Ухвала № 141228801 у справі № 922/3728/26 від 05.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня [телефон приховано], тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

УХВАЛА

про забезпечення позову

"05" листопада 2026 р. м. Харків Справа № 922/3728/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Слобідської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову (вх.№ 27362/26 від 04.11.2026) у справі

за позовом Слобідської окружної прокуратури міста Харкова (61191, м. Харків, вул. Тепловозна, 8) в інтересах держави в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, буд. 7)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жасміновий бульвар" (61100, м. Харків, б. Жасминовий, буд. 17), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Слобідська окружна прокуратура міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жасміновий бульвар", в якій просить суд:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

2. Залучити до розгляду справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

3. Усунути перешкоди Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради у здійсненні права на користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, розташованою за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом зобов`язання ТОВ «Жасміновий бульвар» (61100, м. Харків, б. Жасминовий, буд. 17, код ЄДРПОУ 43817635) знести об`єкт самочинного будівництва - нежитлову будівлю літ. «Г-1» загальною площею 15,0 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2125562863101) з приведенням земельної ділянки під нею у придатний для подальшого використання стан.

4. Судовий збір стягнути з відповідача за такими реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок [рахунок приховано], код класифікації видатків бюджету - 0901010.

5. Про дату розгляду справи повідомити учасників справи, Слобідську окружну прокуратуру м. Харкова та Харківську обласну прокуратуру (м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, тел. [телефон приховано], e-mail: obl@khar.gp.gov.ua).

Позовні вимоги обґрунтовано з посиланням на те, що нежитлова будівля літ. «Г-1» загальною площею 15,0 кв.м по бульвару Жасминовому, 17 у м. Харкові є об`єктом самочинного будівництва, оскільки збудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, тому підлягає знесенню.

Одночасно з позовною заявою Слобідською окружною прокуратурою міста Харкова подано заяву про забезпечення позову (вх.№ 3728/26), в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Жасміновий бульвар» (код ЄДРПОУ 43817635) заборони на відчуження нежитлової будівлі літ. «Г-1», загальною площею 15,0 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2125562863101).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.10.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3728/26. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 18 листопада 2026 року об 11:00. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.10.2026 повернуто заяву Слобідської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову, що подається одночасно з позовною заявою (вх.№3728/26 від 27.10.2026), з доданими до неї документами заявнику.

04.11.2026 від Слобідської окружної прокуратури міста Харкова через систему "Електронний суд" надійшла заява про забезпечення позову (вх.№ 27362/26 від 04.11.2026), в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Жасміновий бульвар» (код ЄДРПОУ 43817635) заборони на відчуження нежитлової будівлі літ. «Г-1», загальною площею 15,0кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2125562863101).

В обґрунтування вказаної заяви прокурор зазначає, що приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Клопотовим С.Д. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 53179927 від 17.07.2020 зареєстровано 15.07.2020 (номер відомостей про речове право № 37367420) право власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю літ. «Г-1», загальною площею 15,0 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2125562863101). Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою набуття права власності були технічний паспорт б/н від 13.07.2020 та довідка № [номер приховано] від 13.07.2020, що видані ТОВ «Лімінгтон».

Надалі, 17.09.2020 на підставі акту прийому-передачі майнового внеску до статутного капіталу № 2601, 2602 від 17.09.2020 власником нежитлової будівлі літ. «Г-1», загальною площею 15,0 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, бульвар Жасминовий, 17 стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Жасміновий бульвар» (номер відомостей про речове право №38281684).

Проте, як стверджує прокурор, ОСОБА_1 чи ТОВ «Жасміновий бульвар» жодних прав на земельну ділянку по бульвару Жасминовому, 17, у місті Харкові, на якій збудовано спірний об`єкт, у визначеному законом порядку, не набували, що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відповіддю ГУ Держгеокадастру в Харківській області від 07.09.2026 № 10-20-25, 1-5704/0/19-26.

Прокурор вважає, що довідка та технічний паспорт не є правовстановлювальними документами, передбаченими ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та не могли слугувати підставою для державної реєстрації, а належним документом, який би підтверджував присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси, може бути рішення виконкому Харківської міської ради або довідка (витяг) з Єдиного адресного реєстру міста Харкова, а не довідка № [номер приховано] від 13.07.2020, видана ТОВ «Лімінгтон».

З огляду на викладене, враховуючи предмет позову, а саме вимогу про знесення самочинно збудованого об`єкту нерухомого майна, прокурор зазначає, що у разі задоволення позовних вимог відповідач у справі - ТОВ «Жасміновий бульвар» - втрачає право власності на спірне майно та зобов`язане буде його знести. Водночас, без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник спірного нерухомого майна ТОВ «Жасміновий бульвар» може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час. Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення, поділ, виділ чи об`єднання, на переконання прокурора, ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Наявність у ТОВ «Жасміновий бульвар» правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб, що може призвести до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв`язку з наявністю майнового інтересу цих осіб, а також може зумовити необхідність звернення прокурора з іншим позовом для захисту порушених інтересів держави.

Прокуратура має припущення про існування реальної загрози того, що відповідач, виступаючи зареєстрованим власником спірного майна, може розпорядитись останнім шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинити дії щодо зміни об`єкта нерухомого майна (зміна цільового призначення та/або поділ/об`єднання тощо), що, в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави в межах даної справи, без нових звернень до суду.

Розглянувши заяву прокурора про забезпечення позову, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами частин 1, 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Забезпечення позову - це по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до усталених висновків Верховного Суду при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання/невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

При цьому важливим є те, що обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 09.06.2021 у справі № 914/2438/20.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Крім того, що суд має дослідити таку підставу вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, також об`єктом дослідження має бути така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 21.05.2020 у справі № 906/20/20, від 30.09.2020 у справі № 910/19113/19, від 30.11.2020 у справі №910/217/20, від 17.12.2020 у справі № 910/11857/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 13.05.2021 у справі №916/2761/20).

Суд також вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У разі звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову.

Предметом позову, як вже зазначалося, є усунення перешкод Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради у здійсненні права на користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, розташованою за адресою: м. Харків, бульвар Жасминовий, 17, шляхом зобов`язання ТОВ «Жасміновий бульвар» (61100, м. Харків, б. Жасминовий, буд. 17, код ЄДРПОУ 43817635) знести об`єкт самочинного будівництва - нежитлову будівлю літ. «Г-1» загальною площею 15,0 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, бульвар Жасминовий, 17 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2125562863101) з приведенням земельної ділянки під нею у придатний для подальшого використання стан.

Необхідність забезпечення даного позову прокурор обґрунтовує тим, що приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Клопотовим С.Д. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 53179927 від 17.07.2020 зареєстровано 15.07.2020 (номер відомостей про речове право № 37367420) право власності за Лівашовою І.В. на нежитлову будівлю літ. «Г-1», загальною площею 15,0 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, бульвар Жасминовий, 17 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2125562863101). Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою набуття права власності були технічний паспорт б/н від 13.07.2020 та довідка № [номер приховано] від 13.07.2020, що видані ТОВ «Лімінгтон». Надалі, 17.09.2020 на підставі акту прийому-передачі майнового внеску до статутного капіталу № 2601, 2602 від 17.09.2020 власником нежитлової будівлі літ. «Г-1», загальною площею 15,0 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, бульвар Жасминовий, 17 стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Жасміновий бульвар» (номер відомостей про речове право №38281684).

Проте, як стверджує прокурор, ОСОБА_1 чи ТОВ «Жасміновий бульвар» жодних прав на земельну ділянку по бульвару Жасминовому, 17, у місті Харкові, на якій збудовано спірний об`єкт, у визначеному законом порядку, не набували, відтак, на думку прокурора, нежитлова будівля літ. «Г-1», загальною площею 15,0 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , є об`єктом самочинного будівництва.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, для забезпечення позову необхідною є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. При цьому в ухвалі про вжиття заходів забезпечення позову має бути мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення господарського суду, істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд наголошує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен надавати оцінку доказам в обґрунтування вимог чи заперечень проти позову, робити висновки про існування або відсутність підстав для задоволення позову. В першу чергу суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів територіальної громади міста Харкова (в інтересах якої діє прокурор) від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь прокурора, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін

Наведено висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Спірне нерухоме майно може бути відчужене, як наслідок, остаточне рішення суду (у випадку задоволення позову), прийняте через певний час після ініціювання судового провадження, уже не зможе належним чином ефективно захистити порушені права та інтереси держави, а також зумовить необхідність звернення з іншими позовами до суду.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 904/3168/18.

Суд звертає увагу на те, що наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Жасміновий бульвар» правомочностей власника спірного майна вказує на можливість у будь-який момент (в тому числі під час розгляду судом цієї справи, але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися цим майном на користь третіх осіб, що може призвести до неможливості виконання рішення в цій справі (у разі задоволення такого позову).

