Судові рішення

Рішення № 141230824 у справі № 260/5985/26 від 04.11.2026

Рішення від 04.11.2026 в адміністративній справі № 260/5985/26 (категорія «Публічної житлової політики»). Суд: Закарпатський окружний адміністративний суд, суддя Калинич Я.М.

Справа№ 260/5985/26
СудЗакарпатський окружний адміністративний суд
СуддяКалинич Я.М.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяПублічної житлової політики
Дата ухвалення04.11.2026
Надійшло до реєстру06.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141230824

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2026 року м. Ужгород № 260/5985/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородської районної військової адміністрації (88017, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 10, код ЄДРПОУ 04053849) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Гумен Наталію Василівну, звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Ужгородської районної військової адміністрації, у якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду заяв щодо призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб Ужгородської районної військової адміністрації Закарпатської області № 3 (Протокол № 8 від 20.07.2026) від 20.07.2026 року, яким відмовлено заявниці ОСОБА_1 у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення.

2. Зобов`язати Комісію з розгляду заяв щодо призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб Ужгородської районної військової адміністрації Закарпатської області призначити ОСОБА_1 компенсацію за належні для отримання жилі приміщення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що, вона є дружиною померлого військовослужбовця, учасника бойових дій ОСОБА_2 , та разом із донькою перебуває на квартирному обліку як член сім`ї загиблого Захисника України з правом позачергового одержання житла. 16.06.2026 вона звернулася до Ужгородської районної військової адміністрації Закарпатської області із заявою про призначення грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, однак рішенням комісії від 20.07.2026 їй відмовлено у призначенні такої компенсації у зв`язку з отриманням нею та її донькою одноразової грошової допомоги за загиблого військовослужбовця.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав. З довідки про доставку електронного листа вбачається, що така була доставлена до електронного кабінету 24 серпня 2026 року. Судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та надано достатній строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною померлого військовослужбовця, учасника бойових дій ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 41 років згідно свідоцтва про смерть від 20.05.2026 року (Серія НОМЕР_2 ). Вказані обставини підтверджуються копією посвідчення серії НОМЕР_3 та довідкою НОМЕР_4 від 31.12.2025 року.

У відповідності до Витягу з Рішення №132 Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 11.03.2026 року ОСОБА_1 прийнято на квартирний облік, як дружину загиблого Захисника України ОСОБА_2 , яка зареєстрована у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де проживають понад 10 осіб, із включенням у список громадян, які відповідно до законодавства користуються правом позачергового одержання житла. Підстава: посвідчення серії НОМЕР_3 від 05.02.2026 року, склад сім`ї - 2 особи ( ОСОБА_1 та донька ОСОБА_3 ).

16.06.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Ужгородської районної військової адміністрації Закарпатської області із заявою про призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення.

Рішенням №3 від 20 липня 2026 року комісії з розгляду заяв щодо призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб Ужгородської районної військової адміністрації Закарпатської області, оформлене протоколом №8 від 20 липня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення на підставі пунктів 6, 8, 14 та підпункту 12 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 719, у зв`язку з тим, що їй та її доньці ОСОБА_3 було призначено одноразову грошову допомогу за загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .

Позивач не погоджуючись з вищевказаним рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи оцінки спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними, тощо.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 року, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п.23 ч.І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вперше у рішенні у справі «Міллер проти Австрії» від 16.12.1974 року, де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і у рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, в свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Невиплата грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб є порушення гарантованих державною соціальних прав, які є майновими правами позивача.

Згідно статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення, формування в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон України №3551-XII).

Статтею 10-1 частиною 1 пунктом 5 Закону України №3551-XII визначено, що до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать сім`ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Відповідно до статті 15 частини 1 пункту 15 Закону України №3551-XII сім`ї загиблих (померлих) ветеранів війни (стаття 10) та сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України (стаття 10-1), мають право (пільгу), зокрема, щодо позачергового забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік.

Згідно із статтею 30 частиною 1 пунктом «а» підпунктом 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема, належить облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності.

Стаття 43 Житлового кодексу України передбачає, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень.

Статтею 481 Житлового кодексу України встановлено, що порядок та розмір надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року за №719 затверджено Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей (далі по тексту також Порядок №719 (у редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення)).

Відповідно до пункту 1 Порядку №719, цей Порядок визначає умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення членам сімей загиблих військовослужбовців, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції (далі - загиблий військовослужбовець), а також інвалідам I-II групи з числа військовослужбовців, які брали участь у зазначеній операції, та потребують поліпшення житлових умов (далі - грошова компенсація), та перебувають на обліку за місцем проживання як такі, що потребують поліпшення житлових умов відповідно до норм Житлового кодексу Української РСР (далі - квартирний облік), та на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр).

Згідно із пунктом 2 Порядку №719 право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають члени сімей загиблих військовослужбовців, смерть яких пов`язана з безпосередньою участю в антитерористичній операції, статус яким надано відповідно до абзацу восьмого пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і які перебувають на квартирному обліку (далі - сім`я загиблого військовослужбовця) за категоріями у такій черговості категорія II - малолітні та неповнолітні діти (в тому числі усиновлені військовослужбовцем) у разі, коли на день загибелі військовослужбовця він (вона) був розлучений або не був розлучений, але дружина (чоловік) позбавлені батьківських прав, або загиблий військовослужбовець не був розлучений і його дружина (чоловік) не позбавлені батьківських прав, але при цьому малолітні та неповнолітні діти проживають окремо від дружини (чоловіка); малолітні та неповнолітні діти загиблого;

Відповідно до пункту 5 Порядку №719 за розпорядженням голови районної, районної в м. Києві держадміністрації утворюється комісія щодо розгляду заяв членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, та осіб з інвалідністю про призначення грошової компенсації (далі - комісія), затверджується положення про комісію, яке визначає її завдання, повноваження, відповідальність членів комісії та порядок оскарження рішень комісії, і її персональний склад.

Пунктом 6 Порядку №719 встановлено, що до повноважень комісії належить, зокрема: прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні грошової компенсації; проведення перевірки наявності майнових прав на об`єкти незавершеного житлового будівництва чи права власності на житлове приміщення членів сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та особи з інвалідністю, а також всіх членів сім`ї, на яких розраховується грошова компенсація, що розташовані в населених пунктах на підконтрольній Україні території (крім житлового приміщення, яке зруйноване (знищене) або стало непридатним для проживання внаслідок збройної агресії російської федерації, зокрема з моменту введення воєнного стану, що підтверджується актом обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок військових дій, спричинених акт комісійного обстеження), та/або збройною агресією Російської Федерації (далі відомості щодо якого внесені до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України (далі Реєстр пошкодженого та знищеного майна), на умовах, визначених абзацами чотирнадцятим шістнадцятим пункту 14 цього Порядку), або відчуження такого майна протягом п`яти років, що передують даті подання заяви про призначення грошової компенсації.

Перевірка інформації про наявність/відсутність права власності на житлове приміщення проводиться на підставі інформації (відомостей) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, бюро технічної інвентаризації, а також відомостей, поданих у заяві про призначення грошової компенсації.

Відповідно до пункту 7 Порядку №719 заяву про призначення грошової компенсації член сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, особа з інвалідністю (далі - заявник) або їх законний представник чи уповноважена особа подають в паперовій чи в електронній формі (за наявності технічної можливості) до структурного підрозділу районних, районних у м. Києві держадміністрацій, на який покладено функції з питань ветеранської політики, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад за місцем перебування на квартирному обліку (далі - місцевий орган).

Підстави для відмови в призначенні грошової компенсації визначені у пункті 14 Порядку №719.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , яке видане 04 серпня 2021 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_1 (мати).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (чоловік позивача) загинув під час захисту Батьківщини.

У зв`язку із наведеним, позивач набула статусу члена сім`ї загиблого Захисника України, на якого поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 від 09 лютого 2026 року.

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №132 від 11 березня 2026 року «Про взяття на квартирний облік» ОСОБА_1 взято на квартирний облік, як члена сім`ї загиблого Захисника України та включено у список громадян, які користуються позачерговим правом на отримання житла.

В подальшому ОСОБА_1 звернулася до Ужгородської районної військової адміністрації із заявою щодо призначення грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення

Рішенням №3 від 20 липня 2026 року комісії з розгляду заяв щодо призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення деяким категоріям осіб Ужгородської районної військової адміністрації Закарпатської області, оформлене протоколом №8 від 20 липня 2026 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення на підставі пунктів 6, 8, 14 та підпункту 12 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 № 719, у зв`язку з тим, що їй та її доньці ОСОБА_3 було призначено одноразову грошову допомогу за загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .

Отже, визначальним питанням у цій справі є законність та обґрунтованість рішення комісії щодо відмови позивачу у призначенні грошової компенсації з тих підстав, що позивач отримав одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Надаючи оцінку оскаржувану рішенню відповідача через призму наведених критеріїв, суд зазначає наступне.

Так, підстави для відмови в призначенні грошової компенсації визначені у пункті 14 Порядку №719.

Разом з тим, Постановою №265, яка набрала чинності 28 березня 2023 року, зокрема, положення пункту 14 Порядку №719 було доповнено такою підставою для відмови у виплаті грошової компенсації за житло члену сім`ї загиблого військовослужбовця, як виплата такій особі одноразової грошової допомоги після призначення грошової компенсації.

Постанова №265 урегулювала питання виплати компенсації, призначеної до набрання нею чинності, передбачивши, що така компенсація виплачується в порядку та на умовах, визначених цією постановою, та водночас встановивши виняток для членів сім`ї загиблої особи, які отримали одноразову грошову допомогу.

Суд зауважує, що положення Постанови №265 не можна тлумачити окремо від частини сьомої статті 16-3 Закону №2011-XII та пункту 2 Постанови №168, які були чинними станом на дату загибелі чоловіка позивачки та на дату її звернення із заявою про виплату компенсації за житло.

Частина сьома статті 16-3 Закону №2011-XII визначає, що у разі, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Отже, законодавець установив обмеження одним видом соціальної виплати, належної члену сім`ї загиблого військовослужбовця, у разі одночасного виникнення права на різні види виплат.

Зазначена правова позиція відповідає практиці Верховного Суду щодо застосування частини сьомої статті 16-3 Закону №2011-XII. Зокрема, у постановах від 02 березня 2023 року у справі №580/2611/19, від 13 травня 2026 року у справі №400/4545/24 Верховний Суд на підставі аналізу цієї норми у правовідносинах, пов`язаних із соціальним захистом військовослужбовців та членів їхніх сімей, керувався тим, що за одночасної наявності права на одноразову грошову допомогу та іншої грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановленої іншим нормативно-правовим актом, виплата здійснюється лише за однією з підстав за вибором особи.

З огляду на це, посилання позивача у позовній заяві, що на час отримання нею одноразової грошової допомоги Порядок №719 безпосередньо не містив положення про відмову у виплаті компенсації у зв`язку з отриманням одноразової грошової допомоги за Постановою 3168, не спростовує правильності висновків, оскільки правове обмеження одночасного отримання таких виплат визначалося у частині сьомій статті 16-3 Закону №2011-XII, що була чинною з дати загибелі чоловіка позивачки.

Суд також ураховує, що аналогічне правило безпосередньо було закріплене у пункті 2 Постанови №168 у редакції, чинній на час виникнення права у членів сім`ї на одноразову грошову допомогу. Згідно з цією нормою, якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на одноразову грошову допомогу, передбачену цією постановою, та одноразову грошову допомогу або компенсаційну виплату, встановлену іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

Таким чином, обмеження щодо одночасного отримання відповідних виплат існувало вже у 2022 році.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що внесення Постановою №265 змін до пункту 14 Порядку №719, зокрема щодо врахування факту отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою №168, не може розглядатися як запровадження нового за змістом обмеження права на грошову компенсацію, оскільки відповідне правило щодо неможливості одночасного отримання одноразової грошової допомоги та компенсаційної виплати вже було встановлено частиною сьомою статті 16-3 Закону №2011-XII.

Отже, зміни, внесені до пункту 14 Порядку №719, були спрямовані на приведення підзаконного регулювання у відповідність із положеннями закону та забезпечення узгодженості механізму реалізації права на відповідні соціальні виплати, а не на встановлення нової підстави для позбавлення особи раніше набутого права. У такому розумінні Постанова №265 конкретизувала порядок застосування вже встановленого законом правила та забезпечила системну узгодженість положень Порядку №719 із частиною сьомою статті 16-3 Закону №2011-XII.

Таким чином, реалізувавши право на одноразову грошову допомогу за Постановою №168, позивач обрала відповідний вид державної грошової виплати за наявності передбаченого законодавством альтернативного механізму компенсаційної виплати.

З урахуванням того, що позивач до звернення за виплатою компенсації вже реалізувала право на одноразову грошову допомогу за Постановою №168, задоволення позову та фактична виплата їй компенсації за Порядком №719 призвели б до одночасного отримання двох передбачених законодавством видів державної грошової підтримки всупереч вимогам частини сьомої статті 16-3 Закону №2011-XII та пункту 2 Постанови №168.

Отже, отримання позивачкою одноразової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого військовослужбовця, який загинув під час виконання обов`язків військової служби з захисту Батьківщини, за Постановою №168 є обставиною, що виключає можливість подальшої виплати їй грошової компенсації на будівництво (придбання) житла за Порядком №719.

Отже, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Ужгородської районної військової адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити ді - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Я. М. Калинич

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
24.08.2026 Ухвала № 139183634 Закарпатський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 04053849. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг