Рішення № 141225973 у справі № 904/4046/26 від 04.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. [телефон приховано], fax [телефон приховано]

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2026 м. Дніпро Справа № 904/4046/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Бєльчикової М.В.,

представників учасників справи:

від прокуратури: Богомол О.М. (в залі суду);

від позивача-1: Москаленко Є.А. (в залі суду);

від позивача-2: не з`явився (в залі суду);

від відповідача: Козаченко О.О. (в залі суду),дослідивши матеріали справи №904/4046/26

за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі:

1. ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

2. ДЕПАРТАМЕНТУ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНТЕРПЕН-Д"

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Дніпропетровська обласна прокуратура (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі: 1. ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ (далі - позивач-1), 2. ДЕПАРТАМЕНТУ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ (далі - позивач-2) звернулася до господарського суду з позовною заявою від 03.07.2026 за вих. №б/н до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНТЕРПЕН-Д" (далі - відповідач) у якій просить:

визнати додаткову угоду №4 від 01.04.2022 до договору №267/08-21 від 25.08.2021 на виконання робіт по об`єкту "Будівництво малого групового будинку за адресою: вул. Центральна в районі будинку 24 у с. Петрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області", укладену між позивачем-2 та відповідачем недійсною;

стягнути з відповідача на користь позивача-2 внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за договором №267/08-21 від 25.08.2021 на виконання робіт по об`єкту "Будівництво малого групового будинку за адресою: вул. Центральна в районі будинку 24 у с. Петрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області" 1.834.540,25 грн пені, 194.223,64 грн трьох процентів річних, 974.246,65 грн інфляційних втрат.

Судові витрати прокуратура просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4046/26 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026.

Ухвалою від 13.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.08.2026.

Через систему «Електронний суд» 29.07.2026 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, судові витрати покласти на прокуратуру.

Через систему «Електронний суд» 31.07.2026 від позивача-2 надійшла відповідь на відзив, у якій позивач-2 просить суд позов прокуратури залишити без задоволення.

Через систему «Електронний суд» 03.08.2026 від прокуратури надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор просить суд позов задовольнити.

Через систему «Електронний суд» 04.08.2026 від відповідача надійшли заперечення.

Через систему «Електронний суд» 10.08.2026 від відповідача надійшло клопотання про зменшення неустойки, у якому відповідач просить суд зменшити розмір пені з 1.834.540,25 грн до 36.690,81 грн (тобто орієнтовано на 98%).

Через систему «Електронний суд» 10.08.2026 від позивача-1 надійшли письмові пояснення, у яких позивач-1 дійшов висновку, що звернення прокуратури з позовом у даному випадку здійснюється за відсутності належних підстав для представництва інтересів держави, а тому позивач-1 просить суд позов Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення. Розгляд справи позивач-1 просить суд здійснювати без участі представників позивача-1.

Ухвалою від 11.08.2026 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання до 08.09.2026.

Ухвалою від 12.08.2026 усне клопотання прокурора (заявлене у судовому засіданні 11.08.2026) про залишення без розгляду клопотання прокурора про витребування доказів (вх. 03.07.2026) задоволено. Клопотання прокуратури про витребування доказів (вх. 03.07.2026) залишено без розгляду.

Через систему «Електронний суд» 07.09.2026 від прокуратури надійшли письмові пояснення, у яких прокурор вмотивовує, що доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення пені саме на 98% є необґрунтованими.

Через систему «Електронний суд» 08.09.2026 від позивача-2 надійшло клопотання, у якому позивач-2 просить суд провести судове засідання у справі №904/4046/26, яке призначено на 08.09.2026 о 10:20 без участі свого представника.

За результатами судового засідання 08.09.2026 протокольною ухвалою оголошено перерву в судовому розгляді. Ухвалою від 09.09.2026 учасників процесу повідомлено про те, що наступне засідання у справі відбудеться 22.09.2026.

Ухвалою від 22.09.2026 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 06.10.2026.

За результатами судового засідання 06.10.2026 протокольною ухвалою оголошено перерву в судовому розгляді. Ухвалою від 07.10.2026 учасників процесу повідомлено про те, що наступне засідання у справі відбудеться 21.10.2026.

За результатами судового засідання 21.10.2026 протокольною ухвалою оголошено перерву в судовому розгляді. Ухвалою від 22.10.2026 учасників процесу повідомлено про те, що наступне засідання у справі відбудеться 04.11.2026.

В судовому засіданні 04.11.2026 прокурор та представник позивача-1 позовні вимоги підтримали, відповідали на запитання суду, надавали пояснення у справі. Представник відповідача проти позову заперечував та просив зменшити розмір заявленої до стягнення з нього пені.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції прокурора

26.07.2021 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення позивачем-2 процедури відкритих торгів із закупівлі робіт з будівництва малого групового будинку за адресою: Дніпропетровська область, Петропавлівський район, с. Петрівка, вул. Центральна в районі будинку 24 (ІD закупівлі: UA-2021-07-26-008239-b),очікуваною вартістю 13.064.336,40 грн. Джерелом фінансування закупівлі є місцевий (обласний) бюджет.

За результатами проведених торгів переможцем визначено відповідача з ціновою пропозицією 12.872.100,00 грн, з яким позивачем-2 укладено договір виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва №267/08-21 від 25.08.2021 на суму 12.872.100,00 грн (далі - договір).

30.08.2021 позивачем-2 з рахунку спецфонду обласного бюджету на користь відповідача перераховано попередню оплату (аванс) за договором у розмірі 95% вартості робіт у сумі 12.228.495,00 грн, що підтверджено платіжними дорученнями №1672 від 27.08.2021.

Прокурор наголошує, що з урахуванням положень п. 11.9. договору у випадку невикористання та непогашення вказаної суми попередньої оплати протягом 9 місяців, тобто до 30.05.2022 включно, вона підлягала поверненню Генеральним підрядником на користь замовника.

Додатковою угодою №4 від 01.04.2022 сторонами внесено зміни до договору, продовжено строк виконання зобов`язань за договором, а саме: термін використання одержаного авансу на роботи протягом дев`яти місяців після одержання авансу за виключенням періоду дії указів Президента України про встановлення та подовження строку дії воєнного стану.

Як стверджує прокурор, внаслідок неправомірного укладення додаткової угоди №4 від 01.04.2022 до договору фактичне погашення авансу на суму 12.228.495,00 грн відбулося:

5.661.477,43 грн враховано 27.06.2022 в актах виконаних будівельних робіт КБ-2 від 27.06.2022,

3.478.672,97 грн враховано 08.12.2022 в актах виконаних будівельних робіт КБ-2 від 08.12.2022;

1.214.443,82 грн враховано 20.09.2023 в актах виконаних будівельних робіт КБ-2 від 20.09.2023;

1.091.569,09 грн враховано 25.10.2023 в актах виконаних будівельних робіт КБ-2 від 25.10.2023;

782.331,69 грн враховано 03.11.2023 в актах виконаних будівельних робіт КБ-2 від 03.11.2023.

На думку прокурора вбачаються ознаки безпідставного користування відповідачем бюджетними коштами у сумі 12.228.495,00 грн (у I період часу з 31.05.2022 по 26.06.2022); у сумі 6.567.017,57 грн (у II період часу з 27.06.2022 по 07.12.2022); у сумі 3.088.344,60 грн (у III період часу з 08.12.2022 по 19.09.2023); у сумі 1.873.900,78 грн (у IV період часу з 20.09.2023 по 24.10.2023); у сумі 782.331,69 грн (у V період часу з 25.10.2023 по 02.11.2023), що очевидно свідчить про порушення майнових інтересів держави у бюджетній сфері.

Відповідно до відомостей, розміщених на веб-порталі уповноваженого органу з питань публічних закупівель Prozorro, та листа Департаменту від 10.04.2026 з`ясовано, що додатковою угодою №8 від 06.12.2023 до договору №267/08-21 у зв`язку з істотною зміною обставин сторони дійшли згоди розірвати договір №267/08-21 від 25.08.2021 у сумі 643.605,00 грн.

06.12.2023 оприлюднено звіт про виконання договору щодо закупівлі №UA-2021-07-26-008239-b на суму 12.228.495,00 грн.

Прокурор наголосив, що додаткова угода №4 від 01.04.2022 не містить посилань на об`єктивні обставини та належні докази на їх підтвердження, які б свідчили про неможливість своєчасного виконання Генеральним підрядником зобов`язань з повернення невикористаних сум авансу по закінченню 9-місячного терміну за договором.

Наведене вказує на те, що будь-яких обґрунтованих, законних підстав та документально підтверджених об`єктивних обставин для продовження строку використання Генеральним підрядником сум попередньої оплати за договором на момент укладення спірної додаткової угоди не було.

При укладенні додаткової угоди №4 до договору сторонами внесено зміни до умов договору щодо продовження використання Генеральним підрядником суми попередньої оплати за відсутності документально підтверджених обставин, які б свідчили про неможливість своєчасного виконання зобов`язань договором.

На думку прокурора, укладення додаткової угоди №4 не відповідає вимогам підзаконних нормативно-правових актів, які імперативно регламентують питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач вважає, що з урахуванням положень чинного законодавства, залучення Облдержадміністрацію у якості позивача-1 у даній справі є необґрунтованим, оскільки наявний профільний структурний підрозділ позивача-1 - позивач-2.

Стислий виклад позиції відповідача

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач послався на п. 11.8 договору, відповідно до умов якого сторони передбачили, що використаний аванс погашається на підставі актів виконаних робіт по формі №КБ-2в, підписаного уповноваженими представниками сторін. При цьому, як зауважує відповідач, у п. 11.8 договору сторони не встановили протягом якого строку використаний аванс повинен бути погашений відповідними актами.

Відповідач вказав, що сторони договору погодили умову, що відповідальність Генпідрядника (відповідача) щодо одержаного авансу настає якщо надані грошові кошти у вигляді авансу не використані протягом дев`яти місяців. Тобто метою такої санкції в договорі є отримання компенсації за невикористані кошти зі сторони Генпідрядника при користуванні бюджетними коштами, а не у випадку несвоєчасного підтвердження факту використання та складання відповідних актів виконаних робіт.

Сторони своїм волевиявленням при укладанні договору, який вже виконаний, встановили, що є така дія як використання авансу протягом встановленого строку, а є погашення використаного авансу актами за ф. КБ-2в без встановленого договором строку.

Виписка по рахунку відповідача підтверджує, що відповідач використав у період з 07.09.2021 по 30.05.2021 включно авансовий платіж у розмірі 12.153.495.00 грн до 30.05.2022, тобто у строк передбачений п. 11.9 договору. Залишок авансу у розмірі 75.000.00 грн відповідач згідно із випискою використав 30.06.2021. Тобто станом на 30.05.2021 залишалися невикористаними 75.000,00 грн, а не 12.228.495,00 грн., як стверджує прокуратура в позовній заяві.

В подальшому згідно з умовами п. 11.8 договору, використаний аванс у повному розмірі на суму 12.228.495,00 грн був погашений на підставі актів виконаних робіт по формі № КБ-2в, підписаними уповноваженими представниками сторін:

27.06.2022 у сумі 5.661.477.43 грн був врахований в ф. КБ-3 та в актах ф.КБ-2в виконаних будівельних робіт від 27.06.2022;

08.12.2022 у сумі 3.478.672,97 грн був врахований в ф. КБ-3 та в актах ф.КБ-2в виконаних будівельних робіт від 08.12.2022;

20.09.2023 у сумі 1.214.443.82 грн був врахований в ф. КБ-3 та в актах ф.КБ-2в виконаних будівельних робіт від 20.09.2023;

25.10.2023 у сумі 1.091.569,09 грн був врахований в ф. КБ-3 та в актах ф.КБ-2в виконаних будівельних робіт від 25.10.2023;

03.11.2023 у сумі 782.331.69 грн був врахований в ф. КБ-3 та в актах ф.КБ-2в виконаних будівельних робіт від 03.11.2023.

При укладанні оскаржуваної додаткової угоди сторони керувалися п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного положення в Україні" та п. 14.1 розд. 14 договору №267/08-21 від 25.08.2021 на підставі повідомлення Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, у зв`язку з виникненням об`єктивних обставин, що унеможливлюють виконання зобов`язань в строки, передбачені договором, про що було зазначено в преамбулі додатковій угоді №4.

Доводи позивача-2 щодо відзиву відповідача на позовну заяву

На виконання умов договору, 30.08.2026 позивачем-2 здійснено перерахування відповідачу авансу на суму 12.228.495,00 грн.

Разом з тим, на всій території України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", запроваджено воєнний стан у зв`язку з вторгненням військ російської федерації на територію України та веденням повномасштабних бойових дій на всій території України.

Листом від 01.03.2022 №01/03-1 відповідач повідомив департамент, що запровадження воєнного стану через вторгнення військ російської федерації на територію України та ведення повномасштабних бойових дій на всій території України, призвело до порушення логістичних ланцюжків постачання будівельних матеріалів, виробів та конструкцій, об`єктивної загрози життю та здоров`ю працівників, їх мобілізацію, призначення комендантської години по всій території України, численні блок-пости, які уповільнюють термін доставки товарів, закриття профільних магазинів для будівництва, сигнали повітряної тривоги, які змушують працівників ховатись у бомбосховищах, відсутність паливно-мастильних матеріалів, що унеможливлює виконання зобов`язань за договором під час воєнного стану в Україні.

На підставі вищевикладеного відповідач звернувся до позивача-2 із пропозицією внести зміни до п.11.9 договору щодо використання одержаних авансів на придбання матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу за виключенням періоду дії Указів Президента України про встановлення та продовження строку дії воєнного стану.

Доводи прокуратури щодо відзиву відповідача на позовну заяву

На думку прокуратури, виписки по рахунку на певні дати за період з 30.08.2021 по 24.03.2022 взагалі не свідчать про використання авансу протягом 9 місяців після його одержання, оскільки вони є неналежними доказами, які підтверджують даний факт відповідно до вимог договору від 25.08.2021.

Прокурор зауважує, що навіть якщо припустити, що відповідач перераховував кошти за матеріали та устаткування, то з моменту придбання вони фактично були у власності генпідрядника, а відтак могли бути використані ним не лише для реалізації замовлення Департаменту на виконання договору з будівництва малого групового будинку у Петропавлівському районі Дніпропетровської області, однак і для виконання інших замовлень, що не пов`язані зі спірним договором, або могли бути відчужені. Натомість такі документи як акти приймання виконаних робіт за формою КБ-2в є належними доказами того, що відповідні матеріали та устаткування були використані генпідрядником саме для виконання робіт за договором.

Питання того, які докази використання авансу є належними, вже розглядалося Верховним Судом, у тому числі, у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду при розгляді справи №913/703/20. ОП КГС ВС зауважила, що у договорі сторони чітко визначили вимоги щодо документів, які підтверджують факт використання генпідрядником суми авансу, зазначивши, що такими документами є акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3.

На думку прокурора, відповідач був зобов`язаний повернути замовнику аванс за договором №267/08-21 від 25.08.2021 у сумі 12.228.495,00 грн у строк до 30.05.2022 включно. Однак вказане зобов`язання відповідачем виконано не було, доказів неможливості повернути невикористані кошти авансу через форс-мажорні обставини ним не надано, і у відзиві на позов так і не зазначено, яким чином введення у державі правового режиму воєнного стану, позбавило його можливості повернути невикористаний аванс у строки, визначені законодавством та умовами договору.

Доводи відповідача щодо відповіді прокурора на відзив

За умовами п. 11.9 договору генпідрядник зобов`язаний повернути невикористану частину авансу протягом 9 місяців після одержання авансу, а саме до 01.06.2022 (від дати останнього платежу). При цьому не враховано, що кінцевим строком виконання робіт є 30.12.2022 (з урахуванням додаткової угоди №5 до договору кінцевим строком виконання робіт є 30.12.2023). Відповідач надав докази використання авансу на загальну суму 12.228.495,00 грн. Аванс у вказаній сумі і не міг бути повернутий, так як був освоєний відповідачем.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: дійсності/недійсності оскаржуваної додаткової угоди; правомірності нарахування пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що 26.07.2021 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення позивачем-2 процедури відкритих торгів із закупівлі робіт з будівництва малого групового будинку за адресою: Дніпропетровська область, Петропавлівський район, с. Петрівка, вул. Центральна в районі будинку 24 (ІD закупівлі: UA-2021-07-26-008239-b),очікуваною вартістю 13.064.336,40 грн. Джерелом фінансування закупівлі є місцевий (обласний) бюджет.

За результатами проведених торгів переможцем визначено відповідача з ціновою пропозицією 12.872.100,00 грн, з яким позивачем-2 укладено договір виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва №267/08-21 від 25.08.2021 на суму 12.872.100,00 грн (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого замовник (позивач-2) доручає, а генпідрядник (відповідач) забезпечує відповідно до проєктно-кошторисної документації та умов договору виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва.

Пункт 1.2 договору визначає об`єкт: ДСТУ Б.Д.1.1-1:2023 - Будівництво малого групового будинку за адресою: Дніпропетровська область, Петропавлівський район, с. Петрівка, вулиця Центральна в районі будинку 24.

Договірна ціна, визначена у п. 2.1 договору, складає 12.872.100,00 грн і є динамічною.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 30.12.2022, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

06.12.2023 між позивачем-2 та відповідачем була укладена додаткова угода №8, у якій сторони дійшли згоди розірвати договір, у зв`язку із істотною зміною обставин.

30.08.2021 позивач-1 перерахував на користь відповідача грошові кошти (аванс у розмірі 95%) у загальному розмірі 12.228.495,00 грн.

Листом позивача-2 повідомлено Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про таке.

5.661.477,43 грн враховано 27.06.2022 в актах виконаних будівельних робіт КБ-2 від 27.06.2022,

3.478.672,97 грн враховано 08.12.2022 в актах виконаних будівельних робіт КБ-2 від 08.12.2022;

1.214.443,82 грн враховано 20.09.2023 в актах виконаних будівельних робіт КБ-2 від 20.09.2023;

1.091.569,09 грн враховано 25.10.2023 в актах виконаних будівельних робіт КБ-2 від 25.10.2023;

782.331,69 грн враховано 03.11.2023 в актах виконаних будівельних робіт КБ-2 від 03.11.2023.

Оскільки прокурор укладену між позивачем-2 та відповідачем додаткову угоду №4 до договору про внесення змін до умов договору в частині продовження використання Генеральним підрядником суми попередньої оплати за відсутності документально підтверджених обставин, які б свідчили про неможливість своєчасного виконання зобов`язань договором вважає такою, що підлягає визнанню судом недійсною, він (прокурор) нарахував до стягнення з відповідача пеню, три проценти річних та звернувся до суду з даною позовною заявою.

Відповідач до справи долучив додаткову угоду №5 від 28.06.2022, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди п. 16.1 договору викласти в такій редакції: «Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 30.12.2023, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.».

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив визнання недійсною додаткової угоди №4 від 01.04.2022 до договору №267/08-21 від 25.08.2021 на виконання робіт по об`єкту "Будівництво малого групового будинку за адресою: вул. Центральна в районі будинку 24 у с. Петрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області", укладеної між позивачем-2 та відповідачем; стягнення з відповідача на користь позивача-2 внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за договором №267/08-21 від 25.08.2021 на виконання робіт по об`єкту "Будівництво малого групового будинку за адресою: вул. Центральна в районі будинку 24 у с. Петрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області" 1.834.540,25 грн пені, 194.223,64 грн трьох процентів річних, 974.246,65 грн інфляційних втрат.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Отже Законом України "Про публічні закупівлі" встановлено імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватись виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 837 ЦК України встановлено, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 4 ст. 879 ЦК України визначено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

За приписом ч. 2 ст. 854 ЦК України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Оскаржуваною додатковою угодою №4 змінено умову щодо строку використання попередньої оплати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (зі змінами), Порядком державного фінансування капітального будівництва, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1764 (зі змінами) передбачено, що розпорядники (одержувачі) бюджетних коштів (крім закордонних дипломатичних установ) у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати попередню оплату.

В залежності від виду робіт та наданих послуг в будівництві цими нормативно- правовими актами встановлюється розмір авансу та строк його використання і не передбачається можливості зміни (продовження) строків використання підрядниками авансів, одержаних ними на виконання договору про закупівлю робіт за бюджетні кошти в залежності від будь-яких обставин.

Зокрема, згідно з п. 19 Порядку для будівництва/капітального ремонту/реконструкції малих групових будинків, будинків підтриманого проживання, будівництва житла для дитячих будинків сімейного типу, соціального житла для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, виготовлення проектно- кошторисної документації замовники можуть проводити попередню оплату (виплату авансу) в розмірі до 100 відсотків вартості зазначених робіт за договором (контрактом) на строк не більш як дев`ять місяців.

Пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" рекомендує розпорядникам (одержувачам) бюджетних коштів укладати договори про закупівлю товарів, робіт і послуг відповідно до законодавства з урахуванням повернення після закінчення строку, визначеного у договорі про закупівлю товарів, робіт і послуг, виконавцями робіт, постачальниками товарів і надавачами послуг невикористаних сум попередньої оплати та застосування штрафних санкцій у разі невчасного повернення таких коштів.

Таким чином, постановами Кабінету Міністрів України встановлено обов`язок підрядника використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів упродовж дев`яти місяців після одержання авансу. При цьому вказаними підзаконними нормативно-правовими актами не передбачено зміни/продовження граничного 9-місячного строку на використання підрядником авансу, одержаного ним на виконання договору про закупівлю робіт за бюджетні кошти.

На виконання зазначених постанов Кабінету Міністрів України позивача-2 і відповідачем у п. 11.9 договору підряду в первісній редакції було погоджено умову про граничний 9-місячний строк використання одержаного підрядником авансу.

Зміна умов договору додатковою угодою №4 від 01.04.2022 не враховувала конкретний період об`єктивної неможливості виконання певного зобов`язання, а зупиняла перебіг строку використання бюджетної попередньої оплати на весь період воєнного стану незалежно від фактичного впливу відповідних обставин на можливість використання або повернення коштів.

У зв`язку з цим суд доходить висновку про те, що оспорювана угода, якою було внесено зміни до договору шляхом продовження строку використання підрядником авансу на невизначений термін (на період дії правового режиму воєнного стану) підлягає визнанню недійсною як така, що не відповідає вимогам вищевказаних постанов КМУ, якими встановлено граничний 9-місячний строк використання авансу.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 06.11.2024 у справі №904/3936/23, від 29.04.2025 у справі №904/5262/23.

Як вбачається з умов додаткової угоди №4 від 01.04.2022 зміни щодо продовження строку використання генпідрядником сум попередньої оплати (авансу) внесено у зв`язку з виникненням обставин непереборної сили (введенням воєнного стану на території України) з посиланнями лише на загальний лист Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, адресований всім, кого це стосується.

При цьому, спірна додаткова угода не містить посилань на об`єктивні обставини та належні докази на їх підтвердження, які б свідчили про неможливість своєчасного виконання підрядником зобов`язань саме за договором №267/08-21.

З огляду на викладене, будь-яких обґрунтованих, законних підстав та документально підтверджених об`єктивних обставин для продовження строку використання генпідрядником сум попередньої оплати (авансу) на момент укладення спірної додаткової угоди № 4 від 01.04.2022 до договору №267/08-21 від 25.08.2021 не було.

Сам по собі сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним можливим засобом доказування форс-мажорних обставин.

Воєнний стан та військова агресія російської федерації є надзвичайними обставинами, проте їх наявність не означає автоматичного звільнення будь-якого суб`єкта господарювання від кожного договірного зобов`язання та не доводить автоматично неможливість його виконання.

Сторона, яка посилається на форс-мажор, повинна довести причинний зв`язок між конкретними обставинами та об`єктивною неможливістю виконання конкретного зобов`язання протягом відповідного періоду.

Відповідач у відзиві стверджує, що використав у період з 07.09.2021 по 30.05.2021 включно авансовий платіж у розмірі 12.153.495.00 грн до 30.05.2022, тобто у строк передбачений п. 11.9 договору. Залишок авансу у розмірі 75.000.00 грн відповідач згідно із випискою використав 30.06.2021. Тобто станом на 30.05.2021 залишалися невикористаними 75.000,00 грн, а не 12.228.495,00 грн. Цей аргумент суперечить тезі про об`єктивну неможливість використання авансу в цілому внаслідок воєнного стану. Щодо тієї частини авансу, яка не була належно погашена, відповідач не довів, чому зазначені обставини унеможливлювали її повернення замовнику після спливу договірного строку.

Саме тому загальний лист ТПП України від 28.02.2022 не є достатніми доведенням таких обставин непереборної сили та не є підставою для продовження строку користування авансом на фактично невизначений термін (період воєнного стану).

Пункт 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", на який сторони послалися при укладенні додаткової угоди №4, передбачав необхідність наявності саме документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили відповідну зміну умов договору. Загальне існування воєнного стану не усуває необхідності встановити фактичний зв`язок між такими обставинами та конкретною зміною договору.

Отже, незалежно від достатності документального підтвердження обставин, на які сторони послалися при укладенні додаткової угоди, сама погоджена ними умова продовження граничного строку використання бюджетної попередньої оплати за межами дев`яти місяців суперечила імперативному нормативному регулюванню.

З огляду на викладене наявні підстави для визнання додаткової угоди №4 недійсною.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що оскаржувана додаткова угода до договору, якою продовжено строк користування авансом, укладена з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає визнанню недійсною, то з відповідача підлягають стягненню штрафні санкції за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договором.

Відповідно до п. 11.8. використаний аванс погашається на підставі актів виконаних робіт по формі №КБ-2в, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Посилання відповідача на платіжні документи про придбання матеріалів, виплату заробітної плати та сплату податків саме по собі не є достатнім для висновку про своєчасне погашення авансу в розумінні п. 11.8, 11.9 договору. Викладене узгоджується також з усталеною практикою Верховного Суду, в тому числі постановою від 29.04.2025 у справі №904/5262/23, відповідно до якої належними і допустимими доказами використання підрядником отриманого авансу є підписані сторонами форми КБ-2в та КБ-3, а платіжні документи щодо перерахування коштів постачальникам не замінюють передбачений договором спосіб підтвердження використання авансу.

Отже відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання та своєчасно не використав отриманий аванс в повному обсязі і своєчасно не повернув невикористану суму.

Відповідно до пункту 11.9 договору, генпідрядник зобов`язується використати одержаний аванс на виконання робіт протягом дев`яти місяців після одержання авансу. По закінченні зазначеного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику з нарахуванням річної відсоткової плати на рівні облікової ставки НІБУ із застосуванням коефіцієнта 1.2 за кожний день прострочення.

Прокурор до стягнення з відповідача заявив пеню за загальний період з 31.05.2022 по 26.06.2022 у сумі 422.143,54 грн та за період з 27.06.2022 по 30.11.2022 у сумі 1.412.396,71 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу не заперечив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Господарський суд перевірив розрахунок пені та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 (п. 90).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача за загальний період прострочення з 31.05.2022 до 24.10.2023 включно три проценти річних та інфляційні втрати у загальному розмірі 194.223,64 грн та 974.246,65 грн відповідно.

Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу не заперечив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат і визнав їх арифметично та методологічно правильними, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 (п. 90).

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Заява відповідача вмотивована таким. Нарахована прокуратурою пеня в розмірі 1.834.540,25 грн є явно завищеною, оскільки існували обставини, які на думку відповідача, мають істотне значення:

відповідач зіткнувся з непередбачуваними обставинами - повномасштабними військовими діями на території України, які обумовили настання негативних наслідків при здійсненні господарської діяльності;

в діях відповідача відсутній прямий умисел, спрямований на порушення зобов`язання, тобто це було спричинено не умисною поведінкою відповідача, а об`єктивними обставинами, що не залежали від нього, а саме обставинами введення в Україні згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 під час виконання відповідачем обумовлених договором зобов`язань, зокрема з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 воєнного стану у зв`язку з військовою агресією рф проти України яка тривала протягом дії укладеного договору;

в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про завдання позивачам збитків саме внаслідок невиконання/неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань;

відповідач наголосив, що окрім стягнення пені у розмірі 1.834.540.25 грн, прокуратура заявила вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних у загальному розмірі 194.223,64 грн та інфляційних втрат на загальну суму 974.246,65грн. Загальний розмір заявлених до стягнення з відповідача грошових коштів становить 3.003.010,54 грн, що свідчить про значний обсяг фінансового навантаження на підприємство у разі задоволення заявлених позовних вимог;

розмір заявленої до стягнення пені (1.834.540.25 грн) майже у дев`ять разів перевищує чистий прибуток підприємства, отриманий за все перше півріччя 2026 року (205,1 тис. грн.) та майже у 77 разів перевищує наявний залишок грошових коштів відповідача (23,8 тис. грн).

Прокуратура вважає, що доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення пені саме на 98% є необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19, зменшення розміру пені на 99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. На думку прокуратури, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. На підставі викладеного, прокуратура вважає, що доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення пені саме на 98% є необґрунтованими.

Оцінивши позиції учасників справи та врахувавши фактичні обставини справи, суд доходить таких висновків.

За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Посилаючись на необхідність зменшення пені на 98%, відповідач вказує на відсутність доведених збитків, виконання будівельних робіт у повному обсязі, воєнний стан та складний фінансовий стан підприємства.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії / бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 05.03.2019 у справі №923/536/18; від 10.04.2019 у справі №905/1005/18; від 06.09.2019 у справі №914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Також Верховний Суд у справі №911/2269/22 зазначив, що висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50%), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Подібні висновки викладено об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, Великою Палатою Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №911/952/22.

Проаналізувавши матеріали справи та доводи відповідача, суд вбачає підстави для зменшення розміру пені на 50%.

Оцінюючи наведені відповідачем доводи, суд бере до уваги, що порушення ним установленого договором строку використання або повернення попередньої оплати мало місце, а тому саме по собі запровадження воєнного стану не усуває відповідальності відповідача та не є безумовною підставою для звільнення від сплати пені.

Разом з тим, повномасштабна військова агресія рф проти України розпочалася до спливу встановленого договором строку використання попередньої оплати та об`єктивно вплинула на умови здійснення господарської діяльності у будівельній галузі, зокрема на організацію виконання робіт, постачання будівельних матеріалів, роботу персоналу, логістику, енергопостачання та можливість безперервного проведення будівельних робіт.

Суд також враховує поведінку відповідача після виникнення прострочення, а саме роботи, обумовлені договором, були виконані у повному обсязі. Виконання робіт продовжувалося, замовником підписувалися відповідні акти виконаних робіт, а станом на час розгляду справи сума отриманої відповідачем попередньої оплати повністю погашена у передбачений договором спосіб шляхом її врахування в актах виконаних будівельних робіт.

Отже, допущене відповідачем порушення не призвело до остаточної втрати бюджетних коштів, а основне зобов`язання щодо попередньої оплати в подальшому фактично припинилося внаслідок належного документального оформлення виконаних робіт.

Суд враховує, що матеріали справи не містять належних доказів понесення позивачем-2 конкретних збитків у розмірі, співмірному із заявленою до стягнення пенею у сумі 1.834.540,25 грн або настання для нього інших незворотних негативних наслідків.

Водночас наслідки прострочення грошового зобов`язання компенсуються для кредитора також за рахунок стягнення трьох процентів річних у розмірі 194.223,64 грн та інфляційних втрат у розмірі 974.246,65 грн, суми яких також є значними. Загальний розмір пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат складає 3.003.010,54 грн.

У свою чергу, стягнення з відповідача пені є мірою відповідальності останнього за порушення, а не способом збагачення іншої сторони, а стягнутий розмір пені є справедливим у відношенні до обох сторін договору та є стимулом для відповідача не здійснювати в подальшому порушень договірних зобов`язань (превентивна функція неустойки), а для позивача-2 - достатнім для компенсування його очікувань від належного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Покладення на відповідача штрафних санкцій у заявленому до стягнення розмірі у даному випадку набуває ознак каральної функції та розцінюється судом як надмірний тягар для суб`єкта господарської діяльності, який здійснює свою діяльність під час дії воєнного стану. Також стягнення штрафних санкцій не повинно мати своїм наслідком ускладнення подальшої діяльності товариства, приймаючи до уваги доводи відповідача щодо його незадовільного фінансового стану.

Саме по собі стягнення пені у розмірі 1.834.540,25 грн є значною сумою та є не співрозмірним з тяжкістю допущеного порушення за договором та наслідками такого порушення.

Окрім того, визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, і в даному випадку суд дотримуючись принципу розумного балансу між інтересами сторін, враховуючи обставини справи та становище як відповідача так і позивача-2 у даній справі, вважає, що зменшення пені на 50% враховує інтереси як боржника, так і кредитора; таке зменшення не порушить інтереси позивача-2 і не стане надмірним тягарем для відповідача.

З огляду на викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у загальному розмірі 917.270,13 грн (тобто 50% від заявленого до стягнення і визнаного судом підставного розміру пені). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 10.09.2026 у справі №904/1523/25.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Прокурор довів обставини недійсності додаткової угоди та наявності спірної заборгованості у повному обсязі, проте часткове задоволення позовних вимог викликано зменшенням заявленого до стягнення з відповідача розміру пені.

Водночас, належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у заявах по суті, відповідач суду не надав.

Доводи відповідача про те, що строк використання авансу суперечив іншим умовам договору та зобов`язував його завершити всі роботи за Договором протягом дев`яти місяців, судом відхиляються. Дев`ятимісячний строк стосується не строку завершення всього об`єкта будівництва, а спеціального режиму отриманої за рахунок бюджетних коштів попередньої оплати. Після закінчення цього строку договір міг і надалі виконуватися в частині будівельних робіт у межах установленого сторонами строку, проте це не означало права генпідрядника безстроково утримувати непогашений бюджетний аванс.

Таким чином, дії відповідача суперечать умовам договору, вимогам Закону України "Про публічні закупівлі" та БК України, оскільки авансові кошти не були використані в установлений строк, залишок коштів було повернуто із запізненням, а зміна строку їх використання оформлена неправомірно.

Верховний Суд у своїх постановах від 22.01.2019 у справі №922/1119/18, від 07.12.2018 у справі №910/23196/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18 дійшов висновку, що належними і допустимими доказами використання одержаного авансу є підписані сторонами примірні форми КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Схожий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №908/659/23, від 29.04.2025 у справі №904/5262/23.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених прокурором підстав підлягають задоволенню частково, оскільки суд зменшив заявлений до стягнення розмір пені.

Щодо представництва інтересів держави прокурором.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з приписами ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За доводами прокурора, попередня оплата за договором, укладеним між позивачем-2 та відповідачем здійснена за кошти місцевого (обласного) бюджету, а отже державний інтерес у спірних правовідносинах полягає насамперед у забезпеченні належного виконання зобов`язань за договорами, на фінансування яких державою виділялись бюджетні кошти.

Водночас, протиправне укладення додаткової угоди до договору, та, як наслідок, несвоєчасне повернення Генеральним підрядником перерахованих йому коштів у вигляді попередньої оплати (авансу) унеможливило витрачання цих коштів на інші цілі, пов`язані з виконанням державою своїх функцій, зокрема на укріплення обороноздатності в умовах збройної агресії російської федерації проти України, що беззаперечно порушує державні інтереси у спірних правовідносинах.

Звертаючись з цим позовом до суду в інтересах держави, прокурор визначив уповноваженими органами у спірних правовідносинах Дніпропетровську обласну державну адміністрацію-обласну військову адміністрацію та Департамент капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

В умовах воєнного стану на виконання ст. 4 указаного Закону відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", №68/2022 "Про утворення військових адміністрацій" утворено Дніпропетровську обласну військову адміністрацію, до якої перейшли повноваження обласної державної адміністрації.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Відповідно до ст. 119 Конституції України місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують: виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян; виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку; підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів; звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; взаємодію з органами місцевого самоврядування; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Місцеві державні адміністрації (обласні, районні) можуть і зобов`язані здійснювати контроль щодо законності використання бюджетних коштів, у тому числі звертатися до суду з позовами з метою захисту порушених інтересів держави.

На території Дніпропетровської області таким органом є Дніпропетровська обласна державна адміністрація - обласна військова адміністрація, яка зобов`язана контролювати питання ефективності використання бюджетних коштів при укладенні договору про закупівлю робіт та його виконання, у зв`язку з чим обласна державна адміністрація є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави.

Одним із структурних підрозділів адміністрації є Департамент капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Департамент утворюється головою облдержадміністрації, входить до її складу і в межах Дніпропетровської області забезпечує виконання покладених на нього завдань.

Завданнями Департаменту є забезпечення реалізації державної політики у галузі будівництва; виконання завдань з будівництва житлових будинків, об`єктів освіти, охорони здоров`я, зв`язку, транспорту, торгівлі, громадського харчування, комунального господарства, культурно-побутового й іншого призначення та ефективного використання капітальних вкладень, що спрямовуються на зазначені цілі; функцій замовника будівництва об`єктів житлово-комунального і соціального призначення на території Дніпропетровської області; сприяння впровадженню у будівництво прогресивних проектних рішень, нових будівельних матеріалів, конструкцій та виробів.

Департамент організовує виконання Конституції і законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та здійснює контроль за їх реалізацією; роботу з укомплектування, зберігання, обліку та використання архівних документів.

До того ж, Департамент є замовником за договором №266/08-21 від 25.08.2021 та головним розпорядником бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 22 БК України, головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі, здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.

Таким чином, Департамент капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації також є уповноваженим органом щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

На виконання вимог, установлених абз. 4. ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокуратурою повідомлено позивачів 1, 2 про наявні порушення інтересів держави та витребувано інформацію про вжиття заходів щодо усунення таких порушень.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурором дотримано вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". На виконання зазначених норм прокуратурою попередньо, до пред`явлення позову, повідомлено позивачів 1, 2 про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі визначених ним позивачів у зв`язку з їх бездіяльністю.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого законодавством. Подібні висновки викладені в постановах Центрального апеляційного господарського суду від 19.10.2026 у справі №908/356/26, від 11.08.2026 у справі №904/406/26, Верховного Суду від 19.12.2024 у справі №922/1248/24, від 03.04.2018 у справі №902/339/16 від 10.03.2021 у справі №904/5702/19, від 14.06.2022 у справі №905/2135/19.

Керуючись ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 01.04.2022 до договору №267/08-21 від 25.08.2021 на виконання робіт по об`єкту «Будівництво малого групового будинку за адресою: вул. Центральна в районі будинку 24 у с. Петрівка Петропавлівського району Дніпропетровської області», укладеного між ДЕПАРТАМЕНТОМ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ СТАРОКОЗАЦЬКА, будинок 34; ідентифікаційний код 04011650) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНТЕРПЕН-Д" (Україна, 52050, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, село Степове, ВУЛ.ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 1; ідентифікаційний код 25514131).

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНТЕРПЕН-Д" (Україна, 52050, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, село Степове, ВУЛ.ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 1; ідентифікаційний код 25514131) на користь ДЕПАРТАМЕНТУ КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ (Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ СТАРОКОЗАЦЬКА, будинок 34; ідентифікаційний код 04011650) 917.270,13 грн (дев`ятсот сімнадцять тисяч двісті сімдесят грн 13 к.) пені, 194.223,64 грн (сто дев`яносто чотири тисячі двісті двадцять три грн 64 к.) трьох процентів річних, 974.246,65 грн (дев`ятсот сімдесят чотири тисячі двісті сорок шість грн 65 к.) інфляційних втрат.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНТЕРПЕН-Д" (Україна, 52050, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, село Степове, ВУЛ.ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 1; ідентифікаційний код 25514131) на користь ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ (Україна, 49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ ДМИТРА ЯВОРНИЦЬКОГО, будинок 38; ідентифікаційний код 02909938) 38.698,53 грн (тридцять вісім тисяч шістсот дев`яносто вісім грн 53 к.) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 917.270,12 грн пені) відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 05.11.2026.

Суддя С.А. Дупляк