Суд також звертає увагу, що відчуження у будь-який спосіб майна призведе до зміни власника, а тому прокурор буде змушений знову звертатися до суду за захистом своїх, як він вважає, порушених прав, до нового власника майна. Тобто припущення того, що у випадку відчуження майна позивач не захистить свої права в межах одного судового провадження є обґрунтованим.

У випадку потенційного відчуження майна та проведення чергових реєстраційних дій, позивач (прокурор) змушений буде знов звертатися до суду із позовом визнання недійсними таких записів та звертати свої вимоги про знесення вже до нового власника, що є недопустимим. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 звернула увагу, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Таким чином, у випадку відчуження майна та невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження майна позивач (прокурор) не зможе захистити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Суд зазначає, що без встановлення обмежень щодо зазначеної нежитлової будівлі на час розгляду справи, фактичний власник будівлі може в будь-який момент здійснити скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, а також будь-яких дій (в тому числі правочинів) щодо відчуження, передачі у володіння, користування, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі у заставу або в іпотеку, будь якого іншого обтяження, зміни площі та інших характеристик, власника та інших реєстраційних дій щодо об`єкту нерухомого майна. Вчинення відповідачем будь-яких дій до закінчення судового розгляду може призвести до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв`язку з наявністю майнового інтересу цих осіб, а також може зумовити необхідність звернення прокурора з іншим позовом для захисту порушених інтересів держави.

Таким чином, такий спосіб забезпечення позову як заборона на відчуження нерухомого майна є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки спір є реальним, власником спірного майна є відповідач, а відсутність обтяжень не перешкоджатиме зміні речових прав на нерухоме майно, що може стати дійсною перешкодою в ефективному захисті та поновленні прав, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при вирішенні спору.

В даному випадку існує прямий зв`язок між обраними прокурором заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Суд звертає увагу, що заборона вчиняти певні дії є самостійним видом (способом) забезпечення позову та стосується певного обмеження у вільному розпорядженні або користуванні майном, яке має вибірковий, не всеохоплюючий та цілеспрямований характер.

Так, враховуючи предмет даного спору та мету застосування заходів забезпечення позову, в даному випадку їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає накладення арешту, тобто повного обмеження в користуванні та розпорядженні нежитловою будівлею, оскільки для виконання рішення суду у випадку задоволення позову цілком достатнім та співмірним буде застосування лише заборони на відчуження нежитлової будівлі.

Такий захід як заборона вчинення відповідних дій не призведе до невиправданого обмеження прав та законних інтересів відповідача та інших осіб, не зумовлює вирішення спору по суті, має тимчасовий характер та забезпечить можливість використання нежитлової будівлі, збереження балансу інтересів сторін та узгоджується з критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Такі заходи забезпечення позову будуть спрямовані на забезпечення ефективного захисту прав в межах одного судового провадження без нових звернень до суду, що у випадку задоволення судом позовних вимог сприятиме відновленню порушених прав, можливість чого, за відсутності вжиття відповідних заходів, може бути нівельовано внаслідок дій щодо спірного об`єкта нерухомого майна.

Отже, заявлені прокурором заходи забезпечення позову у вигляді встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Жасміновий бульвар» (код ЄДРПОУ 43817635) заборони на відчуження нежитлової будівлі літ. «Г-1», загальною площею 15,0 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, бульвар Жасминовий, 17 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2125562863101), відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін.

Варто зауважити, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.

Заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява Слобідської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову (вх.№ 27362/26 від 04.11.2026) підлягає задоволенню.

Суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення) (ч. 1 ст. 141 ГПК України).

Суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити перехід права власності до третіх осіб, що унеможливить виконання можливого рішення у даній справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами, а також на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.

Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у Постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.

Керуючись статтями 73, 74, 86, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Слобідської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову (вх.№ 27362/26 від 04.11.2026) задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Жасміновий бульвар» (61100, м. Харків, б. Жасминовий, буд. 17, код ЄДРПОУ 43817635) заборони на відчуження нежитлової будівлі літ. «Г-1» загальною площею 15,0 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, бульвар Жасминовий, 17 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2125562863101), до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.

Дана ухвала відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.

Стягувач: Слобідська окружна прокуратура міста Харкова (61191, м. Харків, вул. Тепловозна, 8, код ЄДРПОУ/умовний код [номер приховано]).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Жасміновий бульвар» (61100, м. Харків, б. Жасминовий, буд. 17, код ЄДРПОУ 43817635).

Ухвала набирає законної сили 05 листопада 2026 року та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили, в строк до 06 лютого 2027 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.

Ухвалу підписано 05 листопада 2026 року.

Суддя Присяжнюк О.О.