Рішення № 141234089 у справі № 440/6422/26 від 05.11.2026

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року м. Полтава Справа № 440/6422/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

20 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (з урахуванням уточнених позовних вимог від 29.06.2026) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо незарахування до стажу державної служби періоду роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 05.03.2001 по даний час; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу державної служби згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 період роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 05.03.2001 по даний час відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" з обов`язковим врахуванням відомостей, вказаних у довідках про заробітну плату та про інші складові для призначення пенсії, а саме №52/09-45 від 17.10.2025, №5/10-50 від 20.10.2025 та №5/10-50 від 20.10.2025 року.

Позов обґрунтований тим, що відповідач безпідставно відмовив в перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", не зарахувавши до страхового стажу періоди роботи в органах місцевого самоврядування, вказаних у трудовій книжці. Зазначені дії відповідача свідчать про порушення прямого конституційного права особи на належний рівень пенсійного забезпечення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

Від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позов, у якому зазначено, що періоди роботи та займані посади позивача, згідно довідки №52/09-45 від 17.10.2025, вид. Виконавчим комітетом Миргородської міської ради Полтавської області, починаючи з 27.07.2004 по теперішній час - віднесені до посад в органах місцевого самоврядування згідно Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001р. №2493-ІІІ. Отже, посадові особи органів місцевого самоврядування не є державними службовцями, а тому періоди роботи в органах місцевого самоврядування не можуть бути враховані до стажу державної служби.

19.06.2026 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов відзив, в якому представник відповідача прохала в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в органах пенсійного фонду та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

24.10.2025 ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про перехід на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 31.10.2025 №916320155422 відмовлено ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", у зв`язку з відсутністю стажу, який дає право на призначення пенсії згідно Закону України "Про державну службу".

Не погодившись із рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 44 Конституції України).

Статтею 10 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

01.05.2016 набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІ (надалі - Закон № 889-VІІ), згідно частини 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 року (надалі - Закон №3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. До досягнення віку, встановленого першим реченням частини першої цієї статті, право на пенсію за віком мають державні службовці - чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року; 60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року; 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до приписів частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 № 899 "Про державну службу") зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, та мають передбачені частини першої статті 37 Закону 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладено у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а.

Із відомостей трудової книжки позивача від 14.10.1978 серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 :

- 27.07.2004 прийнята на службу в ограни місцевого самоврядування і призначена на посаду спеціаліста І-ї категорії відділу у справах захисту прав споживачів. Присягу склала (розпорядження №198-к від 23.07.2004);

- 14.10.2004 присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування 6 категорії (розпорядження №258-к від 14.10.2004);

- 21.10.2005 переведена на посаду спеціаліста І-ї категорії служби у справах захисту прав споживачів управління економіки (розпорядження №22-к від 20.10.2005);

- 12.10.2006 присвоєно 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування 6 категорії (розпорядження №262-к від 12.10.2006);

- 13.10.2008 присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування 6 категорії (розпорядження №285-к від 13.10.2008);

- 01.07.2010 переведена на посаду спеціаліста І-ї категорії відділу споживчого ринку та підприємництва управління економіки (розпорядження №99-к від 01.07.2010);

- 01.12.2012 переведена на посаду спеціаліста І-ї категорії відділу споживчого ринку та підприємництва міської ради (розпорядження №259 від 27.11.2012);

- 15.05.2013 переведена на посаду головного спеціаліста відділу споживчого ринку та підприємництва (розпорядження №100-к від 15.05.2013);

- 20.03.2017 призначена на посаду начальника відділу споживчого ринку та підприємництва (розпорядження №50-к від 16.03.2017);

- 03.02.2020 присвоєно черговий 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування 5 категорії (розпорядження №26-к від 03.02.2020);

- 02.08.2021 переведена на посаду головного спеціаліста відділу підприємництва, торгівлі та агропромислового комплексу міської ради (розпорядження №215-к від 21.07.2021);

- 03.01.2024 переведена на посаду головного спеціаліста відділу розвитку бізнесу, торгівлі та туризму (розпорядження №12-к від 03.01.2024);

- 03.09.2024 переведена на посаду адміністратора відділу "Центр надання адміністративних послуг" (розпорядження №269-к від 02.09.2024);

Вказані періоди роботи додатково підтверджуються довідкою від 17.10.2025 №52/09-45, виданою Виконавчим комітетом Миргородської міської ради Полтавської області.

При цьому, відповідач не заперечує того, що позивач у період з 27.07.2004 по теперішній час працює в органах місцевого самоврядування.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (чинним до 01.05.2016) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 2 цього Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною третьою статті 46 Закону №889-VIII Кабінет Міністрів України постановою від 25.03.2016 №229 затвердив Порядок обчислення стажу державної служби (чинний з 01.05.2016), який визначає механізм обчислення стажу державної служби. До стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (пункт 4 Порядку №229).

Пунктом 6 цього Порядку передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.

Пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, в цьому випадку слід керуватись Порядком №283 та додатком до нього (діяли до 01.05.2016), за змістом пункту 2 якого до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Суд звертає увагу, що як Порядок №283, так і чинний наразі Порядок №229 передбачає, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.05.2026 року по справі №320/5074/23.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування періодів роботи з 27.07.2004 по 31.10.2025 (дату прийняття спірного рішення) на посадах органів місцевого самоврядування до стажу державної служби.

Відтак, спірне рішення пенсійного органу слід визнати протиправним та скасувати, як таке, що прийняте відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Щодо позовних вимог про врахування довідок про складові заробітної плати, суд вважає їх передчасними, оскільки пенсійний орган не надавав їм оцінку під час прийняття спірного рішення та перерахунок стажу позивача на даний час не проведений. Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.10.2025 було визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, то саме останній має завершити процедуру перерахунку пенсії.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 665,60 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 1397927), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову в перерахунку пенсії від 31.10.2025 №916320155422.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування з 27.07.2004 по 31.10.2025 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.10.2025 з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 665,60 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.Б. Головко