Судові рішення

Рішення № 141228461 у справі № 916/728/26 від 26.10.2026

Рішення від 26.10.2026 у господарській справі № 916/728/26 (категорія «Щодо оренди»). Суд: Господарський суд Одеської області, суддя Погребна К.Ф.

Справа№ 916/728/26
СудГосподарський суд Одеської області
СуддяПогребна К.Ф.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяЩодо оренди
Дата ухвалення26.10.2026
Надійшло до реєстру05.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141228461

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2026 р. м. Одеса Справа № 916/728/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Прахт Є.І. розглянувши справу №916/728/26

За позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (65058, м. Одеса, вул. Незалежності, буд. 18, код ЄДРПОУ 08038284)

До відповідача: Фізичної особи-підприємця Жатковського Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

За участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15, код ЄДРПОУ 43015722).

про стягнення 907 731,68грн.

за участю представників:

від позивача: Андреєв А.Е. самопредставництво;

від відповідача: Жатковський О. М. особисто;

Від третьої особи: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Жатковського Олександра Миколайовича про стягнення згідно договору оренди №59с/2022/ГоловКЕУ від 01.10.2002р. заборгованості з орендної плати у розмірі 315 372 грн 10 коп., суми компенсації податку на землю у розмірі 144 286 грн 55 коп., пені у розмірі 181 093 грн 76 коп., штрафу у розмірі 22 076 грн 05 коп., 3% річних у розмірі 18 337 грн 16 коп., неустойки у розмірі 167 477 грн 33 коп., інфляційних страт у розмірі 59 088 грн 73 коп.

Ухвалою від 22.06.2026 судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса було залишено без руху.

12.03.2026 до господарського суду надійшла заява (вх. №8802/26) від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.03.2026р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/728/26 за правилами загального позовного провадження. Крім того відповідною ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні позивача було залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України Одеській та Миколаївській областях.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2026р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

Розпорядженням керівника апарату Господарському суді Одеської області від 17.06.2026 № 113, відповідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 16.06.2026 № 1182/0/15-25 "Про звільнення Рога Н.В. з посади судді Господарського суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку", на виконання пункту 10.6.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 № 17-01/2025, з метою дотримання строків визначених ГПК України, призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 916/728/26, за результатами якого вказану справу передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Погребної К.Ф.

Ухвалою Господарського суду Одеської оабслі від 22.06.2026 підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в засіданні суду.

12.05.2026 за вх. №16538/26 та 31.08.2026 за вх. №29461/26 до суду від відповідача надійшли відзиви на позовну заяву, які є майже ідентичними, згідно яких останній позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та просить суд в задоволені позову відмовити повністю.

28.05.2026 за 18553/26 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач вважає що заперечення відповідача є безпідставними, не підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Третя особа в судові засідання не з`являлась, письмових пояснень по суті спору не надала. Про дату, час та місце проведення засідання суду була належним чином повідомлена, шляхом скерування ухвал суду в систему "Електронний суд", які доставлені в електронний кабінет останньої, що підтверджується довідками про доставку документа в кабінет електронного суду, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".

Судом, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вказує позивач, 01.10.2002 між Одеською квартирно-експлуатаційною частиною району (нині - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса) (далі - Орендодавець, Позивач, КЕВ м. Одеса), та Фізичною особою-підприємцем Жатковським Олександром Миколайовичем (далі - Орендар, Відповідач) укладено договір оренди №59с/2002/ГоловКЕУ (далі - договір №59с/2002/ГоловКЕУ від 01.10.2002), за умовами пункту 1.1 якого (у редакції додаткової угоди №11д/2015/КЕВ від 01.03.2015) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно загальною площею 557,6 кв.м, а саме: нежитлові приміщення адміністративної будівлі інв.№24 загальною площею 35 кв.м, нежитлові приміщення будівлі (склад (ПММ) інв.№37загальною площею 82,6 кв.м, нежитлові приміщення будівлі (склад СРМ (ангар) інв.№35 загальною площею 340 кв.м, відкритий майданчик загальною площею 100 кв.м військового містечка №9 (далі - майно), яке знаходиться на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса та розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 47, вартість якого визначена за незалежною оцінкою та становить 131390 грн без ПДВ.

