РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
05 листопада 2026 р. Справа № 640/22506/21
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Осоіл до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Осоіл" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу від 27.05.2021 №2202.
Позивач зазначає, що оскаржуваний наказ прийнято за відсутності передбачених законом підстав, оскільки факт виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих для отримання дозволів, відповідачем належним чином не встановлено. Наголошує, що порушення вимог законодавства про охорону праці, зафіксовані під час перевірки, не можуть ототожнюватися з недостовірністю відомостей у документах дозвільного характеру. Крім того, позивач посилається на порушення процедури анулювання дозволів та неналежне повідомлення про прийняте рішення, у зв`язку із чим просить визнати протиправним і скасувати оскаржуваний наказ, а також поновити дію відповідних дозволів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2021 позовну заяву залишено без руху. Судом зазначено, що позивачу необхідно надати суду копію оскаржуваного наказу.
На виконання вимог ухвали суду від 16.08.2021 представником позивача подано до суду клопотання про витребування доказів та відкриття провадження в адміністративній справі №640/22506/21, яке обґрунтовано тим, що позивач не отримував та не ознайомлений із текстом наказу від 27.05.2021 №2202, який є підставою для анулювання дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки від 15.02.2021 №72.21.32, від 22.02.2021 №90.21.32, які видано ГУ Держпраці у Київській області ТОВ "Осоіл".
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.09.2021 відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою витребувано у відповідача належним чином завірену копію наказу від 27.05.2021 №2202 та копії всіх документів, що стали підставою для його прийняття.
12.10.2021 від представника відповідача надійшов до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість. Вказує, що за результатами проведеної позапланової перевірки ТОВ «Осоіл», оформленої актом від 31.03.2021 № КВ/784/744/АВ, встановлено численні порушення вимог законодавства про охорону праці, зокрема щодо навчання та перевірки знань працівників, їхньої кваліфікації, допуску до виконання робіт підвищеної небезпеки та безпечної експлуатації технологічного обладнання.
Відповідач стверджує, що виявлені обставини свідчать про недостовірність відомостей, зазначених у документах, на підставі яких позивачу видано дозволи, зокрема у висновках експертизи від 05.02.2021 № 40282391-03-8841.21 та № 40282391-03-8842.21. Посилається також на відомості щодо фактичної чисельності працівників підприємства, які не відповідають даним, зазначеним у висновках експертизи. Вважає, що встановлені обставини становили передбачену статтею 21 Закону України «Про охорону праці» підставу для анулювання дозволів, а тому наказ від 27.05.2021 № 2202 прийнято в межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законодавством.
29.10.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та такими, що не спростовує доводи, викладені у позовній заяві як підстави для задоволення позову. Зокрема наголошує, що встановлені під час перевірки порушення законодавства про охорону праці не свідчать про недостовірність відомостей у документах, поданих для отримання дозволів. Зазначає, що відповідач не довів наявності передбачених законом підстав для їх анулювання. Окремо позивач звертає увагу на те, що за результатами зазначеної перевірки Головне управління Держпраці у Київській області звернулося до адміністративного суду з позовом про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), що, на думку позивача, свідчить про застосування відповідачем іншого передбаченого законом механізму реагування на виявлені порушення.
Крім того, позивач наполягає на порушенні порядку повідомлення про анулювання дозволів, зокрема зазначає, що відповідне повідомлення не було належним чином вручено підприємству, а докази його направлення не підтверджують належного повідомлення. Вважає, що відповідач не довів правомірності оскаржуваного наказу, у зв`язку із чим просить позов задовольнити.
Надалі на підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2825-IX (в редакції Закону № 3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, проведено автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України; за його результатами справа №640/22506/21 передана на розгляд та вирішення Вінницькому окружному адміністративному суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького окружного адміністративного суду від 03.03.2025 цю справу передано для розгляду судді Бошковій Ю.М. та ухвалою суду від 07.03.2025 прийнято до провадження та запропоновано учасникам справи надати суду інформацію щодо актуальності спірних правовідносин на момент прийняття справи до провадження Вінницьким окружним адміністративним судом, а також надати відомості щодо адреси місця реєстрації, письмові пояснення та/або заяви у разі зміни фактичних обставин по цій справі, вибуття, необхідності залучення або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір; вказати відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Положеннями частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
15.02.2021 Головним управлінням Держпраці у Київській області видано ТОВ «Осоіл» дозвіл № 72.21.32 на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме газонебезпечних робіт та робіт у вибухопожежонебезпечних зонах, на підставі заяви від 09.02.2021 та висновку експертизи ТОВ «КАРПАТТЕХНОАЛЬЯНС» від 05.02.2021 № 40282391-02-8840.21.
22.02.2021 Головним управлінням Держпраці у Київській області видано ТОВ «Осоіл» дозвіл № 90.21.32 на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, зокрема технологічного обладнання автозаправних станцій, резервуарів для зберігання пального та паливороздавальних колонок, на підставі заяви від 17.02.2021 та висновку експертизи ТОВ «КАРПАТТЕХНОАЛЬЯНС» від 05.02.2021 № 40282391-03-8841.21.
На підставі Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 № 1986-IV, статей 259 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на виконання доручення Прем`єр-міністра України від 11.03.2021 № 10033/1/1-21, Головним управлінням Держпраці у Київській області прийнято наказ від 15.03.2021 № 1132 «Про проведення інспекційного відвідування (позапланової перевірки)» та видано направлення від 15.03.2021 № 784 на проведення позапланової перевірки ТОВ «Осоіл» з питань додержання вимог законодавства про охорону праці та промислову безпеку у період з 18.03.2021 по 31.03.2021.
За результатами проведеного заходу державного нагляду (контролю) складено акт від 31.03.2021 № КВ/784/744/АВ, яким зафіксовано порушення вимог законодавства про охорону праці та промислову безпеку.
Зокрема, під час перевірки встановлено порушення щодо організації навчання та перевірки знань працівників з питань охорони праці, наявності відповідної кваліфікації та допуску працівників до виконання робіт підвищеної небезпеки, організації безпечної експлуатації технологічного й електричного обладнання автозаправних станцій, а також ведення документації з питань охорони праці.
На підставі виявлених порушень Головним управлінням Держпраці у Київській області складено припис від 31.03.2021 № КВ/784/744/П щодо усунення порушень вимог законодавства про охорону праці.
27.05.2021 Головним управлінням Держпраці у Київській області прийнято наказ № 2202, яким анульовано видані ТОВ «Осоіл» дозволи від 15.02.2021 № 72.21.32 та від 22.02.2021 № 90.21.32. Як підставу прийняття зазначеного наказу відповідач визначив виявлення у поданих роботодавцем документах недостовірних відомостей щодо виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозволи.
Листом від 28.05.2021 № 11/3/21/10990 Головне управління Держпраці у Київській області повідомило ТОВ «Осоіл» про анулювання зазначених дозволів.
Вважаючи наказ Головного управління Держпраці у Київській області від 27.05.2021 № 2202 протиправним та таким, що порушує його права й законні інтереси, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877-V від 05.04.2007 (далі - Закон № 877-V, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).
За змістом визначень, наведених у статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Зокрема, заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки, державного контролю за додержанням законодавства у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
Згідно з абзацом 9 частини 1 статті 6 Закону № 877-V підставами для здійснення позапланових заходів є: настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.
В силу вимог абзацу 12 частини 1 статті 6 Закону № 877-V передбачено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
За приписами частин 1-3 статті 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.
У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Відповідно до положень частини 6 статті 7 Закону № 877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Згідно з частиною 7 статті 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.
У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Згідно з частиною першою статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 (далі Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраця) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
За змістом підпункту 6 пункту 4 Положення № 96 Держпраця відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що Держпраця є органом, до повноважень якого віднесено здійснення нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року №2694-XII (далі - Закон №2694-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Відповідно до статті 1 Закону №2694-XII охорона праці це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності; роботодавець власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю; працівник особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
Згідно зі статтею 2 Закон №2694-XII дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.
Відповідно до частин третьої, четвертої, дев`ятої статті 21 Закону №2694-XII роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці.
Порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, проведення або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу, та граничні розміри тарифів на проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, висновок якої є підставою для видачі дозволів, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Процедуру видачі або відмови у видачі, переоформлення, анулювання Держпраці та її територіальними органами дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл) визначає Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1107 (далі - Порядок №1107).
Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку №1107 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) дозвіл за формою згідно з додатком 1 видається: роботодавцеві - на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у групі А додатка 2, або на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у групі А переліку машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 р. № 77; виробникові або постачальникові машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки (далі - виробник або постачальник) - на застосування машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у групі А переліку машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 р. № 77, якщо інша форма оцінки його відповідності, яка є обов`язковою вимогою до нього, не встановлена технічними регламентами.
