Дата документу 30.10.2026
Справа № 501/1449/26
2/501/1718/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за
позовом ОСОБА_1
до
відповідача Комунального підприємства «Чорноморськводоканал» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області
предмет та підстави позову: про визнання протиправними та зобов`язання вчинити перерахунок нарахувань
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представники відповідача - Поведик Т.П., Затолошна Я.М.
В С Т А Н О В И В:
І. Виклад позиції позивача та відповідача.
ОСОБА_1 31.03.2026 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Чорноморськводоканал» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити перерахунок нарахувань, згідно якого просить суд:
- визнати дії КП «Чорноморськводоканал» шодо нарахування обсягів споживання води (небалансу) за березень 2023 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 протиправними;
- зобов`язати КП «Чорноморськводоканал» здійснити скасування (списання) безпідставно нарахованого обсягу небалансу за період з 23.03.2023 по 31.03.2023, провівши нарахування за цей період у розмірі 0 куб.м. або за середньодобовим споживанням (якщо таке зафіксовано після 31.03.2023).
Свої вимоги позивач мотивує тим, що він є власником (наймачем) квартири за адресою: АДРЕСА_1 (о/р № НОМЕР_1 ). Протягом останніх 10 років він не проживав за вказаною адресою та не користувався послугами водопостачання, у зв`язку з чим ввідна запірна арматура (заглушка) була офіційно опломбована відповідачем, а фактичне споживання води дорівнювало 0 куб.м.
У березні 2023 року, маючи намір розпочати користування житлом, позивач звернувся до КП «Чорноморськводоканал» із заявою (про розпломбування вводу для подальшого встановлення приладу обліку.
23.03.2023 представником відповідача проведено розпломбування заглушки, про що складено відповідний акт.
31.03.2023 позивачем встановлено лічильник, який прийнято на облік згідно з Актом №25.
За період з 23.03.2023 по 31.03.2023 (всього 8 днів), коли тривав процес монтажу приладу обліку, відповідач нарахував позивачу обсяг воли у розмірі "небалансу" всього будинку.
На претензію позивача віл 20.03.2026 відповідач листом від 26.03.2026 №808/02-22 відмовив у перерахунку, посилаючись на Методику №315.
Позивач посилається на те, що відсутність фактичного споживання: нарахування "небалансу" на квартиру, яка роками була технічно відключена від мережі, суперечить ст.7 ЗУ «Про ЖК», яка надає право споживачу не оплачувати послуги за період їх невикористання, оскільки 10 років ввід був заглушений, нарахування "небалансу" суперечить ст.7 ЗУ «Про ЖКП».
На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Позивач 27.04.2026 надав до суду заяву про зміну предмета позову (а.с.21-22), згідно якої просить суд:
- визнати дії КП «Чорноморськводоканал» щодо нарахування позивачу обсягів споживання води за категорією «небаланс» за березень 2023 року по о/р № НОМЕР_1 протиправними;
- зобов`язати Відповідача здійснити перерахунок за період з 23.03.2023 по 31.03.2023, виходячи із середньодобового споживання Позивача за першим повним місяцем роботи лічильника, що становить 0,233 м?/добу, а за 8 днів березня - 1,864 м?.
Заява обґрунтована тим, що технічна неможливість споживання (Лист № 796/02-22) за період з 23.03.2023 по 31.03.2023 (8 днів монтажу лічильника) відповідач нарахував позивачу частину загальнобудинкового «небалансу», який склав 105,988 м?. Пропускна здатність квартирної труби (діаметр 15 мм) фізично не дозволяє спожити такий обсяг за 8 днів. Це доводить, що нарахування є не оплатою за послугу, а перекладанням на споживача математичної похибки або втрат у мережі.
Наявність у відповідача точних даних (Лист № 191/02-22), відповідач офіційно підтвердив, що здійснює зйомку показників загальнобудинкового лічильника двічі на місяць (14 та 29-30 числа). Отже, на момент встановлення лічильника (31.03.2023) відповідач мав можливість зафіксувати реальний стан споживання будинку, але проігнорував ці дані, застосувавши несправедливий метод розподілу всього місячного небалансу на Позивача.
Визнання методики середнього нарахування (Лист №942/04-04), відповідач підтвердив, що під час відсутності загальнобудинкового лічильника (на період повірки) він застосовує середнє споживання. Відмова застосувати аналогічний принцип справедливості до споживача-фізичної особи під час монтажу квартирного лічильника є дискримінаційною.
Вплив сторонніх споживачів (Лист № 352/02-22): до мереж будинку підключено 8 юридичних осіб. Їхнє споживання прямо впливає на загальний небаланс. Відповідач не надав доказів, що нарахований позивачу обсяг не є результатом витоків або некоректних даних саме цих комерційних об`єктів.
Доведена системна похибка (Лист № 1107/04.04): факт наявності «від`ємного небалансу» у лютому 2024 року (-36,437 м?) підтверджує, що показник небалансу є випадковою величиною, яка залежить від дій інших мешканців, а не від реального споживання.
Представник відповідача 05.05.2026 надав до суду відзив на позов (а.с.46-52), просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на необґрунтованість позову.
Позивач 07.05.2026 надав до суду відповідь на відзив (а.с.90-91) та 15.05.2026 надав письмові пояснення (а.с.96-97).
Представник відповідача 09.06.2026 надав до суду заперечення на письмові пояснення позивача (а.с.99-102), просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що станом на 31.03.2023 у квартирі був встановлений та прийнятий на облік квартирний лічильник, а тому розрахунок мав здійснюватися як для споживача з вузлом розподільного обліку, є помилковими та ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 № 358) (далі - Методика №315).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» вузол розподільного обліку використовується для проведення розрахунків лише після його встановлення, введення в експлуатацію та прийняття на абонентський облік у встановленому порядку.
Протягом тієї частини березня 2023 року, коли було знято заглушку та до встановлення розподільного вузла обліку, квартирний лічильник Позивача не використовувався для комерційних розрахунків та не міг бути джерелом даних для розподілу обсягів послуг з простої причини його відсутності. Відповідно, у Виконавця були відсутні показники вузла розподільного обліку, які могли б бути враховані при здійсненні розрахунку за березень 2023 року.
Позивач вибірково тлумачить положення Методики №315, оскільки розподіл дійсно здійснюється на розрахункову дату, якою є останній день розрахункового періоду, однак Методика №315 вимагає враховувати стан вузлів обліку та дані, що стосуються всього розрахункового періоду, а не лише факту наявності лічильника на останній день місяця.
Сам факт прийняття лічильника на облік 31.03.2023 не означає автоматичного поширення його показань на період, коли вузол розподільного обліку ще не був встановлений та не використовувався для розрахунків.
Предметом спору є не визначення фактичного обсягу води, який пройшов через внутрішньобудинкову мережу до квартири Позивача, а правильність розподілу загального обсягу послуги, визначено відповідно до Методики №315.
Методика №315 передбачає розподіл різниці між показниками вузла комерційного обліку та сумою показань вузлів розподільного обліку між споживачами у визначеному нею порядку.
Тому посилання Позивача на діаметр трубопроводу чи фізичну можливість споживання саме його квартирою не спростовує правомірності розподілу обсягу відповідно до Методики №315.
Твердження Позивача про необхідність приведення нарахувань до 8 днів не грунтується на нормах законодавства.
В письмових поясненнях від 15.05.2026 позивач помилково ототожнює поняття комерційного обліку із виключно фактичним миттєвим споживанням води конкретним споживачем.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки, а у разі наявності розбіжностей між показниками вузлів комерційного та розподільного обліку здійснюється розподіл між споживачами відповідно до затвердженої Методики розподілу (ст.10 Закону).
Нарахування у даному випадку здійснювалось не за фактом безпосереднього індивідуального споживання Позивача, а в порядку розподілу різниці (небалансу) відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методики №315.
Таким чином, саме по собі посилання Позивача на «неможливість фізичного споживання» не спростовує правомірності здійсненого розподілу.
Позивач в своїх письмових поясненнях від 15.05.2026 посилається на пункт 11 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 №690 (далі - Правила 690), як на підставу для висновку про неправомірність нарахувань.
Проте, зазначене посилання є безпідставним, оскільки пункт 11 Правил №690 регулює виключно питання безперервності надання послуг та встановлює, що послуги надаються споживачам безперервно, крім випадків перерв, передбачених законодавством.
Твердження Позивача про приховування даних від суду є особистим припущенням, оскільки КП «Чорноморськводоканал» проводить дистанційну зйомку показників комерційних приладів обліку для аналізу роботи та здійснення нарахувань за спожиті послуги з централізованого водопостачання. Показники, які зафіксовані в кінці місяця, відображені у рахунку на оплату послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, який формується на підставі вимог наказу Міністерства розвитку громад та територій України №23 від 31.01.2020 «Про затвердження Вимог до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення» зі змінами та доповненнями.
Сам по собі факт дистанційної передачі даних не означає автоматичної можливості щоденного формування юридично значимих розрахунків без урахування затверджених розрахункових періодів та процедур обробки даних.
Позивач 15.06.2026 надав до суду письмові пояснення (а.с.109-113).
Представник відповідача 25.06.2026 надав до суду додаткові пояснення (а.с.115-117).
Позивач 30.06.2026 надав до суду письмові пояснення (заперечення) на додаткові пояснення відповідача (а.с.120-123).
Представник відповідача 17.08.2026 надав до суду заперечення на письмові пояснення позивача (а.с.125-129).
Позивач 23.09.2026 надав до суду додаткові пояснення (а.с.162-163, 165-166).
Представник позивача 22.10.2026 надав до суду заперечення на клопотання, просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с.171-173).
Позивач ОСОБА_1 23.10.2026 надав до суду додаткові пояснення у справі (а.с.186-187).
ІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 31.03.2026 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.14).
Ухвалою судді від 17.04.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.17-18).
В судовому засіданні позивач просив суд задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві, додаткових поясненнях, тощо.
Представники відповідача в судовому засіданні просили суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на пояснення, викладені у відзиві на позов, інших процесуальних документах, наданих до суду.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником (наймачем) квартири за адресою: АДРЕСА_1 (о/р № НОМЕР_1 ). Протягом останніх 10 років позивач не проживав за вказаною адресою та не користувався послугами водопостачання, у зв`язку з чим ввідна запірна арматура (заглушка) була офіційно опломбована відповідачем, а фактичне споживання води дорівнювало 0 куб.м.
У березні 2023 року, маючи намір розпочати користування житлом, позивач звернувся до КП «Чорноморськводоканал» із заявою (про розпломбування вводу для подальшого встановлення приладу обліку.
23.03.2023 представником відповідача проведено розпломбування заглушки, про що складено відповідний акт.
31.03.2023 позивачем встановлено лічильник, який прийнято на облік згідно з Актом №25.
За період з 23.03.2023 по 31.03.2023 (всього 8 днів), коли тривав процес монтажу приладу обліку, відповідач нарахував позивачу обсяг воли у розмірі "небалансу" всього будинку.
На претензію позивача віл 20.03.2026 відповідач листом від 26.03.2026 №808/02-22 відмовив у перерахунку, посилаючись на Методику №315.
Показники вузла комерційного обліку IPERL 040 L300 G2 Q3_16 R800 M3 868 UA знімаються дистанційно представником КП «Чорноморськводоканал», що підтверджується копією витягу із звіту дистанційної зйомки КВО м.Чорноморськ за березень та лютий 2023 року по будинку АДРЕСА_2 .
Згідно звіту Ф01 «Нарахування по вузлам комерційного обліку березень 2023» в березні 2023 року обсяг вузла комерційного обліку (ВКО) склав 291,291 м?, з них:
- обсяг розподільних засобів обліку (квартири) = 200,772 м?;
- обсяг розподільних засобів обліку в нежитлових приміщеннях = 22,140 м?
Відповідно 291,291м? - 200,772м? - 22,140м3 = 68,379м? НЕБАЛАНС у багатоквартирному будинку за вищевказаною адресою у березні 2023 року склав 68,379 м?.
Оскільки квартира позивача в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_2 у березні 2023 року була одна в статусі без приладу обліку, відповідно до вимог розділу X Методики №315, на Позивача було розподілено різницю (небаланс) як на єдиного споживача, що не має приладу обліку у багатоквартирному будинку.
Відповідно до постанови КМУ № 808 від 21.08.2019 року «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг» плата за абонентське обслуговування - це щомісячний платіж, який розраховується за кожною комунальною послугою та не може перевищувати його граничного розміру, який затверджено цією постановою та складає 39,47 грн. (з ПДВ) на одного абонента в місяць для кожної послуги тобто сумарно не перевищувати 78,94 грн.
Плата за абонентське обслуговування встановлена наказом директора "Чорноморськводоканал" № 06/ОД від 06.02.2023 у розмірі 34,86 грн (з ПДВ), а введена в дію для споживачів 01.03.2023 з яких:
- 22,62 грн. плата за абонентське обслуговування послуги централізованого водопостачання;
- 12,24 грн. - плата за абонентське обслуговування послуги централізованого водовідведення.
Нарахування за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та плати за абонентське обслуговування за березень 2023 року складається з наступних складових:
- послуга з централізованого водопостачання за березень 2023 року = 68.379 м? х 22.14 грн. (діючий тариф за послугу з централізованого водопостачання у березні 2023 року) = 1513,91 грн.;
- послуга з централізованого водовідведення за березень 2023 року = 68.379 м? х 19.65 грн. (діючий тариф за послугу з централізованого водовідведення у березні 2023 року) = 1343,65 грн.;
- плата за абонентське обслуговування послуги централізованого водопостачання за березень 2023 року = 22,62 грн.;
- плата за абонентське обслуговування послуги централізованого водовідведення за березень 2023 року = 12,24 грн.
Згідно звіту Ф01 «Нарахування по вузлам комерційного обліку березень 2023» в березні 2023 року обсяг вузла комерційного обліку (ВКО) склав 291,291 м?, з них:
- обсяг розподільних засобів обліку (квартири) = 200,772 м?;
- обсяг розподільних засобів обліку в нежитлових приміщеннях = 22,140 м?
Відповідно 291,291м3 - 200,772м? - 22,140м3 = 68,379м? НЕБАЛАНС у багатоквартирному будинку за вищевказаною адресою у березні 2023 року склав 68,379 м?.
ІV. Оцінка Суду.
Правовідносини між виконавцем послуг з постачання централізованого опалення, гарячого водопостачання та споживачем - фізичною особою регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд згідно нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами (п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до п.п.3, 4 ч.2 ст.6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація, а послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.
Відповідно до вимог п.6 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої цієї статті обов`язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 16 вересня 2020 року у справі № 755/10683/17, від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц).
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11цього Закону.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. До встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку відповідно до вимог частини другої статті 3 цього Закону обсяги споживання гарячої чи питної води визначаються за показаннями вузлів розподільного обліку, а у разі їх відсутності - за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування. Загальний обсяг споживання гарячої або питної води у такій будівлі визначається як сума обсягу, визначеного за допомогою вузлів розподільного обліку та розрахункового обсягу, визначеного за нормою споживання для споживачів, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.
Згідно п.3 розділу I Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №315 від 22.11.2018, розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2021 у справі №766/20797/18 за позовом споживача до виконавця комунальних послуг сформлювала наступні висновки про застосування норм права щодо безпідставного нарахування заборгованості:
«100. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права та примусове виконання обов`язку в натурі (пункти 1 і 5 частини другої статті 16 ЦК України).
101. Вимога про визнання боргу безпідставним є вимогою про визнання відсутності у постачальника права вимагати оплати донарахованого боргу та відсутності обов`язку (який кореспондує вказаному праву) у споживача з оплати такого боргу. Ця вимога є ефективним способом захисту інтересу боржника в юридичній визначеності у спірних правовідносинах.
102. Ефективним способом захисту прав споживача є і вимога зобов`язати постачальника списати з особового рахунку споживача донараховану заборгованість, тобто про примусове виконання обов`язку в натурі. Її можна заявити як разом із вимогою про визнання боргу безпідставним, так і окремо. Задоволення цієї вимоги унеможливить виставлення постачальником рахунків на суму боргу, який споживач не визнає, за наявності невирішеного спору, або якщо суд визнав цей борг безпідставним».
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником (наймачем) квартири за адресою: АДРЕСА_1 (о/р № НОМЕР_1 ).
Протягом останніх 10 років позивач не проживав за вказаною адресою та не користувався послугами водопостачання, у зв`язку з чим ввідна запірна арматура (заглушка) була офіційно опломбована відповідачем, а фактичне споживання води дорівнювало 0 куб.м.
У березні 2023 року, маючи намір розпочати користування житлом, позивач звернувся до КП «Чорноморськводоканал» із заявою (про розпломбування вводу для подальшого встановлення приладу обліку.
23.03.2023 представником відповідача проведено розпломбування заглушки, про що складено відповідний акт.
31.03.2023 позивачем встановлено лічильник, який прийнято на облік згідно з Актом №25.
За період з 23.03.2023 по 31.03.2023 (всього 8 днів), коли тривав процес монтажу приладу обліку, Відповідач нарахував позивачу обсяг воли у розмірі "небалансу" всього будинку. На претензію позивача віл 20.03.2026 відповідач листом від 26.03.2026 №808/02-22 відмовив у перерахунку, посилаючись на Методику №315.
Згідно звіту Ф01 «Нарахування по вузлам комерційного обліку березень 2023» в березні 2023 року обсяг вузла комерційного обліку (ВКО) склав 291,291 м?, з них: - обсяг розподільних засобів обліку (квартири) = 200,772 м?, - обсяг розподільних засобів обліку в нежитлових приміщеннях = 22,140 м?.
Відповідно 291,291м? - 200,772м? - 22,140м3 = 68,379м? НЕБАЛАНС у багатоквартирному будинку за вищевказаною адресою у березні 2023 року склав 68,379 м?.
Оскільки квартира Позивача в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_2 у березні 2023 року була одна в статусі без приладу обліку, відповідно до вимог розділу X Методики №315, на позивача розподілено різницю (небаланс), як на єдиного споживача, що не має приладу обліку у багатоквартирному будинку.
Суд звертає увагу на те, що обсяг холодної води, спожитої за період з 23.03.2023 по 31.03.2023 (всього 8 днів), згідно загальнобудинкового приладу обліку в рази перевищує використання води позивачем відповідно до квартирного обліку холодної води.
Відтак, за вказаний період позивачу нараховано споживання обсягу води, який є явно непропорційним, необґрунтованим та виходить за межі розумного.
Крім цього відповідачем у наданих розрахунках не вказано, чи враховані під час нарахувань споживачі, які не передали відповідачу показання квартирних засобів обліку холодної води.
Інших розрахунків матеріали справи не містять.
Суд погоджується з доводами позивача, що:
- «..листом № 191/02-22, відповідач офіційно підтвердив, що здійснює зйомку показників загально будинкового лічильника двічі на місяць (14 та 29-30 числа).
Отже, на момент встановлення лічильника (31.03.2023) відповідач мав можливість зафіксувати реальний стан споживання будинку, але застосував несправедливий метод розподілу всього місячного небалансу на позивача (а.с.28);
- у листі №942/04-04 відповідач підтвердив, що під час відсутності загальнобудинкового лічильника (на період повірки) він застосовує середнє споживання. Відмова застосувати аналогічний принцип справедливості до споживача-фізичної особи під час монтажу квартирного лічильника є дискримінаційною (а.с.29);
- наявність впливу сторонніх споживачів (лист № 352/02-22) до мереж будинку підключено 8 юридичних осіб. Їхнє споживання прямо впливає на загальний небаланс. Відповідач не надав доказів, що нарахований позивачу обсяг не є результатом витоків або некоректних даних саме цих комерційних об`єктів (а.с.30);
- доведена системна похибка (лист № 1107/04.04) факт наявності «від`ємного небалансу» у лютому 2024 року (-36,437 м?) підтверджує, що показник небалансу є випадковою величиною, яка залежить від дій інших мешканців, а не від реального споживання (а.с.31)», тощо.
Таким чином, суд робить висновок про те, що покладення на споживача, у якого відсутній прилад обліку холодної води, обов`язку оплати усієї різниці між загальним обсягом спожитої у багатоквартирному житловому будинку води і обсягу води, спожитого споживачами у приміщеннях, оснащених індивідуальними приладами обліку, відповідно до вчасно поданих ними показників лічильників, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, визначеним у ст.3 ЦК України, якими є справедливість, добросовісність, розумність.
З огляду на наведене, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача та задоволення позову.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
За змістом ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Спір, що виник між сторонами, регулюється ЗУ «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки, позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору при подачі позову до суду, судовий збір слід стягнути з відповідача в дохід держави.
Керуючись ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», ст.ст.12-13, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Чорноморськводоканал» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити перерахунок нарахувань - задовольнити повністю.
Визнати дії КП «Чорноморськводоканал» щодо нарахування позивачу обсягів споживання води за категорією «небаланс» за березень 2023 року по о/р № НОМЕР_1 протиправними.
Зобов`язати КП «Чорноморськводоканал» здійснити перерахунок за період з 23.03.2023 по 31.03.2023, виходячи із середньодобового споживання ОСОБА_1 за першим повним місяцем роботи лічильника за 8 днів березня.
Стягнути з Комунального підприємства «Чорноморськводоканал» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (ЄДРПОУ 32927653) на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Чорноморського міського
Суду Одеської області М.І.Петрюченко