МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2026 р. № 400/9996/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача 1.Державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг міста Південноукраїнська Південноукраїнської міської ради Лазоренко Оксани Валеріївни, вул. Європейська, 35В, м. Південноукраїнськ, Вознесенський район, Миколаївська область, 55002, 2.Центру надання адміністративних послуг міста Південноукраїнська Південноукраїнської міської ради, вул. Європейська, 35В, м. Південноукраїнськ, Вознесенський район, Миколаївська область, 55002,
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; скасування рішення від 18.03.2026 року № 83819512,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг міста Південноукраїнська Південноукраїнської міської ради Лазоренко Оксани Валеріївни (далі також - відповідач 1), в якому просить:
- визнати протиправним дії державного реєстратора Лазоренко Оксани Валеріївни Центру надання адміністративних послуг м. Південноукраїнська Південноукраїнської міської ради щодо відмови в проведенні реєстраційних дій;
- скасувати рішення державного реєстратора Лазоренко Оксани Валеріївни Центру надання адміністративних послуг м. Південноукраїнська Південноукраїнської міської ради № 83819512 від 18.03.2026 року про відмову в проведенні реєстраційних дій;
- зобов`язати державного реєстратора Лазоренко Оксану Валеріївну Центру надання адміністративних послуг м. Південноукраїнська Південноукраїнської міської ради повторно розглянути заяву та здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на належний їй житловий будинок за АДРЕСА_2 .
Ухвалою від 17.08.2026 року суд (головуючий суддя Біоносенко В.В.) відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, а також залучив в якості відповідача Центр надання адміністративних послуг міста Південноукраїнська Південноукраїнської міської ради (далі також - відповідач 2).
Відповідно до наказу голови суду від 03.09.2026 року № 138-к суддю ОСОБА_2 відраховано зі штату Миколаївського окружного адміністративного суду у зв`язку з призначенням його Указом Президента України від 02.09.2026 року № 867/2026 на посаду судді Миколаївського апеляційного суду.
22.09.2026 року було здійснено повторний автоматичний розподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу, головуючим у справі визначено суддю Малих О.В.
Ухвалою від 24.09.2026 року суд прийняв справу до свого провадження та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 262 КАС України, без виклику сторін у судове засідання.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на даний час виникла необхідність державної реєстрації прав на нерухоме майно житловий будинок за № 47 по вулиці Гайова, м. Кремінна, Сіверськодонецький район, Луганська область, наразі перебуває на тимчасово окупованій території України. Однак, оскаржуваним рішенням державного реєстратора було відмовлено у проведенні реєстраційних дій.
До суду надійшов відзив, в якому відповідачі у задоволенні позову просили відмовити. Заперечуючи проти позову відповідачі зазначили, що абзац 3 пункту 14 Порядку № 1127 передбачає, що у разі неотримання на запит інформації, необхідної для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав відмовляється, якщо після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху. На виконання вищезазначеної норми законодавства державним реєстратором прийнято рішення № 83819512 від 18.03.2026 року про відмову в проведенні державної реєстрації прав, що мало підґрунтям повністю законодавчо врегульовані підстави.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
13.06.2026 року позивач звернулась до відповідача 1 із заявою про проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_3 (до перейменування - Фрунзе) у м. Кремінна Сіверськодонецього району Луганської області.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 18.03.2026 року № 83819512 позивачу було відмовлено у проведенні реєстраційних дій, у зв`язку із не отриманням відповіді на запит державного реєстратора про зареєстровані речові права на нерухоме майно, права власності на яке зареєстроване до 01.01.2013 року, на житловий будинок за № 47 по вулиці Гайова, м. Кремінна Сіверськодонецький район Луганської області
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-VII (далі - Закон № 1207) тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 3 ст. 5 Закону № 1207 визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.
Крім того, за фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.
Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 4 та 5 ст. 11 Закону № 1207).
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ч. 3 ст. 3 Закону № 1952 речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (ч .4 ст. 3 Закону № 1952).
За правилом абз. 4 ч. 5 ст. 3 Закону № 1952 державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 6 Закону № 1952 визначено, що суб`єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) які набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.
Частиною 3 ст. 10 Закону № 1952 врегульовано, що державний реєстратор: 1)встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.
Пунктом 1 ст. 20 Закону № 1952 визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).
Згідно з ст. 23 Закону № 1952 розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках: 1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; 2)неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.
Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника.
Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону № 1952, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127).
Відповідно до п. 23 Порядку № 1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування.
Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013 року. До цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.
Тобто до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.
Після 2013 року при проведенні будь-яких операцій з такою нерухомістю потрібно, щоб записи про право власності були спочатку перенесені в Реєстр, який існує в електронному вигляді.
При цьому, державний реєстратор при перенесенні даних в Реєстр має перевірити факт державної реєстрації права власності за наданими документами тим чи іншим органом БТІ.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону № 1952, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації.
Разом з тим, із наданих суду документів встановлено, що до заяви від 13.03.2026 року позивачем надано наступні документи:
- паспорт громадянина України, серія та номер НОМЕР_1 від 15.05.1997 року, виданий Кремінським РВ УМВС України в Луганській області;
- договір дарування № 5299 від 31.10.1995 року, оформлений Державним нотаріусом Кремінської державної нотаріальної контори Луганської області Тимошенко Н.Н.;
- технічний паспорт бн від 28.07.1995 року, виданий Малим державним підприємством «Інвентирізатор».
Під час розгляду заяви було здійснено пошук інформації в Державному реєстрі речових прав та реєстрах до 2013 року, в результаті якого встановлено, що інформація про реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_3 у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня.
Реєстратором було здійснено запит до Кремінської міської військової адміністрації, на що було отримано відповідь, що у зв`язку з тимчасовою окупацією Кремінської громади, архівні справи залишились на непідконтрольній території, тому Кремінська МВА на даний час не має технічної можливості надати відомості про об`єкт нерухомого майна, які необхідні для проведення державної реєстрації. Тобто, враховуючи ці обставини, Позивач зазначає, що фактичною підставою для відмови у державній реєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_3 стало те, що наразі відсутня будь-яка можливість отримати відомості про зареєстровані права від суб`єкта, який проводив державну реєстрацію прав на паперових носіях до 2013 року, у зв`язку з тимчасовою окупацією Кремінської громади збройними силами рф та неможливістю доступу до архівних справ.
З метою належного захисту прав та інтересах Позивача, Представницею було подано запит № 26/181 від 10.06.2026 року до Державного архіву Луганської області щодо отримання інформації чи було передано документи Кремінського бюро технічної інвентирізації до їхньої архівною установи. Отримано відповідь № 08/08-19/359 від 12.06.2026 року, що Комунальне підприємство «Кремінське бюро технічної інвентаризації»
Кремінської міської ради не є джерелом комплектування Держархіву, тому його документи, в тому числі щодо реєстраційних дій права власності, на зберігання до
Держархіву не надходили та оскільки майже вся території Луганської області тимчасово окупована, перевірити та надати більш детальну інформацію щодо Вашого запиту, на жаль, не маємо можливості.
Суд встановив, що відповідач спірним рішенням відмовив у проведенні реєстраційних дій у зв`язку із не отриманням відповіді на запит державного реєстратора про зареєстровані речові права на нерухоме майно, права власності на яке зареєстроване до 01.01.2013 року, на житловий будинок АДРЕСА_3 .
Виконані державним реєстратором дії, передбачені ч. 3 ст.10 Закону № 1952, документи надані заявником та відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не надають (відсутні) відомостей щодо реєстрації прав на заявлений об`єкт нерухомого майна.
Абзац 3 п. 14 Порядку № 1127 передбачає, що у разі неотримання на запит інформації, необхідної для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952 у державній реєстрації прав відмовляється, якщо після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху.
На виконання вищезазначеної норми законодавства державним реєстратором прийнято рішення від 18.03.2026 року № 83819512 про відмову в проведенні державної реєстрації прав, що мало підґрунтям повністю законодавчо врегульовані підстави.
Отже, Законом № 1952 передбачений обов`язок державного реєстратора щодо направлення запиту до органу, який проводив реєстрацію відповідного права до 01.01.2013 року. У цьому випадку державний реєстратор зазначений обов`язок виконав, з чим погоджується і Позивач у позовній заяві.
Ситуація Позивача є системною проблемою щодо прав осіб, право власності яких було зареєстровано до 01.01.2013 року, відомості не були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а органи реєстрації та їх архіви залишилися на тимчасово окупованій території.
Разом з тим, законодавством не передбачено спеціальних правил реєстрації прав на об`єкти, які залишились на тимчасово окупованих територіях. Таким чином, неможливість Позивача реалізувати свої права щодо нерухомого майна, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, обумовлена недоліками правового регулювання, а не неправомірністю дій Відповідача чи державного реєстратора.
З приводу вимоги про зобов`язання державного реєстратора провести реєстраційні дії, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 11 Закону № 1952 державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Аналіз вказаних положень Закону № 1952 дає підстави стверджувати, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і поданих документів державний реєстратор має виключну компетенцію у питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.
Державна реєстрація прав на нерухоме майно відноситься до компетенції державного реєстратора, який приймає відповідне рішення за умови відповідності заявлених прав, поданої заяви та долучених до неї документів вимогам, встановленим законом.
У відповідності до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача, слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацюї речових прав на нерухоме майно, а саме на житловий будинок № 47 по вулиці Гайова в м. Кремінна Сєвєродонецького району Луганської області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки Центр надання адміністративних послуг міста Південноукраїнська Південноукраїнської міської ради фінансується Південноукраїнською міською радою, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань Південноукраїнської міської ради.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг міста Південноукраїнська Південноукраїнської міської ради Лазоренко Оксани Валеріївни (вул. Європейська, 35В, м. Південноукраїнськ, Вознесенський район, Миколаївська область, 55002) та Центру надання адміністративних послуг міста Південноукраїнська Південноукраїнської міської ради (вул. Європейська, 35В, м. Південноукраїнськ, Вознесенський район, Миколаївська область, 55002, код ЄДРПОУ 33850880) - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг міста Південноукраїнська Південноукраїнської міської ради Лазоренко Оксани Валеріївни від 18.03.2026 року № 83819512 про відмову в проведенні реєстраційних дій.
3. Зобов`язати державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг міста Південноукраїнська Південноукраїнської міської ради Лазоренко Оксану Валеріївну повторно розглянути заяву та здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на належний їй житловий будинок за АДРЕСА_3 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
4. В решті позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південноукраїнської міської ради (вул. Європейська, 35В, м. Південноукраїнськ, Вознесенський район, Миколаївська область, 55002, код ЄДРПОУ 33850880) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) судові витрати у сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 05.11.2026 року.
Суддя О.В. Малих