У разі коли дозвіл на застосування машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки отримано виробником або постачальником до прийняття зобов`язань щодо їх постачання, роботодавець може застосовувати зазначені машини, механізми, устатковання на підставі завіреної в установленому законодавством порядку копії дозволу, одержаної від такого виробника або постачальника.
Дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки видається територіальним органом Держпраці за місцем державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця.
Для одержання дозволу роботодавець, виробник або постачальник подає особисто, через уповноважену ним особу або надсилає поштою до територіального органу Держпраці чи адміністратора центру надання адміністративних послуг у паперовій формі або в електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему Держпраці, заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додається:
на виконання робіт підвищеної небезпеки - висновок експертизи щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час виконання робіт підвищеної небезпеки;
на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки - висновок експертизи щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання під час експлуатації машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки;
на застосування машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки - висновок експертизи щодо відповідності машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки.
Забороняється вимагати для одержання дозволу документи, не передбачені законом (пункт 9 Порядку №1107).
Згідно з пунктом 17 Порядку №1107, дозвіл може бути анульований у випадках, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці».
Рішення про анулювання дозволу приймається органом, що його видав.
Дія дозволу припиняється через десять робочих днів з дня прийняття рішення про його анулювання.
Частинами дванадцятою, тринадцятою статті 21 Закону №2694-XII передбачено, що підставою для анулювання дозволу є:
заява роботодавця або уповноваженої ним особи про анулювання дозволу;
припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення або ліквідація) або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем;
виявлення у поданих роботодавцем документах недостовірних відомостей щодо виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл;
повторне порушення вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл;
виникнення аварії, вибуху, пожежі, нещасного випадку, якщо в акті розслідування встановлено, що причиною такої події стало недодержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл;
створення перешкод під час проведення посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або його територіального органу перевірки додержання вимог законодавства про охорону праці під час виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, на які видано дозвіл.
Перелік підстав для анулювання дозволу, наведений у частині дванадцятій цієї статті, є вичерпним.
Згідно з пунктом 18 Порядку №1107 роботодавець, виробник або постачальник повинен протягом десяти робочих днів після одержання повідомлення про анулювання дозволу подати оригінал такого дозволу або його дублікат до органу, що видав дозвіл, особисто чи надіслати рекомендованим листом з описом вкладення.
Зазначений орган робить на оригіналі дозволу або його дублікаті позначку про анулювання дозволу, вносить відповідну інформацію до реєстру дозволів та повертає протягом трьох робочих днів оригінал дозволу або його дублікат роботодавцеві, виробникові або постачальникові.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих роботодавцем для одержання дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки, є самостійною передбаченою законом підставою для анулювання такого дозволу.
При цьому законодавець пов`язує можливість анулювання дозволу не з будь-яким порушенням вимог законодавства про охорону праці, а саме з установленням факту невідповідності дійсності відомостей, поданих роботодавцем для отримання відповідного документа дозвільного характеру.
Отже, вирішуючи питання правомірності оскаржуваного наказу, суд має встановити, чи підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами обставини, які відповідач визначив підставою для анулювання дозволів від 15.02.2021 № 72.21.32 та від 22.02.2021 № 90.21.32.
Як встановлено судом, підставою для видачі ТОВ «Осоіл» дозволів від 15.02.2021 № 72.21.32 та від 22.02.2021 № 90.21.32 слугували висновки експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва, складені ТОВ «КАРПАТТЕХНОАЛЬЯНС».
Зокрема, у висновку експертизи від 05.02.2021 № 40282391-03-8841.21 зазначено, що ТОВ «Осоіл» укомплектоване згідно зі штатним розписом інженерно-технічними працівниками та виробничим персоналом відповідних професій, які виконують роботи підвищеної небезпеки.
Також у зазначеному висновку відображено, що чисельність працівників підприємства становить 30 осіб, із яких 12 інженерно-технічних працівників та 18 робітників.
Крім того, у висновку експертизи зазначено, що працівники підприємства пройшли навчання та перевірку знань із питань охорони праці, а також визначено конкретних осіб, допущених до виконання відповідних робіт.
Зокрема, на сторінці 11 висновку експертизи від 05.02.2021 № 40282391-03-8841.21 серед працівників, допущених до виконання робіт, зазначено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посади яких визначено як операторів заправних станцій.
Отже, зазначений висновок експертизи містить конкретні відомості про кадрове забезпечення підприємства, а також про наявність у визначених працівників відповідної підготовки для виконання робіт, пов`язаних з експлуатацією устаткування підвищеної небезпеки.
Водночас відповідачем під час перевірки достовірності відомостей, зазначених у документах, на підставі яких видано дозволи, встановлено розбіжності щодо фактичного кадрового забезпечення ТОВ «Осоіл».
На підтвердження цих обставин відповідачем надано відомості Пенсійного фонду України щодо застрахованих осіб ТОВ «Осоіл» (код ЄДРПОУ 40242647), сформовані станом на 07.04.2021, а також відомості про прийняття працівників підприємства на роботу протягом 2021 року.
При цьому суд звертає увагу, що хоча відповідні відомості Пенсійного фонду України сформовані 07.04.2021, тобто після видачі позивачу дозволів від 15.02.2021 № 72.21.32 та від 22.02.2021 № 90.21.32, інформація про застрахованих осіб у них відображена за звітний період - грудень 2020 року.
Таким чином, дата формування витягу не є датою виникнення відображених у ньому відомостей, а тому сама по собі обставина отримання відповідної інформації після видачі дозволів не спростовує її доказового значення.
Разом із тим зазначені відомості характеризують кадровий склад підприємства за грудень 2020 року, у зв`язку з чим суд оцінює їх у сукупності з іншими наявними матеріалами, зокрема відомостями щодо прийняття працівників на роботу протягом 2021 року.
Так, із наданого відповідачем списку застрахованих осіб ТОВ «Осоіл» вбачається наявність у ньому 16 осіб. Крім того, зазначений документ містить інформацію про прийняття на роботу восьми працівників на підставі наказів від 19.03.2021, із визначенням дати початку роботи 20.03.2021.
При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 серед осіб, зазначених у відповідних відомостях Пенсійного фонду України, відсутні.
Вказане має значення для вирішення цього спору, оскільки зазначені особи безпосередньо названі у висновку експертизи від 05.02.2021 № 40282391-03-8841.21 як працівники підприємства, які мають відповідну підготовку та допущені до виконання робіт.
Суд враховує, що відомості Пенсійного фонду України за грудень 2020 року та інформація про прийняття працівників на роботу у 2021 році охоплюють різні часові періоди, однак у сукупності характеризують кадрове забезпечення підприємства як до, так і після складення висновку експертизи.
Натомість позивачем не надано суду наказів про прийняття на роботу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладених із ними трудових договорів, повідомлень про прийняття зазначених осіб на роботу або інших належних доказів, які підтверджували б їх перебування у трудових відносинах із ТОВ «Осоіл» станом на 05.02.2021.
При цьому суд враховує, що у відповіді на відзив від 25.10.2021 позивач, заперечуючи проти доводів відповідача щодо невідповідності кількості працівників підприємства відомостям, зазначеним у висновках експертизи, посилався на зміну чисельності працівників у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень.
Водночас зазначені пояснення мають загальний характер та не спростовують конкретних доводів відповідача щодо включення до висновку експертизи від 05.02.2021 № 40282391-03-8841.21 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як працівників ТОВ «Осоіл».
Зокрема, у відповіді на відзив позивачем не наведено жодних пояснень щодо перебування зазначених осіб у трудових відносинах із підприємством на момент складення висновку експертизи, а також не надано наказів про прийняття їх на роботу, трудових договорів чи інших документів, які підтверджували б відповідні обставини.
Отже, доводи позивача щодо можливих змін загальної чисельності персоналу не усувають встановлених розбіжностей стосовно конкретних осіб, зазначених у документах, поданих для одержання дозволу.
Суд наголошує, що відсутність доказів працевлаштування сама по собі не звільняє відповідача від установленого частиною другою статті 77 КАС України обов`язку доведення правомірності оскаржуваного рішення.
Однак у цій справі відповідач не обмежився загальним твердженням про недостовірність відомостей, а надав конкретні документи щодо кадрового забезпечення позивача, зміст яких не узгоджується з інформацією, зазначеною у висновку експертизи.
За таких обставин суд оцінює ненадання позивачем доказів працевлаштування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не як самостійну підставу для висновку про правомірність наказу, а у взаємному зв`язку з наданими відповідачем офіційними відомостями та змістом документа, який використовувався для отримання дозволу.
Крім того, суд враховує, що відповідно до пункту 9 Порядку № 1107 висновок експертизи щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання є обов`язковим документом, який подається роботодавцем для одержання відповідного дозволу.
З огляду на призначення такого висновку, відомості про наявність працівників відповідної кваліфікації, проходження ними навчання та перевірки знань із питань охорони праці мають безпосереднє значення для встановлення спроможності суб`єкта господарювання забезпечити безпечне виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію відповідного устаткування.
Відтак зазначення у висновку експертизи конкретних осіб як працівників підприємства, допущених до виконання відповідних робіт, не може розглядатися як формальна інформація, що не впливає на результати оцінки стану охорони праці.
При цьому для застосування передбаченої частиною дванадцятою статті 21 Закону № 2694-XII підстави анулювання дозволу визначальним є саме встановлення недостовірності відомостей, поданих роботодавцем для одержання відповідного дозволу.
Оцінюючи доводи позивача щодо порушення відповідачем порядку повідомлення про анулювання дозволів, суд зазначає, що положеннями статті 21 Закону № 2694-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено обов`язок органу, який видав дозвіл, повідомити роботодавця у письмовій формі із зазначенням підстав анулювання протягом п`яти днів із дня прийняття відповідного рішення.
Як встановлено судом, наказ про анулювання дозволів ТОВ «Осоіл» прийнято Головним управлінням Держпраці у Київській області 27.05.2021 за № 2202.
Листом від 28.05.2021 № 11/3/21/10990 відповідач повідомив позивача про анулювання дозволів від 15.02.2021 № 72.21.32 та від 22.02.2021 № 90.21.32.
Відповідно до наявних у матеріалах справи відомостей щодо поштового відправлення № 0406006094143 зазначену кореспонденцію вручено адресату 14.06.2021.
При цьому суд звертає увагу, що наведені положення законодавства покладають на орган, який видав дозвіл, обов`язок щодо письмового повідомлення роботодавця про його анулювання, проте не передбачають обов`язку забезпечити фактичне вручення відповідного повідомлення адресату протягом установленого п`ятиденного строку.
Фактична дата вручення поштового відправлення залежить, зокрема, від строків здійснення поштовим оператором відповідних операцій та не є тотожною даті виконання відправником обов`язку щодо направлення повідомлення.
Таким чином, отримання позивачем повідомлення 14.06.2021 саме по собі не підтверджує порушення відповідачем установленого статтею 21 Закону № 2694-XII порядку повідомлення про анулювання дозволів.
Отже, доводи позивача щодо неналежного повідомлення про анулювання дозволів не знайшли свого підтвердження та відхиляються судом.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що встановлені відповідачем розбіжності стосуються відомостей щодо кадрового забезпечення ТОВ «Осоіл», які були використані під час проведення експертиз стану охорони праці та безпеки промислового виробництва підприємства, тобто обставин, які безпосередньо впливають на оцінку стану охорони праці та безпеки промислового виробництва.
За результатами дослідження доказів суд дійшов висновку, що відповідачем доведено наявність передбаченої частиною дванадцятою статті 21 Закону № 2694-XII підстави для анулювання дозволів, а саме виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих роботодавцем для їх одержання.
Таким чином, наказ Головного управління Держпраці у Київській області від 27.05.2021 № 2202 прийнято уповноваженим органом за наявності визначених законом підстав для анулювання дозволів.
Перевіривши оскаржуване рішення на відповідність критеріям, установленим частиною другою статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, а також обґрунтовано, з урахуванням обставин, які мають значення для прийняття відповідного рішення.
Доводи позивача не спростовують установлених судом обставин та не свідчать про протиправність оскаржуваного наказу.
При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; п. 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; п. 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; п. 29).
За таких обставин суд дійшов висновку, що підстави для визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держпраці у Київській області від 27.05.2021 № 2202 відсутні, а адміністративний позов ТОВ «Осоіл» задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат слід відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Осоіл" (вул. Бориспільська, 1, м. Київ 99, РНОКПП 40242647)
Відповідач: Головне управління Держпраці у Київській області (вул. Вавілових, 10, м. Київ 60, код ЄДРПОУ 39794214)
Рішення суду сформовано 05.11.2026.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна