Судові рішення

Рішення № 141244358 у справі № 208/13376/24 від 04.11.2026

Рішення від 04.11.2026 у цивільній справі № 208/13376/24 (категорія «Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин»). Суд: Заводський районний суд міста Кам’янського, суддя Гречана В. Г.

Справа№ 208/13376/24
СудЗаводський районний суд міста Кам’янського
СуддяГречана В. Г.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяСправи у спорах, що виникають із сімейних відносин
Дата ухвалення04.11.2026
Надійшло до реєстру06.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141244358

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

справа № 208/13376/24

провадження № 2/208/987/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання Компанієць І.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

прокурора Бразалук А.В.,

представника Орган опіки та піклування

Кам`янської міської ради Кільчинської Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 208/13376/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Кам`янської міської ради, Орган опіки та піклування Кам`янської міської ради, Кам`янська окружна прокуратура, про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та призначення опікуна, стягнення аліментів на дитину-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Заводського районного суду міста Кам`янського з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Кам`янської міської ради, орган опіки та піклування Кам`янської міської ради, Кам`янська окружна прокуратура про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 2012 року її рідна дочка ОСОБА_3 почала проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 .

У серпні 2014 року ОСОБА_3 припинила сімейні відносини з відповідачем та ведення спільного господарства. З моменту народження дитина проживала разом із матір`ю та бабусею.

Позивач зазначає, що з серпня 2014 року відповідач свідомо та систематично ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Ніколи не відвідував сина, не гуляв із ним, не спілкувався протягом тривалого часу, не бажав брати участі в його матеріальному утриманні, не цікавився його здоров`ям, станом та вихованням.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 18 листопада 2014 року у справі № 208/8304/14-ц з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 січня 2016 року у справі № 208/5327/15-ц зменшено розмір стягуваних аліментів з 1/4 до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На виконанні у Верхньодніпровському районному відділі державної виконавчої служби Кам`янського району Дніпропетровської області перебувають судові рішення про стягнення аліментів. Позивач зазначає, що відповідач протягом усього часу здійснення виконавчого провадження аліменти не сплачував.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Малолітній ОСОБА_4 залишився без батьківського піклування. Надалі ним опікується позивач - бабуся, яка має можливість забезпечити належні умови для його життя, фізичного, духовного та морального розвитку. Позивач зазначає, що вже понад 12 років самостійно вирішує всі питання щодо виховання дитини без будь-якої участі відповідача, а малолітній ОСОБА_5 фактично перебуває на її повному утриманні та вихованні.

З огляду на викладене, позивач просить суд:

-позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що є підставою для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини;

-встановити опіку над малолітнім ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та призначити його опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову та до досягнення дитиною повноліття;

-допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 листопада 2024 року справу передано на розгляд судді Гречаної В. Г.

Ухвалою суду від 06 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити її розгляд у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

19 січня 2025 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на таке.

Відповідач зазначив, що з ОСОБА_3 сім`єю ніколи не проживав, а зустрічався з нею з березня 2013 року. Їхні стосунки припинилися у січні 2014 року. Від батьківства він ніколи не відмовлявся. Після народження дитини між сторонами виникали сварки та тривалі неприязні особисті стосунки, через які відповідач, за його словами, не міг об`єктивно брати участь у вихованні сина без згоди його матері та бабусі. У жовтні 2014 року відповідач одружився, а мати дитини категорично відмовилася спілкуватися з ним щодо його участі у вихованні сина.

Відповідач зазначив, що за період із січня 2015 року по жовтень 2016 року з нього на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на загальну суму 35471 грн. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 січня 2016 року розмір аліментів зменшено з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

У жовтні 2016 року стягнення аліментів припинилося. У січні 2017 року відповідач звернувся до ОСОБА_7 з метою з`ясувати причини припинення стягнення аліментів та отримати номер картки, на яку він міг би добровільно перераховувати кошти на утримання сина.

У лютому 2017 року відповідач подав заяву до П`ятихатської дистанції колії регіональної філії «Придніпровська залізниця» про добровільне відрахування аліментів із заробітної плати на утримання сина. У зв`язку з відсутністю реквізитів рахунку отримувача аліментів їх перерахування здійснювалося поштовими переказами через АТ «Укрпошта» на адресу, за якою фактично проживала мати дитини. Протягом двох місяців поштові перекази не були отримані, у зв`язку з чим бухгалтерія підприємства повернула заяву відповідачу.

13 серпня 2024 року відповідач, дізнавшись про смерть матері дитини, приїхав до позивача для вирішення питання щодо зустрічі із сином. Оскільки добровільної згоди щодо участі у вихованні дитини він не отримав, відповідач був змушений звернутися до Служби у справах дітей Кам`янської міської ради, однак відповіді на свою заяву не отримав.

Відповідач зазначив, що найближчими родичами дитини наразі є він та бабуся з дідусем, яким 70 та 73 роки відповідно. Інших дітей та онуків, окрім ОСОБА_7 та Дмітрія, у позивачки та її чоловіка немає. На думку відповідача, у разі погіршення стану здоров`я або смерті бабусі й дідуся дитина, за умови позбавлення його батьківських прав, залишиться сиротою.

Відповідач визнав, що протягом тривалого часу син не отримував від нього належної батьківської уваги, однак зазначив, що сподівається на поступове налагодження між ними дружніх відносин. Він стверджує, що ніколи не відмовлявся від участі в лікуванні дитини, її шкільному житті, підтримці захоплень та інтересів, незважаючи на категоричну відмову бабусі.

У грудні 2024 року відповідач відвідав школу, в якій навчається Дмітрій, познайомився з директором, психологом та класним керівником сина, а також домовився підтримувати контакт зі школою.

04.02.2025 року виконавчим комітетом Кам`янської міської ради Дніпропетровської області надано висновок № 20/95 відповідно до якого орган опіки та піклування вважає, що питання позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , слід залишити на розсуд суду. Також органом опіки та піклування Кам`янської міської ради надано подання про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до якого орган опіки та піклування вважає за можливе призначити ОСОБА_1 опікуном дитини у разі позбавлення її батька, ОСОБА_2 , батьківських прав.

26 лютого 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій остання зазначила, що наполягає на позбавленні відповідача батьківських прав як винятковому заході, оскільки таке рішення суду захистить особисті немайнові та майнові права дитини. Позивач зазначає, що малолітній ОСОБА_4 здатний висловити свою думку щодо предмета спору та бажає позбавлення відповідача батьківських прав стосовно нього.

Позивач як на підставу позову посилається на те, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не цікавиться нею, не спілкується, не виявляє турботи, не виконує своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання сина. Згідно з висновком органу опіки та піклування, комісія запропонувала вирішити питання позбавлення батьківських прав на розсуд суду. У висновку встановлено, що відповідач понад 10 років не бере жодної участі в житті дитини та не виконує своїх батьківських обов`язків.

Позивач зазначає, що відповідач проявив інтерес до дитини виключно після подання позову до суду, у зв`язку з оформленням допомоги як батькові багатодітної родини, яку він почав отримувати з державного бюджету, та низки інших пов`язаних із цим пільг, зокрема передбачених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На думку позивача, наявні в матеріалах справи докази свідчать про байдужість відповідача до виконання батьківських обов`язків щодо сина.

10 березня 2025 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній зазначив, що посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ілля Ляпін проти росії» є необґрунтованим, оскільки предметом судового розгляду у цій справі є інші правовідносини.

Відповідач зазначив, що після смерті матері та в разі позбавлення його батьківських прав Дмітрій залишиться в статусі сироти. Бабуся та дідусь у цій справі є особами похилого віку, і на момент досягнення дитиною повноліття їм буде близько 80 років. На думку відповідача, Дмітрій, виявляючи бажання проживати з бабусею, не повною мірою усвідомлює правові наслідки позбавлення батька батьківських прав.

Відповідач зазначив, що розуміє, що дитина травмована тривалою хворобою та передчасною смертю матері, однак не може допустити думки про те, що бабуся через свій похилий вік може серйозно захворіти або потрапити до лікарні. Також відповідач вважає, що суд має врахувати вразливість дитини до маніпуляцій з боку дорослих.

Крім того, відповідач зазначив, що органом опіки та піклування Кам`янської міської ради не встановлено виключних та однозначних підстав для визнання доцільним позбавлення його батьківських прав. У висновку зазначено, що відповідач на цей час має велике бажання налагодити контакт і взаємовідносини із сином та підтримувати з ним зв`язок. Також, відповідно до інформації, наданої Службою у справах дітей, ні позивач, ні ОСОБА_3 за життя до служби з питань невиконання відповідачем батьківських обов`язків та проведення відповідних бесід не зверталися.

Відповідач також зазначив, що з початку повномасштабної збройної агресії та станом на теперішній час він заброньований як працівник підприємства критичної інфраструктури, тому має відстрочку від мобілізації. У зв`язку з цим доводи позивача щодо мотивів його поведінки відповідач вважає необґрунтованими.

З огляду на викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову, а також передати справу за підсудністю до П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області за зареєстрованим місцем його проживання.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 13 березня 2025 року клопотання відповідача ОСОБА_2 про передачу цивільної справи № 208/13376/24 за підсудністю задоволено, а матеріали цивільної справи передано до П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 березня 2025 року.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 березня 2025 року про передачу справи за підсудністю скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції - Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області.

15 серпня 2025 року від відповідача надійшли доповнення до відзиву та заперечення на відповідь на відзив. У зазначених доповненнях відповідач, зокрема, зазначив, що з метою пошуку компромісу запропонував позивачу розглянути можливість залучення психолога для ОСОБА_8 . Усі витрати, пов`язані з оплатою послуг психолога, відповідач запропонував покласти на власний рахунок.

Крім того, відповідач зазначив, що не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання сина, проте вважає, що їх розмір, з урахуванням наявності аліментних зобов`язань щодо малолітніх доньок, повинен становити 1/6 частину з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою Заводського районного суду міста Кам`янського від 19 серпня 2025 року постановлено витребувати з Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) довідку-розрахунок щодо сплати аліментів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у виконавчому провадженні № 51462063.

На виконання ухвали суду 06 листопада 2025 року з Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла копія матеріалів виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 24 грудня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті, зобов`язано представника органу опіки та піклування Кам`янської міської ради прибути в судове засідання для надання пояснень щодо висновку від 04 лютого 2025 року.

Ухвалою суду від 25 серпня 2026 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору прокурора Кам`янської окружної прокуратури.

У судових засіданнях представник позивача адвокат Ворон А.І. підтримав позовні вимоги та зазначив, що їх задоволення відповідатиме найкращим інтересам дитини. На його думку, наявні всі підстави для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав, оскільки бездіяльність відповідача призвела до втрати емоційного зв`язку між батьком та дитиною. Відповідач не надав доказів своєї участі в житті Дмітрія, а також доказів того, що позивач перешкоджала їхньому спілкуванню. ОСОБА_9 підтримала позицію свого представника та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що заявлені вимоги не знайшли підтвердження під час судового розгляду, а позивач не надала доказів ухилення від виконання батьківських обов`язків. Відповідач вважає позбавлення його батьківських прав недоцільним, оскільки, на його думку, це не покращить становище дитини. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог, проте на заперечував щодо сплати аліментів на дитину у розмірі 1/6 частини усіх доходів.

Під час розгляду справи судом за клопотанням сторін було допитано свідків:

Позивача:

У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що відповідач не брав участі в житті дитини до жовтня 2024 року. Після смерті матері відповідач прийшов до школи, просив номер телефону та періодично телефонує, цікавлячись здоров`ям Дмітрія і наявністю у школі укриття. Свідок не бачила, щоб відповідач приводив дитину до школи. Дмітрій про батька не розповідав, натомість згадував друга матері ОСОБА_11 . Дитина боїться, що її заберуть від бабусі.

Свідок ОСОБА_12 , учителька початкових класів, пояснила, що позивачка як бабуся брала активну участь у навчанні Дмітрія. Відповідача свідок побачила вперше. Дитина розповідала про свою родину, згадуючи матір, бабусю та дідуся, але про батька не говорила.

Свідок ОСОБА_13 зазначила, що відповідач не приїжджав до Дмітрія, коли той був маленьким. ОСОБА_14 розповідала, що розрив стосунків із відповідачем був для неї тяжким, однак бажання позбавити його батьківських прав не висловлювала. Дмітрій вважає чоловіка матері ОСОБА_11 своїм батьком, розповідає про нього. Бабуся вирішує всі побутові питання дитини, тоді як відповідач фактично був відсутній у її житті.

Свідок ОСОБА_15 , хрещений батько ОСОБА_5 , пояснив, що біологічний батько не відвідував школу та не брав участі у житті дитини. Дмітрій не вважає відповідача своїм батьком і не бажає з ним спілкуватися. Свідок зазначив, що бабуся та дідусь підтримують дитину, тоді як відповідач віддалений від неї.

Свідок ОСОБА_16 зазначила, що ОСОБА_14 за життя збирала документи для позбавлення відповідача батьківських прав, щоб її чоловік ОСОБА_11 міг усиновити ОСОБА_5 . ОСОБА_14 не скаржилася на нестачу коштів та не повідомляла про отримання аліментів. Відповідача на сімейних святах свідок не бачила. Дмітрій добре спілкувався з ОСОБА_11 , якого любить та вважає батьком, і не бажає, щоб його забирали від бабусі.

Свідок ОСОБА_17 пояснила, що ОСОБА_14 за життя збирала документи для позбавлення відповідача батьківських прав, однак не подала позов у зв`язку з хворобою. ОСОБА_14 зверталася за стягненням аліментів. Свідку невідомо, щоб вона перешкоджала спілкуванню відповідача з дитиною. Після смерті ОСОБА_18 приїхав, а до її смерті вони проживали разом. Дмітрій постійно розповідає про ОСОБА_11 , який добре з ним спілкується та приїжджає до нього.

Свідок ОСОБА_19 пояснила, що Дмітрія на тренування приводили мати та бабуся, яка несла всі витрати. Про відповідача свідку нічого не було відомо. Дитина розповідала про вітчима ОСОБА_11 . Усі питання щодо дитини свідок вирішувала з бабусею.

Свідок ОСОБА_20 пояснила, що відповідач зустрічався з ОСОБА_21 , однак після її вагітності зник. Згодом стало відомо, що він проживає з іншою жінкою. Дмітрія виховували мати та бабуся, ОСОБА_14 працювала. Після смерті ОСОБА_7 відповідач почав сплачувати аліменти, оскільки бажає забрати сина. Свідок зазначила, що відповідач сплачує аліменти після звернення до суду, з дитиною не намагався спілкуватися, хоча телефонує вчителям, щоб дізнатися про неї. До Дмітрія не приїжджає. Позивач не перешкоджала відповідачу у спілкуванні з дитиною.

Свідок ОСОБА_22 , чоловік ОСОБА_7 , пояснив, що пропонував ОСОБА_7 усиновити ОСОБА_5 . ОСОБА_14 погоджувалася та бажала позбавити відповідача батьківських прав. Чи сплачував відповідач аліменти, свідку невідомо. За час спільного проживання з ОСОБА_21 відповідач не дарував дитині подарунків. Після смерті ОСОБА_7 відповідач приїхав, а позивач умовила ОСОБА_5 поговорити з ним. Дмітрій не бажає спілкуватися з батьком та боїться, що той забере його від бабусі. Свідок зазначив, що наразі актуальне питання щодо усиновлення ним дитини.

Відповідача:

Свідок ОСОБА_23 пояснила, що з ОСОБА_21 спілкувалася лише один раз під час вирішення питання про зменшення розміру аліментів. Із відповідачем вони одружилися у 2014 році. Після народження їхніх дітей вони звернулися до суду щодо зменшення розміру аліментів. Свідок зазначила, що після народження Дмітрія відповідач на початку вересня їздив визнавати батьківство. Коли вони приїжджали до Кам`янського, відповідач просив зустрітися із сином, однак знаходилися причини, щоб не допустити зустрічі. На її думку, дитина сама могла б вирішувати, з ким проживати. Також обговорювалося питання щодо забрання дитини до нової родини.

У судовому засіданні 24 вересня 2026 року за участю психолога було з`ясовано думку малолітнього ОСОБА_4 , який пояснив, що бачив батька лише один раз у суді. Дмітрій не бажає спілкуватися з ним, оскільки вважає, що батько образив його тим, що протягом 12 років не розмовляв із ним. Зазначив, що батько почав писати йому у Viber, а згодом надсилав скриншоти щодо сплати аліментів. Дмітрій боїться, що батько забере його до себе. Він не потребує спілкування з батьком та бажає юридично розірвати цей зв`язок.

Кам`янською окружною прокуратурою Дніпропетровської області надано висновок, відповідно до якого, з урахуванням установлених під час розгляду справи обставин та найкращих інтересів малолітньої дитини, відсутні підстави для застосування до ОСОБА_2 такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, оскільки це не відповідатиме найкращим інтересам дитини. Прокурор також просить під час ухвалення рішення попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини та виконання батьківських обов`язків.

Прокурор у судовому засіданні просила ухвалити рішення з урахуванням наданого висновку та зазначила, що вважає недоцільним позбавлення відповідача батьківських прав.

В судових засіданнях представник органу опіки та піклування Кам`янської міської ради Кільчинська Ю.М. залишила вирішення питання щодо позбавлення відповідача батьківських прав на розсуд суду. Уразі задоволення позову щодо позбавлення батьківських прав відповідача не заперечувала щодо визначення ОСОБА_1 опікуном малолітнього ОСОБА_4 .

На підставі ст. 244 ЦПК України в судовому засіданні 26.10.2026 року судом після судових дебатів було оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладено судове засідання для ухвалення та проголошення судового рішення на 04.11.2026 року на 17 годину 00 хвилин.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батьками у свідоцтві про народження записані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області.

Рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 17 листопада 2014 року у справі № 208/8304/14 із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 жовтня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 21 січня 2016 року у справі № 208/5327/15-ц зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , з 1/4 до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Крім того, цим рішенням зменшено розмір аліментів, що стягуються на утримання іншої дитини, до досягнення нею трирічного віку, з 1/6 до 1/10 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 .

З довідки про склад сім`ї вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , до складу сім`ї входять ОСОБА_24 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який проживає за цією адресою без реєстрації. Також у довідці зазначено, що за вказаною адресою без реєстрації проживала ОСОБА_3 .

Згідно з довідкою від 20 серпня 2024 року № 3, ОСОБА_3 разом із сином ОСОБА_4 до дня своєї смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Дніпровським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

З довідки від 20 серпня 2024 року № 207 вбачається, що ОСОБА_4 переведений до п`ятого класу на підставі наказу закладу освіти від 28 червня 2024 року.

Згідно з довідкою Комунального закладу «Ліцей № 31» Кам`янської міської ради від 13 серпня 2024 року № 194, за інформацією класного керівника ОСОБА_12 , упродовж навчання Дмітрія у четвертому класі його мати ОСОБА_3 підтримувала зв`язок із педагогами, цікавилася шкільним життям сина та його успішністю. Батько, ОСОБА_2 , контактів із закладом освіти не підтримував, до вчителів за інформацією про успішність дитини не звертався, на виклики до школи не з`являвся. Усі питання, пов`язані з навчанням дитини, вирішувала мати.

Із довідки від 12 жовтня 2020 року вбачається, що ОСОБА_4 із 01 вересня 2020 року навчався у першому класі Комунального закладу «Середня загальноосвітня школа № 22» Кам`янської міської ради. У період перебування дитини в закладі освіти участь у її вихованні брала мати ОСОБА_3 , яка відвідувала батьківські збори та вирішувала питання, пов`язані з навчанням сина. Батько до закладу освіти не приходив та батьківських зборів не відвідував.

Згідно з довідкою Комунального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа № 4» Кам`янської міської ради від 01 вересня 2020 року, вихованням ОСОБА_25 займалися його мати та бабуся, які приділяли належну увагу його спортивному розвитку, систематично відвідували батьківські збори, приводили хлопчика на навчально-тренувальні заняття з тхеквондо та забирали його після тренувань. Водночас ОСОБА_2 протягом усього періоду навчання дитини до спортивної школи не з`являвся, з тренером-викладачем не спілкувався, зацікавленості у вихованні дитини не виявляв та батьківських зборів не відвідував.

Із характеристики, наданої громадською організацією «Кам`янська федерація черлідингу», вбачається, що ОСОБА_5 характеризується як охайна, привітна, комунікабельна, ввічлива та щира дитина, яка адекватно сприймає критику й зауваження. Зазначено, що вже під час першого спілкування було помітно, що вихованням і розвитком хлопчика займаються мати та бабуся, які забезпечували його додатковими заняттями та організовували спілкування з друзями. Як спортсмен Дмітрій має високий потенціал, йому присвоєно третій дорослий спортивний розряд із черлідингу.

Позивачем також надано психологічну характеристику ОСОБА_4 , учня п`ятого класу Комунального закладу «Ліцей № 31» Кам`янської міської ради. Відповідно до неї, Дмітрій проживає з бабусею та дідусем, під час навчання зарекомендував себе як учень із середнім та високим рівнем здібностей. Він швидко читає, має добре сформовані навички письма, успішно опановує предмети природничо-математичного циклу.

У характеристиці зазначено, що бабуся ОСОБА_1 постійно піклується про матеріально-побутові умови проживання онука, його здоров`я, навчання та виховання, систематично цікавиться його поведінкою й успішністю. Між бабусею та дитиною склалися теплі стосунки й тісний емоційний зв`язок.

Водночас під час бесід ОСОБА_5 самостійно не згадує про батька ОСОБА_2 , образ якого не фігурує ані у відповідях дитини щодо морально-етичних орієнтирів і життєвих цінностей, ані в її розповідях про спілкування та плани на майбутнє. У характеристиці також зазначено, що біологічний батько не бере участі у вихованні сина, не піклується про нього та не виявляє зацікавленості його подальшою долею.

За результатами спостереження встановлено, що референтною особою для дитини є виключно бабуся ОСОБА_1 , а з батьком втрачено сталий психоемоційний зв`язок. Дитина не сприймає ОСОБА_2 як повноцінного батька чи близьку людину. Згадування про батька викликає у Дмітрія підвищену тривожність, страх та емоційну нестійкість, унаслідок чого дитина може розплакатися. Спілкування з батьком є для хлопчика небажаним і, відповідно до характеристики, може завдати йому психологічної травми. Дитина відчуває до батька негативні емоції та потребує постійної підтримки бабусі.

Крім того, позивачем надано нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_24 про надання згоди на встановлення опіки над його онуком ОСОБА_4 . ОСОБА_1 .

З характеристики за місцем проживання вбачається, що ОСОБА_1 характеризується позитивно, конфліктів із сусідами не має, підтримує дружні стосунки з мешканцями будинку, бере активну участь у зборах власників житла та роботах із благоустрою будинку і прибудинкової території. Також зазначено, що Дмітрій завжди охайно вдягнений, розумний і вихований, дуже любить бабусю та дідуся, які постійно супроводжують його до школи й на тренування. За інформацією мешканців будинку, батько вихованням дитини не займається, і вони ніколи не бачили його разом із сином.

Згідно з висновком про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток ОСОБА_4 є здоровим.

Відповідно до медичного висновку, виданого 29 серпня 2024 року Центром первинної медико-санітарної допомоги № 3, лікарською амбулаторією загальної практики сімейної медицини № 1, ОСОБА_1 за станом здоров`я може здійснювати догляд за дитиною.

Згідно з довідкою про доходи № 63 38 63 35 42 56 73 21, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком. За період із березня по серпень 2024 року нею отримано пенсійні виплати в загальному розмірі 51 138 грн 42 коп.

Із витягу з інформаційно-аналітичної системи обліку відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимостей вбачається, що ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувалася, незнятої чи непогашеної судимості не має, відомості про її розшук відсутні.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_24 на праві приватної власності.

За адресою: АДРЕСА_2 , проживає ОСОБА_2 разом із сім`єю: дружиною ОСОБА_23 та двома доньками ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , 2015 року народження.

За характеристикою сусідів, ОСОБА_2 зарекомендував себе як працьовита, товариська, ввічлива, доброзичлива та чуйна людина, яка підтримує добрі стосунки як у сім`ї, так і з сусідами. Також відповідачем надано позитивну характеристику з місця роботи, підписану менеджером з персоналу та головою профспілкового комітету П`ятихатської дистанції колії регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Згідно з витягом з інформаційно-аналітичної системи обліку відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимостей, ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має, відомості про його розшук відсутні.

Відповідно до довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі щодо вживання психоактивних речовин, № 1356, ОСОБА_2 на обліку в лікаря-психіатра не перебуває.

Відповідачем надано платіжні інструкції, які підтверджують перерахування ним коштів на користь ОСОБА_1 , а саме: 29 серпня 2024 року 1000 грн із призначенням платежу « ОСОБА_28 на 1 вересня»; 06 вересня 2024 року 4000 грн, переказ власних коштів; 22 жовтня 2024 року 4000 грн із призначенням платежу «аліменти за вересень 2024 року»; 22 жовтня 2024 року 5529 грн із призначенням платежу «пенсія Дімі за серпень-вересень 2024 року»; 22 жовтня 2024 року 3061 грн із призначенням платежу «пенсія Дімі за жовтень 2024 року»; 05 листопада 2024 року 4000 грн із призначенням платежу «аліменти ОСОБА_28 за жовтень 2024 року»; 07 листопада 2024 року 3000 грн із призначенням платежу «пенсія ОСОБА_28 за листопад 2024 року»; 06 грудня 2024 року 1 000 грн із призначенням платежу « ОСОБА_28 на ОСОБА_29 »; 06 грудня 2024 року 3000 грн із призначенням платежу «пенсія ОСОБА_28 за грудень 2024 року»; 07 грудня 2024 року 4000 грн із призначенням платежу «аліменти ОСОБА_28 за листопад 2024 року»; 07 січня 2025 року 3210 грн із призначенням платежу «пенсія ОСОБА_28 за січень 2025 року»; 07 січня 2025 року 4000 грн із призначенням платежу «аліменти ОСОБА_28 за грудень 2024 року»; 08 квітня 2025 року 4020 грн із призначенням платежу «аліменти ОСОБА_28 за березень 2025"; 07 травня 2025 року 4020 грн із призначенням платежу «аліменти ОСОБА_28 за квітень 2025 року"; 07 червня 2025 року 4020 грн із призначенням плвтежу «аліменти ОСОБА_28 за травень 2025"; 07 серпня 2025 року 4020 грн із призначенням платежу «аліменти ОСОБА_28 за липень 2025 року";07 серпня 2025 року 3187,34 грн із призначенням платежу " пенсія ОСОБА_28 за серпень 2025 року"; 07 червня 2025 року 3187,34 грн із призначенням платежу " пенсія ОСОБА_28 за червень 2025 року"; 07 травня 2025 року 3187,34 грн із призначенням платежу " пенсія ОСОБА_28 за травень 2025 року"; 08 квітня 2025 року 3187,34 грн із призначенням платежу " пенсія ОСОБА_28 за квітень 2025 року"; 12 серпня 2025 року 1306 грн із призначенням платежу " ОСОБА_28 на День Народження"; 16 квітня 2025 року 500 грн із призначенням платежу "Вітаю Діму з зайняттям 2 місця на Відкритому Чемпіонаті м. Кам`янське з черлідінгу".

Крім того, відповідачем надано лист, адресований ОСОБА_1 , у якому ОСОБА_2 просить узгодити час зустрічей та спілкування із сином ОСОБА_4 . Зазначений лист направлено на адресу ОСОБА_1 у грудні 2024 року та отримано нею, що остання не заперечувала під час судового засідання 26 жовтня 2026 року.

Також відповідачем надано лист від 03 січня 2025 року, адресований ОСОБА_1 , у якому ОСОБА_2 просить визначити спосіб його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною. Факт отримання цього листа позивачем не заперечувався.

Крім того, відповідачем надано копію заяви від 20 лютого 2017 року, адресованої начальнику П`ятихатської дистанції колії, у якій ОСОБА_2 просив здійснювати щомісячні відрахування з його заробітної плати аліментів на користь ОСОБА_3 в розмірі 1/6 частини заробітку, починаючи з 01 лютого 2017 року і до 12 серпня 2032 року.

Водночас із довідки про перерахування аліментів убачається, що за лютий 2017 року було перераховано 641 грн 64 коп., за березень 2017 року 887 грн 20 коп., тоді як за квітень і травень 2017 року аліменти не перераховувалися.

Відповідачем також надано довідку про доходи, згідно з якою загальна сума його доходу за період із січня 2015 року по жовтень 2016 року становила 67 649 грн 21 коп.

Крім того, надано витяг щодо призначення пенсії, а саме рішення про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника № 046583-49 від 19 вересня 2024 року, відповідно до якого пенсію призначено в розмірі 3 045 грн 79 коп. за період із 07 серпня 2024 року по 11 вересня 2024 року та в розмірі 3 045 грн щомісячно за період із 12 вересня 2024 року по 31 серпня 2032 року.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів за період з лютого 2016 року по серпень 2024 року у розмірі 173132,35 грн.

Дослідивши надані сторонами докази суд застосовує до правовідносин сторін наступні норми права.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).

Звертаючись до суду позивач обґрунтовує позовну заяву саме посиланням п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, а саме ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з п.п. 15, 16 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (зі змінами) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Слід розуміти, що поняття ухилення від виконання обов`язку і невиконання обов`язку не є тотожними. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони свідомо не піклуються про розвиток дитини, хоча мають реальну можливість для цього.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

У рішенні у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року ЄСПЛ наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для матері (батька), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Судом установлено, та відповідачем не заперечується що дійсно протягом тривалого часу останній фактично не брав участі у вихованні сина. Із довідок закладів освіти та спортивної школи вбачається, що всі питання вирішувалися матір`ю дитини та її бабусею, тоді як відповідач не підтримував зв`язку з педагогами й тренерами, не відвідував батьківських зборів. Ці обставини підтверджуються також показаннями допитаних у судовому засіданні свідків.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що обов`язок зі сплати аліментів на утримання сина був покладений на відповідача судовими рішеннями. Та останній його належним чином не виконував.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати дитини ОСОБА_3 .

На цей час життя дитини є налагодженим, він перебуває у звичному для себе середовищі, має усталене коло спілкування, близькі емоційні зв`язки з бабусею та дідусем.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що після смерті ОСОБА_3 відповідач приїзжав до Дмітрія, мав можливість поспілкуватись з дитиною, бажав налагодити зв`язок.

Суд бере до уваги, що після смерті матері дитини поведінка відповідача частково змінилась, зокрема відповідач здійснював грошові перекази на користь ОСОБА_1 із призначенням платежів, пов`язаних з утриманням Дмітрія, зокрема аліментів та коштів на потреби дитини. Такі перекази підтверджують, що після смерті матері відповідач почав надавати дитині матеріальну допомогу.

Надані відповідачем листи від грудня 2024 року та 03 січня 2025 року (а.с. 87-90 ), адресовані позивачці, свідчать про звернення відповідача щодо узгодження часу зустрічей із сином та визначення способу участі у його вихованні й спілкуванні з ним. Факт отримання цих листів позивачка не заперечувала. Отже, наведені докази підтверджують, що після смерті матері відповідач виявив ініціативу щодо налагодження стосунків із сином та не відмовлявся від наміру брати участь у його житті.

Доводи відповідача про те, що раніше йому перешкоджали у спілкуванні з дитиною, не знайшли належного підтвердження. Свідок ОСОБА_22 повідомив про те, що після смерті матері позивачка заохочувала дитину до спілкування з відповідачем.

Разом із тим, суд враховує поведінку позивачки та відповідача, проте суд зауважує, що неприязні стосунки між сторонами не можуть бути підставою для обмеження батьківських прав відповідача, а питання їх реалізації має вирішуватися з урахуванням найкращих інтересів дитини та її психологічного стану.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У цій справі, Висновок Органу опіки та піклування від 04.02.2025 року не містить достатнього обґрунтування доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, а питання про застосування такого крайнього заходу залишено на розсуд суду.

При цьому, суд враховує позицію прокурора, який вважав позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав недоцільним, оскільки такий захід не відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 57, 58, від 07 грудня 2006 року).

Суд також бере до уваги, що відповідач має іншу сім`ю, проживає разом із дружиною та двома доньками, за місцем проживання і роботи характеризується позитивно, на обліку в лікаря-психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувався. Зазначені обставини не свідчать про належне виконання ним батьківських обов`язків щодо Дмітрія, однак у сукупності з іншими доказами характеризують відповідача враховуються судом під час вирішення питання про застосування до нього такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Окрему увагу суд приділяє психологічному стану дитини та її ставленню до батька. Із наданої характеристики вбачається, що між Дмітрієм та бабусею сформувалися тісні емоційні стосунки, тоді як сталий психоемоційний зв`язок із батьком відсутній.

Під час заслуховування в судовому засіданні за участю психолога, дитина висловила небажання спілкуватися з батьком, пояснюючи це тим, що останній тривалий час не брав участі в її житті. Також Дмітрій висловив побоювання, що батько може забрати його від бабусі, та зазначив, що не бажає відновлювати з ним стосунки.

Суд враховує висловлену дитиною у судовому засіданні позицію та враховує її вік, емоційний стан і сформовану прихильність до бабусі, яка після смерті матері забезпечує виховання та повсякденні потреби. Водночас небажання дитини спілкуватися з батьком, з огляду на тривалу відсутність між ними близьких стосунків, не може бути безумовною підставою для позбавлення останнього батьківських прав.

Суд зазначає, що дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства», стаття 45 ЦПК України).

Слід зазначити, що не повинні перериватися відносини з біологічним батьком, відносно якого не надано доказів неналежної поведінки, переривання відносин з біологічним батьком, тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, проте матеріали справи не містять доказів умисної поведінки відповідача щодо ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини.

Під час розгляду вказаної справи суд також враховує, що мати дитини померла та найближчим біологічним родичем дитини є не тільки бабуся та дідусь, але й і батько. Який після смерті матері почав надавати матеріальну допомогу синові, звертався до позивачки з приводу узгодження зустрічей та визначення порядку участі у вихованні дитини, заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, тобто виявив намір відновити спілкування із сином і брати участь у його житті. Вказані дії на думку суду, свідчать про відсутність безумовної відмови від дитини та дають підстави вважати, що можливість зміни ставлення відповідача до виконання батьківських обов`язків не втрачена.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, в чому полягає захист прав інтересів дитини шляхом позбавлення ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_4 , батьківських прав, а позбавлення його батьківських прав є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Щодо побоювань висловлених під час судового засідання, про небажання дитини проживати з батьком та можливість того, що відповідач забере його зі звичного середовища проживання, суд зазначає , відповідно до ч. 3 ст. 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Отже, після досягнення Дмітрієм 14 річного віку він матиме право самостійно визначити, з ким бажає проживати. Окрім того, будь-яких доказів того що відповідачем вживаються заходи щодо відібрання дитини позивачем не надано.

Також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи посилання позивача на те, що відповідачем вживаються активні дії щодо Дмітрія лише з метою отримання пільг встановлених, зокрема Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки останнім надано докази роботи його на підприємстві критичної інфраструктури та наявність бронювання.

Надаючи оцінку показам свідків, які вказували що ОСОБА_30 вважає своїм батьком ОСОБА_31 (чоловіка ОСОБА_7 ), який збирався усиновити дитину ще за життя матері, а також підтвердив такий намір під час судового засідання, суд зазначає, що ОСОБА_22 доказів щодо будь-яких активних дій, спрямованих на виконання повноцінних батьківських обов`язків не надано, останній не проживає разом із дитиною. А підтримка теплих стосунків, спілкування з дитиною не є тотожним із здійсненням повноцінного батьківського піклування та виконання батьківських обов`язків.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що, незважаючи на відсутність належної участі відповідача у вихованні сина та фактичну втрату між ними емоційного зв`язку, позбавлення батьківських прав за встановлених у справі обставин не є необхідним. Суд враховує, що життя Дмітрія на цей час є налагодженим, він перебуває у звичному для себе середовищі, має усталене коло спілкування та близькі емоційні зв`язки з бабусею і дідусем.

Як зазначалося у постанові Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20, права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тобто демократичне суспільство характеризується плюралізмом, терпимістю, широтою поглядів. Таким чином держави мають позитивне зобов`язання із забезпечення процедурних гарантій від свавілля як умову обґрунтованості втручання в права, що захищаються статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Щоб втручання було визнано необхідним у демократичному суспільстві, воно повинно бути обґрунтовано гострою соціальною необхідністю. Причини, що наводяться внутрішніми судами для обґрунтування оскаржених заходів, повинні бути достатніми і стосуватися справи.

Тому позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо.

Відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якого можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив будь-яких сімейних відносин не може відповідати інтересам дитини.

Суд вважає, що в цій ситуації доцільним є надання відповідачу можливості змінити своє ставлення до виховання сина, виявляти реальну зацікавленість його життям, потребами та розвитком, а також поступово налагоджувати з ним стосунки з урахуванням психологічного стану та бажання самої дитини.

Разом з тим, суд вважає доцільним попередити ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до дитини, поклавши на Орган опіки та піклування Кам`янської міської ради, відповідний контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини, оскільки судом не встановлено що позбавлення відповідача батьківських прав у цій справі сприятиме найперше захисту інтересів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав та похідних від цього вимог про встановлення опіки та призначення опікуна слід відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів

Позивач звернула до суду з позовом у якому просила, зокрема, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову та до досягнення дитиною повноліття.

15.08.2025 року від відповідача надійшли доповнення до відзиву у яких останній не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання сина, проте вважає, що їх розмір, з урахуванням наявності аліментних зобов`язань щодо малолітніх доньок, повинен становити 1/6 частину з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В цій частині суд вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, закріпленим у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Ураховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавлення відповідача батьківських прав, на відповідача як на батька дитини, мати якої померла, покладено особливий, посилений тягар відповідальності за повне матеріальне забезпечення, виховання та утримання сина в умовах повної втрати материнського піклування. Оскільки мати дитини об`єктивно не може брати участі в її утриманні, що виключає можливість солідарного чи пропорційного батьківського піклування, яке передбачено СК України.

За таких обставин, присудження аліментів як у заявленому позивачем розмірі (1/4 частини, так і у зменшеному розмірі, який визнає відповідач (1/6 частини), у цій справі на думку суду суттєво звужує права дитини, яка вже втратила материнську турботу і потребує підвищеного рівня соціального та матеріального захисту з боку єдиного живого з батьків - батька.

Дитина має право на збереження того рівня життя, який міг би бути забезпечений за умови спільного проживання обох батьків, або ж на максимальне задоволення її життєвих потреб за рахунок виключно батьківських ресурсів.

Водночас суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи, що у разі зміни фактичних обставин справи, зокрема у випадку визначення місця проживання дитини з бабусею чи іншими законними представниками, останні не позбавлені права звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання онука (в порядку та на умовах, визначених ст. 265, 268 СК України), оскільки право дитини на утримання є невідчужуваним і супроводжує її незалежно від того, хто саме здійснює її фактичне виховання.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн, що підтверджується квитанцію № 0.0.4002826284.1.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 200, 259, 260, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Кам`янської міської ради, Орган опіки та піклування Кам`янської міської ради, Кам`янська окружна прокуратура, про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та призначення опікуна, стягнення аліментів на дитину - відмовити у повному обсязі.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність належного виконання обов`язків по вихованню і утриманню сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та покласти на Орган опіки та піклування Кам`янської міської ради контроль за виконанням батьківських обов`язків відповідачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Треті особи:

Служба у справах дітей Кам`янської міської ради код ЄДРПОУ 23928331, адреса: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Свободи, 2/1,

Орган опіки та піклування Кам`янської міської ради адреса: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Свободи, 2/1,

Кам`янська окружна прокуратура адреса: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Ігнатія Ясюковича, 2.

Повний текст рішення складено та проголошено 04.11.2026 року о 16 годині 15 хвилин.

Суддя В.Г. Гречана

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
25.08.2026 Ухвала № 139291777 Заводський районний суд міста Кам’янського
24.12.2025 Ухвала № 132889362 без тексту Заводський районний суд міста Кам’янського
19.08.2025 Ухвала № 129636951 без тексту Заводський районний суд міста Кам’янського
11.06.2025 Постанова № 128070621 без тексту Дніпровський апеляційний суд
07.04.2025 Ухвала № 126405244 без тексту Дніпровський апеляційний суд
01.04.2025 Ухвала № 126268348 без тексту Дніпровський апеляційний суд
13.03.2025 Ухвала № 125837926 без тексту Заводський районний суд міста Кам’янського
13.03.2025 Ухвала № 125803617 без тексту Заводський районний суд міста Кам’янського
06.12.2024 Ухвала № 123954710 без тексту Заводський районний суд міста Кам’янського

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 23928331. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг