П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2026 року м. Київ
Справа №752/9937/16
Провадження: № 22-ц/824/12670/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Головачова Я. В., Желепи О. В.,
секретар Лаврук Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну адвоката Качараби Володимира Петровича в інтересах ОСОБА_1
на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 20 квітня 2026 року, постановлену під головуванням судді Мазура Ю. Ю.,
у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської міської державної адміністрації, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації), Департамент містобудування і архітектури Київської міської державної адміністрації, прокуратура м. Києва, про захист права власності,
в с т а н о в и в:
В провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської міської державної адміністрації, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації, Київська міська прокуратура, про захист права власності.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28 березня 2017 року задоволено заяву про забезпечення позову та накладено арешт на приміщення АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1099412380000, яке утворене внаслідок об`єднання квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , що є предметом спору.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року позов задоволено, зокрема скасовано державну реєстрацію права власності на зазначене приміщення та зобов`язано ОСОБА_1 і ОСОБА_5 привести спірні квартири, фасад будинку, прибудинкову територію та підпілля під квартирами у початковий стан відповідно до проєкту будинку.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2023 апеляційну скаргу адвоката Оплачко В. О. в інтересах ОСОБА_5 задоволено частково.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03.11.2022 в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської міської державної адміністрації, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації), Департамент містобудування і архітектури Київської міської державної адміністрації, прокуратура м. Києва про визнання незаконним та скасування дозволу Департаменту містобудування і архітектури Київської міської державної адміністрації від 25.08.2016 № 8561/0/16/27-16 про переведення житлових приміщень в нежитлові, а саме квартири АДРЕСА_4 та визнання незаконним та скасування дозволу/погодження Департаменту культури Київської міської державної адміністрації від 22.08.2016 про погодження переведення квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 з жилого в нежилий фонд скасовано, провадження у цій частині закрити. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03.11.2022 в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської міської державної адміністрації, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації), Департамент містобудування і архітектури Київської міської державної адміністрації, Київська міська прокуратура: 1) про скасування державної реєстрації права власності на приміщення 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1099412380000; 2) зобов`язання ОСОБА_1 і ОСОБА_5 привести квартиру АДРЕСА_6 та квартиру АДРЕСА_5 і які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав як приміщення 1 за адресою: АДРЕСА_7 та має реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1099412380000 в початковий стан відповідно до проекту будинку; 3) зобов`язання ОСОБА_1 і ОСОБА_5 привести в початковий стан відповідно до проекту будинку фасад будинку, прибудинкову територію та підпілля під квартирою АДРЕСА_6 та квартирою АДРЕСА_5 (які зареєстровані в Державному реєстрі речових прав як приміщення 1 за адресою: АДРЕСА_7 і яке має реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1099412380000) скасовано, у задоволенні позову в цій частині відмовлено.
Ухвалою Верховного суду від 31.10.2024 касаційну скаргу представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 адвоката Бутиріна Ярослава Ярославовича задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 07.09.2023 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 залишено без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року без змін.
У листопаді 2025 року адвокат Качараба В. П. в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, посилаючись на те, що з дня набрання рішенням суду законної сили минуло понад 90 днів, протягом яких виконавче провадження не було відкрито. Крім того, зазначав, що накладений на спірне нерухоме майно арешт перешкоджає виконанню судового рішення, у зв`язку із чим вважав подальше збереження заходів забезпечення позову безпідставним та просив їх скасувати.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 квітня 2026 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 , адвоката Качараби В. П. про скасування заходів забезпечення позову відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Качараба В. П. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою задовольнити клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28 березня 2017 року.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову, не врахувавши положень частин сьомої та восьмої статті 158 ЦПК України, якими визначено строк дії таких заходів після набрання законної сили судовим рішенням про задоволення позову.
Наголошував, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року набрало законної сили 12 березня 2025 року, однак протягом установленого законом 90-денного строку виконавче провадження за заявою стягувачів відкрито не було.
Вважав, що за таких обставин заходи забезпечення позову не можуть продовжувати діяти лише з підстав невиконання судового рішення, оскільки закон пов`язує їх подальшу дію після спливу зазначеного строку з відкриттям виконавчого провадження.
Крім того, звертав увагу на те, що накладений на спірне нерухоме майно арешт перешкоджає виконанню судового рішення, яким відповідачів зобов`язано привести квартири та відповідні частини будинку в початковий стан.
У зв`язку із цим вважав, що суд першої інстанції неправильно застосував положення процесуального закону та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 31 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Чорній Д. О. в інтересах ОСОБА_2 заперечував проти її доводів, вважаючи їх необґрунтованими, та зазначав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову, оскільки рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року, залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року, відповідачами дотепер не виконано.
Наголошував, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і спрямовані на забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, а тому до його виконання потреба в їх застосуванні не відпала.
Крім того, звертав увагу на поведінку ОСОБА_1 під час розгляду справи, зокрема на переведення спірних квартир із житлового фонду в нежитловий, їх реєстрацію як єдиного приміщення та подальше відчуження на користь ОСОБА_5 . Вважав, що такі дії свідчать про недобросовісну поведінку відповідачки та підтверджують необхідність збереження арешту з метою запобігання подальшому відчуженню спірного майна.
В судовому засіданні адвокат Качараба В. П. в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити.
ОСОБА_2 заперечував проти доводів апеляційної скарги та вважав їх необґрунтованими.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вислухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відмовляючи у скасуванні заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що рішення суду, яким позов задоволено, залишається невиконаним, а заявником не доведено, що відпали обставини, які зумовили застосування забезпечення позову, або виникли нові обставини, які свідчать про відсутність потреби в його подальшому застосуванні.
З огляду на це суд дійшов висновку, що скасування арешту є передчасним, оскільки може утруднити або унеможливити виконання судового рішення.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів із дня його надходження до суду.
Згідно з частиною сьомою статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів із дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Частиною восьмою цієї статті передбачено, що якщо протягом зазначеного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Отже, процесуальним законом визначено строк дії заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням про задоволення позовних вимог, а також передбачено умову, за якої їх дія продовжується до повного виконання судового рішення, а саме відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача протягом установленого дев`яностоденного строку.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. При цьому необхідність їх подальшого застосування пов`язується зі збереженням обставин, які зумовили вжиття таких заходів.
Разом з тим, наведені роз`яснення підлягають застосуванню з урахуванням положень чинного процесуального законодавства, зокрема частин сьомої та восьмої статті 158 ЦПК України, якими безпосередньо врегульовано питання тривалості дії заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням суду про задоволення позову.
За своєю правовою природою забезпечення позову є тимчасовим обмеженням прав та інтересів відповідача або інших осіб, спрямованим на забезпечення ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав та реального виконання судового рішення.
Водночас, тимчасовий характер таких обмежень передбачає, що їх застосування та подальше збереження повинні відповідати встановленим процесуальним законом підставам і строкам.
У справі, що переглядається, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28 березня 2017 року вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на приміщення № 1, розташоване за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1099412380000.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року позов задоволено, зокрема, скасовано державну реєстрацію права власності на спірне приміщення та зобов`язано відповідачів привести відповідні квартири й частини будинку в початковий стан.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2025 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року залишено без змін.
Отже, зазначене рішення набрало законної сили 12 березня 2025 року. Отже, передбачений частиною сьомою статті 158 ЦПК України дев`яностоденний строк дії заходів забезпечення позову сплив 10 червня 2025 року.
Звертаючись у листопаді 2025 року з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, представник ОСОБА_1 посилався на те, що протягом установленого законом строку виконавче провадження за заявою стягувачів відкрито не було, а тому підстави для подальшого збереження арешту відсутні.
Колегія суддів зазначає, що, відмовляючи у задоволенні клопотання, суд першої інстанції обмежився посиланням на невиконання судового рішення та відсутність доказів того, що обставини, які зумовили застосування заходів забезпечення позову, відпали, не надавши належної правової оцінки доводам заявника щодо спливу встановленого законом строку їх дії.
Водночас, за результатами перевірки відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження колегією суддів встановлено відсутність відомостей про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року протягом дев`яноста днів із дня набрання ним законної сили.
Більше того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу зазначених обставин не спростував та доказів відкриття виконавчого провадження у встановлений законом строк не надав, обмежившись посиланням на невиконання судового рішення та необхідність подальшого збереження заходів забезпечення позову.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що передбачені частиною восьмою статті 158 ЦПК України підстави для продовження дії заходів забезпечення позову до повного виконання судового рішення відсутні.
Саме по собі невиконання судового рішення не може бути самостійною підставою для збереження заходів забезпечення позову після спливу строку, визначеного частиною сьомою статті 158 ЦПК України, оскільки інше тлумачення фактично нівелювало б установлене законодавцем обмеження строку їх дії.
Колегія суддів також враховує доводи представника ОСОБА_2 , викладені у відзиві на апеляційну скаргу, щодо зміни ОСОБА_1 правового статусу спірних квартир, їх реєстрації як єдиного об`єкта нерухомого майна та подальшого відчуження на користь ОСОБА_5 .
Водночас, зазначені обставини стосуються ризиків, які існували під час розгляду справи та могли обґрунтовувати необхідність застосування заходів забезпечення позову. Проте після набрання законної сили рішенням про задоволення позову питання подальшої дії таких заходів підлягає вирішенню з урахуванням спеціальних положень частин сьомої та восьмої статті 158 ЦПК України.
Тому посилання на попередню поведінку відповідачки та невиконання судового рішення не можуть самі по собі свідчити про наявність правових підстав для продовження дії арешту поза межами встановленого законом строку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково й ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував положення частин сьомої та восьмої статті 158 ЦПК України, що призвело до помилкового вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову.
Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 20 квітня 2026 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення клопотання адвоката Качараби В. П. в інтересах ОСОБА_1 , та скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28 березня 2017 року.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу адвоката Качараби Володимира Петровича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 20 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким клопотання адвоката Качараби Володимира Петровича в інтересах ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову задовольнити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28 березня 2017 року у справі № 752/9937/16-ц, шляхом зняття арешту з приміщення № 1, розташованого за адресою: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1099412380000.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 04 листопада 2026 року.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді Я. В. Головачов
О. В. Желепа