від 18.11.2013 "бізнес-план" не реалізовував, фермерське господарство не створив, натомість звернувся до ГУ Держгеокадастру з заявою, в якій, між іншим просив надати йому дозвіл на передачу отриманої в оренду земельної ділянки, загальною площею 50,5159 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0081, у суборенду.

Головне управління Держземагенства у Харківській області листом від 24.06.2015 №19-20-14-15151/0/9-15 надав згоду Томку А.І. на передачу зазначених в ньому 6 земельних ділянок в суборенду, в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0081.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, Томко А.І. на підставі договору суборенди від 01.07.2015 передав земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0081, загальною площею 50,5159 га, в суборенду СТОВ "Мрія".

Разом із тим у цій же інформаційній довідці зазначено, що у користуванні Томка А.І. на підставі договорів оренди перебуває 41 земельна ділянка сільськогосподарського призначення, які на підставі договорів передано ФОП Томком А.І. у суборенду СТОВ "Мрія" і ПрАТ "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів".

Крім того, за встановлених у справі обставин, у липні 2017 року керівник Первомайської місцевої прокуратури звернувся до Красноградського районного суду Харківської області з позовом до ГУ Держгеокадастру, Томка А.І., СТОВ "Мрія" про визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області від 30.04.2015 № 1065-СГ, визнання недійсним договору оренди від 07.05.2015 щодо земельної ділянки площею 50,5159 га кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0081, визнання недійсним договору суборенди цієї ж земельної ділянки, скасування державної реєстрації та зобов`язання Томка А.І. повернути зазначену земельну ділянку.

У процесі розгляду судом загальної юрисдикції справи № 626/1052/17 Томко А.І. 07.12.2017 зареєструвався як ФОП, основним видом діяльності якого за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

11.12.2017 між Томком А.І. та СТОВ "Мрія" укладено угоду про дострокове розірвання договору суборенди землі від 01.07.2015, яку 11.12.2017 зареєстровано сектором державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області.

01.06.2018 між ФОП Томком А.І. та СТОВ "Мрія" укладено договір суборенди земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0081, площею 50,5159 га.

З огляду на ці обставини ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 27.11.2018 провадження у цивільній справі № 626/1052/17 закрито, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Ця ухвала сторонами не оскаржувалася та набрала законної сили.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом у цій справі, обґрунтував вимоги порушенням законодавства при передачі спірної земельної ділянки в оренду Томку А.І., оскільки у цьому випадку відповідачем у пільговому порядку отримано чергову землю для ведення фермерського господарства за відсутності у нього наміру і ресурсу самостійно здійснювати господарську діяльність на спірній земельній ділянці та з метою її передачі в користування іншій особі.

В обґрунтування підстав для представництва інтересів держави в суді прокурор в позові послався на те, що порушення інтересів держави полягає в недотриманні ГУ Держземагенства вимог законодавства, що призвело до незаконної передачі земельної ділянки у користування Томку А.І., а у подальшому в суборенду СТОВ "Мрія" без проведення земельних торгів (аукціону). Отже, позов спрямовано на відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання, оскільки прийняття незаконних рішень органами виконавчої влади порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету у суспільстві.

При цьому прокурор послався на те, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - ГУ Держгеокадастру є відповідачем у цій справі, у зв`язку з чим, прокурор звернувся до суду з позовом самостійно та набув статусу позивача. Також прокурор просив визнати поважними причини пропуску позовної давності.

У подальшому в процесі розгляду справи, 11.01.2022 року було зареєстровано Фермерське господарство "Томко" (ідент. код 44578316), про що свідчать відомості ЄДРПОУ.

Натомість, ФОП Томко А.І. (ідент. код НОМЕР_2 ) з 01.04.2026 припинено підприємницьку діяльність про що внесені відповідні відомості до ЄДРПОУ.

В договорі суборенди від 01.06.2018, що укладено між ФОП Томко А.І. та СТОВ "Мрія" здійснено заміну сторони договору з ФОП Томко А.І. на ФГ "Томко", яке залучено до участі у справі в якості відповідача, ухвалою суду від 11.06.2026.

ФОП Томко А.І. заперечував проти позовних вимог, наполягав на правомірності отримання у користування спірної земельної ділянки та просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог.

СТОВ "Мрія" у наданому відзиві на позов просило застосувати строк позовної давності до вимог прокурора та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Прокурор під час розгляду справи та у наданих до суду заявах по суті справи підтримуючи уточнені позовні вимоги просив їх задовольнити наголошуючи, що правочини щодо набуття права оренди на земельні ділянки для ведення фермерського господарства є оспорюваними на підставі ст. 134 Земельного Кодексу України в редакції як до набрання чинності Законом України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів ", так і після. Доводів відповідачів щодо застосування строків позовної давності з урахуванням позиції Верховного Суду не знаходять свого відображення у спірних правовідносинах та в даному випадку порушення вимог земельного законодавства при наданні спірної земельної ділянки Томку А.І. в оренду носило прихований характер та не випливало безпосередньо зі змісту наказу чи договору, а було встановлено лише за результатами аналізу сукупності обставин, які були встановлені прокурором лише 14.06.2017, у зв`язку з отриманням відповідного листа від ГУ Держагеокадастру з документами, з яких він довідався про порушення інтересів держави (національного, суспільного інтересу) у вказаній сфері суспільних відносин. Отже, лише з моменту виявлення зазначених обставин у прокурора виникла реальна можливість і правові підстави для звернення до суду в інтересах держави, що узгоджується з положеннями ст. 261 ЦК України та практикою Верховного Суду. До того ж, позов фактично пред`явлено 23.09.2019, тобто в межах трирічного строку позовної давності. Крім того, трирічний строк переривався подачею Первомайською місцевою прокуратурою у 2017 році до Красноградського районного суду Харківської області позовної заяви до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 та СТОВ "Мрія".

ФГ "ТОМКО" просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог позивача, у зв`язку з чим відмовити у задоволенні позовної заяви, наголошуючи, що у органів прокуратури, починаючи з квітня 2015 року були усі правові підстави та можливості з`ясувати всі обставини для звернення з відповідним позовом до суду в межах строку позовної давності, що прокурором зроблено не було. Зокрема, відповідач наголошує, що факт вчинення прокурором лише у 2017 році перевірки стану додержання Головним управлінням Держземагенства у Харківській області вимог земельного законодавства України з питань розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, які виникли у 2015 році, з урахуванням того, що прокурор мав усі можливості та повноваження для отримання повної та достовірної інформації про оскаржуваний наказ та правочини, є доказом нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, що у свою чергу є обов`язком органів прокуратури відповідно до Закону України "Про прокуратуру" .

ОСОБА_1 також просив застосувати строк позовної давності до позовних вимог та відмовити у позові, зазначаючи, що заява, надана ОСОБА_1 до ГУ Держземагенства у Харківській області для отримання земельної ділянки в оренду з метою ведення фермерського господарства, відповідає вимогам, що були передбачені законодавством (ст. 123 ЗК України, ст. 1, 7 Закону України "Про фермерське господарство"), що, в свою чергу, виключає можливість скасування оспорюваного наказу, у зв`язку із відсутністю порушень ГУ Держземагенством у Харківській області норм матеріального права; підтвердження наявності необхідної матеріально-технічної бази для обробки площі землі - не передбачено жодним нормативно-правовим актом, як і здійснення проведення перевірок волевиявлення заявника ГУ Держземагенством у Харківській області; передачі земельної ділянки в суборенду передувало волевиявлення органу державної влади (письмове погодження), як власника майна, а також дотримання процедури передачі земельної ділянки в суборенду орендарем визначену умовами договору, та встановлене законодавством право орендаря передавати орендовану земельну ділянку в суборенду; обґрунтовуючи порушення інтересів держави в позовній заяві, прокурором не доведено будь-яким належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України, розрахунків матеріальних втрат держави в даному випадку та статей законодавства, відповідно до яких відповідач повинен був отримати землю через земельні торги. Відповідач вважає, що у прокурора була об`єктивна можливість з використанням повноважень, передбачених Законом України "Про прокуратуру" своєчасно отримати необхідну для подання позову і захисту інтересів держави інформацію, проте прокурор звернувся до суду з цим позовом вже після спливу позовної давності. Доказів того, що прокурор не міг довідатися про порушення законодавства при винесенні ГУ Держземагенством у Харківській області спірного наказу раніше ніж червень 2017 року до суду не надано, натомість, враховуючи відкритість та доступність державних реєстрів, відповідач вважає, що прокурор мав усі правові підстави для отримання необхідної інформації про передачу Томко А.І. земельної ділянки раніше, починаючи з 30.04.2015 року.

За результатами розгляду заявлених позовних вимог суд першої інстанції ухвалив рішення, яким задовольнив позов повністю, з мотивів, викладених в рішенні.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Стосовно підстав для здійснення представництва інтересів держави прокуратурою колегія суддів зазначає наступне.

В даній справі прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.

Відповідно до ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді визначений абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі № 3-рп/99 від 08 квітня 1999 року).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Згідно із ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.56, 8.57).

Частини третя та четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави. За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Разом з тим, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.

Колегія суддів зауважує, що орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.

При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.

Судом першої інстанції встановлено, що обґрунтовуючи порушення інтересів держави прокурор зазначає, що внаслідок ігнорування сторонами договору встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою в силу прагнення отримати земельну ділянку за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів, завдана шкода фінансовим інтересам держави, у вигляді ненадходження коштів до бюджету, при цьому неналежне виконання Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області покладених на нього функції призвело до незаконної передачі земельної ділянки Томку А.І., а останнім в подальшому СТОВ "Мрія", у зв`язку з чим Головне управління Держгеокадастру в Харківській області, як особа, яка ухвалила незаконне рішення визначена відповідачем у даній справі.

Колегія суддів враховує, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

При цьому, обставини, на які посилається прокурор свідчать про порушення земельного законодавства та неправомірне розпорядження землями державної власності, як вірно зазначено судом першої інстанції та, враховуючи, що земля в Україні є об`єктом особливої охорони, незаконна передача ділянок приватній особі всупереч чинним на час такої передачі положенням законодавства завдає прямої шкоди суспільним та економічним інтересам держави.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що відсутність в матеріалах справи економічного розрахунку шкоди, доказів реальної втрати бюджетних надходжень, доказів наявності учасників потенційних торгів та доказів того, що результат торгів був би економічно вигіднішим для держави свідчать про відсутність доказів в підтвердження порушення інтересів держави, оскільки для підтвердження порушення інтересів держави прокурору достатньо довести сам факт порушення закону та він не зобов`язаний вираховувати математичну чи економічну доцільність, так як інтереси держави не зводяться виключно до грошей чи матеріальних збитків, вказане поняття є більш ширшим оскільки спрямоване на забезпечення підтримання встановленого правопорядку та законності розпорядження державним майном, з дотриманням визначених Конституцією та законами України процедур, а захист таких інтересів полягає у відновленні законності, а не виключно у стягненні збитків чи прорахунку недоотриманої вигоди.

Як свідчать матеріали справи, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області створено на підставі Постанови КМУ № 5 від 14.01.2015 року. При цьому, в даному випадку ГУ Держгеокадастру у Харківській області є правонаступником ГУ Держземагенства у Харківській області.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 10.09.2014 № 442 Державне агентство земельних ресурсів України було реорганізоване шляхом перетворення його в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно пп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року №308, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Харківської області.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України та Положення про ГУ Держгеокадастру в Харківській області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 року № 333, ГУ Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим державою здійснювати функції щодо розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення на території області.

Відповідно до вимог пп. 30 п. 3 зазначеного Положення, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд у частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотримання вимог земельного законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них.

Враховуючи те, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області є органом, уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у т.ч. законності укладення цивільно-правових угод з цих питань, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність визначення прокурором вказаного органу у якості відповідача в даній справі та звернення до суду з позовом самостійно, оскільки в умовах встановлення факту протиправної передачі Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області, в довгострокову оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення громадянину Томку А.І, який в подальшому передав її в суборенду СТОВ "Мрія" без проведення земельних торгів (аукціону), поданий позов спрямовано на відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання, оскільки прийняття незаконних рішень органами виконавчої влади порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету у суспільстві.

Стосовно доводів скаржника про незаконну заміну ГУ Держгеокадастру у Харківській області на Берестинську міську раду, колегія суддів зазначає наступне.

В поданій апеляційні скарзі заявник наголошує, що суд вирішив справу без належного відповідача, оскільки предметом даного спору є правомірність наказу ГУ Держземагенства у Харківській області від 30.04.2015 р. №1065-СГ, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в користування на умовах оренди Томку А.І., правомірність дій ГУ Держгеокадастру, законність передачі земельної ділянки в оренду та законність укладеного державним органом договору оренди, при цьому, суд усунув із процесу суб`єкта, дії якого стали предметом оскарження, що, на його думку, є підставою для скасування рішення на підставі п.4 ч.3 ст.277 ГПК України.

Положеннями п.4 ч.3 ст.277 ГПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно (ч.1 ст.47 ГПК України).

Приписами ст.52 ГПК України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся до суду з позовом, визначивши відповідачами наступних осіб: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ФОП Томко Андрія Івановича, Сільськогосподарське ТОВ "Мрія".

В подальшому прокуратура звернулася до суду із клопотанням про заміну сторони правонаступником, в якому просила суд замінити Головне управління Держгеокадастру у Харківській області на процесуального правонаступника Берестинську міську раду в порядку ст. 52 ГПК України в частині позовних вимог про повернення Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 50,5159 га (кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0081), розташовану за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання прокурор зазначив, що під час судового провадження у даній справі відбулися зміни у земельному законодавстві і спірна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0081 передана в комунальну власність Берестинської міської ради на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245-VI від 06.09.2012, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ від 28.04.2021, рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та акту приймання-передачі земельних ділянок б/н від 04.02.2021, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у січні 2023. Так, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої станом на 13.05.2026 за № 477036955, власником спірної земельної ділянки з 27.01.2023 є орган місцевого самоврядування - Красноградська міська рада.

Господарський суд Харківської області ухвалою від 11.06.2026 вказане клопотання задовольнив та замінив первісного відповідача по даній справі Головне управління Держгеокадастру у Харківській області на процесуального правонаступника Берестинську міську раду в порядку ст. 52 ГПК України в частині позовних вимог про повернення Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 50,5159 га (кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0081), розташовану за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції здійснив заміну Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на Берестинську міську раду лише в частині вимог щодо повернення земельної ділянки, переданої в оренду, проте в частині інших вимог, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області залишилось відповідачем у справі, докази протилежного матеріали справи не містять.

Колегія суддів наголошує, що помилкове не зазначення у вступній частині рішення суду першої інстанції Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у якості відповідача ніяким чином не спростовує факт заміни відповідача лише в частині однієї з вимог та не свідчить про виключення його зі складу учасників провадження у справі.

Матеріали справи також містять докази в підтвердження забезпечення судом Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області реалізації своїх процесуальних прав, оскільки всі постановлені в межах справи ухвали та рішення суду направлені до його електронного кабінету або на його адресу місцезнаходження, крім того матеріали справи містять відзиви вказаної особи та інші процесуальні документи, які свідчать про реалізацію зазначеним відповідачем передбачених процесуальним законодавством прав та обов`язків, що спростовує доводи скаржника про позбавлення відповідного органу можливості реалізувати право на судовий захист.

З огляду на зазначене відсутні підстави для застосування положень п.4 ч.3 ст.277 ГПК України, на які посилається скаржник.

Стосовно вимоги про визнання недійсним договору оренди укладеного 07.05.2015 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та Томком Андрієм Івановичем, колегія суддів зазначає наступне.

Прокурор обґрунтовуючи вимогу про визнання недійним договору оренди від 07.05.2015, зазначив, що земельна ділянка передана в оренду ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 30.04.2015 року № 1065-СГ з порушенням норм ст.134 Земельного кодексу України, оскільки земельна ділянка надана для створення та ведення фермерського господарства, проте всупереч меті, Томко А.І. передав вказану земельну ділянку в суборенду СТОВ «Мрія» задля розширення його земельного банку в обхід процедури проведення земельних торгів (аукціону). Крім того, подані ОСОБА_1 документи не відповідали вимогам чинного на той час законодавства, а Головне управління Держземагентства у Харківській області не здійснило належної перевірки наданих документів та можливості здійснення відповідною особою фермерської діяльності.

Відповідно до ст.124 Земельного кодексу України, в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин (далі - ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч.1). Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч.2). Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч.3).

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч.4 ст.122 ЗК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до ч.ч 2, 3 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України «Про фермерське господарство».

Статтею 1 вказаного Закону, в редакції чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, передбачено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

За змістом статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Згідно зі ст.8 Закону України «Про фермерське господарство» після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Отже, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного суду від 29.01.2020 у справі №927/83/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц.

Судом першої інстанції встановлено, що при подачі до Головного управління Держземагенства у Харківській області заяви від 18.11.2013 Томко А.І. не обґрунтував розмір земельної ділянки, про яку йшлося в заяві, з урахуванням можливості її обробітку та не зазначив при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів, а також не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отриманні у користування землі, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, потенційних контрагентів, тощо. З доданого ОСОБА_1 до заяви від 18.11.2013 обґрунтування вбачається, що вони викладені у формі окремого документу, не є складовою частиною заяви про виділення землі і в них Томко А.І. лише висловлює своє переконання про можливість використання земельної ділянки без зазначення певної площі. Тобто жодних обґрунтувань зазначені документи не містять. Також ОСОБА_1 не підтверджено наявності в нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо).

Окрім цього, Томко А.І. в обґрунтуваннях не зазначено дані щодо членів сім`ї, з числа яких останній начебто планував в подальшому створити фермерське господарство, а також не підтверджено наявність ресурсів для залучення найманих працівників чи оренду сільськогосподарської техніки.

Крім того, Томко А.І. до заяви від 18.11.2013 не додано відомостей, щодо наявності у нього відповідної аграрної освіти або досвіду роботи у сільському господарстві. ОСОБА_1 додано до заяви лише копію диплому від 29.06.1982, виданого Красноградським технікумом механізації сільського господарства імені Тимошенка, про те, що Томко А.І. присвоєно кваліфікацію "техніка-електрика" за спеціальністю "електрифікація".

Заявник в поданій апеляційній скарзі наголошує, що суд фактично створив додаткові критерії одержання землі, які відсутні в законі, оскільки ані Земельний Кодекс України ані Закон України «Про фермерське господарство» не містить обов`язку підтвердження наявності сільськогосподарської техніки; обов`язку підтвердження наявності найманих працівників; обов`язку підтвердження фінансового забезпечення господарства; проведення органом влади перевірки "дійсності намірів" заявника; проведення оцінки майбутньої господарської діяльності особи.

Проте колегія суддів не може погодитись з вказаними доводами скаржника, оскільки саме дійсність волевиявлення заявника, наявність в нього бажання створити фермерське господарство та спроможність вести господарство такого типу є безпосередньою підставою для надання відповідної земельної ділянки фізичній особі у спрощеному порядку без проведення земельних торгів, саме вказане має довести особа звертаючись з відповідною заявою шляхом обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, а відповідний орган перевірити. Інша мета аніж зазначена повністю нівелює пільговий порядок надання земельних ділянок для створення фермерського господарства та свідчить про штучне використання процедури з метою уникнення порядку отримання земельної ділянки державної або комунальної форми власності в оренду на загальних підставах.

В межах даної справи Томко А.І. після укладення спірного договору оренди від 07.05.2015, звернувся у червні 2015 до Головного управління Держземагенства у Харківській області у відповідь на яке, управління листом від 24.06.2015 №19-20-14-15151/0/9-15 на №б/н від 22.06.2015 надав згоду на передання 6 земельних ділянок, в тому числі земельної ділянки, отриманої в оренду на підставі зазначеного договору, в суборенду.

Крім того, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 , яка наявна в матеріалах справи вбачається, що у користуванні ОСОБА_1 на підставі договорів оренди перебувають земельні ділянки сільськогосподарського призначення: [номер приховано]:01:000:0082 - 12,9326 га, [номер приховано]:04:000:0098 - 32,5292 га, [номер приховано]:04:000:0097 - 25,068 га, [номер приховано]:06:000:0157 - 48,6669 га, [номер приховано]:01:000:0081 - 50,5159 га, [номер приховано]:04:000:0096 - 22,0047 га, [номер приховано]:16:000:0056 - 20,1037 га, [номер приховано]:04:000:0583 - 17,0636 га, [номер приховано]:02:000:0266 - 50,8377 га, [номер приховано]:01:000:0524 - 12,2862 га, [номер приховано]:01:000:0525 - 6,0675 га, [номер приховано]:02:000:0267 - 7,1788 га, [номер приховано]:01:000:0526 - 7,6822 га, [номер приховано]:01:000:0527 - 12,2492 га, [номер приховано]:05:000:0554 - 4,2704 га, [номер приховано]:04:000:0502 - 35,9046 га, [номер приховано]:03:000:0202 - 9,6592 га, [номер приховано]:04:000:0502 - 14,6166 га, [номер приховано]:03:000:0203 - 19,2912 га, [номер приховано]:04:000:0504 - 40,2421 га, [номер приховано]:03:000:0204 - 42,0765 га, [номер приховано]:03:000:0205 - 52,6952 га, [номер приховано]:03:000:0206 - 98,0567 га, [номер приховано]:03:000:0208 - 63,6035 га, [номер приховано]:01:000:0523 - 42,2551 га, [номер приховано]:03:000:0209 - 7,7270 га, [номер приховано]:04:000:0505 - 14,4434 га, [номер приховано]:05:000:0557 - 65,3559 га, [номер приховано]:02:000:0261 - 51,8794 га, [номер приховано]:01:000:0518 - 52,6895 га, [номер приховано]:02:000:0262 - 65,4008 га, [номер приховано]:01:000:0519 - 37,6478 га, [номер приховано]:01:000:0520 - 53,9184 га, [номер приховано]:01:000:0521 - 5,0371 га, [номер приховано]:01:000:0522 - 9,6048 га, [номер приховано]:02:000:0265 - 8,3644 га, [номер приховано]:05:000:0555 - 6,3591 га, [номер приховано]:05:000:0556 - 7,8761 га, [номер приховано]:05:000:0067 - 3,76 га, [номер приховано]:06:000:0155 - 3,2413 га, [номер приховано]:03:000:0110 - 35,8217 га, [номер приховано]:04:000:0094 - 6,1235 га.

При цьому, зазначені земельні ділянки передані ОСОБА_1 у суборенду СТОВ "Мрія" та ПрАТ "Краснопавлівський комбінат хлібопродуктів".

Тобто, маючи у користуванні 41 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, які передані в оренду, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області для отримання ще однієї земельної ділянки для створення фермерського господарства, яку отримавши у травні 2015 передав вже у липні 2015 року у суборенду (згідно з ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 27.11.2018 у справі № 626/1052/17). Вказане свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на створення та ведення фермерського господарства.

Враховуючи зазначені обставини в їх сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії ОСОБА_1 щодо отримання в оренду земельної ділянки на території Кирилівської сільської ради Красноградського району загальною площею 50,5159 га, кадастровий номер: [номер приховано]:01:000:0081 також були фактично спрямовані не на ведення фермерського господарства особисто, а на отримання СТОВ "Мрія" цієї земельної ділянки за спрощеною процедурою, без проведення земельних торгів.

Також, колегія суддів враховує, що Головне управління Держземагенства у Харківській області повинно було пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Судова колегія наголошує, що Головне управління Держземагенства у Харківській області, як орган уповноваженим державою на здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у т.ч. законності укладення цивільно-правових угод, з метою встановлення дійсних намірів громадянина мало перевірити факт наявності у відповідної особи у користуванні 41 земельної ділянки, а також підстави їх надання, оскільки багаторазова реалізація права на отримання земельної ділянки в оренду для створення фермерського господарства без його наступного створення та передачі отриманих таких способом земельних ділянок іншій особі створює передумови для штучного використання процедури створення фермерського господарства з метою одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою. В даному випадку наслідком формального підходу до вирішення заяви ОСОБА_1 збоку Головного управління Держземагенства у Харківській області стала передача в такий спосіб земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0081 у користування СТОВ «Мрія», що свідчить про незаконність наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 30.04.2015 року № 1065-СГ.

Колегія суддів враховує, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 01.02.2020 у справі № 922/614/19, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19. Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109)).

З встановлених обставин вбачається, що наказ Головного управління Держземагентства у Харківській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 30.04.2015 року № 1065-СГ, який став підставою для передачі в оренду спірної земельної ділянки ОСОБА_1 є незаконним, оскільки прийнятий всупереч положенням чинного на той час законодавства, за відсутності належної перевірки дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦКУ, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства. Тобто, якщо орган влади не мав законних повноважень чи підстав видавати наказ про передачу ділянки в оренду, то договір, укладений на виконання цього наказу, суперечить вимогам законодавства. Рішення органу влади та укладений на його основі договір є взаємопов`язаними правовими актами та незаконність відповідного наказу чи рішення автоматично тягне за собою ваду волевиявлення та відсутність законних підстав для укладення самого договору оренди.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що договір оренди від 07.05.2015 землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 50,5159 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області від 07.05.2015, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та Томком Андрієм Івановичем підлягає визнанню недійсним з скасуванням державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 9736300 від 19.05.2015.

Доводи скаржника про помилковість оцінки судом освіти ОСОБА_1 ніяким чином не спростовують встановлених вище порушень, які є підставою для визнання договору оренди недійсним.

Щодо доводів скаржника про не врахування судом першої інстанції правових висновків Верховного Суду у справі №922/511/24, які підтверджують законність реалізації розпочатої процедури відведення земельної ділянки, колегія суддів зазначає. В ході розряду зазначеної справи постало питання щодо правомірності застосування Закону України № 1012-VIII «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів», до правовідносин, у яких потенційний орендар отримав дозвіл на розробку проєкту землеустрою до набрання чинності Законом України № 1012-VIII, тобто у період, коли законодавством допускалося надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів.

Разом з тим питання про те, чи поширювалася на заявника законна можливість завершити раніше розпочату процедуру без земельних торгів не є предметом розгляду в межах справи №922/511/24 та ніяким чином не підтверджує факту дотримання ОСОБА_1 спеціальних умов, передбачених чинним на той час законодавством, отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства при укладенні оспорюваного договору оренди землі.

Стосовно договору суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 50,5159 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області від 01.06.2018 року між фізичною особою-підприємцем Томком Андрієм Івановичем та СТОВ "Мрія" колегія суддів зазначає.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Враховуючи, що договір оренди землі від 07.05.2015 визнано недійсним, він не створює будь-яких правових наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, у зв`язку з чим Томко А.І. не набув жодних майнових прав на спірну земельні ділянки, в тому числі і щодо передачі у володіння та користування іншій особі (суборенда) як орендар спірної земельної ділянки.

З огляду на відсутність у Томко А.І. прав на передачу спірної земельної ділянки в суборенду, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку що наявні правові підстави для задоволення позову в частині визнання договору суборенди від 01.06.2018 недійсним.

Колегія суддів враховує, що Томко А.І. набув статус фізичної особи-підприємця станом на час укладення спірного договору суборенди, проте вказане ніяким чином не впливає на факт недійсності спірного договору та ненабуття ним будь-яких майнових прав щодо спірної земельної ділянки, оскільки фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізичної особи - підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Суд також критично ставиться до доводів заявника апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції на надано оцінки тому, що 11.01.2022 року було зареєстровано Фермерське господарство "Томко" (ідент. код 44578316), у зв`язку з чим в договорі суборенди від 01.06.2018, що укладено між ФОП Томко А.І. та СТОВ "Мрія" здійснено заміну сторони договору з ФОП Томко А.І. на ФГ "Томко". Проте, обставини справи свідчать про послідовні дії Томко А.І. та СТОВ "Мрія" направленні на усунення порушень шляхом створення зовнішніх ознак правомірності укладеного договору оренди, який фактично направлений на отримання СТОВ "Мрія" земельної ділянки в оренду без конкурсу. Послідовна заміна в договір суборенди СПД Томко А.І., ФГ "Томко" не змінює попередніх висновків щодо недійсності договору оренди, укладеного між Томко А.І. та Держземагенством.

Стосовно зобов`язання фізичної особи-підприємця Томко А.І. повернути земельну ділянку загальною площею 50,5159 га, що знаходиться за адресою: Кирилівська сільська рада Красноградського району Харківської області, кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0081 вартістю 1 446 254,07 грн, колегія суддів зазначає.

Як вже зазначалось недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, у зв`язку з чим в умовах визнання недійсним договору оренди від 07.05.2026 земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0081 передана Томку А.І. у володіння та користування підлягає поверненню власнику.

Колегія суддів враховує, що спірний правочин не породив будь-яких наслідків в тому числі у вигляді набуття Томко А.І. будь-яких майнових прав на спірну земельну ділянку, у зв`язку з чим всі вчиненні Томко А.І. в подальшому правочини щодо означеної земельної ділянки є також недійсними виходячи з фундаментального принципу ніхто не може передати більше прав, ніж має сам (nemo plus iuris ad alium transferre potest quam ipse habet).

З огляду на зазначене, беручи до уваги, що володіння нерухомим майном у вигляді земельної ділянки, яка прив`язана до її конкретного географічного розташування та меж, визначених у Державному земельному кадастрі та не пов`язане з фактичним переміщенням вказаного об`єкту в просторі, колегія суддів дійшла висновку про допустимість вимоги прокурора про зобов`язання саме Томко А.І. повернути земельну ділянку, при цьому як вже наголошував суд втрата ним статусу фізичної особи-підприємця (за даними ЄДР з 01.04.2026 Томко А.І. припинено підприємницьку діяльність) ніяким чином не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Також, колегія суддів враховує, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0081 передана в комунальну власність Берестинської міської територіальної громади, на підставі рішення ГУ Держгеокадастру у Харківській області та акту приймання-передачі земельної ділянки б/н від 04.02.2021 року. До державного реєстру речових прав на нерухоме майно у січні 2023 року внесено запис про державну реєстрацію права комунальної власності Берестинської об`єднаної територіальної громади на спірну земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0081 - запис №66253937 від 01.02.2023. Отже, з 27.01.2023 право власності на вказану земельну ділянку перейшло до територіальної громади в особі Берестинської міської ради (Код ЄДРПОУ 04058686).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 зазначила, зокрема, що за наявності суспільного інтересу у поверненні спірної земельної ділянки прокурор мав обов`язок звернутися до суду за захистом відповідних публічних інтересів. Той факт, що під час розгляду та вирішення справи внаслідок змін у чинному законодавстві інтерес у поверненні спірної земельної ділянки отримала певна територіальна громада, не є перешкодою для продовження представництва прокурором інтересів держави, задоволення позову у разі його обґрунтованості та для виконання судового рішення у частині повернення земельної ділянки на користь належного суб`єкта ( територіальної громади).

Враховуючи викладене, вимога прокурора про зобов`язання Томко А.І. повернути Берестинській міській раді земельну ділянку загальною площею 50,5159 га, що знаходиться за адресою: Кирилівська сільська рада Красноградського району Харківської області, кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0081 вартістю 1 446 254,07 грн є законною та обґрунтованою, які вірно зазначено судом першої інстанції.

Стосовно застосування строків позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачами було подані заяви про застосування строків позовної давності.

ОСОБА_1 в поданому клопотанні наголошував, що прокурор міг довідатись про передачу земельної ділянки та перевірити законність її передачі раніше ніж 14.06.2017 в умовах відкритості та доступності Публічної кадастрової карти України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будь-яких доказів, що він не міг довідатись про порушення законодавства не надано. Крім того, на його думку, прокурор не був позбавлений можливості з використанням повноважень передбачених Закону України «Про прокуратуру» своєчасно отримати від суб`єкта владних повноважень необхідну для подання позову інформацію в межах строку позовної давності. При цьому, посилання на отримання листа ГУ Держгеокадастру у Харківській області №10-20-14-10158/0/19-17 від 14.06.2017 не є на його думку поважною причиною пропуску строку. Також, відповідач зауважує, що після закриття Красноградським районним судом Харківської області ухвалою від 21.11.2018 провадження у цивільній справі №626/1052/17, маючи всі необхідні документи прокурор звернувся з даним позовом лише зі спливом 10 місяців.

СТОВ «Мрія» у поданому клопотанні зазначає, що в межах справи №626/1052/17 прокурор вказував, що дізнався про порушення земельного законодавства в ході моніторингу даних Публічної кадастрової карти та у подальшому під час вивчення питання щодо правомірності передачі надіслав відповідний запит ГУ Держгеокадастру, проте звертаючись з даним позовом зазначив, що довідався про порушення законодавства лише у червні 2017 після надходження запитуваної інформації. Скаржник наголошує, що прокурор міг довідатись про видачу спірного наказу від 30.04.2015 раніше ніж 14.06.2017 та ним не наведено жодного мотивування такого звернення саме у 2017 та об`єктивних обставин, які перешкоджали направити запит раніше. Відповідач також зазначає, що наявні в матеріалах справи запити від 04.04.2017 року та відповіді на них свідчать про отримання інформації органами прокуратури до отримання відповіді від ГУ Держгеокадастру 14.06.2017.

Строк, у межах якого пред`являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК визначено як позовну давність (стаття 256 ЦК).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливою є також і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (такий правовий висновок наведено, зокрема у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 902/538/14).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 ЦК).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, висновками у якій прокурором обґрунтувало наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, наведено правовий висновок про те, що і в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.

Для цілей застосування частини 3 та 4 статті 267 ЦК "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у цивільному процесі": сторонами в процесі є такі її учасники як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Аналогічні за змістом висновки містяться і у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 391/1217/140-ц, висновками у якій прокурором також обґрунтовано наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК.

Виходячи з означених висновків враховуючи, що відповідачі у справі не пов`язані солідарним обов`язком, вимога прокурора звернена до СТОВ «Мрія» про визнання недійсним виключно договору суборенди від 01.06.2018, а відповідний позов заявлено 23.09.2019, строк позовної давності щодо вказаної вимоги не сплив, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання СТОВ «Мрія» про застосування строку позовної давності.

Досліджуючи питання наявності підстав для застосування строків позовної давності суд першої інстанції встановив, що в даному випадку порушення вимог земельного законодавства при наданні спірної земельної ділянки Томку А.І. в оренду носило прихований характер та не випливало безпосередньо зі змісту наказу чи договору, а було встановлено лише за результатами аналізу сукупності обставин, зокрема щодо наявності у Томко А.І. значного масиву земельних ділянок та повторного, після реалізації у 2015 році свого переважного права на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у позаконкурсному порядку, фактичного використання виключного правового механізму порядку набуття земельних ділянок для ведення фермерського господарства з метою уникнення обов`язкових земельних торгів.

Первомайською місцевою прокуратурою Харківської області 14.06.2017 отримано лист №10-20-14-10158/0/19-17 ГУ Держгеокадастру у Харківській області з копіями документів щодо відведення земельних ділянок Томку А.І. у користування. Таким чином, прокурор лише 14.06.2017 довідався про порушення інтересів держави (національного, суспільного інтересу) у вказаній сфері суспільних відносин, що полягає в ігноруванні сторонами договору встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою в силу прагнення отримати земельну ділянку за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів, що позбавило державу законного права очікувати отримати найвищу плату від продажу права оренди на спірну земельну ділянку як результату земельних торгів. Отже, лише з моменту виявлення зазначених обставин у прокурора виникла реальна можливість і правові підстави для звернення до суду в інтересах держави, що узгоджується з положеннями ст. 261 ЦК України та практикою Верховного Суду.

Норми законодавства, які визначають повноваження прокурора, об`єктивно виключали можливість для прокурора довідатись про порушення інтересів держави у спірних відносинах без опрацювання спірного договору та відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, мати доступ до оскаржуваних наказу та договору з моменту їх видачі та укладення. У свою чергу, матеріали справи не містять доказів на підтвердження передбачуваної неминучості інформування прокурора про обставини порушення прав держави у спірних правовідносинах або існування в прокурора певних зобов`язань відповідно до закону, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких він мав би змогу дізнатись про сам факт протиправного набуття права оренди на спірну земельну ділянку, площею 50,5159 га, а також про осіб, наслідком дій та рішень яких стала вищевказана обставина - Томко А.І. як ініціатора процедури незаконної передачі йому в оренду спірної земельної ділянки та ГУ Держгеокадастру у Харківській області, діючого всупереч волі власника - держави.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Богдель проти Литви", ЄСПЛ підтримав позицію Верховного Суду Литви відносно початку перебігу строку давності, зокрема, якщо справа стосувалася держави, то позовна давність починається із дня, коли відповідний орган "здобув достатні докази для того, щоб довести, що публічний інтерес було порушено".

Верховний Суд у постанові від 19.12.2022 у справі № 359/3951/17, зокрема, зауважив, що відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії. Прокурор не є учасником з надання і отримання адміністративної послуги у вигляді державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку. Водночас, прокурор опрацьовує відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно лише при встановленні прокурором порушення інтересів держави, шляхом вивчення даних державних реєстрів, що наявні в загальному доступі.

Враховуючи вищевикладене, строк позовної давності для реалізації права прокурора на звернення до суду з позовом на захист інтересів держави за фактичними обставинами, що зумовили підстави позовних вимог прокурора у даній справі, закінчується 14.06.2020. При цьому, позов фактично пред`явлено 23.09.2019, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

В поданій апеляційній скарзі заявник наголошує, що такі висновки суперечать фактичним обставинам справи, оскільки матеріали справи свідчать, що вже в квітні 2017 року органи прокуратури: отримували інформацію від Регіонального сервісного центру МВС; отримували інформацію від органів ДФС; отримували інформацію від ГУ Держпродспоживслужби; здійснювали збір відомостей щодо земельних ділянок, які перебували в користуванні, у зв`язку з чим на момент отримання листа Держгеокадастру органами прокуратури вже було розпочато комплекс заходів щодо перевірки законності передачі земель. Крім того, у відзиві відповідача (ФГ Томко) обґрунтовано зверталася увага на публічність земельного кадастру та відкритість відповідних реєстраційних даних.

В контексті встановлених обставин колегія суддів наголошує, що публічність земельного кадастру та відкритість відповідних реєстраційних даних не дає можливості встановити обставини, за яких особа звернулася за отриманням земельної ділянки, змісту поданого нею клопотання та доданих матеріалів, результатів їх розгляду уповноваженим органом, повноти перевірки передумов застосування спеціальної процедури та інших обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у зв`язку з чим можливість одержати інформацію про існування правочину не означає можливості встановити його оспорюваність та конкретні підстави порушення інтересів держави. Колегія суддів зазначає, що отримання інформації прокуратурою ще у квітні 2017 в умовах звернення до суду у вересні 2019 ніяким чином не свідчить про пропуск трирічного строку позовної давності як і не підтверджує факт того, що зазначені в листах обставини свідчать про конкретне правопорушення.

Судова колегія також зауважує, що посилання на ненадання прокурором будь-яких доказів того, що він не міг довідатись про порушення законодавства раніше є безпідставним, адже саме на відповідача як на особу яка заперечує факт обізнаності у 2017 році та посилається на обізнаність прокуратури про порушення законодавства раніше покладено обов`язок надати відповідні докази.

Окремої уваги заслуговують обставини закриття провадження у справі 626/1052/17 за позовом прокурора до ГУ Держгеокадастру, Томка А.І., СТОВ "Мрія" про визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області від 30.04.2015 № 1065-СГ, визнання недійсним договору оренди від 07.05.2015 щодо земельної ділянки площею 50,5159 га кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0081, визнання недійсним договору суборенди цієї ж земельної ділянки, скасування державної реєстрації та зобов`язання Томка А.І. повернути спірну земельну ділянку, якими в тому числі обгрунтовано клопотання прокурора про визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Так, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, 24.07.2017 відкрито провадження у справі №626/1052/17 за позовом Керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, Томко А.І., Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповіданістю «МРІЯ» про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації.

Красноградський районний суд Харківської області ухвалою від 27.11.2018 провадження у справі № 626/1052/17 за вищевказаним позовом закрив з підстав непідсудності даного спору судам загальної юрисдикції, та його підвідомчості господарським судам. Зазначена ухвала Красноградського районного суду Харківської області від 27.11.2018 у справі № 626/1064/17 сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили.

Зі змісту ухвали вбачається, що позов до суду загальної юрисдикції було подано з дотриманням вимог процесуального закону у межах строку позовної давності, а обставини для закриття провадження у справі виникли згодом після реєстрації Томка А.І. як фізичної особи-підприємця, дострокового розірвання сторонами оспореного у цій цивільній справі договору суборенди землі від 01.07.2015 та укладення 01.06.2018 договору суборенди спірної земельної ділянки вже між ФОП Томком А.І. та СТОВ "Мрія", що свідчить про недобросовісну поведінку відповідачів, спрямовану на уникнення розгляду справи по суті.

Як вірно зазначив суд першої інстанції прокурор звернувся до загального суду відповідно до усталеної судової практики, яка діяла на час звернення із позовом, про що свідчать численні дані ЄДРСР, а дії відповідача з перереєстрації свого статусу на ФОП, які потягли закриття провадження, укладення нового договору суборенди, на переконання колегії суддів, не повинні тлумачитися на користь Томко А.І.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування позовної давності до вимог про визнання договорів недійсними, оскільки лист від ГУ Держгеокадастру у Харківській області разом з копіями документів щодо виділення земельних ділянок Томку А.І. у користування отримано прокуратурою 14.06.2017, після чого прокурор з аналізу отриманих документів у сукупності довідався про порушення інтересів держави у вказаній сфері суспільних відносин.

Отже, доводи скаржника про те, що рішення ухвалене за неповного з`ясування обставин справи, ґрунтується на припущеннях щодо намірів відповідача, містить неправильне застосування норм матеріального права, ухвалене з істотними порушеннями норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що суд першої інстанції дійшов висновку, що договори підлягають визнанню недійсними з інших підстав ніж зазначені в цієї постанові, разом з тим, неточності суду в оцінці окремих аргументів або посилань в даному випадку не є підставою до скасування судового рішення, оскільки загальний результат розгляду справи по суті є правильним.

Проте, як встановлено судом першої інстанції ФОП Томко А.І. (ідент. код НОМЕР_2 ) з 01.04.2026 припинив підприємницьку діяльність, про що внесені відповідні відомості до ЄДРПОУ, а отже відсутні правові підстави для встановлення будь-яких обов`язків для Томко А.І. як суб`єкта підприємницької діяльності. В цьому зв`язку, судова колегія нагадує висновок, зроблений Великою Палатою Верховного суду у постанові від 13.02.2019 910/8729/18, про те, що за змістом ст. 51, 52, 598- 609 Цивільного кодексу України, ч. 8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) господарські зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки фізична особа не перестає існувати та відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині встановлення обов`язку щодо повернення майна ФОП Томко А.І. підлягає зміні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (вх.1993Х/2) не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 31.07.2026 у справі №922/3122/19 підлягає залишенню без змін.

Враховуючи, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання залишається за скаржником.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (вх.1993Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 31.07.2026 у справі №922/3122/19 - залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Харківської області від 31.07.2026 у справі №922/3122/19 змінити, виклавши п.4 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

« 4. Зобов`язати фізичну особу ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути, а Берестинську міську раду (код ЄДРПОУ 04058686) прийняти земельну ділянку загальною площею 50,5159 га, що знаходиться за адресою: Кирилівська сільська рада Красноградського району Харківської області, кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0081 вартістю 1 446 254,07 грн.»

В іншій частині рішення залишити без змін.

3.Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 05.11.2026.

Головуючий суддя П.В. Демідова

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Н.О. Мартюхіна

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
03.11.2026 Постанова № 141225252 Східний апеляційний господарський суд
03.11.2026 Ухвала № 141225238 Східний апеляційний господарський суд
23.09.2026 Ухвала № 139976940 Східний апеляційний господарський суд
31.07.2026 Рішення № 139366579 Господарський суд Харківської області
31.07.2026 Рішення № 138680118 Господарський суд Харківської області
09.07.2026 Ухвала № 138142483 Господарський суд Харківської області
03.07.2026 Ухвала № 137926355 Господарський суд Харківської області
01.07.2026 Ухвала № 137850116 Господарський суд Харківської області
11.06.2026 Ухвала № 137850041 Господарський суд Харківської області
11.06.2026 Ухвала № 137374272 Господарський суд Харківської області
11.06.2026 Ухвала № 137335895 Господарський суд Харківської області
29.05.2026 Ухвала № 136982531 без тексту Господарський суд Харківської області
25.08.2025 Ухвала № 129794867 без тексту Господарський суд Харківської області
14.11.2024 Ухвала № 123140240 без тексту Господарський суд Харківської області
02.09.2024 Ухвала № 121348532 без тексту Господарський суд Харківської області
21.12.2021 Ухвала № 102266524 без тексту Господарський суд Харківської області
29.11.2021 Ухвала № 101423831 без тексту Господарський суд Харківської області
11.11.2021 Ухвала № 100990869 без тексту Східний апеляційний господарський суд
05.11.2021 Ухвала № 100842181 без тексту Східний апеляційний господарський суд
15.09.2021 Постанова № 99890039 без тексту Касаційний господарський суд Верховного Суду

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 04058686. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг