ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
УХВАЛА
05 листопада 2026 року Справа № 280/10460/26
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні заяву представника відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження та/або з викликом сторін в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Державної митної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11 Г, ЄДРПОУ: 43115923) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
01.10.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної митної служби України, в якій просить суд:
визнати протиправними дії Державної митної служби України, ідентифікаційний код юридичної особи 43115923, щодо відмови ОСОБА_1 у зверненні з клопотанням до виконавчого комітету Запорізької міської ради про виключення з числа службового житлового фонду двокімнатної квартири АДРЕСА_2 загальною площею 52,91 кв.м, житловою - 30,7 кв.м, яка викладена у листі від 08.06.2026 року № 5/21- 03/10/3220;
зобов`язати Державну митну службу України, ідентифікаційний код юридичної особи 43115923, направити до виконавчого комітету Запорізької міської ради клопотання про виключення з числа службового житлового фонду та надання статусу житла загального користування двокімнатної квартири АДРЕСА_2 загальною площею 52,91 кв.м, житловою - 30,7 кв.м.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.10.2026 року позовну заяву було залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 5 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до суду позовну заяву, оформлену у відповідності до вимог ч. 5 ст. 160 КАС України із зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін, читабельні копії доказів доданих до позовної заяви (повний текст відповіді Державної митної служби України №5/21-03/10/3220 від 08.06.2026, договір купівлі-продажу від 10.01.1996 сторінки 1 та 2), витяг з реєстру територіальної громади або з Єдиного державного демографічного реєстру, щодо декларування/реєстрації свого місця проживання (перебування) за зазначеною в позові адресою.
07.10.2026 року на виконання вимог ухвали суду від 06.10.2026 року представником Позивача було надано читабельні копії доказів доданих до позовної заяви (повний текст відповіді Державної митної служби України №5/21-03/10/3220 від 08.06.2026, договір купівлі-продажу від 10.01.1996 сторінки 1 та 2), витяг з реєстру територіальної громади.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження).
Від представника Відповідача до суду надійшло клопотання, в якому зокрема представник просив суд призначити розгляд адміністративної справи № 280/10460/26 в порядку загального позовного провадження та/або з викликом сторін. Відповідач вважає, що для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи № 280/10460/26 необхідно проведення судового засідання за участю представників відповідача, які мають право та бажання реалізувати свої процесуальні права щодо з сторін та свободи в наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Перевіривши матеріали справи та вирішуючи клопотання відповідача про розгляд справи порядку загального позовного провадження, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років;
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:
1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України Про запобігання корупції займають відповідальне та особливо відповідальне становище;
2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;
6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує: для юридичних осіб - ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;
8) типові справи;
9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;
10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;
11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Отже, частиною четвертою вищевказаної статті імперативно визначено категорії справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.
Із положеннями наведеної правової норми процесуального закону перекликаються й приписи частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Частина друга статті 257 КАС України визначає, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Предметом позову у даній справі є оскарження позивачем зокрема дій Державної митної служби України, щодо відмови ОСОБА_1 у зверненні з клопотанням до виконавчого комітету Запорізької міської ради про виключення з числа службового житлового фонду двокімнатної квартири АДРЕСА_2 загальною площею 52,91 кв.м, житловою - 30,7 кв.м, яка викладена у листі від 08.06.2026 року № 5/21- 03/10/3220.
Оскільки дана справа не віднесена до імперативно визначеного переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, процесуальні перешкоди для розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження відсутні.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.07.2021 у справі №340/1901/20, від 28.07.2021 у справі №160/6740/20, від 22.07.2021 у справі №460/6542/20, від 29.07.2021 у справі №340/1727/20, від 05.08.2021 у справі №200/5490/20-а, від 23.06.2021 у справі №520/13014/2020 та багатьох інших.
При цьому суд зауважує, що лише посилання на наявність у учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи за правилами загального, а не спрощеного, позовного провадження не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, як і не вимагають обов`язкового розгляду справи саме за правилами загального позовного провадження лише з урахуванням викладеного волевиявлення учасника процесу про це.
З урахуванням предмету позову, суддя, під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, прийняв рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Порядок розгляду справ за правилами спрощеного позовного провадження врегульовано главою 10 КАС України.
Частиною 2 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що в даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі є незначної складності, та не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.
Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.
Також суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеп v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року, заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
При цьому, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.
Суд також наголошує, що представник позивача жодним чином не обґрунтував клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, не навів підстав для його задоволення, обмежившись виключно проханням про розгляд справи в такому провадженні.
Підсумовуючи наведене, враховуючи, що дана справа належить до категорії справ які можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, та підстав для розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження та/або з викликом сторін суд не вбачає, вищевказане клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 12, 171, 172, 257, 258, 261, 262 КАС України, суд -
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання представника Державної митної служби України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та/або з викликом сторін - відмовити.
Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров