Судові рішення

Постанова № 141243726 у справі № 400/2754/26 від 05.11.2026

Постанова від 05.11.2026 в адміністративній справі № 400/2754/26 (категорія «Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів»). Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд, суддя Бітов А.І.

Справа№ 400/2754/26
СудП'ятий апеляційний адміністративний суд
СуддяБітов А.І.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяСправи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів
Дата ухвалення05.11.2026
Надійшло до реєстру06.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141243726

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 р. м. Одеса Справа № 400/2754/26

Категорія:105000000 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Дата складання повного тексту:13.05.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук`янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Першого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Першого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Перший відділ ДВС) про:

- визнання протиправними та скасування постанов про закінчення виконавчих проваджень №79767448, №79767654, №79767849, винесених 30 січня 2026 року державним виконавцем Першого відділу ДВС Ізбаш Д.С. при примусовому виконанні виконавчих листів, виданих Миколаївським окружним адміністративним судом 28 жовтня 2025 року у справі №400/6758/24;

- зобов`язання Першого відділу ДВС відновити виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів, виданих Миколаївським окружним адміністративним судом 28 жовтня 2025 року у справі №400/6758/24.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що він є стягувачем у виконавчих провадженнях №79767448, №79767654, №79767849.

Постановами від 30 січня 2026 року відповідач закінчив зазначені виконавчі провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII), тобто у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

Позивач вважав такі постанови протиправними, оскільки рішення суду боржником фактично не виконано, а належні докази, які б підтверджували вжиття державним виконавцем вичерпних заходів з виконання рішення, відсутні.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання рішення, а тому за наявності поданих боржником документів на підтвердження виконання рішення державний виконавець зобов`язаний був закінчити виконавчі провадження.

Державний виконавець перевіряє факт виконання рішення, а не правильність бухгалтерських розрахунків, та не має повноважень втручатися у фінансові розрахунки боржника і розглядати спір щодо розміру нарахувань.

У відзиві на позовну заяву відповідач також просив відмовити у стягненні судових витрат.

Справу розглянуто за правилами, визначеними ст. 287 КАС України, в порядку письмового провадження.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого відділу ДВС задоволено.

Визнано протиправними та скасовано постанови про закінчення виконавчих проваджень №79767448, №79767654, №79767849, винесені 30 січня 2026 року державним виконавцем Першого відділу ДВС Ізбаш Д.С. при примусовому виконанні виконавчих листів, виданих Миколаївським окружним адміністративним судом 28 жовтня 2025 року у справі №400/6758/24.

Зобов`язано Перший відділ ДВС відновити виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів, виданих Миколаївським окружним адміністративним судом 28 жовтня 2025 року у справі №400/6758/24.

Крім того, у мотивувальній частині рішення суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

В апеляційній скарзі Перший відділ ДВС ставить питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права та з неповним з`ясуванням обставин справи.

Доводи апеляційної скарги Першого відділу ДВС:

- державним виконавцем вчинено всі необхідні виконавчі дії відповідно до вимог Закону №1404-VIII, а саме відкрито виконавчі провадження, направлено сторонам усі необхідні постанови, витребувано документи про виконання рішення, перевірено надані боржником матеріали та надано оцінку достатності підтверджуючих документів;

- 17 листопада 2025 року, 29 грудня 2025 року та 30 грудня 2025 року від боржника - військової частини НОМЕР_1 надійшли заяви та документи, які підтверджували виконання рішення суду, а саме довідки про грошове забезпечення, грошові атестати, зведені відомості про перерахування коштів, докази направлення документів позивачу, поштові квитанції та описи вкладення;

- фактично між сторонами виник спір щодо належності та повноти виконання судового рішення, вирішення якого належить до компетенції суду, тоді як державний виконавець не уповноважений здійснювати бухгалтерську перевірку розрахунків, визначати правильність сум нарахувань та вирішувати спір щодо розміру виплат;

- оскільки боржник повідомив про виконання рішення та надав підтверджуючі документи, у державного виконавця були відсутні підстави для застосування до боржника заходів примусового впливу, передбачених ст.ст. 63, 75 Закону №1404-VIII;

- суд першої інстанції розглянув справу без залучення до участі у справі військової частини НОМЕР_1 , хоча рішення у справі безпосередньо впливає на її права та обов`язки як боржника у виконавчих провадженнях, що порушує принцип змагальності сторін та є підставою для скасування судового рішення.

Крім того, в апеляційній скарзі Перший відділ ДВС просить залучити до участі у справі військову частину НОМЕР_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

ОСОБА_1 своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу Першого відділу ДВС не скористався.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення в цій частині нового рішення про стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Першого відділу ДВС витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 :

- на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції надано договір про надання правничої допомоги №14 від 09 травня 2024 року, додаток №2 до нього, акт виконаних робіт та квитанцію №17 від 12 березня 2026 року;

- додатком №2 до договору сторони погодили обсяг правничої допомоги щодо представництва позивача у цій справі та гонорар адвоката у фіксованому розмірі 7 000 грн., з якого позивачем сплачено 3 500 грн.;

- у разі погодження сторонами договору гонорару у фіксованому розмірі відомості про час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, не мають значення для визначення розміру витрат, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду;

- відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не подавав та не довів їх неспівмірності, а тому суд першої інстанції не мав підстав самостійно втручатися у договірні відносини адвоката і клієнта та відмовляти у відшкодуванні таких витрат.

У відзивах на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Перший відділ ДВС вказує, що фіксований характер гонорару не означає, що погоджена адвокатом і клієнтом сума підлягає автоматичному стягненню з іншої сторони спору, а подані позивачем документи не дозволяють встановити фактичний обсяг наданих послуг, їх вартість та співмірність зі складністю справи.

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що позивачем фактично сплачено лише 3 500 грн., а акт виконаних робіт містить лише загальне посилання на надання правничої допомоги без деталізації вартості окремих послуг.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг Першого відділу ДВС та ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

У Першому відділі ДВС перебували виконавчі провадження:

- №79767654 з примусового виконання виконавчого листа №400/6758/24, виданого 28 жовтня 2025 року Миколаївським окружним адміністративним судом, про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 провести перерахунок, нарахування та доплату одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з військової служби згідно з вимогами п.1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460, в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби;

- №79767448 з примусового виконання виконавчого листа №400/6758/24, виданого 28 жовтня 2025 року Миколаївським окружним адміністративним судом, про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виготовити та направити ОСОБА_1 довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії та довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії відповідно до ст. 43 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення із зазначенням розміру грошового забезпечення за період з 27 вересня 2022 року по 19 травня 2023 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";

- №79767849 з примусового виконання виконавчого листа №400/6758/24, виданого 28 жовтня 2025 року Миколаївським окружним адміністративним судом, про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виготовити новий грошовий атестат ОСОБА_1 із зазначенням в ньому одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, розрахованої згідно з вимогами п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460.

09 грудня 2025 року державним виконавцем Першого відділу ДВС у виконавчих провадженнях №79767654, №79767448, №79767849 винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.

17 листопада 2025 року, 29 грудня 2025 року та 30 грудня 2025 року на адресу Першого відділу ДВС від боржника надійшли заяви та документи на підтвердження виконання рішення суду у справі №400/6758/24.

06 січня 2026 року на адресу відповідача надійшла заява стягувача, у якій він зазначив, що військова частина НОМЕР_1 рішення суду не виконала, а надані нею документи (грошовий атестат, довідки, відомості) не підтверджують реального виконання.

30 січня 2026 року державним виконавцем винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень №79767448, №79767654, №79767849 на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону №1404-VIII у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

При цьому, у листі боржника від 17 листопада 2025 року №5413/р, у якому повідомлено про виконання рішення суду у справі №400/6758/24, відсутні розрахунки перерахунку грошового забезпечення позивача та його складових, зокрема додаткових видів грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Довідка №24/5/989 від 15 жовтня 2025 року, виготовлена та направлена ОСОБА_1 на виконання рішення суду у справі №400/6758/24, містить аналогічну інформацію щодо розмірів грошового забезпечення та його складових, як і попередня довідка №24/5/419 від 11 червня 2024 року.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано ордер, договір про надання правничої допомоги №14 від 09 травня 2024 року, додаток №2 до нього, акт виконаних робіт до вказаного договору на суму 7 000 грн. та квитанцію №17 від 12 березня 2026 року про сплату 3 500 грн.

Згідно з додатком №2 до договору №14 сторони погодили, що обсяг правничої допомоги щодо представництва клієнта в суді включає усне консультування щодо можливостей, механізмів і процедур судового захисту прав клієнта, підготовку та подання до суду заяви в порядку ст. 287 КАС України про скасування постанов державного виконавця про закінчення виконавчих проваджень від 30 січня 2026 року, підготовку копій документів, що додаються до заяви, підготовку та подання інших заяв, клопотань до суду у справі.

Цим же додатком сторони погодили суму гонорару адвоката у фіксованому розмірі 7 000 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що надані боржником докази не відповідають критеріям достовірності та достатності і не підтверджують фактичного виконання рішення суду в повному обсязі.

Відтак, на думку суду першої інстанції, постанови про закінчення виконавчих проваджень винесені державним виконавцем передчасно, без перевірки наданих боржником доказів та за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки у наданих представником позивача документах відсутні відомості про час, витрачений на надання правничої допомоги, що унеможливлює достеменне встановлення витрат у розмірі 7 000 грн.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо протиправності постанов про закінчення виконавчих проваджень та необхідності їх скасування правильними і такими, що відповідають вимогам ч.2 ст. 19, ч.1 ст. 129-1 Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 49, 77, 287 КАС України, ст. 1, ч.1 ст. 5, ч.1, п.1 ч.3 ст. 18, п.9 ч.1 ст. 39, ст.ст. 63, 75 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження", водночас вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відмови у відшкодуванні позивачу витрат на професійну правничу допомогу, як такі, що не відповідають вимогам ст. 59 Конституції України, ст.ст. 16, 132, 134, 139 КАС України, ст.ст. 1, 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Щодо апеляційної скарги Першого відділу ДВС колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Згідно з ч.1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 ч.3 ст. 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець після закінчення строку, визначеного ч.6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання.

За приписами п.9 ч.1 ст. 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Верховний Суд у постанові від 16 січня 2025 року у справі №580/1226/24 зазначив, що виконавче провадження з підстав, визначених у п.9 ч.1 ст. 39 Закону №1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення, та засоби їхнього встановлення.

Отже, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, державний виконавець зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення.

Водночас джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчими документами у справі №400/6758/24 на військову частину НОМЕР_1 покладено обов`язок вчинити конкретні дії, а саме провести перерахунок та доплату одноразової грошової допомоги при звільненні у визначеному судом розмірі, виготовити довідки про розмір грошового забезпечення із зазначенням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року, а також виготовити новий грошовий атестат із зазначенням перерахованої одноразової грошової допомоги.

Між тим, надана боржником довідка №24/5/989 від 15 жовтня 2025 року містить аналогічні відомості щодо розмірів грошового забезпечення та його складових, як і довідка №24/5/419 від 11 червня 2024 року, тобто видана до ухвалення судового рішення у справі №400/6758/24.

Лист боржника від 17 листопада 2025 року №5413/р не містить розрахунків перерахунку грошового забезпечення позивача та його складових, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні.

Крім того, 06 січня 2026 року, тобто до винесення оскаржуваних постанов, стягувач повідомив державного виконавця про невиконання боржником рішення суду та невідповідність наданих боржником документів змісту виконавчих документів.

Однак матеріали справи не містять доказів того, що державний виконавець перевірив доводи стягувача, зіставив зміст наданих боржником документів із резолютивною частиною судового рішення, витребував у боржника розрахунки чи пояснення, або звернувся до суду із заявою про роз`яснення рішення у разі виникнення сумнівів щодо способу його виконання.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанови про закінчення виконавчих проваджень №79767448, №79767654, №79767849 винесені державним виконавцем передчасно, без належної перевірки факту виконання судового рішення в повному обсязі, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апелянта про те, що державний виконавець не уповноважений здійснювати бухгалтерську перевірку розрахунків, колегія суддів відхиляє, оскільки у цьому випадку йдеться не про перевірку правильності бухгалтерських розрахунків, а про обов`язок державного виконавця пересвідчитися у відповідності вчинених боржником дій змісту виконавчого документа перед закінченням виконавчого провадження з підстави його фактичного виконання.

Сам лише факт надходження від боржника повідомлення про виконання рішення та документів, зміст яких не відповідає резолютивній частині судового рішення, не є підставою для закінчення виконавчого провадження відповідно до п.9 ч.1 ст. 39 Закону №1404-VIII.

Посилання апелянта на відсутність підстав для застосування до боржника заходів примусового впливу, передбачених ст.ст. 63, 75 Закону №1404-VIII, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки предметом спору є правомірність закінчення виконавчих проваджень, а не застосування до боржника штрафних санкцій.

Щодо доводів апелянта про незалучення до участі у справі військової частини НОМЕР_1 , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки.

Таким чином, процесуальним законом не передбачено залучення третіх осіб до участі у справі на стадії апеляційного перегляду, а тому клопотання апелянта про залучення до участі у справі військової частини НОМЕР_1 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, задоволенню не підлягає.

Згідно з п.4 ч.3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Предметом спору у цій справі є правомірність постанов державного виконавця про закінчення виконавчих проваджень, тобто рішень суб`єкта владних повноважень, яким є Перший відділ ДВС.

Обов`язки військової частини НОМЕР_1 як боржника визначені судовим рішенням у справі №400/6758/24, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, тоді як оскаржуване рішення суду першої інстанції жодних нових прав чи обов`язків для військової частини НОМЕР_1 не встановлює, а лише відновлює стадію примусового виконання вже існуючого судового рішення.

Отже, судом першої інстанції не вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки військової частини НОМЕР_1 , а тому підстави для скасування судового рішення з цих мотивів відсутні.

Крім того, колегія суддів зауважує, що військова частина НОМЕР_1 рішення суду першої інстанції не оскаржувала, а посилання апелянта на ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України є безпідставним, оскільки порядок розгляду адміністративних справ визначається КАС України.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 59 Конституції України гарантовано право кожного на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.7 ст. 139 КАС України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін (ч.9 ст. 139 КАС України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати опис робіт (наданих послуг) лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

Водночас у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями обґрунтованості та пропорційності, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та адвокат у додатку №2 до договору про надання правничої допомоги №14 від 09 травня 2024 року погодили конкретний обсяг правничої допомоги у цій справі та гонорар адвоката у фіксованому розмірі 7 000 грн.

Факт надання правничої допомоги підтверджується актом виконаних робіт, а також процесуальними документами, підготовленими та поданими від імені позивача до суду першої інстанції, зокрема позовною заявою, заявою про поновлення строку звернення до суду та відповіддю на відзив.

Отже, за умови погодження сторонами договору гонорару у фіксованому розмірі відсутність відомостей про час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, не може бути самостійною та достатньою підставою для повної відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про неможливість встановлення розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з підстав відсутності відомостей про витрачений адвокатом час є помилковим.

Доводи відповідача про те, що позивачем фактично сплачено лише 3 500 грн., колегія суддів відхиляє, оскільки витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Така позиція є усталеною і підтверджується, зокрема, постановами Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у справі №178/1522/18, від 10 листопада 2021 року у справі №329/766/18, від 23 грудня 2021 року у справі №923/560/17.

Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти стягнення судових витрат, а у відзивах на апеляційну скаргу посилався на неспівмірність заявленої суми витрат зі складністю справи.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню позивачу, колегія суддів враховує, що спір у цій справі не є складним, стосується правомірності постанов державного виконавця про закінчення виконавчих проваджень, вирішується на підставі усталеної судової практики, не потребував дослідження значного обсягу доказів, а справа розглянута судом першої інстанції в порядку письмового провадження без участі сторін.

З урахуванням наведених обставин, а також критеріїв реальності, обґрунтованості та пропорційності судових витрат, колегія суддів доходить висновку, що обґрунтованим та співмірним розміром витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, є сума 5 000 грн.

Колегія суддів наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Першого відділу ДВС витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

В іншій частині суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі Першого відділу ДВС доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга Першого відділу ДВС задоволенню не підлягає.

Оскільки дана справа розглядалась судом першої інстанції за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 287, 308, 311, п.п.1, 2 ч.1 ст. 315, ст. 316, п.4 ч.1 ст. 317, ст.ст. 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Першого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року в частині вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Першого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 45065450) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. (п`ять тисяч гривень).

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 05 листопада 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
25.08.2026 Ухвала № 139250965 П'ятий апеляційний адміністративний суд
16.07.2026 Ухвала № 138275343 П'ятий апеляційний адміністративний суд
16.07.2026 Ухвала № 138275341 П'ятий апеляційний адміністративний суд
16.07.2026 Ухвала № 138275336 П'ятий апеляційний адміністративний суд
16.07.2026 Ухвала № 138275332 П'ятий апеляційний адміністративний суд
16.07.2026 Ухвала № 138275324 П'ятий апеляційний адміністративний суд
03.06.2026 Ухвала № 137121645 П'ятий апеляційний адміністративний суд
13.05.2026 Рішення № 136513366 без тексту Миколаївський окружний адміністративний суд
02.04.2026 Ухвала № 135411399 без тексту Миколаївський окружний адміністративний суд
19.03.2026 Ухвала № 135018879 без тексту Миколаївський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 45065450. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг