ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
з питань розгляду звіту про виконання рішення суду
05 листопада 2026 року Справа №160/31310/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник С.В., розглянувши в порядку письмового провадження звіт представника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Бондаренка Руслана Миколайовича про виконання судового рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльністю протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
25.11.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року у справі №160/31310/24 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язано скласти і подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 25.11.2021 року за відповідною прирівняною посадою поліцейського із зазначенням основних та додаткових видів грошового забезпечення і премій для перерахунку пенсії з 01.12.2021 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 968,96 грн.
11.03.2025 року зазначене рішення суду набрало законної сили.
05.03.2025 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про роз`яснення судового рішення.
17.03.2025 року судом видано два виконавчі листи, які направлено позивачу та отримано ним 22.03.2025 року.
08.04.2025 року відкрито виконавче провадження №77740886 щодо примусового виконання рішення суду.
17.06.2025 року ухвалою суду заяву позивача про встановлення судового контролю повернуто заявнику.
19.06.2025 року до суду надійшла повторна заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю, обґрунтована невиконанням рішення суду, зокрема виготовленням відповідачем довідки від 08.05.2025 року №14/04-97-10/РГ із нульовими показниками грошового забезпечення, що не відповідає резолютивній частині судового рішення.
Ухвалою суду від 30.06.2025 року у задоволенні заяви про встановлення судового контролю відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.09.2025 року апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу суду від 30.06.2025 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що виготовлення довідки з нульовими показниками грошового забезпечення не свідчить про належне виконання судового рішення, оскільки така довідка не відповідає його резолютивній частині.
10.10.2025 року справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвалою суду від 15.10.2025 року заяву позивача про встановлення судового контролю задоволено частково, зобов`язано Головне управління ДФС у Дніпропетровській області подати звіт про виконання рішення суду від 07.02.2025 року у строк до 16.01.2026 року.
Ухвалами суду від 26.01.2026 року та від 29.04.2026 року прийнято подані відповідачем звіти та встановлено нові тримісячні строки для подання звітів про виконання судового рішення.
Ухвалою суду від 31.07.2026 року у прийнятті та затвердженні чергового звіту Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відмовлено та встановлено новий тримісячний строк для подання звіту про виконання рішення суду.
Копію ухвали суду від 31.07.2026 року доставлено до електронних кабінетів учасників справи, зокрема Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 01.08.2026 року.
02.11.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов сформований через систему «Електронний суд» звіт представника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Бондаренка Руслана Миколайовича про виконання судового рішення.
Аргументи звіту зводяться до того, що відповідачем вживаються заходи щодо виконання рішення суду, однак його повне виконання ускладнюється відсутністю нормативно визначеного механізму прирівняння посад колишніх працівників податкової міліції до посад поліцейських Національної поліції України. З цією метою відповідач звертався до компетентних державних органів щодо отримання відповідних відомостей та роз`яснень. Посилаючись на вжиті заходи, положення статті 382-3 КАС України та постанову Верховного Суду від 20.11.2025 року у справі №320/45957/24, представник відповідача просить звільнити керівника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від сплати штрафу.
При вирішенні питання про прийняття звіту про виконання судового рішення суд керується таким.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України, є обов`язковість судового рішення.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною першою статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Отже, обов`язковість виконання судового рішення є конституційною гарантією реалізації права особи на судовий захист та необхідною умовою забезпечення принципу верховенства права.
Суд зазначає, що виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, без якої судовий захист не може вважатися ефективним, а встановлене судом порушене право - фактично поновленим.
У рішенні від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) Європейський суд з прав людини сформулював правову позицію, відповідно до якої виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розглядатися як невід`ємна частина судового розгляду в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні від 20.07.2004 року у справі «Шмалько проти України» (Shmalko v. Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система допускала невиконання остаточного й обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Аналогічний правовий підхід викладено у рішенні ЄСПЛ від 15.10.2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine), в якому наголошено на обов`язку держави забезпечити ефективний механізм виконання остаточних судових рішень.
У рішенні від 07.05.2002 року у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia) ЄСПЛ зазначив, що державні органи не можуть виправдовувати невиконання судових рішень виключно відсутністю фінансових ресурсів.
Наведені висновки ЄСПЛ свідчать, що держава повинна забезпечити належну організацію діяльності своїх органів таким чином, щоб остаточні судові рішення виконувалися своєчасно та в повному обсязі.
При цьому адміністративні, організаційні та нормативні труднощі, які виникають у діяльності державних органів, не можуть автоматично покладатися на особу, на користь якої ухвалено судове рішення.
