Рішення № 141233720 у справі № 420/434/26 від 05.11.2026

Справа № 420/434/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Головне управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), третя особа: Головне управління Національної поліції в Одеській області (далі - третя особа), в якій просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити відомості про порушення правил військового обліку відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення 12 травня 2025 року до органів Національної поліції щодо доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколів про адміністративні правопорушення;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 направити до Головного управління Національної поліції в Одеській області повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за статтею (статтями) 210, 210-1 КУпАП, до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 . У серпні 2025 року виявив у мобільному застосунку "Резерв+" відмітку про порушення правил військового обліку та "розшук ТЦК" з причиною "неприбуття за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_5 , що жодної повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення він не отримував, особисто посадовими особами ТЦК та СП повістка йому не вручалась. Вказує, що його місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , однак з 31.08.2022 р. він постійно проживає за кордоном за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки за професією є моряком та має право перетинати державний кордон під час дії воєнного стану у зв`язку з наявністю малолітньої дитини з інвалідністю. У встановлений 60-денний строк він уточнив свої облікові дані, зокрема адресу проживання за кордоном, через застосунок "Резерв+", що підтверджується відміткою "Дані уточнено вчасно" в електронному військово-обліковому документі, однак повістка від ІНФОРМАЦІЯ_6 на вказану адресу не надходила. Також зазначає, що листом Відділу поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області від 06.09.2025 р. № 170779-2025 його представника повідомлено про перебування позивача у розшуку в інформаційному порталі Національної поліції України як "особи, що вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 КУпАП" за ініціативою ІНФОРМАЦІЯ_6 , тоді як на адвокатський запит від 08.09.2025 р. № 107 відповідач відповіді не надав. Посилаючись на п.20-1 ч.1 ст.7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", позивач вказує, що до Реєстру вносяться відомості саме про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.ст.210, 210-1 КУпАП (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови), натомість до адміністративної відповідальності він не притягувався, протокол про адміністративне правопорушення щодо нього не складався, а тому відомості про порушення ним правил військового обліку підлягають виключенню з Реєстру, а відповідач відповідно до п.79 Порядку № 1487 зобов`язаний повідомити органи Національної поліції про відсутність підстав для його адміністративного затримання та доставлення. Вважаючи дії відповідача протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 15.01.2026 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

19.01.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач є військовозобов`язаним, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , має належним чином оформлену відстрочку від призову під час мобілізації та перебуває в розшуку за порушення правил військового обліку, а саме - не прибув вчасно за повісткою. Зазначає, що повідомлення щодо розшуку згенеровано автоматично Реєстром відповідно до алгоритму за наявною в ньому інформацією та надсилається автоматично в електронній формі до органів Національної поліції. Стверджує, що повістка для уточнення даних була направлена позивачу ІНФОРМАЦІЯ_7 , у зв`язку з чим у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_6 відсутня документація, яка містить відомості про порушення позивачем правил військового обліку. Крім того, позивача автоматично поновлено на військовому обліку відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 р. № 932, - рішенням оператора реєстру вищого штабу зараховано на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_6 , тоді як рішень про взяття позивача на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_8 не приймав. З огляду на викладене вважає, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 не вчинено жодних протиправних дій чи бездіяльності.

21.01.2026 р. представник позивача подала до суду відповідь на відзив, в якій заперечує проти доводів відповідача. Зазначає, що позивач ніколи не перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 , а відомості про його розшук ініційовано саме ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується листом ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області від 06.09.2025 р. № 170779-2025. Вказує, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 з 27.01.1997 р., коли був приписаний до призовної дільниці Київського району м.Одеси (посвідчення про приписку до призовної дільниці НОМЕР_1 ), а його місце проживання з 06.08.1996 р. зареєстровано у Київському районі м.Одеси, а тому позивач не міг бути автоматично поновлений на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Щодо долученої відповідачем копії повістки № 3796191, яку нібито направлено позивачу за адресою: АДРЕСА_2 , зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів її надсилання (опису вкладення, повідомлення про вручення/невручення, чеків АТ "Укрпошта", повернутого конверта), чинним законодавством не врегульовано механізм надсилання повісток військовозобов`язаним, які перебувають за кордоном, а у самій повістці в графі "найменування посади особи, яка видала повістку" зазначено "керівник ІНФОРМАЦІЯ_10 ", однак відсутні підпис, прізвище та власне ім`я керівника, а також дата видачі повістки. Тому вважає, що така копія повістки не є належним та достовірним доказом у розумінні ст.ст.72, 75 КАС України.