Згідно з пунктом 1.2 договору №59с/2002/ГоловКЕУ від 01.10.2002 (у редакції додаткової угоди №11д/2015/КЕВ від 01.03.2015) передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава а Орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до пунктів 3.1-3.3, 3.6 договору №59с/2002/ГоловКЕУ від 01.10.2002 (у редакції додаткової угоди №11д/2015/КЕВ від01.03.2015) орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (лютий 2015 року) на рівні 5147,56 грн за результатами конкурсу(домовленості) з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об`єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначено на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 (зі змінами), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (лютий 2015 року) - 5147,56 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяцем до останнього числа першого місяця оренди. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата у розмірі 100% перераховується Орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок Орендодавця в територіальному органі Державного казначейства щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

В силу пунктів 3.7, 3.8 договору №59с/2002/ГоловКЕУ від 01.10.2002 (у редакції додаткової угоди №11д/2015/КЕВ від 01.03.2015) орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету у визначеному пунктом 3.6 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить 30 днів та більше, Орендар додатково сплачує штраф у розмірі 7% суми заборгованості.

Положеннями пунктів 5.3, 5.10 та 5.15 договору №59с/2002/ГоловКЕУ від 01.10.2002 (у редакції додаткової угоди №11д/2015/КЕВ від 01.03.2015) передбачено, що Орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату; у разі припинення або розірвання договору повернути Орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати(повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря; щомісячно компенсувати Орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно - 0,05576 кв.м, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0 га, на яку Орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.

В пункті 8.6 договору №59с/2002/ГоловКЕУ від 01.10.2002 (у редакції додаткової угоди №11д/2015/КЕВ від 01.03.2015) зазначено, що Орендодавець має право відмовитися від договору оренди і вимагати повернення майна, якщо Орендар не вносить плату за користування майном протягом трьох місяців підряд.

За умовами пункту 9.1 договору №59с/2002/ГоловКЕУ від 01.10.2002 (у редакції додаткової угоди №11д/2015/КЕВ від 01.03.2015) за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Пунктами 10.1, 10.4 договору №59с/2002/ГоловКЕУ від 01.10.2002 (у редакції додаткової угоди №11д/2015/КЕВ від 01.03.2015) визначено, що цей договір діє з 01.03.2015 по 31.09.2018 включно. У разі відсутності заяви Орендаря про припинення чи укладення договору оренди на новий строк за місяць до закінчення строку оренди, дія договору оренди припиняється після закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з пунктом 10.6.1 договору №59с/2002/ГоловКЕУ від 01.10.2002 (у редакції додаткової угоди №11д/2015/КЕВ від 01.03.2015) сторони погоджуються, що цей договір може бути достроково розірваний на вимогу Орендодавця, зокрема, якщо Орендар не вніс плати плату протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу.

Відповідно до 10.10 договору №59с/2002/ГоловКЕУ від 01.10.2002 (у редакції додаткової угоди №11д/2015/КЕВ від 01.03.2015) майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання.

Якщо Орендар не виконує обов`язку щодо повернення Майна, Орендодавець вимагає від Орендаря сплату неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення (пункт 10.11 договору №59с/2002/ГоловКЕУ від 01.10.2002 (у редакції додаткової угоди №11д/2015/КЕВ від 01.03.2015)).

Як вказує позивач, Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі №916/2675/23 рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Жатковського Олександра Миколайовича на користь Міністерства оборони України в особі Одеського квартирно-експлуатаційного управління 304996,60 грн заборгованості з орендної плати, 170548,03 грн компенсації податку на землю, 108993,92 грн інфляційних втрат, 19 702,78 грн пені. та 3837,11 грн штрафу, про розірвання договору та про зобов`язання повернути майно скасовано, позов в цій частині задоволено, в частині розподілу судових витрат - змінено, в решті рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Одеського квартирно-експлуатаційного управління до Фізичної особи-підприємця Жатковського Олександра Миколайовича задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Жатковського Олександра Миколайовича на користь Міністерства оборони України в особі Одеського квартирно-експлуатаційного управління 304996,60 грн заборгованості з орендної плати, 170548,03 грн компенсації податку на землю, 108993,92 грн інфляційних втрат, 19702,78 грн пені та 3837,11 грн штрафу.

Розірвати договір оренди державного нерухомого майна №59с/2002/ГоловКЕУ від 01.10.2002, укладений між Одеською квартирно-експлуатаційною частиною району (на теперішній час - Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням) і Фізичною особою-підприємцем Жатковським Олександром Миколайовичем.

Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Жатковського Олександра Миколайовича повернути за актом прийому-передачі на користь Міністерства оборони України в особі Одеського квартирно-експлуатаційного управління державне військове нерухоме майно загальною площею 557,6 кв.м - нежитлові приміщення адміністративної будівлі інв.№24 загальною площею 35 кв.м, нежитлові приміщення будівлі (склад ПММ) інв.№37 загальною площею 82,6 кв.м, нежитлові приміщення будівлі (склад СРМ (ангар) інв.№35 загальною площею 340 кв.м, відкритий майданчик загальною площею 100 кв.м військового містечка №9, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 47.

У задоволенні решти позову відмовити.»

Позивач звертає увагу, що оскільки вищенаведені обставини, зокрема щодо умов договору №59с/2002/ГоловКЕУ від 01.10.2002, встановлені постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі №916/2675/23, яка набрала законної сили, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України вони не підлягають доказуванню.

Крім того, як зазначає позивач, суд апеляційної інстанції у вищевказаній постанові встановив факт продовження дії договору після дати його закінчення (30.09.2018), неповернення Відповідачем орендованого майна, правомірність нарахування Позивачем пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

З урахуванням зазначеного, як вказує позивач, орендна плата за період з травня 2023 по вересень 2024, яка має бути сплачена на користь КЕВ м. Одеса, становить 279 714,71 грн., а компенсація податку на землю за вказаний період - 107 842,93 грн.

За посиланнями позивача, договір №59с/2002/ГоловКЕУ від 01.10.2002 було розірвано відповідно до постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі №916/2675/23, яка набрала законної сили 09.10.2024, а тому договір вважається розірваним саме з дати набрання законної сили постанови у справі №916/2675/23

Разом з тим, як зазначає позивача, в порушення п.п. 2.5, 2.6 Договору відповідач орендоване майно позивачу після розірвання договору №59с/2002/ГоловКЕУ від 01.10.2002 не повернув. Акт прийому-передачі нерухомого державного майна за договором №59с/2002/ ГоловКЕУ від 01.10.2002 підписаний сторонами 15.04.2025.

Згідно до п. 3.10 договору №59с/2002/ГоловКЕУ від 01.10.2002 (у редакції додаткової угоди №11д/2015/КЕВ від 01.03.2015) у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно.

На підставі викладеного, як вказує позивач, ним продовжено нарахування відповідачу орендної плати за період з жовтня по листопад 2024 у розмірі 35 657,39 грн., та компенсації податку за землю у розмірі 12 983,90 грн.

Також, позивач зазначає, що оскільки відповідач вчасно не виконав свого обов`язку щодо повернення майна, а відповідний акт був підписаний сторонами 15.04.2025, ним здійснено нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування Майном за час прострочення у період з грудня 2024 по квітень 2025 відповідно до п. 10.11 Договору у загальному розмірі 167 477,33 грн, та продовжено нарахування суми компенсації податку на землю за вказаний період у загальному розмірі 23 459,72 грн.

Крім того, в зв`язку з неналежним виконання відповідачем свої зобов`язань, позивачем було нараховано відповідачу пеню в сумі 181 093,76 грн, штраф в розмірі 22 076,05 грн; 3% річних в сумі18 337,16 грн, інфляційні втрати в розмірі 59 088,73 грн.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса звернувся до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №59с/2002/ГоловКЕУ від 01.10.2002 є договором найму (оренди) державного нерухомого майна.

Згідно з частиною першою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В силу частини шостої статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За умовами частин першої, п`ятої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини третьої статті 285, частин першої та четвертої статті 286 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Правові, економічні та організаційні відносини, що виникають у зв`язку з орендою державного та комунального майна, врегульовано Законом України "Про оренду державного та комунального майна", за умовами якого орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Отже, договір №59с/2002/ГоловКЕУ від 01.10.2002 став підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі №916/2675/23 рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2024 у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Жатковського Олександра Миколайовича на користь Міністерства оборони України в особі Одеського квартирно-експлуатаційного управління 304996,60 грн заборгованості з орендної плати, 170548,03 грн компенсації податку на землю, 108993,92 грн інфляційних втрат, 19 702,78 грн пені. та 3837,11 грн штрафу, про розірвання договору та про зобов`язання повернути майно скасувано, позов в цій частині задоволено, в частині розподілу судових витрат - змінено, в решті рішення залишити без змін, викладено його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Одеського квартирно-експлуатаційного управління до Фізичної особи-підприємця Жатковського Олександра Миколайовича задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Жатковського Олександра Миколайовича на користь Міністерства оборони України в особі Одеського квартирно-експлуатаційного управління 304 996,60 грн заборгованості з орендної плати, 170 548,03 грн компенсації податку на землю, 108 993,92 грн інфляційних втрат, 19 702,78 грн пені та 3837,11 грн штрафу.

Розірвати договір оренди державного нерухомого майна №59с/2002/ГоловКЕУ від 01.10.2002, укладений між Одеською квартирно-експлуатаційною частиною району (на теперішній час - Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням) і Фізичною особою-підприємцем Жатковським Олександром Миколайовичем.

Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Жатковського Олександра Миколайовича повернути за актом прийому-передачі на користь Міністерства оборони України в особі Одеського квартирно-експлуатаційного управління державне військове нерухоме майно загальною площею 557,6 кв.м - нежитлові приміщення адміністративної будівлі інв.№24 загальною площею 35 кв.м, нежитлові приміщення будівлі (склад ПММ) інв.№37 загальною площею 82,6 кв.м, нежитлові приміщення будівлі (склад СРМ (ангар) інв.№35 загальною площею 340 кв.м, відкритий майданчик загальною площею 100 кв.м військового містечка №9, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 47.

У задоволенні решти позову відмовити.»

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, оскільки вищенаведені обставини, зокрема щодо умов Договору, встановлені постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі №916/2675/23, яка набрала законної сили, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України вони не підлягають доказуванню.

Згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Отже, договір оренди від №59с/2002/ГоловКЕУ від 01.10.2002 є розірваним з дати набрання законної сили рішенням у справі № 916/2675/23, тобто з 09.10.2024.

Так звертаючись з відповідним позовом до суду позивач вказує, що на дату розірвання договору оренди, у відповідача обліковувалась заборгованість з орендної плати в сумі 279 714,71 грн., та компенсація податку на землю в розмірі 107 842,93 грн.

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги що відповідач не надав доказів сплати орендної плати в сумі 279 714,71 грн., та компенсації податку на землю в розмірі 107 842,93 грн. позовні вимоги в цій частині підлягають задоволеною.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі №916/2675/23 зобов`язано Фізичну особу-підприємця Жатковського Олександра Миколайовича повернути за актом прийому-передачі на користь Міністерства оборони України в особі Одеського квартирно-експлуатаційного управління державне військове нерухоме майно загальною площею 557,6 кв.м - нежитлові приміщення адміністративної будівлі інв.№24 загальною площею 35 кв.м, нежитлові приміщення будівлі (склад ПММ) інв.№37 загальною площею 82,6 кв.м, нежитлові приміщення будівлі (склад СРМ (ангар) інв.№35 загальною площею 340 кв.м, відкритий майданчик загальною площею 100 кв.м військового містечка №9, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 47.

29.11.2024 Господарським судом Одеської області було видано накази на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у справі №916/2675/23.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами Акт прийому-передачі нерухомого державного майна за договором №59с/2002/ ГоловКЕУ від 01.10.2002 підписаний сторонами 15.04.2025.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача неустойку відповідно до ст. 785 ЦК України за прострочення повернення об`єкта оренди в сумі 167 477,33 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача орендну плату, за період жовтня по листопад 2024 у розмірі 35 657,39 грн., та компенсацію податку за землю у розмірі 12 983,90 грн., оскільки відповідач вчасно не повернув орендоване майно за актом приймання-передачі, а відповідно до п. 3.10 договору оренди в редакції додаткової угоди від 01.03.2015, у разі припинення (розірвання) договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно, а також компенсацію податку за землю в період нарахування неустойки у розмірі 23 459,72 грн.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації з податку за землю та орендної плати, які необґрунтовано нараховані позивачем після розірвання договору оренди (тобто після 09.10.2024), виходячи з наступного.

Так, Верховний суд в постанові від 27.05.2025 у справі № 904/8325/21 зазначив, що згідно з частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором оренди у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Такий правовий висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Ураховуючи наведені положення законодавства можна дійти висновку про те, що з моменту припинення договору оренди та до часу повернення орендарем майна, орендодавець має право здійснити нарахування неустойки відповідно до положень частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України у розмірі подвійної плати за найм речі, тобто орендної плати.

При цьому розмір такої неустойки має розраховуватися виходячи із розміру орендної плати станом на день припинення договору оренди майна".