Разом із тим при вирішенні питання щодо застосування до посадових осіб заходів процесуальної відповідальності суд повинен враховувати конкретні обставини невиконання судового рішення, характер покладеного обов`язку, реальну можливість його виконання та достатність вжитих заходів.
Щодо правового регулювання судового контролю та оцінки звіту.
Положеннями статей 382-1, 382-2 та 382-3 КАС України врегульовано механізм судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, порядок подання та розгляду звіту суб`єкта владних повноважень, а також правові наслідки встановлення обставин невиконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.
Згідно з частиною другою статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтованих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Отже, законодавець пов`язує вирішення питання про прийняття звіту не лише з фактом виконання чи невиконання судового рішення, але й з оцінкою об`єктивних обставин, що перешкоджають його виконанню, а також достатності та результативності заходів, вжитих суб`єктом владних повноважень.
Верховний Суд у постанові від 09.09.2026 року у справі №420/31439/24, аналізуючи положення статті 382-3 КАС України, наголосив на необхідності розмежування питання прийняття звіту та питання застосування до керівника суб`єкта владних повноважень штрафу.
Зазначений правовий підхід має значення для цієї справи, оскільки відмова у прийнятті звіту не виключає окремої оцінки обставин, які можуть бути підставою для звільнення керівника суб`єкта владних повноважень від сплати штрафу відповідно до частини п`ятої статті 382-3 КАС України.
Суд зазначає, що під час розгляду звіту про виконання судового рішення необхідно встановити, чи відповідають вчинені суб`єктом владних повноважень дії змісту резолютивної частини судового рішення, чи спрямовані вони на досягнення визначеного судом результату, а також чи підтверджені такі дії належними та допустимими доказами.
Формальне направлення звернень, листів та запитів до інших державних органів не може автоматично ототожнюватися з виконанням судового рішення, якщо покладений судом обов`язок фактично залишається невиконаним.
Водночас такі дії можуть враховуватися судом при оцінці причин невиконання рішення та вирішенні питання щодо застосування штрафу.
Щодо фактичних обставин виконання рішення суду у справі №160/31310/24.
Як встановлено судом, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року у справі №160/31310/24 на Головне управління ДФС у Дніпропетровській області покладено обов`язок скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 25.11.2021 року, 01.01.2022 року та 01.01.2023 року за відповідною прирівняною посадою поліцейського на день звільнення, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII, з урахуванням постанов Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45 та від 11.11.2015 року №988, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення і премій.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 року встановлено судовий контроль за виконанням зазначеного рішення.
У подальшому ухвалами суду від 26.01.2026 року та від 31.07.2026 року встановлювалися нові строки для подання звіту про виконання судового рішення.
02.11.2026 року представником Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Бондаренком Русланом Миколайовичем через систему «Електронний суд» подано черговий звіт про виконання рішення суду.
Дослідивши зміст зазначеного звіту та додані до нього документи, суд встановив, що відповідач обґрунтовує неможливість повного виконання судового рішення відсутністю нормативно визначеного механізму прирівняння посад колишніх працівників податкової міліції до посад поліцейських Національної поліції України.
На підтвердження вжиття заходів відповідач посилається на листи від 08.12.2025 року №279/5/04-97-10/РГ, від 11.12.2025 року №282/04-97-09/РГ, від 17.12.2025 року №287/8/04-97-09/РГ та від 09.10.2026 року №303/8/04-97-09/РГ.
Зазначеними листами відповідач ініціював перед компетентними органами питання отримання інформації про розміри грошового забезпечення поліцейських, визначення прирівняних посад та нормативного врегулювання порядку виготовлення довідок для перерахунку пенсій колишнім працівникам податкової міліції.
Суд бере до уваги, що до звіту долучено копію листа від 09.10.2026 року №303/8/04-97-09/РГ, адресованого Державній фіскальній службі України, яким відповідач повторно порушив питання щодо необхідності звернення до відповідних органів державної влади для врегулювання механізму прирівняння посад.
Разом із тим суд звертає увагу, що матеріали поданого звіту не містять належних доказів складання довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 25.11.2021 року, 01.01.2022 року та 01.01.2023 року, а також доказів їх направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Таким чином, кінцевого результату, визначеного резолютивною частиною рішення суду від 07.02.2025 року, відповідачем не досягнуто.
При цьому суд зазначає, що наявність листування з іншими державними органами не звільняє відповідача від обов`язку довести, що ним вжито всі залежні від нього заходи для виконання судового рішення.
Суд також враховує, що відповідач не надав вичерпних доказів щодо встановлення посади поліцейського, прирівняної до посади позивача на день звільнення, використання наявних кадрових та архівних матеріалів, визначення складових грошового забезпечення та здійснення інших можливих дій, безпосередньо спрямованих на виготовлення відповідних довідок.
Відтак поданий звіт підтверджує здійснення певних організаційних заходів, однак не доводить достатності та вичерпності таких заходів для своєчасного і повного виконання судового рішення.
Щодо застосування правових висновків Верховного Суду у справі №320/45957/24.
Окремої оцінки суду підлягають доводи відповідача щодо відсутності належного нормативно-правового механізму визначення уповноваженого органу та прирівняння посад колишніх працівників податкової міліції до посад поліцейських.
У постанові від 20.11.2025 року у справі №320/45957/24 Верховний Суд розглянув питання правової невизначеності, яка виникла у зв`язку з припиненням виконання Державною фіскальною службою України функцій податкової міліції та відсутністю визначеного уповноваженого органу щодо підготовки довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій колишнім працівникам податкової міліції.
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невизначення відповідного уповноваженого органу та невнесення необхідних змін до Порядку №45.
У зазначеній постанові Верховний Суд звернув увагу, що відсутність нормативного визначення органу, уповноваженого видавати довідки для перерахунку пенсій колишнім працівникам податкової міліції, створює стан правової невизначеності, який перешкоджає реалізації гарантованих законом пенсійних прав.
Суд вважає, що наведені висновки Верховного Суду мають істотне значення для оцінки обставин, на які посилається відповідач у цій справі.
Зокрема, встановлена Верховним Судом проблема нормативного врегулювання відповідних правовідносин свідчить про те, що труднощі, на які посилається Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, не можуть бути відхилені судом виключно як формальні чи необґрунтовані.
Водночас суд наголошує, що постанова Верховного Суду від 20.11.2025 року у справі №320/45957/24 не змінює та не скасовує рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року у справі №160/31310/24.
Наявність нормативної невизначеності може враховуватися при оцінці об`єктивних причин невиконання рішення суду та вирішенні питання про застосування заходів процесуального примусу, однак сама по собі не підтверджує виконання відповідачем покладеного на нього судовим рішенням обов`язку.
Суд також звертає увагу, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2018 року у справі №800/426/17 та від 22.08.2019 року у справі №9901/986/18 сформульовано підхід, відповідно до якого при оцінці бездіяльності суб`єкта владних повноважень необхідно враховувати не лише факт невчинення відповідних дій, а й конкретні причини, умови та обставини, які зумовили таку поведінку.
Отже, оцінюючи звіт відповідача, суд повинен враховувати як обов`язковість виконання рішення суду, так і об`єктивні труднощі, які виникли у зв`язку з нормативною невизначеністю відповідних правовідносин.
Водночас такі труднощі не усувають необхідності подальшого судового контролю.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що поданий 02.11.2026 року звіт не підтверджує фактичного виконання рішення суду від 07.02.2025 року, а наведені відповідачем заходи не можуть бути визнані достатніми для його прийняття.
Тому наявні передбачені частиною другою статті 382-3 КАС України підстави для відмови у прийнятті звіту Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Щодо клопотання про звільнення від сплати штрафу.
Вирішуючи питання щодо звільнення керівника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від сплати штрафу за невиконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Водночас частиною п`ятою статті 382-3 КАС України передбачено можливість звільнення від сплати штрафу на підставі доказів, які підтверджують здійснення керівником суб`єкта владних повноважень дій, спрямованих на виконання судового рішення, якщо такі дії, на переконання суду, є достатніми та вичерпними.
Отже, законодавець передбачив можливість індивідуального підходу до вирішення питання про застосування штрафу з урахуванням конкретних обставин невиконання судового рішення.
У постанові Верховного Суду від 09.09.2026 року у справі №420/31439/24 наголошено, що відмова у прийнятті звіту та звільнення від сплати штрафу є самостійними процесуальними питаннями.
Верховний Суд зазначив, що сама по собі відмова у прийнятті звіту не виключає можливості застосування частини п`ятої статті 382-3 КАС України.
Водночас можливість звільнення від сплати штрафу не означає автоматичного звільнення від відповідальності за наявності будь-яких дій, спрямованих на виконання судового рішення.
Для застосування відповідного положення необхідно встановити, що такі дії підтверджені належними доказами та є достатніми і вичерпними за конкретних обставин справи.
Суд враховує, що Головне управління ДФС у Дніпропетровській області не заперечує обов`язковості виконання рішення суду від 07.02.2025 року та посилається на здійснення заходів щодо усунення перешкод для його виконання.
Зокрема, відповідачем направлялися звернення до ДФС України та Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, а також ініціювалося питання нормативного врегулювання механізму прирівняння посад колишніх працівників податкової міліції до посад поліцейських.
Крім того, після постановлення ухвали суду від 31.07.2026 року відповідач направив до ДФС України лист від 09.10.2026 року №303/8/04-97-09/РГ щодо необхідності вжиття додаткових заходів для вирішення зазначеного питання.
Суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.11.2025 року у справі №320/45957/24, щодо існування нормативної невизначеності у сфері пенсійного забезпечення колишніх працівників податкової міліції.
Зазначені обставини свідчать, що невиконання рішення суду пов`язане, зокрема, з питаннями нормативного регулювання, вирішення яких не належить виключно до повноважень Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Водночас суд зазначає, що обов`язок доведення достатності та вичерпності вжитих заходів покладається на суб`єкта владних повноважень, який порушує питання про звільнення від сплати штрафу.
Самого лише посилання на відсутність нормативного регулювання або направлення звернень до інших органів недостатньо для безумовного застосування частини п`ятої статті 382-3 КАС України.
Суд повинен оцінити, чи мав керівник відповідача реальну можливість здійснити інші дії для виконання судового рішення, чи вжив усіх доступних йому заходів та чи існували об`єктивні обставини, які унеможливлювали досягнення результату, визначеного судовим рішенням.
З урахуванням установлених обставин суд вважає за необхідне розмежувати факт невиконання рішення суду та наявність підстав для персональної відповідальності керівника відповідача.
Разом із тим суд зазначає, що звільнення від сплати штрафу не повинно перетворюватися на засіб фактичного звільнення суб`єкта владних повноважень від виконання судового рішення.
За умови встановлення судом, що документально підтверджені заходи керівника відповідача є достатніми та вичерпними з огляду на наявну нормативну невизначеність, суд вважає можливим застосувати частину п`яту статті 382-3 КАС України та звільнити керівника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від сплати штрафу за результатами розгляду звіту від 02.11.2026 року.
При цьому таке звільнення не припиняє судового контролю, не змінює змісту рішення суду та не звільняє відповідача від обов`язку його виконання.
Щодо встановлення нового тримісячного строку для подання звіту.
Вирішуючи питання про встановлення нового строку для подання звіту, суд виходить із необхідності забезпечення реального та своєчасного виконання судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 382-3 КАС України у разі відмови у прийнятті звіту суд може додатково встановити новий строк його подання.
Встановлення нового строку є процесуальним засобом продовження судового контролю, спрямованим на спонукання суб`єкта владних повноважень до виконання рішення суду.
При визначенні такого строку суд враховує характер обов`язку, покладеного на відповідача, обсяг необхідних дій, наявність об`єктивних перешкод та тривалість невиконання судового рішення.
Суд бере до уваги, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року залишається невиконаним протягом тривалого часу, незважаючи на встановлення судового контролю та неодноразове визначення нових строків для подання звітів.
Водночас виконання рішення суду у цій справі потребує встановлення відповідної прирівняної посади позивача, визначення складових грошового забезпечення та вирішення питань міжвідомчої взаємодії.
Крім того, суд враховує обставини нормативної невизначеності, які були предметом оцінки Верховного Суду у постанові від 20.11.2025 року у справі №320/45957/24.
На переконання суду, встановлення нового тримісячного строку забезпечить відповідачу можливість отримати відповіді на раніше направлені звернення, здійснити додаткові заходи для виконання рішення суду та надати суду документальні докази результатів таких заходів.
Разом із тим суд наголошує, що встановлення нового строку для подання звіту не є відстроченням виконання судового рішення та не надає відповідачу права бездіяти протягом відповідного періоду.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку про необхідність встановлення Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області нового тримісячного строку для подання звіту про виконання рішення суду від 07.02.2025 року у справі №160/31310/24.
Щодо необхідності витребування додаткових доказів.
Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно з частиною третьою статті 77 КАС України суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 80 КАС України про витребування доказів з власної ініціативи суд постановляє ухвалу.
Суд зазначає, що ефективність судового контролю передбачає не лише перевірку поданого звіту, але й установлення обставин, які мають значення для фактичного виконання судового рішення.
Із поданого відповідачем звіту неможливо в повному обсязі встановити, чи здійснено всі необхідні дії для визначення прирівняної посади позивача, чи отримано відповідні відомості про складові грошового забезпечення та які конкретні заходи вжито після постановлення ухвали суду від 31.07.2026 року.
Крім того, суду не надано вичерпних доказів результатів розгляду звернень відповідача до ДФС України та інших компетентних органів.
Зазначені обставини мають істотне значення як для перевірки фактичного виконання рішення суду, так і для подальшої оцінки достатності та вичерпності заходів, вжитих керівником відповідача.
За таких обставин суд вважає за необхідне витребувати від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області додаткові докази.
Зокрема, суд вважає необхідним витребувати письмові пояснення та належним чином засвідчені документи щодо:
фактичних причин невиконання рішення суду від 07.02.2025 року у справі №160/31310/24;
усіх заходів, вжитих після постановлення ухвали суду від 31.07.2026 року;
результатів розгляду листа від 09.10.2026 року №303/8/04-97-09/РГ та інших звернень до ДФС України;
посади, яку обіймав ОСОБА_1 на день звільнення, та наявних документів для визначення відповідної прирівняної посади поліцейського;
можливості встановлення розмірів основних і додаткових видів грошового забезпечення та премій станом на 25.11.2021 року, 01.01.2022 року та 01.01.2023 року;
наявності або відсутності виготовлених довідок про розмір грошового забезпечення позивача та доказів їх направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області;
повноважень керівника та комісії з припинення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо забезпечення виконання судових рішень;
конкретних заходів, які відповідач планує здійснити для повного виконання рішення суду, із зазначенням відповідальних осіб та строків їх здійснення.
Суд вважає, що витребування зазначених доказів є необхідним для забезпечення повного, об`єктивного та ефективного судового контролю за виконанням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у прийнятті звіту Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 02.11.2026 року, встановлення нового тримісячного строку для подання звіту та витребування додаткових доказів, необхідних для перевірки виконання рішення суду від 07.02.2025 року у справі №160/31310/24.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 293, 294, 295, 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України суд,-
УХВАЛИВ:
У прийнятті та затвердженні звіту Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, поданого 02.11.2026 року представником Бондаренком Русланом Миколайовичем, про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року у справі №160/31310/24 - відмовити.
Клопотання представника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Бондаренка Руслана Миколайовича про звільнення від сплати штрафу - задовольнити.
Звільнити керівника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від сплати штрафу за результатами розгляду звіту про виконання судового рішення від 02.11.2026 року на підставі частини п`ятої статті 382-3 КАС України.
Встановити Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року у справі №160/31310/24 - протягом трьох місяців з дня постановлення цієї ухвали.
Витребувати у Головного управління ДФС у Дніпропетровській області:
1. Письмові пояснення щодо причин невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року у справі №160/31310/24 із зазначенням конкретних обставин, які перешкоджають його повному виконанню.
2. Належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують усі заходи, вжиті для виконання рішення суду після постановлення ухвали від 31.07.2026 року.
3. Належним чином засвідчені копії відповідей Державної фіскальної служби України на лист від 09.10.2026 року №303/8/04-97-09/РГ, а в разі їх неотримання - письмові пояснення щодо причин та заходів, вжитих для отримання відповідної інформації.
4. Письмову інформацію щодо визначення посади поліцейського Національної поліції України, прирівняної до посади, яку обіймав ОСОБА_1 на день звільнення з органів податкової міліції, із наданням відповідних підтвердних документів.
5. Письмову інформацію та документальні докази щодо встановлення розмірів основних і додаткових видів грошового забезпечення та премій за відповідною прирівняною посадою станом на 25.11.2021 року, 01.01.2022 року та 01.01.2023 року.
6. Належним чином засвідчені копії довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 25.11.2021 року, 01.01.2022 року та 01.01.2023 року, у разі їх виготовлення, разом із доказами направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
7. Письмову інформацію щодо стану припинення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, повноважень комісії з припинення та посадових осіб, відповідальних за виконання рішення суду.
8. Письмові пояснення щодо конкретних подальших заходів, які планується здійснити для повного виконання рішення суду, із зазначенням строків їх здійснення та відповідальних посадових осіб.
Роз`яснити Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області, що встановлення нового строку для подання звіту не звільняє від обов`язку повного виконання рішення суду від 07.02.2025 року у справі №160/31310/24.
Попередити керівника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про можливість застосування передбачених КАС України заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу, у разі невиконання вимог цієї ухвали суду.
Роз`яснити Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області, що звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року у справі №160/31310/24 має відповідати вимогам ст. 382-2 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.
Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 КАС України.
Суддя С. В. Прудник