Судові рішення

Постанова № 141243359 у справі № 420/13930/26 від 27.10.2026

Постанова від 27.10.2026 в адміністративній справі № 420/13930/26 (категорія «Адміністрування окремих податків, зборів, платежів»). Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд, суддя Джабурія О.В.

Справа№ 420/13930/26
СудП'ятий апеляційний адміністративний суд
СуддяДжабурія О.В.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяАдміністрування окремих податків, зборів, платежів
Дата ухвалення27.10.2026
Надійшло до реєстру06.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141243359

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/13930/26

Перша інстанція: суддя Бжассо Н.В.,

повний текст судового рішення

складено 06.08.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

при секретарі - Філімович І.М.

за участю:

представника відповідача - Короткіх О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-МІНДОБРИВА» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-МІНДОБРИВА» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2026 року, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-МІНДОБРИВА» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, за результатом розгляду якого позивач просить суд:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №12934000704 від 16.02.2026 року, винесене Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-МІНДОБРИВА».

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначає, що посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «ТІС-МІНДОБРИВА». За результатами перевірки складено акт №27/34-00-07-04/36143538 від 19.01.2026 року, згідно з яким встановлено порушення ТОВ «ТІС-МІНДОБРИВА» строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за що на підставі оскаржуваного рішення до позивача застосовано штрафні санкції. Представник позивача наголошує, що перевірка, проведена без належного обґрунтування необхідності її проведення та без дотримання передумов, встановлених пп.78.1.1 ПІКУ, є незаконною, а складені за її результатами акт перевірки від 19.01.2026 року та оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.02.2026 року - є такими, що не мають правових підстав. Позивачем надано відповіді на запити Контролюючого органу, з наданням підтверджуючих документів, в повному обсязі. Представник позивача наполягає на тому, що ні в наказі про призначення податкової перевірки, ні в акті перевірки від 19.01.2026 року, відповідачем не вказано, які неузгодженості не усунуті наданими відповідями, в чому полягає неповнота відповідей, які документи не долучено до відповідей. Відповідно, податкова перевірка призначена необґрунтовано, з порушенням прямої норми.

Ухвалою суду від 19.05.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.06.2026 року.

05.06.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, згідно з яким, надані позивачем відповіді на запити контролюючого органу не спростували податкову інформацію, що свідчить про порушення ТОВ «ТІС-МІНДОБРИВА» валютного законодавства. Позивач не надав документів, визначених статтею 13 Закону України від 21.06.2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», які можуть продовжити (зупинити) строки розрахунків, встановлені НБУ, за окремими операціями з експорту товарів за зовнішньоекономічними контрактами, або зупинити нарахування пені за порушення таких строків, з урахуванням яких фактичний строк розрахунків за такими операціями не перевищував би 180 днів, а тому відповідачем правомірно та законно призначено проведення перевірки. На етапі допуску до перевірки платником податків не ставилися питання про необґрунтованість її призначення та проведення. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. Представник відповідача зазначає, що перевіркою встановлено порушення частини 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції», пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року №5 та статті 142 постанови Правління НБУ від 24.02.2022 року №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», із змінами і доповненнями в частині недотримання термінів надходження валютної виручки за контрактом від 17.09.2024 року №TMD-GS09/2024, укладеним з нерезидентом - компанією «GRAIN SERVICES LTD», Маршаллові Острови, на суму 235 094,11 дол. США, що позивачем не спростовано.

Ухвалою суду від 09.07.2026 року, яка занесена до протоколу підготовчого засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.07.2026 року.

Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просила задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення адміністративного позову.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-МІНДОБРИВА» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2026 року.

На вказане рішення Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІС-МІНДОБРИВА» подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року у справі №420/13930/26 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ТІС-МІНДОБРИВА» задовольнити в повному обсязі; стягнути на користь ТОВ «ТІС-МІНДОБРИВА» за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, неповно з`ясовані судом обставини, що мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.

24.09.2026 року (вхід.№55477/26 від 24.09.2026 року) через підсистему «Електронний суд» на адресу суду апеляційної інстанції від Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-МІНДОБРИВА»; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 року по справі №420/13930/26 - залишити без змін.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з листом від 18.06.2025 року №25-0009/46932 та листом від 20.10.2025 року №25-0009/80428 отримано інформацію НБУ про виявлені факти ненадходження в установлені НБУ граничні строки розрахунків грошових коштів за операціями ТОВ «ТІС-МІНДОБРИВА» з експорту товарів , у тому числі, за зовнішньоекономічним контрактом від 17.09.2024 року №TMD-GS09/2024 Південне МУ ДПС по роботі з ВПП надіслало на адресу ТОВ «ТІС-МІНДОБРИВА» (вул. Олексія Ставніцера, 60, с. Визирка, Лиманський р-н, Одеська обл., 67543) рекомендованими листами з повідомленнями про вручення запити від 30.06.2025 року №1779/34-00-07-04 та від 28.10.2025 року №2972/6/34-00-07-04 про надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно порушень вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за окремими операціями з експорту товарів за зазначеним контактом.

ТОВ «ТІС-МІНДОБРИВА» листами від 25.07.2025 року №2507/02-ТМ, від 21.10.2025 року №2110/01-ТМ, від 10.11.2025 року №1011/01-ТМ надало відповіді на зазначені запити контролюючого органу.

На підставі підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79, підпункту 69.2-2 , підпункту 69.35-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, згідно листів ДПС України від 26.06.2025 № 16204/7/99-00-07-04-02-07, від 24.10.2025 року №255516/7/99-00-07-04-02-07, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП прийняло наказ від 01.12.2025 року №316 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТІС-МІНДОБРИВА» з 05.01.2026 року тривалістю 6 робочих днів з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 17.09.2024 року №TMD-GS09/2024 за період діяльності з 06.10.2024 року по дату закінчення перевірки (дата здійснення операції - 06.10.2024 року, 09.11.2024 року).

Копію наказу від 01 грудня 2025 року №316 та повідомлення від 01 грудня 2025 року №16334-00-07-04 направлено на податкову адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За результатами перевірки, контролюючим органом складено акт від 19.01.2026 року №27/34-00-07- 04/36143538 та встановлено порушення частини 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», а саме: порушення граничних строків розрахунків, встановлених Національним банком України (далі - НБУ), за окремими операціями з експорту товарів за зовнішньоекономічним контрактом від 17.09.2024 року №TMD-GS09/2024 у сумі 235 094,11 дол. США на 32 дні, у сумі 208 215,37 дол. США на 11 днів, у сумі 191 215,37 дол. США на 6 днів, у сумі 129 215,37 дол. США на 64 дні, у сумі 26 615,37 дол. США на 40 днів, у сумі 158 720,76 дол. США на 119 днів, у сумі 85 336,13 дол. США на 54 дні, у сумі 9 998,13 дол. США на 1 день.

На підставі зазначеного акта перевірки, контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 16.02.2026 року №12934000704, яким нараховано пеню за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 5 426 237,61 гривень.

Не погоджуючись з рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно незгоди позивача з призначенням проведення податкової перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Відповідно до вимог підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб`єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначається статтею 78 ПК України.

Згідно з пунктом 78.4. статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 78.6. статті 78 ПК України строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 79.1. статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Отже, лише дотримання цих вимог може бути належною підставою для призначення та проведення перевірки.

Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 17.05.2019 року у справі №823/2530/18, адміністративне провадження №К/9901/2543/19.

При цьому, пунктом 83.1 статті 83 Податкового кодексу України встановлено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Так, підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, який був зазначений відповідачем в якості однієї з підстав призначення перевірки, чітко визначає, що перевірка може бути призначена за наявності одночасно таких умов:

- отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

- направлення контролюючим органом платнику податків письмового запиту, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

- ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на такий запит протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Так, згідно з підпунктом 20.1.3 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи та матеріали.

Отримання податкової інформації, її зміст та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1245 «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом». Зокрема, чітко визначено перелік підстав для направлення суб`єкту господарювання запиту про подання інформації, вимоги до його оформлення, а також поняття податкової інформації.

Згідно із абзацом 2 пункту 1 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі діяльності і необхідні для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань і функцій.

Податкова інформація надається органам державної податкової служби періодично або за окремим письмовим запитом таких органів у безоплатному порядку (пункт 2 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом).

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

За змістом пункту 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Кодексу, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об`єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №820/3038/17 та від 27 березня 2018 року у справі №813/2162/17.

У разі, якщо запит контролюючого органу про надання інформації оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, зокрема в якому чітко не зазначено підстави для його направлення (надсилання), платник податку звільняється від обов`язку надання відповіді на такий запит, що в свою чергу виключає право контролюючого органу призначати проведення перевірки з підстав ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на обов`язковий письмовий запит, а у разі прийняття рішення, оформленого наказом, про призначення перевірки за вказаних обставин такий наказ може бути визнано протиправним та скасовано (постанова Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/12244/14).

ОБГРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Колегією суддів встановлено, що Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків направлялися позивачу запити про надання інформації, у зв`язку із отриманням інформації згідно листів ДПС України від 26.06.2025 року №16204/7/99-00-07-04-02-07, від 24.10.2025 року №255516/7/99-00-07-04-02-07, згідно з якими виявлено факти ненадходження в установлені НБУ граничні строки розрахунків грошових коштів за операціями ТОВ «ТІС-МІНДОБРИВА» з експорту товарів , у тому числі, за зовнішньоекономічним контрактом від 17.09.2024 року №TMD-GS09/2024, в яких, у тому числі, була наявна вимога про надання: висновків щодо продовження граничних строків розрахунків, довідок (сертифікатів) щодо підтвердження форс-мажорних обставин, звернення до судових органів про стягнення з нерезидента заборгованості (позовна заява з підтвердженням направлення до суду, рішення) та ТОВ «ТІС-МІНДОБРИВА» листами від 25.07.2025 року №2507/02-ТМ, від 21.10.2025 року №2110/01-ТМ, від 10.11.2025 року №1011/01-ТМ надало відповіді на зазначені запити контролюючого органу.

У зв`язку із ненаданням позивачем всіх запитуваних документів, відповідачем правомірно з дотриманням вимог ПКУ, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТІС-МІНДОБРИВА» з 05.01.2026 року тривалістю 6 робочих днів з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 17.09.2024 року №TMD-GS09/2024 за період діяльності з 06.10.2024 року по дату закінчення перевірки (дата здійснення операції - 06.10.2024 року,09.11.2024 року).

З аналізу пункту 79.2 статті 79 ПК України слідує, що однією з умов для проведення позапланової невиїзної перевірки є вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. При цьому перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків.

Вимогами ст.42 ПК України передбачений порядок листування платників податків та контролюючих органів.

Відповідно вимог пункту 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Водночас відповідно до вимог пункту 45.2. статті 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Тобто, документ вважається належним чином врученим, якщо він надісланий за адресою місцезнаходженням юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) або за місцем проживання фізичної особи, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач дотримався вимог ПКУ в частині повідомлення позивача про проведення перевірки.

Отже, колегія суддів констатує, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено порушень відповідачем приписів законодавства в частині призначення і проведення на підставі наказу №316 від 01.12.2025 року позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТІС-МІНДОБРИВА».

Так, проведеною перевіркою встановлено порушення частини 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VІІІ «Про валюту і валютні операції», пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 року №5 та статті 142 постанови Правління НБУ від 24.02.2022 року №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», із змінами і доповненнями в частині недотримання термінів надходження валютної виручки за контрактом від 17.09.2024 року №TMD-GS09/2024, укладеним з нерезидентом - компанією «GRAIN SERVICES LTD2, Маршаллові Острови, на суму 235 094,11 дол. США, (термін надходження валютної виручки - 03.04.2025 року, у т.ч. кількість протермінованих днів на суму 235 094,11 дол. США - 32 (з 04.04.2025 року по 05.05.2025 року), на суму 208 215,37 дол. США - 11 (з 06.05.2025 року по 16.05.2025 року), на суму 191 215,37 дол. США - 6 (з 17.05.2025 року по 22.05.2025 року), на суму 129 215,37 дол. США - 64 (з 23.05.2025 року по 25.07.2025 року), на суму 26 615,37 дол. США - 40 (з 26.07.2025 року по 03.09.2025 року), на суму 158 720,76 дол. США, (термін надходження валютної виручки - 07.05.2025 року, у т.ч. кількість протермінованих днів на суму 158 720,76 дол. США - 119 (з 08.05.2025 року по 03.09.2025 року), на суму 85 336,13 дол. США - 54 (з 04.09.2025 року по 27.10.2025 року), на суму 9 998,13 дол. США - 1 (з 28.10.2025 року по 28.10.2025 року - до дати відкриття провадження 29.10.2025 року).

Відповідно до пункту 5 статті 13 Закону №2473: порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що станом на 12.01.2026 року прострочена дебіторська заборгованість по контракту від 17.09.2024 року №TMD-GS09/2024 (дата здійснення операції - 09.11.2024 року) складала 9 998,13 дол. США (еквівалент 430 676,45 грн.).

Частиною 4 статті 13 Закону №2473-VIII визначено, що за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

У частині 6 статті 13 Закону №2473-VIII зазначено, у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Під час апеляційного перегляду справи, а також під час розгляду справи в суді першої інстанції, ТОВ «ТІС-МІНДОБРИВА» не спростовано твердження представника відповідача, що на момент перевірки суб`єкт господарювання не отримував у Центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, Висновок щодо продовження граничних строків розрахунків, за окремими операціями з експорту та/або імпорту товарів, встановлених Національним банком України та не отримував Довідки (сертифікати) щодо підтвердження форс-мажорних обставин, виданої уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту).

Колегія суддів зазначає, що позивач ані з позовною заявою, ані під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій не надав судам документів, визначених статтею 13 Закону України від 21.06.2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», які можуть продовжити (зупинити) строки розрахунків, встановлені НБУ, за окремими операціями з експорту товарів за зовнішньоекономічними контрактами, або зупинити нарахування пені за порушення таких строків, з урахуванням яких фактичний строк розрахунків за такими операціями не перевищував би 180 днів.

Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «ТІС-МІНДОБРИВА» про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №12934000704 від 16.02.2026 року, оскільки судами не встановлено порушення відповідачем порядку призначення і проведення перевірки, за результатом якої прийнято оскаржуване ППР, що було єдиною підставою адміністративного позову.

Згідно з вимогами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У п.96 рішення у справі «Вагнер та J.M.W.L. проти Люксембургу» (Wagner and J.M.W.L. v. Luxembourg, №76240/01) та у п.72 рішення у справі «Фабрі проти Франції» (Fabris v. France, №16754/08) ЄСПЛ підкреслив, що навіть якщо суди не зобов`язані викладати мотиви відмови стосовно кожного доводу сторін, вони не звільнені від обов`язку розглядати їх належним чином і надавати оцінку основним наданим доводам. Крім того, якщо ці доводи стосуються прав і свобод, що гарантовані Конвенцією і протоколами до неї, національні суди повинні розглядати їх в обов`язковому порядку і з особливою ретельністю, тому що йдеться про засади принципу субсидіарності.

ЄСПЛ також неодноразово наголошував, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган державної влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-МІНДОБРИВА» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року, колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалене судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-МІНДОБРИВА» залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 03.11.2026 року.

Суддя-доповідач О.В. Джабурія

Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
27.10.2026 Постанова № 140972380 П'ятий апеляційний адміністративний суд
10.09.2026 Ухвала № 139648629 П'ятий апеляційний адміністративний суд
10.09.2026 Ухвала № 139648628 П'ятий апеляційний адміністративний суд
06.08.2026 Рішення № 138790835 Одеський окружний адміністративний суд
03.07.2026 Ухвала № 137947196 Одеський окружний адміністративний суд
19.05.2026 Ухвала № 136706527 без тексту Одеський окружний адміністративний суд