Отже, після закінчення строку договору оренди (в даному випадку після розірвання договору 09.10.2024) позивач не має права нараховувати орендну плату та компенсацію з податку на землю, оскільки ці платежі передбачені умовами договору оренди, строк якого закінчився 09.10.2024 у зв`язку з його розірванням. Відповідно, якщо орендар не повернув майно після припинення договору, то у орендодавця виникає право на нарахування неустойки відповідно до ст. 785 ЦК України.

В постанові від 15.11.2023 у справі № 916/3351/22 Верховний Суд зазначив "Згідно з частинами 1, 2 статті 19 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Відповідно до частин 1, 3 статті 17 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.

Аналогічні положення щодо коригування орендної плати на індекс інфляції було наведено як у Методиці розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1994 № 786 (яка втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 630), так і у Методиці розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 28.04. 2021 № 630".

Також суд враховує правові позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 06.02.2020 у справі № 915/1429/19, зокрема:

10.11. Аналіз частини першої статті 759 та частини першої статті 785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

10.12. Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 ЦК України.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі №904/3315/18, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

10.13. Зі змісту статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України. Законодавцем у частині першій статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові 02.09.2014 у справі №3-85гс14, а також Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові 11.04.2018 у справі №914/4238/15, постанові 24.04.2018 у справі №910/14032/17 та у постанові 09.09.2019 у справі №910/16362/18.

До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов`язані невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі №910/1806/17, Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17 .

Судом встановлено, що відповідач не своєчасно виконав свій обов`язок щодо повернення орендованого майна, Акт прийому-передачі нерухомого державного майна за договором №59с/2002/ ГоловКЕУ від 01.10.2002 підписаний сторонами 15.04.2025.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна.

Однак, перевіривши розрахунок неустойки, здійснений позивачем, судом встановлено його помилковість.

Так, укладеним між сторонами договором оренди не врегульовано якийсь особливий порядок нарахування неустойки у зв`язку з неповерненням орендованого майна та її розмір, тому необхідно застосувати положення чинного законодавства з відповідного питання.

Як вже зазначено вище, договір оренди №59с/2002/ГоловКЕУ від 01.10.2002 припинено (розірвано) з 09.10.2024р.

ПДВ не враховується при нарахуванні неустойки, передбаченої ст. 785 ЦК України, виходячи з наступного.

Так, позивач не врахував, що пунктом 185.1. статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.188.1. ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Вирішуючи питання щодо правильності та правомірності розрахунку позивача, який при його здійсненні до складу неустойки включив податок на додану вартість, суд виходить з такого.

В силу статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, при розгляді у подібних правовідносинах справи №916/1319/19 Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 було викладені висновки про таке.

Податковим Кодексом України, як спеціальним нормативним актом, що визначає будь-які питання щодо оподаткування, елементи податку, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування, не передбачено включення до бази оподаткування податком на додану вартість будь-яких заходів юридичної відповідальності за порушення господарських зобов`язань юридичною особою, а навпаки, прямо зазначено про те, що до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені). При цьому, для цілей оподаткування законодавцем не передбачено виключень щодо спеціальної неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України.

Виходячи з аналізу частини другої статті 785 ЦК України, неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення, враховуючи природу її виникнення, не генерує додану вартість, оскільки не є товаром або послугою, її виникнення не пов`язане з впливом дій виробника/надавача послуг, розмір такої неустойки не залежить від вартості використаних продавцем/надавачем послуг сировини, інших товарів та додаткових послуг.

Неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 ЦК України є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість в силу своєї правової природи як міри відповідальності.

З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача неустойки встановив, що його здійснено з безпідставним врахуванням сум ПДВ (розмір ПДВ становить 20%).

Також позивач не врахував, що для розрахунку неустойки необхідно брати розмір орендної плати, встановлений договором оренди станом на день його припинення.

З огляду на викладене, судом здійснено власний розрахунок неустойки за яким розмір неустойки становить 131 475,68грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

В силу пунктів 3.7, 3.8 договору №59с/2002/ГоловКЕУ від 01.10.2002 (у редакції додаткової угоди №11д/2015/КЕВ від 01.03.2015) орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету у визначеному пунктом 3.6 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить 30 днів та більше, Орендар додатково сплачує штраф у розмірі 7% суми заборгованості.

У зв`язку з простроченням сплати орендної плати позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 181 093,76 грн та штраф в розмірі 22 076,05 грн.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки судом встановлено, що позивач необґрунтовано включив в розрахунок орендну плату після розірвання договору оренди.

