Рішення № 141230911 у справі № 280/6974/26 від 05.11.2026

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 листопада 2026 року Справа № 280/6974/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань ветеранської політики Запорізької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту з питань ветеранської політики Запорізької міської ради (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту з питань ветеранської політики Запорізької міської ради, викладене у листі від 20 березня 2026 року №111/1, яким відмовлено у продовженні строку дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни;

зобов`язати Департамент з питань ветеранської політики Запорізької міської ради оформити та видати ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Положення про порядок видачі посвідчень ветеранів війни.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у складі Збройних Сил України та брав безпосередню участь у заходах, спрямованих на захист незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України. 10 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Перше Травня Богодухівського району Харківської області він отримав бойове поранення. Зазначені обставини підтверджуються довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №11/83 від 06 травня 2024 року, виданою командиром військової частини. Із зазначеної довідки вбачається, що поранення отримано під час проходження військової служби внаслідок виконання бойового завдання із захисту Батьківщини. У довідці також прямо зазначено, що отримане поранення не пов`язане із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком перебування військовослужбовця у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння та не є результатом навмисного заподіяння собі тілесних ушкоджень. Постановою військово-лікарської комісії причинний зв`язок отриманого поранення визначено як «Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини». Саме цей висновок є спеціальним медичним документом, який відповідно до законодавства підтверджує зв`язок отриманого ушкодження із виконанням обов`язків військової служби та не може бути переоцінений будь-яким іншим органом, який не наділений відповідними повноваженнями. Після проходження лікування та реабілітації ОСОБА_1 пройшов оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до вимог Закону України від 19 грудня 2024 року №3894-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи». За результатами такого оцінювання експертною командою підтверджено встановлення інвалідності, що підтверджується витягом із рішення експертної команди від 04 березня 2026 року. У зв`язку із закінченням строку дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ОСОБА_1 звернувся до Департаменту з питань ветеранської політики Запорізької міської ради із заявою про продовження строку його дії. За результатами розгляду заяви Департамент з питань ветеранської політики Запорізької міської ради прийняв рішення, викладене у листі від 20 березня 2026 року №111/1, яким відмовив у продовженні строку дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни. Мотивуючи прийняте рішення, відповідач зазначив, що з 01 січня 2025 року набрав чинності Закон України №3894-ІХ, яким ліквідовано систему медикосоціальної експертизи та запроваджено оцінювання повсякденного функціонування особи. Крім того, у листі наведено положення статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338 та окремі положення Положення про порядок видачі посвідчень ветеранів війни. Разом із тим зі змісту зазначеного листа не вбачається, яку саме норму матеріального права Департамент застосував як безпосередню підставу для відмови ОСОБА_1 у продовженні посвідчення. Відповідач фактично обмежився наведенням загальних змін законодавства, не встановивши відсутності у заявника жодної із передбачених законом умов для підтвердження статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Зокрема, відповідач не заперечує факту проходження позивачем військової служби, не ставить під сумнів факт отримання бойового поранення, не оспорює висновок військово-лікарської комісії щодо причинного зв`язку поранення із захистом Батьківщини, не заперечує встановлення інвалідності за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи та не зазначає про відсутність будь-якого документа, який відповідно до законодавства повинен бути поданий для вирішення питання щодо продовження строку дії посвідчення. Таким чином, фактичною підставою для відмови стала не відсутність у позивача права на отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, а власне тлумачення відповідачем змін, внесених Законом України №3894-ІХ.

Позивач наголошує, що зміни законодавства не можуть бути самостійною підставою для відмови у продовженні строку дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки вони не змінили матеріальних підстав набуття відповідного статусу. Закон визначає лише три юридичні факти, з якими пов`язується виникнення права на відповідний статус: проходження військової служби; отримання поранення (контузії, каліцтва або захворювання) під час захисту України; встановлення інвалідності саме внаслідок такого поранення. Усі зазначені юридичні факти у даній справі підтверджені належними та допустимими доказами. Факт проходження військової служби відповідачем не заперечується. Факт отримання бойового поранення підтверджується довідкою про обставини травми №11/83 від 06 травня 2024 року. Причинний зв`язок між пораненням та захистом Батьківщини підтверджено постановою військово-лікарської комісії, яка містить висновок: «Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини». Звертає увагу й на те, що Закон №3894-ІХ не містить жодної норми, яка б скасовувала або обмежувала право військовослужбовців, які отримали інвалідність внаслідок бойового поранення, на статус особи з інвалідністю внаслідок війни. На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 14 липня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що 09.03.2026 до Департаменту звернувся ОСОБА_1 із заявою щодо продовження строку дії посвідчення «Особа з інвалідністю внаслідок війни» відповідно до статті 7 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон) (вх. від 09.03.2026 № 3/70- 18/19184). Посвідчення «Особа з інвалідністю внаслідок війни» серія НОМЕР_1 видане 13.02.2025 року Департаментом соціального захисту населення Запорізької міської ради ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини другої статті 7 Закону. Пред`явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни до 07.02.2026. За результатами проведеної перевірки, Департаментом встановлено, що документи, на підставі яких ОСОБА_1 було встановлено статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, відповідно до пункту 1 частини другої статті 7 Закону та видано посвідчення, не відповідають вимогам Закону, а саме: дія пункту 1 частини другої статті 7 Закону поширюється на військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди або з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами. Тобто травма (поранення, контузія, каліцтво) або захворювання які стали підставою для встановлення групи інвалідності повинні бути одержані: 1. під час захисту Батьківщини; 2. під час виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з: перебуванням на фронті в інші періоди, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами. Під час розгляду заяви щодо продовження строку дії посвідчення «Особа з інвалідністю внаслідок війни» від 09.03.2026 № 3/70-18/19184 відповідно до статті 7 Закону Департаметом з питань ветеранської політики Запорізької міської ради було витребовано у Департамента соціального захисту населення Запорізької міської ради (органу, який видав посвідчення) документи, на підставі яких видано посвідчення «Особа з інвалідністю внаслідок війни» ОСОБА_1 , зокрема свідоцтво про хворобу №1494 та Витяг з рішення ЕКОПФО від 07.02.2025 № 244/25/608/В. Відповідно до цих документів, причина інвалідності ОСОБА_1 зазначена: «поранення, контузія, каліцтво, захворювання або інші ушкодження здоров`я, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій (за рішенням ВЛК: Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби». Тобто причина інвалідності не пов`язана з захистом Батьківщини або перебуванням на фронті. У зв`язку з зазначеною причиною інвалідності в наданих документах, у Департамента соціального захисту населення Запорізької міської ради були відсутні підстави для первинної видачі посвідчення «Особа з інвалідністю внаслідок війни» ОСОБА_1 відповідно до статті 7 Закону, оскільки причина інвалідності Позивача не пов`язана з захистом Батьківщини або перебуванням на фронті.

Разом з заявою щодо продовження строку дії посвідчення Позивачем було також надано до Департаменту новий витяг ЕКОПФО від 04.03.2026 №245/26/759/В. Після перевірки наданих ОСОБА_1 документів, Департаментом було встановлено, що формулювання причини інвалідності зазначене у витягу ЕКОПФО від 04.03.2026 №245/26/759/В також не відповідає умовам статті 7 Закону, а саме: Відповідно до витягу ЕКОПФО від 04.03.2026 №245/26/759/В ОСОБА_1 подовжено III групу інвалідності терміном до 07.02.2027, в розділі 17.1.10. причина інвалідності зазначена - травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби, службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій. Наявний висновок ВЛК, або ЛЕК, або МВЛК ЗСУ - Збройні Сили України : «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби». Отже, дане формулювання причини інвалідності не пов`язано з захистом Батьківщини або перебуванням на фронті в інші періоди, а пов`язано з охороною громадського порядку, боротьбою із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій, що в свою чергу, не дає права на продовження строку дії посвідчення «Особа з інвалідністю внаслідок війни» на підставі пункту 1 частини другої статті 7 Закону. Для отримання права на продовження строку дії посвідчення «Особа з інвалідністю внаслідок війни» у витягу ЕКОПФО має бути зазначено формулювання причини інвалідності: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини». Департаментом було прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у продовженні посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки при визначені правових підстав надання статусу береться до уваги рішення експертної команди про встановлення інвалідності, а формулювання причини інвалідності не відповідає умовам статті 7 Закону.

З січня 2025 року змінено порядок, умови та критерії встановлення інвалідності експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», а саме: підпунктом 3 пункту 22 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 (далі - Порядок) передбачено, що з метою підтвердження причини інвалідності колишніми військовослужбовцями у зв`язку з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби - надаються рішення (постанови) за результатами проведення військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії за формою, визначеною законодавством, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Додатково Міністерством у справах ветеранів України 29.07.2025 було надано роз`яснення відносно осіб, причиною інвалідності яких встановлено ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби та яким раніше було встановлено статус згідно з пунктом 1 частини другої статті 7 Закону, на сьогодні потребує перегляду, у зв`язку зі змінами формулювань причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України». Дія пункту 1 частини другої статті 7 Закону поширюється тільки на військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок: 1. травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини; 2. травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з: перебуванням на фронті в інші періоди, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами. Враховуючи викладене, рішення щодо надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення стосовно осіб, яким встановлено інвалідність внаслідок ушкодження здоров`я, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, потребують перегляду. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у складі Збройних Сил України.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 13.02.2025 позивач має статус особи з інваліднісю ІІІ групи, має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, строк дії якого встановлено до 01.02.2026.

Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №11/83 від 06 травня 2024 року, виданою командиром військової частини НОМЕР_2 , 10 квітня 2024 року позивач отримав закритий уламковий перелом кульшової западини зправа, перелом нижнього відростка лонної кістки, сідничної кістки справа. За обставин 10.04.2026 полизу н.п. Першотравневе Богодухівського району Харківської області позивач займався обслуговуванням кулемета, який був встановлений на кузові автомобіля, але послизнувся та упав з кузова автомобіля на землю, тим самим отримав вказані вище травми. Травмування отримане внаслідок власної необережності під час проходження військової слуби, пов`язане з виконанням службових обов`язків. Не пов`язане із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком перебування військовослужбовця у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння та не є результатом навмисного заподіяння собі тілесних ушкоджень.

Постановою військово-лікарської комісії причинний зв`язок отриманої 10.04.2024 травми визначено як «Травма, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби». Травма відноситься до тяжких.

Відповідно до витягу ЕКОПФО від 04.03.2026 №245/26/759/В позивачу подовжено III групу інвалідності терміном до 07.02.2027, в розділі 17.1.10. причина інвалідності зазначена - травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби, службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій. Наявний висновок ВЛК, або ЛЕК, або МВЛК ЗСУ - Збройні Сили України: «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби».

У зв`язку із закінченням строку дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ОСОБА_1 звернувся до Департаменту з питань ветеранської політики Запорізької міської ради із заявою про продовження строку його дії.

За результатами розгляду заяви Департамент з питань ветеранської політики Запорізької міської ради прийняв рішення, викладене у листі від 20 березня 2026 року №1111, яким відмовив у продовженні строку дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни. Мотивуючи прийняте рішення, відповідач зазначив, що з січня 2025 року змінено порядок, умови та критерії встановлення інвалідності експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», а саме: підпунктом 3 пункту 22 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 (далі - Порядок) передбачено, що з метою підтвердження причини інвалідності колишніми військовослужбовцями у зв`язку з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби - надаються рішення (постанови) за результатами проведення військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії за формою, визначеною законодавством, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання). Підпунктом 5 пункту 23 Порядку, визначені формулювання причини інвалідності у разі травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання. Відповідно до витягу ЕКОПФО від 04.03.2026 №245/26/759/В ОСОБА_1 подовжено III групу інвалідності терміном до 07.02.2027, в розділі 17.1.10. причина інвалідності зазначена - травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби, службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій. Наявний висновок ВЛК, або ЛЕК, або МВЛК ЗСУ - Збройні Сили України : «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби». Дане формулювання причини інвалідності не відповідає умовам статті 7 Закону. Додатково Міністерством у справах ветеранів України 29.07.2025 було надано роз`яснення відносно осіб, причиною інвалідності яких встановлено ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби та яким раніше було встановлено статус згідно з пунктом 1 частини другої статті 7 Закону, на сьогодні потребує перегляду, у зв`язку зі змінами формулювань причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, відповідно до наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (зі змінами).

Вважаючи протиправним рішення Департаменту з питань ветеранської політики Запорізької міської ради, викладене у листі від 20 березня 2026 року №111/1, яким відмовлено у продовженні строку дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону.

Правовий статус ветеранів війни визначено Законом України від 22.10.1993 №3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі Закон №3551-XII).

Відповідно до статті 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно з абзацом сьомим частини першої статті 18 Закону №3551-XII особам, зазначеним у статтях 6-10-1, 16-1 цього Закону, видаються нагрудні знаки та за бажанням - посвідчення ветерана. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу одинадцятого частини першої статті 18 Закону №3551-XII Е-посвідчення ветерана та посвідчення ветерана мають однакову юридичну силу та використовуються на території України для підтвердження відповідного статусу, отримання пільг, гарантій та компенсацій.

Отже, посвідчення ветерана є лише засобами підтвердження вже встановленого статусу особи, а не самостійною підставою для його виникнення чи припинення.

Порядок виготовлення та видачі посвідчень ветеранів визначено Порядком видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі Порядок №302).

Судом установлено, що Департаментом соціального захисту населення Запорізької міської ради позивачу надано статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видано 13.02.2025 посвідчення серії НОМЕР_1 строком дії до 01.02.2026.

Відповідно до витягу ЕКОПФО від 04.03.2026 №245/26/759/В позивачу подовжено III групу інвалідності терміном до 07.02.2027.

У зв`язку із продовженням строку встановлення інвалідності позивач звернувся до відповідача із заявою від 09.03.2026 про продовження строку (терміну) дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Відповідно до пункту 16 Порядку №302 особам з інвалідністю внаслідок війни, яким групу інвалідності встановлено без строку перегляду, видаються безстрокові посвідчення ветерана, іншим особам з інвалідністю внаслідок війни - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи строку чи зміни групи інвалідності в посвідчення ветерана (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку засвідчуються відповідно до пункту 14 цього Порядку.

Отже, строк дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни законодавець пов`язує виключно зі строком встановлення інвалідності.

Таким чином, продовження строку інвалідності є юридичним фактом, з яким закон пов`язує продовження строку дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Пунктом 17 Порядку встановлено, що ящо посвідчення ветерана стало непридатним, було втрачене або змінилися особисті дані (прізвище, власне ім`я та по батькові (у разі наявності), за заявою (у довільній формі) ветерана війни чи члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України (їх законного представника або уповноваженої особи) видається нове посвідчення ветерана у порядку, визначеному пунктами 9 і 10 цього Порядку.

У разі зміни задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) або адреси фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заявник для одержання нового посвідчення ветерана та/або листів талонів (у разі, коли строк дії попередніх листів талонів закінчився) та/або вклеювання бланка-вкладки до посвідчення ветерана подає до місцевого структурного підрозділу з питань ветеранської політики за новим задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за новою адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) заяву (у довільній формі) у паперовій формі (шляхом особистого подання або надсилання засобами поштового зв`язку) або в електронній формі (шляхом надсилання її електронної копії на адресу електронної пошти).

Місцевий структурний підрозділ з питань ветеранської політики витребовує в органу, який видав відповідне посвідчення ветерана та/або листи талонів та/або вклеїв бланк-вкладку до посвідчення ветерана, документи, що були для цього підставою, та після їх перевірки на відповідність законодавству, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким органом, видає нове посвідчення ветерана та/або лист талонів та/або вклеює бланк-вкладку у посвідчення ветерана.

Аналіз положень Порядку №302 свідчить про чітке розмежування процедур первинного надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, продовження строку дії посвідчення у зв`язку з продовженням строку інвалідності та припинення права на відповідний статус.

Так, пунктом 21 Порядку №302 передбачено, що у разі виникнення підстав, за якими особа втрачає право на статус, визначений Законом №3551-XII, посвідчення ветерана, видане їй раніше, вилучається органом, уповноваженим на видачу посвідчень ветерана.

Інформацію про осіб, у яких вилучено посвідчення ветерана, органи, уповноважені на видачу посвідчень ветерана, в одноденний строк з дня прийняття відповідного рішення вносять до Єдиного державного реєстру ветеранів війни, а в разі відсутності технічної можливості подають таку інформацію Міністерству у справах ветеранів України з дотриманням вимог законодавства у сфері охорони інформації з обмеженим доступом за формою згідно з додатком 2 до Порядку №302.

Форма інформації, наведена у додатку 2 до Порядку №302, передбачає зазначення, зокрема, найменування органу, який прийняв рішення про позбавлення статусу, дати та номера такого рішення, а також підстав позбавлення статусу.

Наведене свідчить про те, що Порядок №302 пов`язує припинення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни саме з прийняттям уповноваженим органом відповідного рішення, а не з вчиненням юридично значущої дії без оформлення окремого адміністративного акта.

Відтак суд зазначає, що закінчення строку дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни не є тотожним втраті права на відповідний статус, оскільки чинне законодавство пов`язує припинення такого статусу з наявністю визначених законом підстав та прийняттям уповноваженим органом відповідного рішення.

Водночас пункт 16 Порядку №302 не передбачає повторної перевірки підстав первинного надання особі статусу особи з інвалідністю внаслідок війни під час вирішення питання про продовження строку дії посвідчення.

Отже, у разі продовження строку встановлення інвалідності відповідач був зобов`язаний діяти відповідно до пункту 16 Порядку №302, а саме продовжити строк дії посвідчення позивача шляхом внесення до нього відповідних записів.

Натомість відповідач, розглядаючи заяву позивача про продовження строку дії посвідчення, фактично здійснив повторну оцінку документів, які були підставою для первинного надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, та дійшов висновку про відсутність у позивача права на такий статус.

Відтак суд зазначає, що закінчення строку дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни не є тотожним втраті права на відповідний статус, оскільки чинне законодавство пов`язує припинення такого статусу з наявністю визначених законом підстав та прийняттям уповноваженим органом відповідного рішення.

Водночас пункт 16 Порядку №302 не передбачає повторної перевірки підстав первинного надання особі статусу особи з інвалідністю внаслідок війни під час вирішення питання про продовження строку дії посвідчення.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від від 04.03.2026 №245/26/759/В позивачу продовжено строк встановлення III групи інвалідності до 07.02.2027.

Отже, відповідач був зобов`язаний діяти відповідно до пункту 16 Порядку №302, а саме продовжити строк дії посвідчення позивача шляхом внесення до нього відповідних записів.

Натомість під час розгляду заяви позивача про продовження строку дії посвідчення відповідач фактично здійснив повторну оцінку документів, які були підставою для первинного надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, та дійшов висновку про відсутність у нього права на такий статус.

У разі наявності сумнівів щодо правомірності первинного надання особі відповідного статусу або виникнення підстав для його припинення відповідач повинен діяти в межах процедури, визначеної Законом №3551-XII, Порядком №302 та Законом України Про адміністративну процедуру.

Однак доказів дотримання відповідачем такої процедури матеріали справи не містять.

Суд відхиляє посилання відповідача на абзац третій пункту 17 Порядку №302.

Зі змісту пункту 17 Порядку № 302 вбачається, що його положення регулюють порядок видачі нового посвідчення ветерана у разі, якщо посвідчення стало непридатним, було втрачене або змінилися особисті дані особи, а також у разі зміни задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) чи адреси фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи.

При цьому абзац третій пункту 17 Порядку №302, який передбачає право місцевого структурного підрозділу з питань ветеранської політики витребовувати документи, що були підставою для видачі посвідчення, підлягає застосуванню у системному зв`язку з абзацом другим цього пункту, тобто у разі звернення особи до місцевого структурного підрозділу з питань ветеранської політики за новим задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або за новою адресою фактичного місця проживання.

Матеріали справи не містять доказів зміни позивачем місця проживання.

Більш того, матеріали справи не містять доказів витребування відповідачем документів, що були підставою для первинного надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, як це передбачено абзацом третім пункту 17 Порядку №302.

Отже, підстави для застосування пункту 17 Порядку №302 та повторної перевірки документів, які були підставою для первинного надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, у відповідача були відсутні.

Враховуючи, що строк встановлення III групи інвалідності позивачу продовжено до 07.02.2027, доказів припинення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у встановленому законодавством порядку відповідачем не надано, а процедура, передбачена пунктами 21, 22 Порядку №302 та Законом України Про адміністративну процедуру, не дотримана, суд дійшов висновку, що відмова відповідача, викладена у листі від 20 березня 2026 року №1111, суперечить вимогам Закону №3551-XII та Порядку №302, а тому є протиправною.

З огляду на те, що позивачу раніше було надано статус особи з інвалідністю внаслідок війни, який на момент звернення із заявою про продовження строку дії посвідчення не був припинений у встановленому законом порядку, належним способом захисту порушеного права є не повторне видача нового посвідчення, а продовження строку дії раніше виданого посвідчення.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати інший спосіб захисту, який відповідає суті спірних правовідносин, шляхом зобов`язання відповідача продовжити строк дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни серії НОМЕР_1 відповідно до рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 04.03.2026 №245/26/759/В.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно із пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності відмови у продовженні строку дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, викладеної у листі від 20 березня 2026 року №1111.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною відмови відповідача та зобов`язання продовжити строк дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни як ефективного способу захисту порушеного права позивача.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а матеріали справи не містять доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Департаменту з питань ветеранської політики Запорізької міської ради (69002, м.Запоріжжя, вул.Поштова, буд.64, код ЄДРПОУ 45565596) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Департаменту з питань ветеранської політики Запорізької міської ради, викладену у листі від 20 березня 2026 року №1111, щодо продовження ОСОБА_1 строку дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни серії НОМЕР_1 .

Зобов`язати Департамент з питань ветеранської політики Запорізької міської ради продовжити строк дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни серії НОМЕР_1 , виданого ОСОБА_1 , у порядку, визначеному пунктом 16 Порядку видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова