Рішення № 141241841 у справі № 169/336/26 від 25.09.2026

Справа № 169/336/26

Провадження № 2/169/487/26

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року селище Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Хвіц Г.Й.

за участю секретаря судового засідання Ілляшик З.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дітей,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гарбарчук Н.М. через підсистему «Електронний суд» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дітей, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1 перебувала з відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Турійського районного суду Волинської області від 30 вересня 2024 року. В шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - син ОСОБА_4 . Відповідач проживає окремо від позивача та дітей, не надає допомогу на утримання синів в добровільному порядку, хоча має дохід і можливість її надавати, то у позивача ОСОБА_1 склалося тяжке матеріальне становище щодо утримання дітей, а тому просила стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі по 5 000 гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня пред`явлення позову та до досягнення дітьми повноліття.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Гарбарчук Н.М. у судове засідання не з`явилися, однак, позивач подала адресовану суду письмову заяву про те, що вона просить проводити розгляд вказаної справи за її відсутності та відсутності її представника - адвоката Гарбарчук Н.М., позовні вимоги підтримує з підстав, наведених в позовній заяві, просить їх задовольнити та не заперечує проти заочного розгляду справи за відсутності відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 не з`явився у судове засідання і від нього не надійшло повідомлення про причини його неявки. Про дату, час і місце розгляду справи в контексті положень частини восьмої статті 128 ЦПК України був належним чином повідомлений за зареєстрованим місцем проживання, відзив на позов не подавав.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

Суд своєю ухвалою від 16 вересня 2026 року постановив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на дитину є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Обов`язок батьків щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям та способи й порядок його виконання врегульовано у главі 15 СК України.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до частин першої, третьої статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша статті 184 СК України).

Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатність чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).

За змістом частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками свого обов`язку по утриманню неповнолітньої дитини, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той із батьків, з ким проживає дитина, має право звернутися до суду із відповідним позовом і в такому разі аліменти на дитину відповідно до вимог статті 184 СК України можуть бути присуджені у твердій грошовій сумі.

За змістом частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як установив суд, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який згідно рішення Турійського районного суду Волинської області від 30 вересня 2024 року, яке набрало законної сили, розірвано (а.с. 13-17).

Сторони є батьками неповнолітніх: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Дольської сільської ради Турійського району Волинської області 23 лютого 2017 року, та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Ковельським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Волинської області 29 жовтня 2019 року (а.с. 11, 12).

Позивач ОСОБА_1 проживає окремо від відповідача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , разом із неповнолітніми дітьми: сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які перебувають на її утриманні, що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади № 2026/016199224, 2026/016199227 та № 2026/016199228 від 16 вересня 2026 року, відповідно (а.с. 38, 39, 40).

Факт належного виконання позивачем ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків та її безпосередньої участі у житті дітей підтверджується також долученими до матеріалів справи: довідкою закладу дошкільної освіти №6 «Світлячок» Ковельської міської ради Волинської області від 12 лютого 2026 року № 01-30/08, виданою ОСОБА_1 про те, що її дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 дійсно відвідує вищевказаний заклад дошкільної освіти з 04 вересня 2023 року по цей час, довідкою ліцею № 13 м. Ковеля Волинської області від 16 лютого 2026 року № 27, згідно з якою ОСОБА_3 навчається у 3 - Б класі цього ліцею (а.с. 18,19).

Зміст вказаних документів у своїй сукупності вказує на те, що саме мати займається вихованням та розвитком дітей.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Враховуючи положення частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 р., частин сьомої та восьмої статті 7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.

Під час розгляду справи встановлено, що станом на дату розгляду справи дітям сторін: ОСОБА_3 виповнилося повних 9 років, ОСОБА_4 - 6 років.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3 512 гривень.

Положеннями статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Водночас прожитковий мінімум є мінімальною гарантією загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує тільки мінімальні потреби дитини.

Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд відповідно до вимог статей 180, 182 СК України бере до уваги те, що обов`язок утримувати дитину покладається рівною мірою на матір і батька, сторони є здоровими працездатними особами, інших дітей чи непрацездатних осіб на утриманні не мають, діти проживають разом із позивачем та перебувають на її утриманні, відповідач не подав до суду відзив на позов, не надав жодних доказів про свої доходи та витрати, а позивач не довела, що відповідач має можливість сплачувати аліменти саме у запропонованому нею розмірі.

Будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження наявності інших, передбачених статтею 182 СК України, обставин, що враховуються судом при визначенні розміру аліментів, сторони суду не надали.

З огляду на вказане та виходячи із характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення позову і вважає доцільним та достатнім стягувати з відповідача аліменти в розмірі по 4 000 гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття, що відповідає вимогам статей 182, 184, 191 СК України, засадам законності та справедливості. Цей розмір з урахуванням обов`язку щодо утримання дитини обома батьками є наближеним до встановленого сімейним законодавством мінімального рекомендованого розміру аліментів на одну дитину.

Крім того, згідно зі статтею 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути в дохід держави 1 331 гривень 20 копійок судового збору, так як позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору у відповідності до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись статтями 180-182, 183, 191 СК України, 141, 263 - 265, 268, 273, 279, 280 - 282, 354, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дітей задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 4 000 (чотири тисячі) гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 квітня 2026 року і до досягнення дітьми повноліття.

Рішення суду у межах суми платежу за один місяць, а саме в розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень підлягає негайному виконанню.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривень 20 (двадцять) копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо учасниками справи не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Ім`я позивача - ОСОБА_1 , жителька: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий Сокальським РВ ГУ МВС України у Львівській області 9 вересня 2009 року.

Ім`я представника позивача - ОСОБА_5 , місцеперебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , номер і серія паспорта невідомі.

Ім`я відповідача - ОСОБА_2 , житель: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_7 , виданий Ковельським РВ УДМС України у Волинській області 29 червня 2016 року

Повне заочне рішення складене 25 вересня 2026 року.

Головуючий