Так здійснивши перерахунок пені та штрафу, судом встановлено що загальний розмір пені становить 157 685,04грн. та штрафу 19 580грн. 03коп..

Поряд цим суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій, зокрема з таких підстав: у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частиною третьою статті 551 ЦК України, статтею 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, відповідно до змісту статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним у судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Застосоване у статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не належить до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19, від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20, від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21, від 22.05.2024 у справі № 911/95/20).

Отже, саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки, пені), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначила, що розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків. Отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору хоча би одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22, яку скаржник цитує у касаційній скарзі, також звернула увагу на те, що категорії "значно" та "надмірно", які використовуються у статті 551 ЦК України та у статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведених статей спрямовані на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. А тому, як зауважила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Отже, об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 виснувала про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки і критеріїв для встановлення розміру, до якого суд має право її зменшити.

З огляду на вищевикладене, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру неустойки (пені, штрафу), приймаючи до уваги відсутність доказів понесення позивачем збитків у результаті порушення відповідачем зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності, як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, закріплені у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України, зважаючи на правову природу штрафних санкцій та їх основне призначення компенсаційного, а не карального характеру, беручи до уваги кризову ситуацію, яка склалася в державі внаслідок військової агресії російської федерації проти України та не могла не вплинути негативно на фінансовий стан відповідача, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, господарський суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру нарахованої відповідачу пені на 50% - до 78 842,52грн. та неустойки на 50% - до 65 737,84грн., що є пропорційним та справедливим та запобігає безпідставному збагаченню кредитора за рахунок боржника.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум 3% річних та інфляційних витрат, судом встановлено їх помилковість, що відповідні розрахунки здійснені належним чином та відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки їх обрахування здійснювалось також суму на орендну плату після розірвання договору оренди.

Так, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних витрат судом встановлено, що загальна сума 3% яка підлягає задоволенню становить 17 002,28грн. та загальна сума інфляційних витрат становить 55 712,26грн.

При цьому заперечення відповідача до уваги судом не приймаються, оскільки спростовуються обставинами встановленими по тексу рішення вище.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте враховуючи обставини встановлені по тексту рішення вище, підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Позов Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (65058, м. Одеса, вул. Незалежності, буд. 18, код ЄДРПОУ 08038284) до Фізичної особи-підприємця Жатковського Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15, код ЄДРПОУ 43015722)- задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Жатковського Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (65058, м. Одеса, вул. Незалежності, буд. 18, код ЄДРПОУ 08038284) заборгованість з орендної плати в сумі 279 714 (двісті сімдесят дев`ять тисяч сімсот чотирнадцять)грн. 71коп., суму компенсації податку на землю в розмірі 107 842 (сто сім тисяч вісімсот сорок дві)грн. 93коп., пеню в сумі 78 842 (сімдесят вісім тисяч вісімсот сорок дві)грн. 52коп., штраф і сумі 19 580 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят)грн. 03коп., 3%річних в сумі 17 002 (сімнадцять тисяч дві)грн. 28коп., неустойку в розмірі 65 737 (шістдесят п`ять тисяч сімсот тридцять сім)грн. 84коп., інфляційні витрати в розмір 55 712 (п`ятдесят п`ять тисяч сімсот дванадцять)грн. 26коп. та судовий збір в сумі 7 493 (сім тисяч чотириста дев`яносто три)грн. 19коп.

3. В решіт позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05 листопада 2026 р.

Суддя К.Ф. Погребна

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
29.09.2026 Ухвала № 140146842 Господарський суд Одеської області
22.09.2026 Ухвала № 139978880 Господарський суд Одеської області
07.09.2026 Ухвала № 139552377 Господарський суд Одеської області
31.08.2026 Ухвала № 139366284 Господарський суд Одеської області
13.07.2026 Ухвала № 138142111 Господарський суд Одеської області
22.06.2026 Ухвала № 137636231 Господарський суд Одеської області
02.06.2026 Ухвала № 137025674 Господарський суд Одеської області
12.05.2026 Ухвала № 136469583 без тексту Господарський суд Одеської області
14.04.2026 Ухвала № 135692378 без тексту Господарський суд Одеської області
16.03.2026 Ухвала № 134832255 без тексту Господарський суд Одеської області
06.03.2026 Ухвала № 134615819 без тексту Господарський суд Одеської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 08038284. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг