Рішення № 141241357 у справі № 931/793/26 від 05.11.2026

Справа № 931/793/26

Провадження № 2/931/622/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 листопада 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Масляної С.В.,

за участю: секретаря - Малінчук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Локачі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

02 жовтня 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 01.03.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 526937-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію» з використанням електронного підпису, одноразового ідентифікатора. Вказує, що ТОВ «Бізнес Позика» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 5000 грн. на умовах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами про надання грошових коштів у кредит. Стверджує, що позивач перерахував грошові кошти на банківську картку позичальника, зазначену ним при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про перерахування коштів.

Однак, відповідач належним чином свої зобов`язання перед позивачем не виконав, у зв`язку з чим у нього станом на 24.09.2026 утворилась заборгованість в розмірі 12455 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 3955 грн. - заборгованість по процентах, 1000 грн. - по комісії та 2500 грн. - по відсотках за ст.625 ЦКУ.

Враховуючи вищенаведене, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" заборгованість за кредитним договором № 526937-КС-001 від 01.03.2025 року у розмірі 12455 грн., судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 07 жовтня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі, витребувано докази в АТ «КРЕДОБАНК».

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 12 на звороті). Одночасно, у позовній заяві представником позивача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а.с. 10).

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України (а.с. 25). Про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, заяв, відзиву на позов від нього не надійшло.

На підставі ч.1 ст. 279, ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд постановив ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 01 березня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 526937-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію» за допомогою одноразового ідентифікатора UA-0152.

01 березня 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 526937-КС-001 про надання кредиту, а ОСОБА_1 прийняв (акцептував) пропозицію щодо укладення договору, підписавши електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0152 .

Окрім того, 01.03.2025 року а ОСОБА_1 ознайомився із паспортом споживчого кредиту (інформація, обов`язкова для ознайомлення позичальником), в якому містилась інформація, яка надається споживачу для порівняння різних пропозицій кредитодавця до укладення договору про споживчий кредит, підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8872.

Відповідно до п.2.1 договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 5000 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика».

Строк на який надається кредит 16 тижнів (п.2.3 договору), дата повернення кредиту 21.06.2025 року (п.2.14), стандартна процентна ставка в день 0,7 %, фіксована (п.2.4), комісія за видачу кредиту 1000 грн. (п.2.5 договору). Загальний розмір наданого кредиту 5000 грн. (п. 2.7 договору); строк дії договору до 21.06.2025 року.

З візуальної форми послідовності дій клієнта встановлено послідовність дій ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору № 526937-КС-001 від 01.03.2025 року та його підписання одноразовим ідентифікатором UA-0152.

Зі змісту анкети клієнта слідує, що ОСОБА_1 зазначено адресу його проживання, паспортні дані, РНОКПП, телефон та електронну пошту, номер банківської картки НОМЕР_1 для перерахування коштів, що є підтвердженням здійснення ним процедури ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію» .

На підтвердження зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача позивач надав лист-підтвердження ТОВ «ПрофітГід», у якому зазначено про успішність переказу коштів 01 березня 2025 року на суму 5000 грн., номер платіжної картки НОМЕР_2 , призначення платежу: перерахування коштів ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 526937-КС-001 від 01.03.2025 року.

Факт перерахування коштів підтверджується також інформацією АТ «КРЕДОБАНК» від 27.10.2026 року за №86-5121бт/26, згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 було емітовано карту № НОМЕР_1 , 01.03.2025 на вказану карту була зарахована сума в розмірі 5000 грн., про що свідчить виписка АТ «КРЕДОБАНК» (а.с.26-33).

Відповідно до розрахунку заборгованості та довідки про стан заборгованості за договором № 526937-КС-001 про надання кредиту від 01.03.2025 року загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 12455 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за кредитом, 3955 грн. - заборгованість за відсотками, 1000 грн. - заборгованість по комісії, 2500 грн. - заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Згідно з положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що 01 березня 2025 року відповідач ОСОБА_1 та позивач ТОВ «Бізнес Позика» уклали договір № № 526937-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписані у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з умовами кредитного договору сторони визначили, що строк кредиту становить 16 тижнів (до 21.06.2025 року), плата за користування кредитом є фіксованою та становить: стандартна процентна ставка 0,7 % в день за кожен день користування кредитом, комісія за надання кредиту - 1000 грн.

Позивачем доведено, що ОСОБА_1 було видано кредитні кошти у розмірі 5000 грн. шляхом перерахування на його картковий рахунок.

Однак, відповідач належним чином взяті на себе обов`язки за кредитним договором не виконав, чим допустив заборгованість перед позивачем в розмірі 12455 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за кредитом, 3955 грн. - заборгованість за відсотками, 1000 грн. - заборгованість по комісії, 2500 грн. - заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ.

Жодних платежів на сплату боргу відповідачем не вчинялося згідно наданого суду розрахунку.

Досліджений розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, доказів помилковості чи неправильності наданих позивачем розрахунків, а також належного виконання зобов`язань за кредитним договором не надано.

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані відповідачем кошти в сумі 5000 грн. позивачу не повернуті, нараховані відповідно до умов договору відсотки в розмірі 3955 грн. не сплачені, погоджена соронами в договорі комісія за надання кредиту врозмірі 1000 грн не погашена, то суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення вказаних сум з ОСОБА_1 .

Водночас позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2500 грн. заборгованості за процентами на підставі ст.625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і на даний час.

Відповідно до положень п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, та те, що заборгованість за процентами на підставі ст.625 ЦК України за договором від 01 березня 2025 року нарахована під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

З урахуванням вище зазначеного, заборгованість за процентами на підставі ст.625 ЦК України нарахована позивачем у розмірі 2500 грн. стягненню з відповідача не підлягає.

Отже, суд з викладених підстав і мотивів приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково у розмірі 9955 грн., з яких: 5000 грн. - заборгованість за кредитом; 3955 грн. - заборгованість за процентами, 1000 грн. - заборгованість за комісією.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задоволено частково (80%), тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 1923 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Їх розмір визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а також поведінку учасників справи під час судового розгляду.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір від 15 травня 2026 року, укладений між ТОВ Бізнес позика та Адвокатським об`єднанням «Правовий баланс», рахунок-фактуру № 05-526937 КС-001 від 15 травня 2026 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Глуховецького О.С. та витяг із Єдиного реєстру адвокатів України.

Пунктом 4.3 зазначеного договору передбачено фіксований гонорар за підготовку однієї позовної заяви в розмірі 10000 грн.

Водночас відповідно до пункту 4.5 договору оплата гонорару здійснюється клієнтом у розмірі фактично компенсованих йому витрат на професійну правничу допомогу не пізніше шести місяців із дати надходження відповідної компенсації. Пунктом 4.6 договору передбачено складення акта за результатами надання правничої допомоги після оплати гонорару.

Згідно з рахунком-фактурою № 05-526937 КС-001 від 15 травня 2026 року вартість правничої допомоги в розмірі 10000 грн. визначена виключно за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Доказів фактичної оплати зазначеного гонорару та акта приймання наданих послуг матеріали справи не містять. Водночас з урахуванням погодженого сторонами порядку розрахунків сама собою відсутність таких документів не виключає відшкодування витрат, які підлягають сплаті відповідно до договору.

Оцінюючи обґрунтованість заявленої суми, суд враховує, що ця справа є малозначною, предметом спору є стягнення заборгованості за одним кредитним договором із ціною позову 12455 грн. Позов ґрунтується на стандартних договірних документах кредитодавця, розрахунку заборгованості та документах, що підтверджують перерахування кредитних коштів.

Із наданих доказів убачається, що заявлений гонорар стосується підготовки одного процесуального документа - позовної заяви. Доказів надання адвокатським об`єднанням інших самостійних послуг у цій справі, які потребували додаткових витрат, позивач не подав. Представник позивача участі в судових засіданнях не брав, справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.

Крім того, позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд» представницею позивача Мишевською Н.М., тоді як надані документи не містять окремого підтвердження обсягу фактично виконаних адвокатським об`єднанням робіт, окрім загального визначення послуги з підготовки позову в рахунку-фактурі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 сформульовано висновок, відповідно до якого суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, на підставі частини третьої статті 141 ЦПК України вправі з власної ініціативи не покладати на іншу сторону всі заявлені витрати на професійну правничу допомогу, якщо їх розмір не відповідає критеріям обґрунтованості, необхідності та пропорційності предмету спору.

Аналогічний підхід щодо розмежування зменшення розміру витрат за клопотанням іншої сторони відповідно до статті 137 ЦПК України та вирішення питання про їх розподіл за критеріями статті 141 ЦПК України застосований Верховним Судом у постанові від 26 травня 2026 року у справі № 199/3522/24.

При визначенні розміру компенсації суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, щодо необхідності оцінки реальності, необхідності та розумності адвокатських витрат.

Європейський суд з прав людини у пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України» (заява № 19336/04) зазначив, що відшкодуванню підлягають лише фактичні та неминучі витрати, розмір яких є обґрунтованим.

Застосовуючи зазначені критерії до встановлених обставин справи, суд виходить із того, що погоджений позивачем з адвокатським об`єднанням гонорар у розмірі 10000 грн. становить значну частину ціни позову, тоді як підтверджений обсяг правничої допомоги обмежується підготовкою однієї позовної заяви у типовому спорі про стягнення кредитної заборгованості.

Саме лише погодження сторонами фіксованого гонорару не створює безумовного обов`язку відповідачки компенсувати його в повному розмірі. Умови договору про правничу допомогу є обов`язковими для його сторін, однак не визначають автоматично розмір витрат, які можуть бути покладені на іншу сторону судового спору.

За сукупністю встановлених обставин суд вважає обґрунтованим та пропорційним покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в межах 4000 грн. до застосування пропорції задоволених позовних вимог. Решта заявлених витрат у розмірі 6000 грн. не відповідає критеріям розумної необхідності та пропорційності предмету спору, а тому не підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача..

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Заявлена сума позову становить 12 455,00 грн., із яких судом задоволено 9955 грн., що становить 80 % позовних вимог.

Таким чином, із визначених судом 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу на відповідача підлягає покладенню 3 200 грн.

На підставі ст. ст. 207, 509, 526, 530, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 133,137, 247, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ОТП БАНК», 21685166, МФО: 300528) заборгованість за договором № 526937-КС-001 про надання кредиту від 01 березня 2025 року у розмірі 9955 (дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять ) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" судовий збір у розмірі 1923 (одна тисяча дев`ятсот двадцять три ) гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3200 (три тисячі двісті ) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.11.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Суддя Локачинського районного суду С.В. Масляна