Рішення № 141229944 у справі № 160/30737/26 від 04.11.2026

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року Справа № 160/30737/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом адвоката Дашка Юрія Івановича в інтересах ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли позовна заява адвоката Дашка Юрія Івановича (далі - представник позивача, Дашко Ю.І.) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Служби безпеки України (далі - відповідач, СБУ), з такими вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України, що виразилася в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати у повному обсязі грошового забезпечення за період з 01.04.2021 по 19.05.2023, виплаченого 17.09.2026 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 360/2387/25;

- зобов`язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 01.04.2021 по 19.05.2023, виплаченого 17.09.2026 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 360/2387/25, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив таке.

ОСОБА_1 з 14 липня 1999 року по теперішній час проходить службу в органах Служби безпеки України.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 360/2387/25, залишеним в силі Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2026, зокрема, було зобов`язано Службу безпеки України здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди які мають постійний характер, премія); одноразових додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу) за період з 01.04.2021 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2021, 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2021, 2022 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті.

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 360/2387/25 Службою безпеки України здійснено перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.04.2021 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2021, 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2021, 2022 роки та здійснено 17.09.2026 виплату ОСОБА_1 на його рахунок в Ощадбанку у сумі 408150,12 грн.

Як стверджує представник позивача, під час проведення виплати позивачу 17.09.2026 року донарахувань грошового забезпечення за період з 01.04.2021 по 19.05.2023 відповідачем не була нарахована та виплачена компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Представник позивача вважає таку бездіяльність відповідача протиправною.

22.10.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі у зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю, виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 360/2387/25, залишеним в силі Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.08.2026, зобов`язано Службу безпеки України здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди які мають постійний характер, премія); одноразових додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу) за період з 01.04.2021 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2021, 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2021, 2022 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті. Таке рішення в силу положень статті 255 КАС України набрало законної сили з дати прийняття постанови суду апеляційної інстанції, тобто з 20 серпня 2026 року.

На виконання вищевказаного рішення суду 17.09.2026 відповідачем позивачу виплачено перерахунок грошового забезпечення на загальну суму 408 150,12 грн.

Представник відповідача зазначає, що положення Закону № 2050-III та Порядку № 159 право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати не ставлять у залежність від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку. Компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат. Разом з тим, за приписами Конституції України та КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, у разі невиконання судового рішення, позивач має право на виплату компенсації за час затримки виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція міститься в рішеннях Верхового Суду України, зокрема, у постановах від 19 грудня 2011 року у справі № 6-58цс11, від 07 листопада 2012 року у справі № 6-131цс12, від 18 листопада 2014 року № 21-518а14, від 11 липня 2017 року № 21-2003а16.

На думку представника відповідача, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. За таких обставин, право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.

Оскільки присуджена сума заробітку в розмірі 408 150,12 грн за судовим рішенням від 16 лютого 2026 року у справі № 360/2387/25, яке набрало законної сили 20 серпня 2026 року (тобто, з цієї дати виник обов`язок відповідача по сплаті присудженої суми), була виплачена позивачу 17 вересня 2026 року, то має місце затримка виплати відповідачем відповідної присудженої суми менше одного місяця.

Аналогічний правовий підхід викладений у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року № 2а-1102/09/2670, постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 826/8319/16 та від 31 березня 2020 року у справі № 817/621/18.

Представник відповідача стверджує, що таким чином правові підстави для виплати позивачу компенсації за втрату частини доходу відсутні, оскільки виплату належних сум (право на які визначено судовим рішенням) проведено без затримки у один місяць.

26.10.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому останній наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі та вважає доводи представника відповідача необґрунтованими.

Судом по справі вчинено наступні процесуальні дії:

- ухвалою суду від 05.10.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, про що свідчить відповідне посвідчення серії НОМЕР_2 від 25.05.2015 року.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 360/2387/25, яке набрало законної сили 20.08.2026, позов адвоката Дашка Юрія Івановича в інтересах ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України, яка полягає у незастосуванні при обчисленні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.04.2021 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2021, 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2021, 2022 роки, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01 січня 2021 року; Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01 січня 2022 року; Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01 січня 2023 року.

Зобов`язати Службу безпеки України здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди які мають постійний характер, премія); одноразових додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу) за період з 01.04.2021 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2021, 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2021, 2022 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік станом на 01 січня 2021 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01 січня 2022 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2023 рік станом на 01 січня 2023 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості співробітника ОСОБА_1 позивачу було нараховано виплати за рішенням суду (КЕКВ 2112) у сумі 429631,71 грн., компенсація ПДФО - 77333, 71 грн., ПДФО - 77333,71 грн., військовий збір 5 % (2800) - 21481,59, перераховано на банк 408150,12 грн., єдиний внесок - 14977,20 грн.

Згідно із платіжною інструкцією № 11011 від 15.09.2026 ОСОБА_1 було виплачено 408150,12 грн., призначення платежу: добровільне виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду у справі № 360/2387/25 від 20.08.2026, дата оплати - 17.09.2026.

Судом встановлено, що Фінансово-економічним управлінням Служби безпеки України на адвокатський запит №1383/09-26 від 22.09.2026 була надана відповідь № 21/2/2-74619/21-1813/5 від 25.09.2026 та повідомлено про те, що згідно рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі №360/2387/25, ОСОБА_1 здійснено перерахунок грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу ,надбавки, доплати, винагороди які мають постійний характер, премія); одноразових додаткових видів грошового забезпечення, розмір яких визначається із застосуванням розміру посадового окладу) за період з 01.04.2021 по 19.05.2023, грошової допомоги для оздоровлення за 2021, 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань за 2021, 2022 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року (прожитковий мінімум - 2270грн. 00 коп.), на 01 січня 2022 року (прожитковий мінімум - 2481грн. 00 коп.), на 01 січня 2023 року (прожитковий мінімум - 2684грн. 00 коп.) відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням раніше виплачених сум, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20.03.2002 № 5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 06.07.1999 № 8-рп/99, зауважив, що: «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».

Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України від 20.11.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Питання здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 цього Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють зміст положень Закону № 2050-III та конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення.

Пунктом 4 Порядку № 159 передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Подібна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 461/1390/16-а та від 15.05.2024 у справі № 200/5032/20-а.

З наведеного, суд вважає безпідставним твердження представника відповідача про відсутність у позивача права на виплату компенсації у зв`язку з виплатою перерахованого грошового забезпечення на підставі рішення суду у зв`язку із затримкою відповідачем відповідної присудженої суми менше одного місяця.

Суд вважає, що право на отримання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є соціальним правом громадянина, тобто правом, яке закріплено у в законодавстві і перебуває під захистом держави.

Статтею 7 Закону № 2050-III, пунктом 8 Порядку № 159 визначено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Судом установлено, що відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Вказані обставини відповідачем не заперечується.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20, згідно з якою аналіз положень статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.

Крім того, Верховний Суд дійшов висновку, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації в указаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Також у пункті 35 цієї постанові Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року, 17 листопада 2021 року, 27 липня 2022 року, 11 травня 2023 року (справи №№ 240/186/20, 460/4188/20, 460/783/20,460/786/20 відповідно) про застосування строків звернення до суду з адміністративним позовом у правовідносинах щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати відповідно до Закону № 2050-ІІІ та сформулювала такі висновки: [...]

б) нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати зокрема і пенсії, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тому особі, права якої порушені невиконанням обов`язку нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення строків їх виплати, достовірно відомо про час та розмір виплаченої заборгованості. При цьому така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір належної до виплати компенсації, порядок її нарахування і підстави виплати/невиплати;

в) з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Звернення до суду з позовом про нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів після закінчення цього строку є підставою, передбаченою пунктом 8 частини першої статті 240, для залишення позовної заяви без розгляду; [...]

Суд вважає за необхідне застосувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20, стосовно того, що нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, а отже, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Додаткове звернення з заявою про виплату компенсації втрати частини доходів від позивача норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не вимагають.

Судом встановлено, що перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 нарахованого за період з 01.04.2021 по 19.03.2025, право на який за позивачем визначено рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 360/2387/25, яке набрало законної сили 20.08.2026, здійснено та виплачено відповідачем лише 17.09.2026, що не заперечується представником відповідача та підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, суд зазначає, що право на нарахування та виплату компенсації виникло у позивача з 01.05.2021 (після затримки на один місяць виплати грошового забезпечення за квітень 2021 року), а не з 01.04.2021, як помилково вказує позивач.

За таких обставин компенсації позивачу підлягали доходи починаючи з 01.05.2021 по день їх виплати - 17.09.2026.

Викладене свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідачем не заперечується, що ним не здійснено нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованого грошового забезпечення.

Враховуючи, що несвоєчасне нарахування та виплата перерахованого грошового забезпечення відбулись у зв`язку із протиправною бездіяльністю відповідача, що встановлено рішенням Луганського окружного адміністративного суду у справі від 16.02.2026 у справі № 360/2387/25, тобто з вини органу, що виплачує грошове забезпечення, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованого грошового забезпечення.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату йому компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованого грошового забезпечення за період затримки виплати.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне:

- визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованого грошового забезпечення за період з 01.04.2021 по 19.03.2025 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 360/2387/25 за весь час затримки виплати, починаючи з 01.05.2021 по день фактичної виплати грошового забезпечення - 17.09.2026;

- зобов`язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованого грошового забезпечення за період з 01.04.2021 по 19.03.2025 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 360/2387/25 за весь час затримки виплати, починаючи з 01.05.2021 по день фактичної виплати грошового забезпечення - 17.09.2026, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

За таких обставин суд вважає, що обраний позивачем спосіб судового захисту відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із обранням належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VІ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов адвоката Дашко Юрія Івановича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Служби безпеки України (код ЄДРПОУ: 00034074, місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 33) про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Служби безпеки України, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованого грошового забезпечення за період з 01.04.2021 по 19.03.2025 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 360/2387/25 за весь час затримки виплати, починаючи з 01.05.2021 по день фактичної виплати грошового забезпечення - 17.09.2026.

Зобов`язати Службу безпеки України нарахувати та виплатити Полонці компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованого грошового забезпечення за період з 01.04.2021 по 19.03.2025 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі № 360/2387/25 за весь час затримки виплати, починаючи з 01.05.2021 по день фактичної виплати грошового забезпечення - 17.09.2026, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.О. Кисельова