ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 року Справа № 160/15714/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Боженко Н.В.
за участі секретаря судового засідання: Сватко Є.А.
за участі:
представника позивача: Манченка Р.Є.
представника відповідача: Дідківської С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/15714/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРА ГРУП» (49098, м. Дніпро, вул. Любарського, буд. 159, код ЄДРПОУ: 38677154) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ: 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
08 червня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРА ГРУП» (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від « 25» березня 2026 року № [номер приховано];
- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від « 25» березня 2026 року № [номер приховано].
Позов обґрунтовано посиланнями на протиправність рішень відповідача, які є предметом оскарження. Позивач зазначає, що до призначення документальної позапланової виїзної перевірки Позивач не отримував жодного письмового запиту від Відповідача щодо надання пояснень та їх документального підтвердження, як це прямо передбачено п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податковим кодексом України. Таким чином, перевірка фактично призначена наказом Відповідача від 06.02.2026 р. № 592-п без дотримання обов`язкової процедури, визначеної Податковий кодекс України, що свідчить про її необґрунтованість та безпідставність. Аналіз змісту Акта перевірки свідчить, що висновки Відповідача щодо нереальності господарських операцій мають системний та шаблонний характер, є ідентичними за своєю суттю щодо різних контрагентів, взаємовідносини з якими відбувалися у різні періоди (з 2019 по 2025 роки), та ґрунтуються виключно на: формальних зауваженнях до оформлення окремих документів (зокрема товарно-транспортних накладних), які не впливають на зміст господарських операцій, а в окремих випадках - неправильному застосуванні норм матеріального права, зокрема у редакціях, які не діяли на момент виникнення відповідних правовідносин; припущеннях щодо можливих порушень у діяльності третіх осіб у ланцюгу постачання; посиланнями на матеріали кримінальних проваджень (відомості ЄРДР), які не містять встановлених обвинувальним вироком суду фактів порушення податкового законодавства та не можуть самі по собі підтверджувати нереальність господарських операцій; безпідставному витребуванні документів, які не є первинними та не підтверджують факт здійснення господарських операцій; Тобто, висновки Акта перевірки ґрунтуються не на фактичному спростуванні господарських операцій, а на формальному підході до оцінки документів та припущеннях, що прямо суперечить принципам податкового законодавства та усталеній судовій практиці.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі № 160/15714/26, постановлено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14 липня 2026 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року забезпечено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРА ГРУП» у судовому засіданні, призначеному на 14 липня 2026 року об 11:00 год, а також в усіх наступних судових засіданнях, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі №160/15714/26.
14 липня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на податкову адресу ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» (код ЄДРПОУ 38677154) засобами поштового зв`язку було направлено письмові запити Головного управління ДПС у Дніпропетровській області «Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень)» від 30.08.2019 № 100315/10/04-36-14-12-11, від 20.09.2019 № 4971/10/04-36-05-12-11, від 22.11.2019 № 34333/10/04-36-05-12-11, від 04.12.2019 № 39317/10/04-36-05-12-12, від 03.02.2020 № 11662/10/04-36-05-12-12, від 27.02.2020 № 21016/10/04-36-05-12-11, від 21.05.2021 № 28181/6/04-36-07-08-11, від 04.02.2025 № 7444/6/04-36-07-05, на які ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» (код ЄДРПОУ 38677154) було надано документи не в повному обсязі, та відмовлено у наданні документів на запит від 11.06.2019 № 68217/10/04-36-14-12-11. Запит від 19.11.2025 № 93580/6/04-36-07-05 повернуто до Головного управління ДПС засобами поштового зв`язку з відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання». Між ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» та його контрагентами було укладено відповідні договори, а Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, в свою чергу, при здійсненні перевірки було досліджено характер господарських взаємовідносин, первинні документи, податкову інформацію та ін. і, як наслідок, було встановлено наступне. Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вважає за необхідне зазначити контрагентів Позивача, відносно яких було виявлено Рішення про відповідність/невідповідність критеріям ризиковості платника податку та тих, що згідно Єдиного державного реєстру судових рішень є фігурантами кримінальних проваджень. Водночас, контролюючим органом було встановлено, що надані ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» до перевірки ТТН мають досить суттєві недоліки, а саме: в графі «вантажовідправник» невірно вказана назва контрагента; в графах «відповідальна особа вантажовідправника», та «відпуск дозволив начальник ділянки» - відсутні підписи; в графі «отримав водій/експедитор» - відсутній підпис; в розділі: «Вантажно-розвантажувальні операції» - відсутні дані про час прибуття та вибуття автомобіля та підписи відповідальної особи. Крім того, під час перевірки було встановлено, що зазначені контрагенти не мають достатньої кількості трудових ресурсів (1-4 особи), інформація щодо наявності основних засобів відсутня, звіт 20-ОПП не подано, наявні, Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, є фігурантами кримінальних проваджень, порушених за ознаками кримінальних, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205, ч. З ст. 209, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Також відповідач наводить доводи щодо контрагентів позивача, по господарським операціям з якими висунуто зауваження та в подальшому прийнято ППР.
Підготовче судове засідання, призначене на 14 липня 2026 року, відкладене за клопотанням представника позивача. Наступне підготовче судове засідання призначено на 18 серпня 2026 року.
20 липня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач зазначає, що уточнює свою правову позицію з цього приводу та зазначає наступне. Запити від 30.08.2019 № 100315/10/04-36-14-12-11, від 20.09.2019 № 4971/10/04-36-05-12-11, від 22.11.2019 № 34333/10/04-36-05-12-11, від 04.12.2019 № 39317/10/04-36-05-12-12, від 03.02.2020 № 11662/10/04-36-05-12-12, від 27.02.2020 № 21016/10/04-36-05-12-11, від 21.05.2021 № 28181/6/04-36-07-08-11 та від 04.02.2025 № 7444/6/04-36-07-05 Позивачем дійсно отримувались, і на кожен із них Товариством було надано наявні документи. Відповідач у Відзиві обмежується голослівним твердженням про те, що документи нібито надавались «не в повному обсязі», однак не конкретизує, які саме документи не було надано, чи є вони первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та яким чином їх відсутність вплинула на висновки Акта перевірки. За відсутності такої конкретизації перевірити обґрунтованість цього доводу неможливо, а тому він не може братися судом до уваги. На запит від 11.06.2019 № 68217/10/04-36-14-12-11 Позивачем правомірно відмовлено у наданні документів, оскільки зазначений запит було складено з порушенням вимог п. 73.3 ст. 73 ПК України, зокрема без дотримання обов`язкових вимог до його змісту (підстави надсилання запиту з посиланням на конкретну інформацію, яка це підтверджує; вичерпний перелік запитуваної інформації та документів). Запит від 19.11.2025 № 93580/6/04-36-07-05 Позивачем фактично не отримувався. Про факт направлення цього запиту Товариству відомо не було, поштове відправлення не вручалося, повідомлення про надходження кореспонденції Позивачу не направлялося, у зв`язку з чим лист було повернуто відправнику з відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання». Відповідач, наводячи цей факт у Відзиві, не надає жодних доказів належного направлення такого запиту саме за податковою адресою Товариства, дотримання встановленого порядку поштового відправлення (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) чи вручення його уповноваженій особі Позивача. Крім того, Позивач звертає увагу суду на розбіжність між правовою підставою призначення перевірки, зазначеною безпосередньо у наказі Відповідача від 06.02.2026 р. № 592-п (п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України), та правовим обґрунтуванням, наведеним Відповідачем у Відзиві, яке фактично побудоване на змісті іншого, самостійного підпункту - п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України (виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях). Позивач звертає увагу суду, що саме постанова Верховного Суду від 05.05.2023 р. у справі № 1340/5998/18, на яку посилається Відповідач, прямо підтверджує правову позицію Позивача про те, що товарно-транспортна накладна не є первинним документом у розумінні законодавства про бухгалтерський облік, а лише одним із доказів, що може враховуватися судом у сукупності з іншими обставинами справи. У зазначеній постанові Верховний Суд наголосив, що недоліки в оформленні ТТН можуть ставити під сумнів реальність господарської операції лише «з урахуванням інших обставин, які свідчать про її безтоварність» - зокрема, об`єктивної неможливості здійснення операцій контрагентом, необрив ланцюга постачання, невідповідності предмета поставки видам діяльності контрагента тощо. У справі, що розглядається, таких додаткових обставин Відповідачем не наведено. Відзив не містить жодних тверджень про те, що товар фактично не переміщувався, не був отриманий Позивачем або не використовувався у його господарській діяльності. Натомість Позивачем ще у позовній заяві зазначено, що транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснювалося не самим Позивачем, а компаніями-перевізниками (ТОВ «Нова Пошта», ТОВ ТК «САТ», ТОВ «Делівері», ТОВ «Стортранс Сервіс» тощо), про що Відповідача було повідомлено листом від 11.02.2026 р. вих. № 11-02 з наданням підтвердних документів. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.07.2024 р. у справі № 806/2353/16, відповідно до якого платник податків не може нести відповідальності за неналежне оформлення ТТН транспортною компанією. Що ж до постанови Верховного Суду від 30.12.2025 р. у справі № 320/7949/24, на яку посилається Відповідач, вона відтворює ту саму правову позицію, що й постанова у справі № 1340/5998/18, а саме необхідність оцінки недоліків ТТН у сукупності з іншими доказами безтоварності операції, які у цій справі Відповідачем не наведено та не доведено. Окремо Позивач звертає увагу суду на те, що застосовані Відповідачем при оцінці ТТН нормативно-правові акти діяли у редакціях, які не відповідали періоду виникнення спірних правовідносин (2019- 2021 роки), що вже було детально обґрунтовано Позивачем у позовній заяві з посиланням на позицію ДПС України, викладену у листі від 21.10.2022 р. № 12714/7/99-00-04-03-02-07, та ст. 58 Конституції України. Відзив жодних заперечень з цього приводу не містить. Позивач наголошує, що жоден із наведених доводів не спростовує фактичного виконання зобов`язань саме у правовідносинах між Позивачем та його безпосередніми контрагентами. Позивач не є та не може бути учасником правовідносин між своїми контрагентами та їх власними постачальниками, не має доступу до інформації щодо провадження ними господарської діяльності та не наділений повноваженнями здійснювати контроль за додержанням податкової дисципліни третіми особами. Позивач повторно наголошує, що відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили. Відповідачем ні в Акті перевірки, ні у Відзиві не наведено жодного такого вироку суду, який би встановлював обставини, що спростовують реальність господарських операцій між Позивачем та відповідними контрагентами. Сама лише наявність відомостей у Єдиному реєстрі досудових розслідувань не є належним і допустимим доказом безтоварності операцій, що підтверджується усталеною практикою Верховного Суду, зокрема постановами від 11.11.2020 р. у справі № 140/2556/19 та від 19.03.2019 р. у справі № 826/3740/17, наведеними Позивачем у позовній заяві. Відзив цих правових висновків не спростовує та не наводить будь-яких нових доказів на підтвердження протилежного. Позивач звертає увагу суду, що обставини справи № 813/1200/18 не є тотожними обставинам цієї справи: у зазначеній постанові Верховний Суд оцінював ситуацію, за якої платником податків такі документи були фактично надані, однак містили суперечливі відомості щодо походження товару, що і стало підставою для критичної оцінки судом. У цій же справі йдеться не про суперечливість наданих документів, а про саму відсутність обов`язку їх складання чи передачі, оскільки ані умовами договорів, укладених Позивачем з контрагентами, ані вимогами чинного законодавства України складення та передача сертифікатів якості, походження товару чи висновків санітарно-епідеміологічної експертизи у кожному випадку поставки товару не передбачені. Ця позиція підтверджується більш пізньою та безпосередньо релевантною постановою Верховного Суду від 17.01.2023 р. у справі № 160/5341/20, наведеною Позивачем у позовній заяві, згідно з якою наявність або відсутність сертифікатів якості самостійно не може підтверджувати чи спростовувати факт здійснення господарської операції, оскільки такі документи є товаросупровідними, надаються, як правило, на вимогу покупця, та в податковому і бухгалтерському обліку не відображаються. Відзив не наводить жодних доводів, які б спростовували застосовність цього висновку до спірних правовідносин. У Відзиві Відповідач наводить конкретні суми витрат, віднесені Позивачем до рахунку 93 «Витрати на збут» за операціями з ТОВ «Сухарь Імпорт», ТОВ «Гардапром» та ТОВ «Світлобуд ЛТД», у тому числі за 4 квартал 2025 року. Позивач звертає увагу суду, що предметом спірного податкового повідомлення-рішення № [номер приховано] від 25.03.2026 р. є виключно заниження фінансового результату до оподаткування за 3 квартал 2025 року на суму 481 272 грн, що призвело до заниження податку на прибуток за 3 квартал 2025 року на суму 86 629 грн. Наведені у Відзиві дані щодо витрат за 4 квартал 2025 року не стосуються предмета цього спору та не мають правового значення для оцінки правомірності оскаржуваного ППР. Що ж до посилання на суми за 3 квартал 2025 року, Позивач зазначає, що висновок про заниження податку на прибуток є похідним та повністю ґрунтується на тому самому доводі про нереальність господарських операцій з ТОВ «Сухарь Імпорт», ТОВ «Гардапром» та ТОВ «Світлобуд ЛТД», що й висновок щодо податку на додану вартість. Жодних самостійних, окремих від уже спростованих вище доводів (недоліки ТТН, «обрив ланцюга постачання», кримінальні провадження, ненадання сертифікатів) Відповідач для цілей донарахування податку на прибуток не наводить. Відтак, з огляду на необґрунтованість зазначених доводів, наведену вище, висновок про заниження податку на прибуток за 3 квартал 2025 року також є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.
14 серпня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано пояснення, які надійшли від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач зазначає, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області разом із відзивом на адміністративний позов було надано копію запиту від 19.11.2025 року за вих. № 93580/6/04-36-07-05 разом із скан-копією конверту, що свідчив про повернення кореспонденції назад до відправника у зв`язку зі спливом строку зберігання. Зазначають, що навіть сам Запит від 19.11.2025 на першій сторінці містить реквізити платника податків, серед яких зазначено його актуальну адресу - 49098, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Любарського, буд. 159. Також, з метою додаткового підтвердження факту направлення вищевказаного запиту від 19.11.2025 року, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вважає за необхідне долучити до матеріалів справи разом із даними поясненнями копію поштового реєстру разом із копією фіскального чеку АТ «УКРПОШТА» та копію бланку супровідної адреси до рекомендованого повідомлення про вручення поштового повідомлення. Контролюючий орган звертає увагу на те, що на другій сторінці копії поштового реєстру під порядковим номером 14 містяться відповідні записи, а саме: адреса направлення (вул. Любарського, 159, Дніпропетровська обл.., Дніпровський рн, Дніпро, 4909), отримувач (ТОВ «ІМПЕРА ГРУП»), відмітка про те, який лист направляється та яким чином його направлено/особливі відмітки (з повідомленням про вручення Лист від 19.11.2025 № 93580/6/04-36-07-05), маса, плата за пересилання та № відправлення (R067081289767), а остання сторінка копії реєстру містить і відбиток, і підпис уповноваженого кур`єра. При цьому також звертає увагу на те, що на копії бланку супровідної адреси до рекомендованого повідомлення про вручення поштового повідомлення також чітко вказано, що на адресу ТОВ 49098 м. Дніпро, вул. Любарського, 159 направлено лист від 19.11.2025 № 93580/6/04-36-07-05. По-друге, поштове направлення було відправлено ТОВ «ІМПЕРА ГРУП» з рекомендованим повідомленням і повернуто Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області назад у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання, про що стверджує і сам Позивач у відповіді на відзив. Крім того, судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18 також було зазначено, що відповідно до п.42.2. ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 820/1864/17 Верховний Суд наголосив, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Підготовче судове засідання, призначене на 18 серпня 2026 року, відкладене за клопотанням представника відповідача. Наступне підготовче судове засідання призначено на 25 серпня 2026 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 160/15714/26 на тридцять днів, відкладено підготовче судове засідання у справі № 160/15714/26 на 29 вересня 2026 року.
25 вересня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказів, яке надійшло від ппредставника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». До клопотання долучені листи Офісу генерального прокурора від 21.09.2026 року та Бюро економічної безпеки України від 25.09.2026 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 27 жовтня 2026 року.
19 жовтня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано додаткові пояснення, які надійшли від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач зазначає, що по податковим зобов`язанням визначеним у розрахунку штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість до податкового повідомлення-рішення форма "Р" від 25.03.2026 № 051690705 за податкові періоди лютий, травень 2019 на суму 429 б78грн сплив термін позовної давності.
Судове засідання, призначене на 27 жовтня 2026 року, знято з розгляду у зв`язку з оголошенням сигналу «Повітряна тривога». Наступне судове засідання призначене на 28 жовтня 2026 року.
В судове засідання, призначене на 28 жовтня 2026 року, представники сторін з`явились, надали пояснення по суті справи. В судовому засіданні оголошено перерву в зв`язку з оголошенням сигналу «Повітряна тривога». Наступне судове засідання призначене на 03 листопада 2026 року.
В судове засідання, призначене на 03 листопада 2026 року, представники сторін з`явились, надали пояснення та виступили з промовами в судових дебатах.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши матеріали справи та об`єктивно оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.
Позивач зареєстрований юридичною особою 15.04.2013 року, номер запису: 1224102[телефон приховано], код ЄДРПОУ: 38677154, основний вид економічної діяльності: 46.90. Неспеціалізована оптова торгівля.
Наказом відповідача від 06 лютого 2026 року № 592-п призначено документальну позапланову виїзну перевірку позивача тривалістю 5 робочих днів з 10.02.2026 року з питань з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам З ТОВ «ЕНГУС ГРУП» (код ЄДРПОУ 42442527) за період з 01.02.2019 по 28.02.2019 року, ТОВ «ФІШЕР-2018» (код ЄДРПОУ 42525423) за період з 01.02.2019 по 28.02.2019 року, ТОВ «СТІЛСЕРВІС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 41113835) за період з 01.05.2019 по 31.05.2019 року, ТОВ «НАТАН ОПТТОРГ» (код ЄДРПОУ 42811889) за період з 01.06.2019 по 30.06.2019 року, ТОВ «ТОРГПРОЕКТ ЛАЙН» (код ЄДРПОУ 42225948) за період з 01.06.2019 по 30.06.2019 року, ТОВ «ГРЕЙ СТАЙЛ» (код ЄДРПОУ 42606545) за період з 01.07.2019 по 31.07.2019 року, ТОВ «ЮВЕНТА АМТ» (код ЄДРПОУ 42580428) за період з 01.09.2019 по 30.09.2019 року, ТОВ «ЛИВАРНА КОМПАНІЯ «МЕТАЛПРОМ» (код ЄДРПОУ 40824278) за період з 01.11.2019 по 30.11.2019 року, ТОВ «АЙРІС ІНВЕСТІНГ» (код ЄДРПОУ 43051205) за період з 01.11.2019 по 30.11.2019, з 01.12.2019 по 31.12.2019 року, ТОВ «ЛАЙТ-ТОРГ ЛІМІТЕД» (код ЄДРПОУ 43164059) за період з 01.03.2021 по 31.03.2021 року, ТОВ «ШЕФІКС ГРУП» (код ЄДРПОУ 43400636) за період з 01.03.2021 по 31.03.2021 року, ТОВ «БУДІВЕЛКОМ» (код ЄДРПОУ 45164129) за період з 01.09.2024 по 30.09.2024 року та всіх звітних періодів, в яких було задекларовано податковий кредит по взаємовідносинам з цими контрагентами та по взаємовідносинам з ТОВ "СУХАРЬ ІМПОРТ" (код ЄДРПОУ 45828518) за період з 01.08.2025 по 31.08.2025 року, ТОВ "ГАРДАПРОМ" (код ЄДРПОУ 45612279) за період з 01.08.2025 року по 31.08.2025 року, ТОВ "СВІТЛОБУД ЛТД" (код ЄДРПОУ 45470709) за період з 01.08.2025 по 31.08.2025 року податку на прибуток та податку на додану вартість та всіх звітних періодів, в яких було задекларовано податковий кредит по взаємовідносинам з цими контрагентами.
Наказом відповідача від 13.02.2026 року № 730-п продовжено строку проведення вищевказаної перевірки на 2 робочих дні з 17.02.2026 року.
25 лютого 2025 року відповідачем складено Акт перевірки № 622/04-36-07-05/38677154 (далі - Акт перевірки).
Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено наступні порушення:
- п.44.1, ст. 44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України бухгалтерського № 2755-VI від 02.12.2010р. (зі змінами та доповненнями); п.б Положення (стандарту) 31.12.1999 обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від № 318; ст.1, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями); п.п.2.1, п.п.2.2 Положення Міністерства про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом фінансів України від 24.05.95 № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 року червня на суму 1995р. за № 168/704), в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2025 86 629 грн;
- п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 з урахуванням доповненнями), п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України від 02.12.10р. № 2755-VI (зі змінами та в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 2 273 966грн, що призвело до: заниження податку на додану вартість всього у сумі 2 273 966 грн, у тому числі за травень 2019р. на суму 102 790грн, червень 2019 на суму 164 074грн, липень 2019 на суму 138 570грн. вересень 2019 на суму 88 958грн, листопад 2019 на суму 562 277грн, грудень 2019 на суму 133 335грн, серпень 2020 на суму 100 634грн, березень 2021 на суму 217 068 грн, квітень 2021 на суму 54 135грн, грудень 2024 на суму 175 056грн, серпень 2025 на суму 537 069 грн (ряд. 18 Декларації);
25 березня 2026 року відповідач на підставі Акту перевірки прийняв щодо позивача наступні податкові повідомлення-рішення (надалі - ППР):
1) ППР № [номер приховано], яким визначено податкове зобов`язання з ПДВ на суму 2171176,00 грн, а також застосовано штрафну санкцію у розмірі 542794,00 грн;
2) ППР № [номер приховано], яким визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток на суму 86629,00 грн, а також застосовано штрафну санкцію у розмірі 21657,25 грн.
В підставах прийняття ППР зазначено про їх прийняття через нереальність господарських операцій позивача з відповідними контрагентами.
Листом від 07.04.2026 № 07/04 позивач скаргу до ДПС України, яка залишена без задоволення листом ДПС України від 19.05.2026 року № 12917/6/99-00-06-01-01-06.
Вважаючи вищевказані ППР протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті зазначає наступне.
Згідно з пп. 14.1.36., 14.1.157 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Відповідно до пп. 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний:
- вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;
- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;
- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи, визначені пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За пп. 41.1.1. п. 41.1. ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Згідно п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках
Пунктом 61.1. ст. 61 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способи здійснення податкового контролю перелічені у ст.62 Податкового кодексу України, до них відноситься, зокрема, відповідно до п.62.1.3. Податкового кодексу України здійснення податкового контролю шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
За п.75.1, 75.2. ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно з пп. 78.1.1. п. 78.1. ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень
Відповідно до п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Відповідно до п. 133.1. ст. 133 Податкового кодексу України платниками податку - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.
За пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Підпунктом 135.1. ст. 135 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно п. 136.1. ст. 136 Податкового кодексу України базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.
Відповідно до п. 137.1. ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
Пунктом 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
За п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення;
електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
Згідно п. 193.1. ст. 193 Податкового кодексу України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:
а) 20 відсотків.
Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Відповідно до п. 200.1., 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.14. ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Щодо призначення перевірки.
Згідно наказу від 06.02.2026 року перевірка призначена на підставі пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України.
Релевантним для наявної юридичної ситуації (коли на запит надано відповідь) є правовий висновок, що міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.06.2021 року у справі № 820/1417/17: системний аналіз вищевикладених положень податкового законодавства дає підстави для висновку про те, що виявлені податковим органом факти, які свідчать про недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, можуть бути підставою для проведення перевірки у відповідності до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями, направленими таким платником податків у відповідь на відповідний запит контролюючого органу.
Ураховуючи викладене, вирішення контролюючим органом питання про призначення проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України здійснюється за результатами комплексної оцінки виявлених випадків недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях платника податків, крізь призму наданих таким платником пояснень та їх документальних підтверджень у спростування зазначених сумнівів.
За таких обставин, у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.
Вищевказаний підхід послідовно застосовується Верховним Судом в т.ч. і до пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, про що свідчить, наприклад, постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.07.2025 року у справі № 160/9196/23.
Таким чином, позивач безпідставно вважав, що надання ним відповіді на частину запитів відповідача унеможливлює проведення перевірки. При цьому суд визнає встановленим факт направлення та отримання позивачем цих запитів згідно ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як наслідок, перевірці передував не лише запити від 19.11.2025 року, а й інші запити.
Окрім цього, на один з запитів відповідь не була надана в зв`язку з його неотриманням позивачем. Йдеться про запит від 19.11.2025 року № 93580/6/04-36-07-05. Копія запиту разом з доказами направлення долучена до відзиву. За змістом запит стосується операцій по контрагентам, щодо яких в подальшому перевіркою встановлено нереальність господарських операцій.
За п. 42.2. ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно, для контролюючого органу надіслання ототожнено з врученням. Факт надіслання документів підтверджується відповідним конвертом, в зв`язку з чим він вважається врученим.
Контролюючий орган, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 року у справі № 140/12235/21.
Правилами надання послуг поштового зв`язку визначено окремі категорії поштових відправлень: рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю; з описом вкладення можуть бути лише листи з оголошеною цінністю; до інших видів листів опис вкладення не передбачений.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 року у справі № 140/12235/21.
Ані норми Податкового кодексу України, ані норми Порядку № 1245, не зобов`язують податковий орган зазначати у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, реквізити документа який надсилається особі.
Тотожне правозастосування здійснене Шостим апеляційним адміністративним судом від 11.02.2026 року у справі № 320/9976/25
Отже, в даній справі факт неотримання позивачем за первісним позовом запиту на проведення перевірки перебував виключно в сфері його відповідальності
Умовою для призначення перевірки (в частині, що стосується запиту), є саме «якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження». Не передбачено такої умови як «якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження, крім випадків, якщо запит платнику податків не вручено».
Зазначене узгоджується з тим, що запит вважається врученим з дати його надіслання, а перешкодою для здійснення відповідачем контролюючих повноважень очевидно не може бути поведінка самого підконтрольного суб`єкта, яка фактично і перешкоджає контролю. Як наслідок, неотримання позивачем запиту не є обставиною, яка унеможливлює призначення перевірки за пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України.
Правозастосування, за змістом якого отримання або неотримання платником податків запиту контролюючого органу не впливає на існування правових підстав щодо застосування штрафу за ненадання відповіді на такий запит, міститься у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 22.07.2026 року у справі № 160/18607/25.
Щодо адреси позивача у відповідному запиті судом встановлено, що згідно змісту конверту поштового відправлення № R067081289767 його направлено на адресу позивача згідно державного реєстру. Отже, запит направлено належним чином.
Неузгодженість підстави перевірки згідно викладу відзиву зі змістом наказу на перевірку не впливає на правомірність такого наказу, оскільки неузгодженість наявна в процесуальному документі, який ретроспективно не впливає на правомірність наказу.
Отже, судом відхилено усі зауваження позивача до призначення перевірки, також не виявлено будь-яких інших порушень, які б зумовлювали протиправність призначення перевірки, в зв`язку з чим суд переходить до оцінки доводів позивача по суті висновків перевірки.
Передусім суд зауважує, що відсутній вихід за межі перевірки, оскільки вона стосувалася правомірності декларування показників в певні місяці. Як наслідок, якщо таке декларування є результатом господарських операцій, що мали місце в попередніх місяцях, однак з урахуванням їх результатів відбувалося декларування показників в наступні місяці, дослідження таких господарських операцій з попередніх місяців є правомірним.
Суд вважає за необхідне перед здійсненням відповідної оцінки обставин справи та доводів сторін окреслити критерії та аспекти, виходячи з яких такий аналіз буде здійснено. В цьому відношенні суд керується сталими та актуальними правовими висновками Верховного Суду, які наводяться в цій частині рішення суду, однак саме крізь призму таких висновків та з їх урахуванням відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України буде здійснено оцінку усіх господарських операцій з усіма контрагентами.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3); добросовісно (п. 5); розсудливо (п. 6); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8).
Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21.
Оцінюючи ці та усі наступні документи суд виходить з того, що первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту робіт, послуг, використаних матеріалів, робіт, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 19.08.2024 року у справі № 1.380.2019.002186.
Певні недоліки оформлення первинних документів не є самостійною підставою для висновків про нереальність господарських операцій, відомості про які несуть в собі надані інші первинні документи на підтвердження реальності відповідних операцій.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2021 року у справі № 1.380.2019.001522, від 13.01.2021 року у справі № 826/506/16.
Верховними Судом вже сформована стала та послідовна практика щодо застосування наведених норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, виснувала, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону № 996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.
Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі лише наявність вироку щодо контрагента платника податків, факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Щодо достатності ресурсів для здійснення господарських операцій слід зважати на те, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.
Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагент податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи
Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.
Відтак посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача не можуть бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ним договором.
Чинним законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявність тих чи інших основних фондів, зокрема, земельних ділянок тощо для здійснення господарської операції. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну можливість виконання правочину.
Аналогічні правові висновки міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 20.09.2024 року у справі № 160/10727/22.
При цьому сталою та послідовною практикою Верховного Суду інформація, що міститься в інформаційних базах даних контролюючих органів, носить інформативний характер та не доводить наявності порушень податкового законодавства добросовісним платником податку. Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постанові від 30 вересня 2021 року у справі № 400/1986/19. У постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 810/3790/17 Верховний Суд також вказав, що висновки про відсутність у контрагентів (по «ланцюгу» постачання) трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів Позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.07.2024 року у справі № 803/1174/17.
Відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.09.2024 року у справі № 380/18771/22.
Податкова інформація, на підставі якої контролюючий орган робить висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону та сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.10.2026 року у справі № 320/46504/23.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.
Про фіктивність господарських операцій може свідчити невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковість здійснених операцій.
Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником
Збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі
Інформація про контрагентів позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє.
За умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.07.2024 року у справі № 440/2167/19.
Правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не укладав господарські договори, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача його безпосередніми контрагентами.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.11.2023 року у справі № 140/5295/21.
Сама собою наявність кримінальних проваджень за фактами фіктивного підприємництва не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності своїх постачальників і реально отримати від них товари (роботи/послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 06.12.2023 року у справі № 520/19070/21.
Стосовно об`єктивних факторів збитковості розглядуваних (оспорюваних) операцій суд зазначає, що законодавець надав платнику податків право здійснювати господарську діяльність на власний ризик та можливість самостійно оцінювати її ефективність та доцільність, з огляду на мету отримання економічного ефекту і приросту активів в майбутньому, а також самостійно обирати виконавців послуг або постачальників товарів, а, відтак, продаж позивачем продукції за ціною нижчою виробничої собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача. Збитковість операції виключає право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі доведення податковим органом відсутності у платника податків розумної ділової мети, свідомого здійснення платником податків завідомо збиткових операцій з метою отримання, зокрема, податкових вигод тощо.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.03.2023 року у справі № 200/4942/20-а.
Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
В той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.
Проте, із визначеного в Податковому кодексі України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.
Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.
З`ясування наміру платника податків на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.
Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.
При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.12.2023 року у справі № 440/5151/19.
Адміністративний суд під час перевірки правомірності податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі такого акта перевірки, не може підміняти контролюючий орган шляхом дослідження обставин, які не були зафіксовані в акті перевірки, для визначення обсягу податкових прав та обов`язків платника.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2022 року у справі № 320/10521/20.
Суд почергово здійснює аналіз господарських операцій позивача з кожним з контрагентів, черговість визначено згідно Акту перевірки.
Щодо «ЕНГУС ГРУП» (код ЄДРПОУ 42442527), ТОВ «ФІШЕР-2018» (код ЄДРПОУ 42525423), ТОВ «СТІЛСЕРВІС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 41113835), а також ТОВ «ГРЕЙ СТАЙЛ» (код ЄДРПОУ42606545).
Згідно викладу Акту перевірки правовідносини з вказаними контрагентами мали місце в лютому 2019 року та травні 2019 року.
Відповідно до п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 року № 533-IX, який набрав чинності 18.03.2020, до Податкового кодексу України внесено зміни. Зокрема, підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" доповнено пунктами 52-1-52-5.
Згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (із змінами, внесеними Законом України від 13.05.2020 року № 591-IX, що набрав чинності 29.05.2020 року) на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупинений перебіг строків давності, передбачених статтею 102 Кодексу.
Проте дія пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України зупинялася на період дії воєнного, надзвичайного стану відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX (далі - Закон № 2120-IX), який набрав чинності 17.03.2022 року.
Законом № 2120-IX запроваджувалася альтернативна норма щодо зупинення перебігу строків - п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України, згідно якої на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
В подальшому прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 року № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX), що набрав законної сили 27.05.2022 року та яким п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України доповнено словами «крім випадків, передбачених цим Кодексом» та змінено редакцію пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, виклавши його наступним чином: для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім виключень, які не стосуються стягнення податкового боргу за рішенням суду.
Відповідно, з набранням 27.05.2022 року чинності Законом № 2260-IX діяло загальне правило п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України про зупинення перебігу строків згідно Податкового кодексу України, з якого могли передбачатися виключення, та пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який фактично повторював загальне правило та визначав відповідні конкретні виключення з нього, які не стосувалися перебігу строку звернення до суду контролюючим органом з позовом про стягнення податкового боргу.
Проте, 01.08.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 року № 3219-IX (далі - Закон № 3219-IX), яким п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України виключено, а редакцію пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України викладено наступним чином:
Тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім виключень, які не стосуються стягнення податкового боргу за рішенням суду.
Отже, з 02.08.2023 року остаточно скасовано зупинення строків звернення до суду з цим позовом, яке було запроваджено в зв`язку з дією правового режиму воєнного стану.
При цьому згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27.06.2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відповідно, в період з 18.03.2020 року (згідно Закону № 533-IX від 17.03.2020 року та наступними змінами Закону № 591-IX) по 16.03.2022 року строк звернення до суду з цим позовом було зупинено в зв`язку з дією карантину, згідно пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України
Закон № 2120-IX з 17.03.2022 зупинив дію цих положень, які в подальшому 30.06.2023 року втратили юридичну силу в зв`язку з закінченням самого карантину, з цієї дати зупинення строку звернення до суду з цим позовом передбачалося п. 102.9. ст. 102 та пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Отже, з 17.03.2022 року до 01.08.2023 року зупинення перебігу строку для звернення з цим позовом передбачалося в зв`язку з дією правового режиму воєнного стану. Але з 01.08.2023 року набрав чинність Закон № 3219-IX, який скасував п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України, а пп. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України змінив, фактично визначивши 01.08.2023 року останнім днем зупинення строку, в зв`язку з чим з 02.08.2023 року перебіг строку відновився.
Узагальнено вищевикладене свідчить, що зупинення строку діяло з 18.03.2020 року по 01.08.2023 року.
Правильність саме такого обчислення підтверджується правозастосуванням, що міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.09.2025 року у справі № 160/23946/23.
Суд не визнає належним посилання на Закон № 3453-IX, яким строки давності для визначення податкових зобов`язань не змінювалися, натомість передбачено зміну нормативно-правового регулювання щодо порядку проведення перевірок. Як наслідок, відповідач хоча й підпорядкований дії законодавства щодо порядку проведення перевірок, не має правових підстав для автоматичного ототожнення мораторію на проведення перевірок з зупиненням перебігу строків давності для визначення платникам податків податкових зобов`язань.
Правозастосування, за змістом якого саме в серпні 2023 року (а не грудні 2023 року, як стверджував відповідач) відновився перебіг строків давності для визначення податкових зобов`язань міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.01.2025 року у справі № 160/10591/24.
З урахуванням вищевказаного, навіть зважаючи зупинення перебігу строку давності для визначення податкового зобов`язання, для нарахувань за лютий та травень 2019 року строк давності сплив.
При цьому як повідомив сам відповідач в поясненнях від 19 жовтня 2026 року по нарахуванням за лютий та травень 2019 року сплив термін позовної давності.
Отже, в цій частині зазначене є самостійною підставою для скасування ППР у цій частині.
Додатково суд зауважує, що з цих же підстав пропущеним є строк давності і по іншим нарахуванням по вересень 2019 року включно, що в даній справі стосується декларації за липень 2019 року від 19.08.2019 № [номер приховано], про яку відповідач в поясненнях не зазначав. Вказане стосується взаємовідносин з ТОВ «ГРЕЙ СТАЙЛ» (код ЄДРПОУ 42606545).
Підпунктом 102.1 ст. 102, визначено застосування строку давності 1095 днів, і зазначено, що цей строк застосовується податковим органом у випадку проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2023 року у справі № 821/850/18.
При плануванні, організації, проведенні документальних перевірок, нарахуванні за їх результатами грошових зобов`язань, контролюючі органи повинні враховувати строки давності, визначені пунктом 102.1 статті 102 ПК України, які поширюються також і на період діяльності, який може бути охоплений перевіркою.
Після закінчення встановленого такою нормою строку контролюючому органу заборонено як донараховати платникам податків грошові зобов`язання, так і проводити перевірку правильності відображення в податковому обліку таких зобов`язань загалом.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2025 року у справі № 160/33004/24.
Таким чином, з підстав пропуску строку давності суд визнає протиправним нарахування за лютий, травень та липень 2019 року. Окремо суд зауважує, що в подальшому будуть оцінені нарахування за період і до вересня 2019 року, однак вони здійснені виходячи з подання позивачем розрахунків коригування в межах строків давності.
Щодо правомірності ППР в іншій частині суд зазначає наступне.
В тому числі спірні правовідносини стосуються господарських операцій позивача з ТОВ «НАТАН ОПТТОРГ» (код ЄДРПОУ 42811889), ТОВ «ТОРГПРОЕКТ ЛАЙН» (код ЄДРПОУ 42225948), ТОВ «ЮВЕНТА АМТ» (код ЄДРПОУ 42580428), ТОВ «ЛИВАРНА КОМПАНІЯ «МЕТАЛПРОМ» (код ЄДРПОУ 40824278), ТОВ «АЙРІС ІНВЕСТІНГ» (код ЄДРПОУ 43051205), ТОВ «ЛАЙТ-ТОРГ ЛІМІТЕД» (код ЄДРПОУ 43164059), ТОВ «ШЕФІКС ГРУП» (код ЄДРПОУ 43400636), ТОВ «БУДІВЕЛКОМ» (Код ЄДРПОУ 45164129), ТОВ «СУХАРЬ ІМПОРТ» (код ЄДРПОУ 45828518), ТОВ «ГАРДАПРОМ» (код ЄДРПОУ 45612279), ТОВ «СВІТЛОБУД ЛТД» (код ЄДРПОУ 45470709).
Щодо цих господарських операцій відповідач вказав наступне:
1) ТОВ «НАТАН ОПТТОРГ» (код ЄДРПОУ 42811889) (в червні 2019 року) - поставка товару. Відповідач навів зауваження щодо ланцюгу постачання товарів цьому контрагенту, до зайнятості керівника, відсутність сертифікатів якості, недостатність ресурсів, наявність рішення про відповідність критеріям ризиковості;
2) ТОВ «ТОРГПРОЕКТ ЛАЙН» (код ЄДРПОУ 42225948) (в червні 2019 року) - поставка товару. Відповідач навів зауваження щодо ланцюгу постачання товарів цьому контрагенту, до зайнятості керівника, відсутність сертифікатів якості, недостатність ресурсів, наявність рішення про відповідність критеріям ризиковості;
3) ТОВ «ЮВЕНТА АМТ» (код ЄДРПОУ 42580428) (у вересні 2019 року) - поставка товару. Відповідач навів зауваження щодо ланцюгу постачання товарів цьому контрагенту, до зайнятості керівника, відсутність сертифікатів якості, недостатність ресурсів, наявність рішення про відповідність критеріям ризиковості;
4) ТОВ «ЛИВАРНА КОМПАНІЯ «МЕТАЛПРОМ» (код ЄДРПОУ 40824278) (у листопаді 2019 року) - поставка товару. Відповідач навів зауваження щодо ланцюгу постачання товарів цьому контрагенту, до зайнятості керівника, відсутність сертифікатів якості, недостатність ресурсів, наявність рішення про відповідність критеріям ризиковості, також вказано на недоліки товарно-транспортних накладних, фігурування ТОВ у кримінальних провадженнях;
5) ТОВ «АЙРІС ІНВЕСТІНГ» (код ЄДРПОУ 43051205) (у листопаді-грудні 2019 року) - поставка товару. Відповідач навів зауваження щодо ланцюгу постачання товарів цьому контрагенту, до зайнятості керівника, відсутність сертифікатів якості, недостатність ресурсів, наявність рішення про відповідність критеріям ризиковості, також вказано на недоліки товарно-транспортних накладних, фігурування ТОВ у кримінальних провадженнях;
6) ТОВ «ЛАЙТ-ТОРГ ЛІМІТЕД» (код ЄДРПОУ 43164059) (у березні 2021 року) - поставка товару. Відповідач навів зауваження щодо ланцюгу постачання товарів цьому контрагенту, до зайнятості керівника, відсутність сертифікатів якості, недостатність ресурсів, наявність рішення про відповідність критеріям ризиковості, також вказано на недоліки товарно-транспортних накладних, фігурування ТОВ у кримінальних провадженнях;
7) ТОВ «ШЕФІКС ГРУП» (код ЄДРПОУ 43400636) (у березні 2021 року) - поставка товару. Відповідач навів зауваження щодо ланцюгу постачання товарів цьому контрагенту, до зайнятості керівника, відсутність сертифікатів якості, недостатність ресурсів, наявність рішення про відповідність критеріям ризиковості;
8) ТОВ «БУДІВЕЛКОМ» (Код ЄДРПОУ 45164129) (у вересні 2024 року) - поставка товару. Відповідач навів зауваження щодо ланцюгу постачання товарів цьому контрагенту, до зайнятості керівника, відсутність сертифікатів якості, недостатність ресурсів;
9) ТОВ «СУХАРЬ ІМПОРТ» (нова назва - ПРЕМІУМ КЕА, код ЄДРПОУ 45828518) (у серпні 2025 року) - поставка товару. Відповідач навів зауваження щодо ланцюгу постачання товарів цьому контрагенту, до зайнятості керівника, відсутність сертифікатів якості, недостатність ресурсів;
10 ТОВ «ГАРДАПРОМ» (код ЄДРПОУ 45612279) (у серпні 2025 року) - поставка товару. Відповідач навів зауваження щодо ланцюгу постачання товарів цьому контрагенту, до зайнятості керівника, відсутність сертифікатів якості, недостатність ресурсів;
11) ТОВ «СВІТЛОБУД ЛТД» (код ЄДРПОУ 45470709) (у серпні 2025 року) - поставка товару. Відповідач навів зауваження щодо ланцюгу постачання товарів цьому контрагенту, до зайнятості керівника, відсутність сертифікатів якості, недостатність ресурсів;
Суд зазначає, що вищевказані зауваження є подібними, в зв`язку з чим розглядає їх обґрунтованість одночасно.
Передусім суд зазначає, що стан податкової дисципліни контрагента позивача, тим більше по взаємовідносинам з третіми особами, не стосується реальності спірних господарських операцій.
Більш того, сам відповідач визнає, що згадана невідповідність закупленого контрагентами контрагента позивача товару не втілена в спірних господарських операціях, це зауваження відповідач висуває як загальний недолік суб`єктів господарювання далі по ланцюгу постачання.
Також суд звертається до раніше викладених правових висновків Верховного Суду, за змістом яких сама по собі податкова інформація по ланцюгу постачання не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій, натомість носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. З посиланням на ці ж правові висновки суд зазначає, що сама лише участь керівників підприємств в інших підприємствах, як і участь таких підприємств в кримінальних провадженнях не є підставою для висновку про нереальність господарських операцій.
Окремо суд повторює правовий висновок про те, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.
Такі правовідносини не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача його безпосередніми контрагентами.
Щодо зауваження до кількості ресурсів саме контрагента позивача суд також звертається до раніше викладених правових висновків Верховного Суду, в т.ч. про те, що згідно рішення ЄСПЛ від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.
При цьому податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну можливість виконання правочину. Відповідач в свою чергу жодних розрахунків не проводив, натомість зробив абстрактні висновки про недостатність наявних ресурсів без будь-якого обґрунтування.
Висновки про відсутність у контрагентів (по «ланцюгу» постачання) трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів Позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
Відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
Також суд зауважує, що констатуючи недостатність ресурсів для здійснення господарської операції, відповідач діє без жодного обґрунтування відповідного висновку, тобто - така поведінка набуває ознаки свавілля, оскільки не містить жодного обґрунтування. Так, відповідачем робиться висновок, однак обґрунтування такого висновку відсутнє як таке - відповідач не наводить жодного пояснення та розрахунків, з яких би можна було встановити методику та метрики, за якими відповідач визначає достатність або недостатність ресурсів (матеріальних, трудових і тд) для здійснення господарської операції.
Суд також звертає увагу на те, що недотримання нормативів (існування яких відповідач навіть не стверджував) саме по собі також ще не може свідчити про нереальність операції, оскільки належить аналізувати режим роботи підприємства, кількість змін роботи, можливі прояви порушення трудових прав працівників, що може мати місце та тягне за собою відповідальність, однак не нівелює реальність господарських операцій, а також інші суттєві фактора, аналіз яких відповідач не здійснював.
В т.ч. доцільно зауважити, що необхідним є і обґрунтування того, що певна кількість ресурсів може бути недостатня для господарських операцій з наявними показниками, однак все ще може бути достатня для господарських операцій з меншими показниками - тобто, необхідно обґрунтувати, що недостатність ресурсів свідчить саме про повну неможливість здійснити усі оспорені господарські операції, а не, наприклад, половину від таких операцій.
Отже, саме лише твердження про недостатність ресурсів для здійснення господарської операції, без будь-яких пояснень щодо підстав такого висновку, алгоритму його формування, наведення відповідних розрахунків є неприпустимим узагальненням та не може зумовлювати притягнення особи до юридичної відповідальності.
Вищевказане відповідачем не враховано, натомість відповідач фактично на основі самих лише поверхневих податкових даних заперечив реальність господарської операції останніх. Жодні інші зауваження, в т.ч. щодо належності документального підтвердження реальності господарської операції, відповідач не наводив.
Щодо згаданих рішень про відповідність контрагентів позивача критеріям ризиковості суд зазначає, що такі рішення мали місце після спірних господарських операцій, в зв`язку з чим жодним чином їх не характеризують. Аналогічним чином суд оцінює і зауваження щодо припинення звітування такими контрагентами - вказане мало місце вже після спірних поставок товару.
Вищевказані зауваження стосуються усіх висновків відповідача, покладених в основу обох спірних ППР, що свідчить про їх протиправність.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 26624,00 грн, що підтверджується платіжними документами від 03.06.2026 року, від 19.06.2026 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРА ГРУП» (49098, м. Дніпро, вул. Любарського, буд. 159, код ЄДРПОУ: 38677154) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ: 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.03.2026 року № [номер приховано], від 25.03.2026 року № [номер приховано].
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ: 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПЕРА ГРУП» (49098, м. Дніпро, вул. Любарського, буд. 159, код ЄДРПОУ: 38677154) сплачений судовий збір у розмірі 26624,00 гривень (двадцять шість тисяч шістсот двадцять чотири гривні 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 05 листопада 2026 року.
Суддя Н.В. Боженко