Є.у.н.с.512/315/26
Провадження №2/512/423/26
"30" вересня 2026 р.
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року Савранський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Бростовської Н.О.,
секретаря - Пустовіт С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Саврань, Подільського району, Одеської області, цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 21.11.2019р. між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено кредитний договір №940333961 у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора. Позивач зазначає, що перед укладенням кредитного договору відповідачка перейшла на офіційний сайт товариства, зареєструвалася на ньому, заповнила та подала заявку на отримання кредиту, ініціювавши таким чином укладення цього договору. За умовами вказаного договору Товариство зобов`язується надати Позичальникові кредит на суму 2500,00грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати Товариству проценти відповідно до умов цього договору. На підставі додаткових угод до кредитного договору №940333961 від 21.11.2019р., укладених за ініціативою відповідачки у період з 03.12.2019р. по 20.02.2020р., сума кредиту збільшилася до 17700,00грн. Кредитні кошти за кредитним договором та додатковими угодами до нього перераховувалися на банківську картку відповідачки. На підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018р. права грошових вимог за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» зобов`язалося відступити ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». Строк дії цього договору факторингу неодноразово продовжувався на підставі укладених до нього додаткових угод. Між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» 05.08.2020р. було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до якого до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором №940333961 від 21.11.2019р. Право вимоги за вказаним кредитним договором позивач отримав на підставі договору факторингу №10/07/25-Е від 10.07.2025р., укладеного між ним та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС». Відповідно до реєстру боржників до цього договору факторингу до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором №940333961 від 21.11.2019р. на загальну суму 51025,86грн. Станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором становить 51025,86грн., у тому числі: 17699,29грн. - заборгованість по тілу кредиту, 30127,36грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом та 3199,21грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). У зв`язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідачки на його користь вказану заборгованість, сплачений за подання позову судовий збір в розмірі 2662,40грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00грн.
В судове засідання представник позивача не з`явився, але в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачка в судове засідання також не з`явилася, про дату, час і місце засідання була повідомлена належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомила, відзив на позов, а також заяву про розгляд справи за її відсутністю не подала.
За таких обставин, враховуючи неявку відповідачки, повідомленої належним чином, приймаючи до уваги згоду позивача на ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе відповідно до положень ч.1 ст.280 ЦПК України провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, дійшов такого висновку.
21.11.2019р. між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено кредитний договір №940333961 у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора. За умовами вказаного договору Товариство зобов`язується надати Позичальникові кредит на суму 2500,00грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати Товариству проценти відповідно до умов цього договору (а.с.73-74).
На підставі додаткових угод до кредитного договору №940333961 від 21.11.2019р., укладених за ініціативою відповідачки у період з 03.12.2019р. по 20.02.2020р., сума кредиту збільшилася до 17700,00грн. (а.с.76 - 83-зворот).
Кредитні кошти за кредитним договором та додатковими угодами до нього перераховувалися на банківську картку відповідачки, що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень (а.с.104-108).
На підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018р., строк дії якого неодноразово продовжувався на підставі укладених до нього додаткових угод, права грошових вимог за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» зобов`язалося відступити ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», у зв`язку з чим до нього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №940333961 від 21.11.2019р. (а.с.19-22).
Між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» 05.08.2020р. було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до якого до останнього перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором №940333961 від 21.11.2019р. (а.с.35-37).
Право вимоги за вказаним кредитним договором позивач отримав на підставі договору факторингу №10/07/25-Е від 10.07.2025р., укладеного між ним та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» (а.с.44-47).
Відповідно до реєстру боржників до цього договору факторингу до позивача перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором №940333961 від 21.11.2019р. на загальну суму 51025,86грн., у тому числі: 17699,29грн. - заборгованість по тілу кредиту, 30127,36грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом та 3199,21грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) (а.с.50-51).
Вказана сума заборгованості підтверджується також випискою з особового рахунку за кредитним договором №940333961 від 21.11.2019р. (а.с.60).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 цього Кодексу встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст.611 ЦК України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).
30.09.2015р. набрав чинності Закон України «Про електронну комерцію», яким встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Частиною 4 цієї статті визначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Разом з цим, відповідно до ч.6 цієї статті відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Також, ч.12 цієї статті визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За змістом ст.12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021р. у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021р. у справі №234/7159/20.
Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Як встановлено ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може грунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Відповідачка не надала суду доказів, які б спростовували її заборгованість перед позивачем за кредитним договором №940333961 від 21.11.2019р.; з заявами та клопотаннями про витребування доказів, які могли б свідчити про відсутність заборгованості, вона до суду не зверталася, відзив на позов також не подала.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №940333961 від 21.11.2019р., а саме: за тілом кредиту в розмірі 17699,29грн. та по несплаченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 30127,36грн. підлягають задоволенню.
Щодо заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи) в розмірі 3199,21грн., суд дійшов такого висновку.
Відповідно до положень п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд у постанові від 31.01.2024р. по справі №183/7850/22 вказав, що тлумачення п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит, у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
В матеріалах справи є копія реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023р. до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020р., на підставі якого до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором №940333961 від 21.11.2019р. на загальну суму 47826,65грн., у тому числі: 17699,29грн. - заборгованість по тілу кредиту, 30127,36грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а.с.41-42).
Разом з цим, заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) в розмірі 3199,21грн. у вказаному реєстрі не відображена, що свідчить про те, що її було нараховано після 31.07.2023р.
Крім того, вказані штрафні санкції не відображені також у розрахунку заборгованості, зробленому ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (а.с.59).
Таким чином, на правовідносини, які склалися між сторонами, поширюється дія п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, оскільки заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) в розмірі 3199,21грн. була нарахована у період дії в Україні воєнного стану, тобто після 24.02.2022р., а тому підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.
Суд зазначає, що клопотання позивача про витребування в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» доказів не підлягає задоволенню, оскільки обсяг наданих позивачем доказів є достатнім для ухвалення законного та обгрунтованого рішення.
Щодо стягнення судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, серед інших витрат, належать витрати на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Так, при зверненні до суду з цією позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40грн., що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті №46910 від 24.04.2026р. (а.с.1), який в силу ч.1 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00грн. суд, враховуючи положення ч.4 ст.137 ЦПК України, дійшов висновку про зменшення вказаних витрат до 4000,00грн., що буде співмірним із складністю справи, виконаною адвокатом роботою та ціною позову, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст.526, ч.1 ст.610, ч.1 ст.611, ст.ст.626, 628, ч.1 ст.638, ч.1 ст.1054, п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, ч.3 ст.12, ч.1 ст.81, ч.4 ст.137, ч.1 ст.141, ч.3 ст.258, ст.ст.259, 263-265, ч.1 ст.280, ст.ст.281, 282 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (місцезнаходження: 02094, м.Київ, вул.Юрія Поправки, буд.6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956, рахунок: НОМЕР_2 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», МФО 322001) заборгованість за кредитним договором №940333961 від 21.11.2019р., укладеним між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 , в розмірі 47826,65грн. (сорок сім тисяч вісімсот двадцять шість грн. шістдесят п`ять коп.), у тому числі: 17699,29грн. - заборгованість по тілу кредиту, 30127,36грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (станом на 24.04.2026р.), а також судовий збір в розмірі 2662,40грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн. сорок коп.), та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00грн. (чотири тисячі грн.), а всього 54489,05грн. (п`ятдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят дев`ять грн. п`ять коп.).
В іншій частині позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Савранського районного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення (ч.ч.1, 2 ст.284 ЦПК України).
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи (ч.1 ст.289 ЦПК України).
СУДДЯ (підпис)
Суддя Савранського районного
суду Одеської області Бростовська Н.О.