Рішення № 141239552 у справі № 466/7016/26 від 05.11.2026

Справа № 466/7016/26

пр.№ 2/464/4055/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

05.11.2026 Сихівський районний суд м.Львова в складі: головуючого судді Горбань О.Ю.

секретаря судових засідань Лазар Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №65212-04/2026 від 30.04.2026 в розмірі 33803,20 грн, відшкодування судових витрат.

Обґрунтовує позовні вимоги тим, що 30 квітня 2026 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого кредитодавець надав, а позичальник отримав кредит у розмірі 14800 грн на банківську картку. Вказує, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надав відповідачу грошові кошти шляхом перерахування на карту відповідача, а відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання. Станом на дату складання позовної заяви у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 33803,20 грн, яка складається із: заборгованості по кредиту (тіло) - 14800 грн, заборгованості за відсотками - 10123,20 грн, заборгованості за комісією - 1480 грн, заборгованості за штрафними санкціями - 7400 грн. Просить стягнути вказану заборгованість примусово і відшкодувати понесені судові витрати, а саме сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Матеріали позову надійшли 10.09.2026 до Сихівського районного суду міста Львова з Шевченківського районного суду м.Львова за підсудністю, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2026 головуючою суддею у справі визначено суддю Горбань О.Ю.

Ухвалою від 11.09.2026 постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом відповідача.

Представник позивача в судове засідання не викликався, у позовній заяві та заяві просить розглядати справу у відсутності їх представника, позов підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.

Відповідач у судові засідання повторно не з`явився (06.10.2026, 05.11.2026), не повідомив про причини неявки, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило.

За згодою представника позивача відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 30 квітня 2026 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису (Y283), відповідно до умов якого кредитодавець надав, а позичальник отримав кредит у розмірі 14800 грн на банківську картку на засадах строковості, зворотності, платності. Так, позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами надання споживчих кредитів. Кредит надано строком на 120 днів (до 27.08.2026), з процентною ставкою 0,90% в день.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Зі змісту договору витікає, що відповідач при його оформленні зазначив свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, електрону адресу, адресу місця реєстрації (проживання), номер телефону, номер банківської картки, на яку необхідно перерахувати кошти.

Таким чином, у вказаному кредитному договорі сторонами погоджено всі його істотні умови, договір є дійсним, відповідає презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), у зв`язку з чим він у силу положень ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання.

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань по наданню відповідачу обумовленої кредитним договором суми фінансових ресурсів у загальній сумі 14800 грн та порушення відповідачем умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів підтверджується матеріалами справи. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку, визначений моментом пред`явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача по кредиту становить 33803,20 грн, яка складається із: заборгованості по кредиту (тіло) - 14800 грн, заборгованості за відсотками - 10123,20 грн, заборгованості за комісією - 1480 грн, заборгованості за штрафними санкціями - 7400 грн.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором, укладеним між позивачем та відповідачем, наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом, стосовно надання кредитних коштів клієнту, отримання і використання таких коштів.

Судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, оскільки не повернув кредитні кошти, що спричинило утворення заборгованості по тілу кредиту - 14800 грн, заборгованість за процентами - 10123,20 грн.

Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року у справі №201/6750/16 наголосив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у даному випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості та його правильність), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Тобто, установивши факт існування між сторонами невиконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву.

Вирішуючи дану справу, суд переконаний, що позивачем доведено належними, достатніми й достовірними доказами перерахування кредитором позичальнику обумовленої кредитним договором суми фінансових ресурсів, тому тіло кредиту в розмірі 14800 грн з нарахованими відсотками в розмірі 10123,20 грн слід стягнути з відповідача.

Також позивач просить стягнути на його користь з відповідача комісію та штрафні санкції. Однак, суд вважає, що такі задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на те, що з 24.02.2022 і дотепер на всій території України запроваджено воєнний стан, вимога позивача про стягнення з відповідачки штрафних санкцій в розмірі 7400 грн не підлягає задоволенню судом.

Окрім цього, згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі N 6-1746цс16, положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Дії по «оформленню кредиту» є діями, які кредитодавець здійснює на власну користь (ведення кредитної справи, оформлення договору, облік заборгованості споживача тощо). В свою чергу, наявність кредитного договору та процесу кредитування передбачає і дії, які споживач (позичальник) здійснює на користь кредитодавця (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє кредитодавець або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Оформлення та обслуговування кредиту є супутніми послугами. Відтак, умови кредитного договору, якими передбачена винагорода «за оформлення кредиту», є нікчемними згідно статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини другої статті 215 ЦК України.

Позивачем у поданій ним до суду позовній заяві також не обґрунтовано законності вимоги про стягнення комісії, а тому нарахована позивачем комісія в розмірі 1480 грн за вказаним договором також задоволенню не підлягає.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість в загальному розмірі 24923,20 грн. У позовних вимогах щодо стягнення комісії та штрафних санкцій слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.141, 142 ЦПК України, задовольняючи позовні вимоги частково (73,7%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1992,19 грн (2662,40 грн х 73,7% :100%), витрати на правничу допомогу в розмірі 4422 грн (6000 грн х 73,7% :100%)

На підставі ст.ст.525, 526, 527, 530, 610, 634, 639, 1048, 1054 ЦК України, керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» заборгованість за кредитним договором №65212-04/2026 від 30.04.2026 в загальному розмірі 24923 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот двадцять три) грн 20 коп., які складаються з тіла кредиту 14800 грн, відсотків - 10123 грн 20 коп.; судові витрати в розмірі 1992 грн 19 коп., витрат на правничу допомогу в розмірі 4422 грн.

У решті позовних вимог про стягнення комісії та штрафних санкцій - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», місцезнаходження: м.Київ, вул.Фізкультури, 30В, ЄДРПОУ 44022416.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Текст рішення складено 05.11.2026.

Суддя Олена ГОРБАНЬ