22.01.2026 р. від третьої особи надійшли пояснення, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилаючись на ч.3 ст.38 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", ч.1 ст.27 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", абз.2 п.56 та абз.15 п.79 Порядку № 1487, зазначає, що органи Національної поліції зобов`язані за зверненнями ТЦК та СП здійснювати адміністративне затримання та доставлення до них осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст.210, 210-1 КУпАП. Вказує, що інформація про таких осіб надходить від ТЦК та СП та вноситься до інформаційно-комунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" в автоматичному режимі шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, а підрозділи ГУНП в Одеській області позбавлені можливості вносити, корегувати або видаляти таку інформацію. У разі видалення інформації щодо перебування позивача у розшуку з Реєстру відповідна інформація з ІКС ІПНП видалиться автоматично.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки від сторін не надходило заяв про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , місце проживання якого згідно з паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 з 06.08.1996 р. зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до електронного військово-облікового документа (застосунок "Резерв+"), сформованого 18.10.2025 р., позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_11 ; категорія обліку - військовозобов`язаний; військове звання - рекрут; ВОС - 956647; має відстрочку до завершення мобілізації на підставі п.5 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; адреса проживання - АДРЕСА_2 ; дата уточнення даних - 15.07.2024 р., з відміткою "Дані уточнено вчасно". Разом з тим, у документі міститься відмітка "Порушення правил військового обліку" із зазначенням причини розшуку - "Не прибули за повісткою до ТЦК та СП", дата початку розшуку - 23.06.2025 р.

Згідно з листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 30.12.2025 р. № 19.5.1/101573-25 за період з 23.02.2022 р. по 26.12.2025 р. позивач 14.05.2022 р. в`їхав в Україну через пункт пропуску "Старокозаче" та 31.08.2022 р. виїхав з України через пункт пропуску "Маяки-Удобне" за паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 .

02.09.2025 р. представник позивача звернулася до Відділу поліції № 4 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області з адвокатським запитом № 102 щодо надання інформації, чи перебуває позивач у статусі особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, провадження у справах за якими здійснюються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. У запиті, зокрема, зазначено, що попереднім листом ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області від 22.08.2025 р. № 153722-2025 повідомлено, що ОСОБА_1 перебуває в розшуку з 23.06.2025 р. за поданням ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом ВП № 4 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області від 06.09.2025 р. за вих.№ 170779-2025 представника позивача повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , перебуває у розшуку в інформаційному порталі Національної поліції України як "особа, що вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.ст.210, 210-1 КУпАП" за ініціативою ІНФОРМАЦІЯ_13 , та рекомендовано з приводу отримання іншої інформації звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_9 .

08.09.2025 р. представник позивача звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_6 з адвокатським запитом № 107, в якому просила надати інформацію щодо того, чи перебуває позивач у статусі особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, яке саме адміністративне правопорушення є підставою для такого статусу, коли та на підставі чого відповідна інформація була внесена до реєстру Національної поліції, чи складався щодо позивача протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.210 або ст.210-1 КУпАП, чи виносилась постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності, а також надати копії відповідних документів та докази їх направлення позивачу.

Вказаний адвокатський запит направлено відповідачу 12.09.2025 р. засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" (накладна № 6502616643115) з описом вкладення, та згідно з інформацією з сайту АТ "Укрпошта" вручено одержувачу 17.09.2025 р.

Доказів надання відповідачем відповіді на адвокатський запит від 08.09.2025 р. № 107 матеріали справи не містять.

До відзиву на позовну заяву відповідачем долучено витяги з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо позивача та щодо повістки № 3796191, у якій зазначено адресу позивача: АДРЕСА_2 .

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку та щодо направлення до органів Національної поліції звернення про його доставлення до ТЦК та СП, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 р. № 389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України "Про правовий режим воєнного стану".

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

За приписами ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону № 2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Відповідно до ст.33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилами ч.1 ст.34 Закону № 2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487 (далі - Порядок № 1487).

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Порядку № 1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 р. № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII).

Відповідно до ст.1 Закону № 3543-ХІІ мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзацом 1 частини 1 статті 22 Закону № 3543-ХІІ передбачено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Частиною 3 статті 22 Закону № 3543-ХІІ встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.

Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов`язані назвати свої прізвища, ім`я та по батькові, посади, а також пред`явити службові посвідчення.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:

перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

З аналізу наведених норм вбачається що в умовах воєнного стану та загальної мобілізації військовозобов`язані зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк і місце, зазначені в повістці, а у разі неприбуття повідомити про причини неявки у встановлений законом строк з подальшою явкою не пізніше семи календарних днів після усунення таких причин. Невиконання цього обов`язку тягне передбачені законом наслідки у сфері ведення військового обліку та може бути підставою для вчинення уповноваженими органами визначених законом дій, спрямованих на забезпечення явки військовозобов`язаного і документування відповідних обставин.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Закону України від 16.03.2017 р. № 1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі - Закон № 1951-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно ст.3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є, зокрема, обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За змістом ст.5 Закону № 1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру. Органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Статтею 9 Закону № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:

1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

У свою чергу, за змістом ст.13 Закону № 1951-VIII відомості про громадян України, які не є призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, знищуються суб`єктами Реєстру відповідно до Порядку ведення Реєстру, затвердженого держателем Реєстру. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Згідно ст.14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення. Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Надання громадянам України інформації відповідно до статті 9 цього Закону здійснюється згідно з Порядком ведення Реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії через інформаційні (інформаційно-комунікаційні) системи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації, відповідно до законодавства про електронну інформаційну взаємодію.

За приписами ч.ч.8, 9 ст.5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Таким чином, із аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Як встановлено судом, 08.09.2025 р. представник позивача звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_6 з адвокатським запитом № 107, в якому просила надати інформацію щодо того, чи перебуває позивач у статусі особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, яке саме адміністративне правопорушення є підставою для такого статусу, коли та на підставі чого відповідна інформація була внесена до реєстру Національної поліції, чи складався щодо позивача протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.210 або ст.210-1 КУпАП, чи виносилась постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності, а також надати копії відповідних документів та докази їх направлення позивачу.

Відповіді на вищевказаний запит в матеріалах справи відсутні.

Суд зазначає, що положеннями ст.9 Закону № 1951-VIII передбачено право військовозобов`язаного звернутися до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо виправлення недостовірних відомостей, внесених до Реєстру.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивач із відповідною заявою про виключення відомостей щодо порушення ним правил військового обліку до ІНФОРМАЦІЯ_1 не звертався. Наявний у матеріалах справи адвокатський запит від 08.09.2025 р. № 107 за своїм змістом стосувався отримання інформації та копій документів щодо підстав внесення відповідних відомостей, однак не містив вимоги про їх виправлення чи виключення з Реєстру.

Таким чином, відповідачем питання щодо виключення спірних відомостей у встановленому законодавством порядку не розглядалося, відповідне рішення за результатами такого розгляду не приймалося. При цьому сама по собі наявність у Реєстрі відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, без належного встановлення обставин та підстав їх внесення, не є достатньою для висновку про протиправність саме дій відповідача, які оскаржуються в межах цієї справи.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та зобов`язання виключити такі відомості є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, враховуючи, що протиправність оскаржуваних дій відповідача в межах заявлених позовних вимог судом не встановлена, відсутні також підстави для задоволення похідної вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_6 направити до Головного управління Національної поліції в Одеській області повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведених положень законодавства, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відтак, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Національної поліції в Одеській області (65014, м.Одеса, вул.Єврейська, буд.12, ЄДРПОУ 40108740) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко