Судові рішення

Рішення № 141237332 у справі № 646/3634/23 від 04.11.2026

Рішення від 04.11.2026 у цивільній справі № 646/3634/23 (категорія «Надання послуг»). Суд: Основ’янський районний суд міста Харкова, суддя Глоба М. М.

Справа№ 646/3634/23
СудОснов’янський районний суд міста Харкова
СуддяГлоба М. М.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяНадання послуг
Дата ухвалення04.11.2026
Надійшло до реєстру06.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141237332

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

04 листопада 2026 року

Справа № 646/3634/23

Провадження № 2/646/947/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.11.2026 року Основ`янський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Глоби М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Борщ Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У липні 2023 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі - КП «ХТМ») через представника звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в обґрунтування якої зазначило, що КП «ХТМ» надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, згідно ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.06.2018 року та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630.

Відповідачі зареєстровані в житловому будинку з єдиною централізованою системою опалення та являються споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Внаслідок неповної та несвоєчасної оплати послуг, станом на 01.02.2022 року у відповідачів виникла заборгованість в сумі 50924 грн. 47 коп., що утворилась за період з 01.10.2018 року по 31.01.2022 року.

Просило стягнути на користь КП «ХТМ» солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованість за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в сумі 50924 грн. 47 коп. та судовий збір в сумі 2684 грн. 00 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2023 року, справа розподілена судді Глобі М.М.

Ухвалою суду від 21.07.2023 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

31.08.2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив замінити первісних відповідачів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на належного відповідача - ОСОБА_1

13.09.2023 року КП «ХТМ» звернулось до суду з уточненою позовної заявою, в якій просило стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 заборгованість за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в сумі 50924 грн. 47 коп. та судовий збір.

02.06.2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою, в обгрунтування якої зазначив, що позивач звернувся до Червонозаводського районного суду міста Харкова 19.07.2023 року. Тому, застосовуючи загальні строки позовної давності вбачається, що позивач має право на судовий захист щодо порушених прав починаючи з 19.07.2020 року, що є граничним строком, враховуючи правила позовної давності.

При цьому, постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 року було запроваджено карантин з 12.03.2020 року по 03.04.2020 року, який на підставі Постанов КМУ постійно продовжувався.

Тому, граничною датою в рамках якої позивач має право користуватися захистом своїх прав у суді, з урахуванням строків позовної давності є 12.03.2020 року.

Вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості за період з 01.10.2018 року по 12.03.2020 року не підлягають задоволенню з урахуванням пропуску строку позовної давності у три роки. Просив відмовити у задоволенні позову за період з 01.10.2018 року по 12.03.2020 року на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України, у зв`язку із пропуском строку позовної давності у три роки.

У квітні 2025 року КП «ХТМ» звернулось до суду з клопотанням, в якому просило замінити первісних відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на належного відповідача - ОСОБА_1 , який є власником квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 20.05.2025 року клопотання представника позивача про заміну неналежного відповідача задоволено. Замінено неналежних відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на належного відповідача - ОСОБА_1

15.10.2025 року до суду надійшла заява КП «ХТМ» про уточнення позовних вимог, в якій КП «ХТМ» просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в сумі 50147 грн. 59 коп. та судовий збір у розмірі 2684 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 16.12.2025 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву від 15.10.2025 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце судового розгляду завчасно та належним чином, надав суду заяву про підтримання заявлених ним позовних вимог у повному обсязі та розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 04.11.1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячої води.

З наданої позивачем відомості нарахувань та оплати за теплову енергію та гарячу воду з урахуванням періоду платежу вбачається, що у відповідача утворилась заборгованість за період з 01.10.2018 року по 31.01.2022 року у розмірі 50924 грн. 47 коп.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, контррозрахунок не наданий.

Як на підставу позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» посилалося на те, що зобов`язання з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води відповідач належним чином не виконує, тому наявні підстави для стягнення з них суми заборгованості з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України.

З огляду на фактичне споживання відповідачем наданих позивачем послуг, відповідно до ст. 11 ЦК України між сторонами склалися правовідносини щодо надання та отримання вищевказаних послуг, та у відповідача виникло грошове зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

За визначеннями, які зазначені у ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-IV, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ЗУ від 24.06.2004 року № 1875-IV), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Такі послуги надаються споживачу - фізичній чи юридичній особі, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 1 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути єдиною підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Встановивши, що КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення у квартирі АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача.

Щодо застосування строків позовної давності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) було запроваджено карантин на всій території України з 12.03.2020 року. У подальшому термін дії карантину неоднаразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.

При цьому, ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 року № 540-IX було внесено зміни до законодавчих актів та зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Вказаний закон набрав чинності 02.04.2020 року.

Крім того, п. 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24.02.2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого ЗУ «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».

В подальшому, відповідно до Указів Президента України були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації.

Тому, суд вважає, що в даному випадку застосування строків позовної давності не знайшло свого підтвердження.

Таким чином, у зв`язку із тим, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує послуги за опалення та гарячу воду, утворилась заборгованість за період з 01.10.2018 року по 31.01.2022 року у розмірі 50924 грн. 47 коп., яка і має бути стягнута з ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі».

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в межах позовних вимог, а саме про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованості за період з 01.10.2018 року по 31.01.2022 року у розмірі 50147 грн. 59 коп.

Судові витрати, понесені позивачем в розмірі 2684 грн. 00 коп., документально підтверджуються квитанцією, яка міститься в матеріалах справи та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 89, 133, 141, 142, 263-265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з централізованого опалення в сумі 50147 (п`ятдесят тисяч сто сорок сім) грн. 59 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти діб з дня проголошення рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», юридична адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119.

Представник позивача: Лещенко Сергій Олександрович, адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник відповідача - ОСОБА_4 , адреса для листування: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
16.12.2025 Ухвала № 132738492 без тексту Основ’янський районний суд міста Харкова
20.05.2025 Ухвала № 127573775 без тексту Основ’янський районний суд міста Харкова
21.07.2023 Ухвала № 112353460 без тексту Основ’янський районний суд міста Харкова

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 31557119. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг