Судові рішення

Постанова № 141244517 у справі № 420/11324/26 від 05.11.2026

Постанова від 05.11.2026 в адміністративній справі № 420/11324/26 (категорія «Адміністрування окремих податків, зборів, платежів»). Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд, суддя Казанчук Г.П.

Справа№ 420/11324/26
СудП'ятий апеляційний адміністративний суд
СуддяКазанчук Г.П.
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяАдміністрування окремих податків, зборів, платежів
Дата ухвалення05.11.2026
Надійшло до реєстру06.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141244517

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

-----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 р. м. Одеса Справа № 420/11324/26

перша інстанція: суддя Кузьменко Н.А.,

повний текст судового рішення

складено 19.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді - Казанчук Г.П.

суддів - Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року у справі № 420/11324/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17.11.2025 № 1634537-2409-1553-UA5110007[телефон приховано].

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з 26.11.1996 він зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку другої групи), а з 2015 року видами його економічної діяльності, зокрема, є 22.22 «Виробництво тари з пластмас» та 22.23 «Виробництво будівельних виробів із пластмас».

Позивач є власником виробничого будинку загальною площею 5469,3 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1457291651237), складовими частинами якого є цех по виробництву пластмасових виробів «А», насосна «а», цех термопластавтоматів «Б», прибудова «В», виробничо-складське приміщення «Г», цех по виробництву пластмасових виробів «Д».

Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 17.11.2025 № 1634537-2409-1553-UA5110007[телефон приховано] відповідач визначив йому податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік у розмірі 310656,24 грн.

На думку позивача, протягом 2024 року зазначене нерухоме майно він використовував за призначенням у своїй підприємницькій діяльності з виробництва будівельних виробів із пластмас (КВЕД 22.23, секція С) та виробництва тари з пластмас (КВЕД 22.22), в оренду, лізинг, позичку його не здавав, а тому на підставі підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) воно не є об`єктом оподаткування.

Позивач також вказував, що звертався до контролюючого органу із заявою про звірку даних відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України, однак відповідач фактично звірки не провів, а Державна податкова служба України залишила його скаргу без розгляду.

Крім того, позивач посилався на те, що податкове повідомлення-рішення за 2024 рік прийняте лише 17.11.2025, тобто з порушенням строку, встановленого підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, а також на приписи підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункту 56.21 статті 56 ПК України щодо прийняття рішення на користь платника податків у разі неоднозначного трактування норм.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17.11.2025 № 1634537-2409-1553-UA5110007[телефон приховано].

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3106,56 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що для звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єкт повинен належати до будівель промисловості групи (класу) 125 та використовуватися за призначенням у господарській діяльності суб`єкта господарювання, основна діяльність якого класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, і не здаватися в оренду, лізинг, позичку.

Суд зазначив, що основним видом економічної діяльності позивача за КВЕД є 22.22 «Виробництво тари з пластмас» та 22.23 «Виробництво будівельних виробів із пластмас», належний йому об`єкт є виробничим будинком, складовими частинами якого є цехи по виробництву пластмасових виробів, а позивач подав до контролюючого органу повідомлення за формою № 20-ОПП щодо цеху за вказаною адресою.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем надано належні та достатні докази того, що на належний йому об`єкт поширюється податкова пільга, тоді як відповідач не довів, що будівля не є будівлею промисловості та не використовувалась позивачем за призначенням у 2024 році, і не надав доказів (копії договору оренди тощо) того, що майно здавалося в оренду, лізинг, позичку.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції, всупереч вимогам статті 2, частини четвертої статті 9, статті 90 КАС України, не з`ясував повно та всебічно обставини справи і не надав належної оцінки доказам, поданим відповідачем.

Апелянт вказує, що підставою для звільнення від оподаткування за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування, однак сама по собі наявність статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов`язує таке звільнення з використанням будівлі за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17, від 18.02.2021 у справі № 812/1800/18, від 27.01.2022 у справі № 826/6649/17, від 31.05.2022 у справі № 420/12318/21.

На думку апелянта, для застосування пільги будівля має бути віднесена до групи (класу) 125 Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023 на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення, а використання будівлі протягом звітного (податкового) періоду за призначенням у господарській діяльності має підтверджуватися первинними документами.

Апелянт зазначає, що повідомлення за формою № 20-ОПП щодо спірного об`єкта нерухомого майна позивач подав лише 12.08.2024, а інформації про використання цього об`єкта у 2021- 2024 роках до контролюючого органу не надавав, тоді як серед видів його економічної діяльності є 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».

Крім того, апелянт звертає увагу, що за адресою спірного об`єкта зареєстровано ПП «ЄВРО ПЛАСТ» (код ЄДРПОУ 36249547), керівником та засновником якого є позивач, а вказане підприємство у повідомленні за формою № 20-ОПП зазначило за цією адресою об`єкти оподаткування «цех» та «виробнича ділянка» з виробничим обладнанням, які взято на облік 01.12.2022, що, на думку апелянта, свідчить про використання позивачем приміщення для здачі в оренду ПП «ЄВРО ПЛАСТ» та виключає застосування податкової пільги.

Щодо доводів позивача про прийняття податкового повідомлення-рішення поза межами строку, встановленого підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, апелянт зазначає, що відповідно до статті 102 ПК України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань не пізніше закінчення 1095 дня, і цей строк ним дотримано.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору, а ухвалою від 13.07.2026 апелянту продовжено строк для усунення недоліків.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотань Головного управління ДПС в Одеській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та про відстрочення сплати судового збору, а апеляційну скаргу повернуто апелянту.

29.07.2026 Головне управління ДПС в Одеській області повторно подало апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та платіжною інструкцією від 27.07.2026 № 2497 про сплату судового збору у розмірі 3727,90 грн.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 поновлено апелянту строк на апеляційне оскарження, зупинено дію рішення суду першої інстанції, відкрито апеляційне провадження, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та визначено розгляд справи у змішаній формі.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про розгляд справи за участі представника відповідача та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

24.09.2026 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, повторюючи доводи позовної заяви, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, додатково посилаючись на постанову Верховного Суду від 11.05.2023 у справі № 440/359/20, принцип «належного урядування» у практиці Європейського суду з прав людини та принцип тлумачення закону на користь особи, на який звернув увагу Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі № 240/4894/23.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2026 запропоновано позивачу надати наявні у нього дозвільні документи щодо провадження виробництва тари з пластмас та будівельних виробів із пластмас за адресою: смт Великодолинське, провулок Ентузіастів, 7, а також витребувано у Головного управління ДСНС України в Одеській області, Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації, Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області інформацію щодо отримання ФОП ОСОБА_1 та ПП «ЄВРО ПЛАСТ» (код ЄДРПОУ 36249547) відповідних декларацій, дозволів і висновків за вказаною адресою, а у Головного управління ДПС в Одеській області - копії повідомлень за формою № 20-ОПП, поданих ФОП ОСОБА_1 та ПП «ЄВРО ПЛАСТ» за 2023- 2024 роки, та інформацію про кількість найманих працівників.

На виконання зазначеної ухвали 20.10.2026 Головне управління ДПС в Одеській області надало копії повідомлень за формою № 20-ОПП, поданих ФОП ОСОБА_1 та ПП «ЄВРО ПЛАСТ», та повідомило, що у податкових розрахунках ФОП ОСОБА_1 за 2023- 2024 роки зазначено одного найманого працівника.

20.10.2026 Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області повідомило про відсутність у нього повноважень щодо видачі висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, процедуру проведення якої скасовано з 01.10.2023.

21.10.2026 Департамент екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації повідомив, що Одеською обласною державною адміністрацією видано суб`єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 09.06.2015 № [номер приховано]-13 терміном дії 10 років щодо об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , а ПП «ЄВРО ПЛАСТ» такий дозвіл не видавався, та надав копію зазначеного дозволу.

Листом від 21.10.2026 Головне управління ДСНС України в Одеській області повідомило, що декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки ФОП ОСОБА_1 та ПП «ЄВРО ПЛАСТ» в інформаційній системі ДСНС не зареєстровано.

Інформації від Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, а також будь-яких дозвільних чи інших документів від позивача на виконання ухвали від 15.10.2026 до суду апеляційної інстанції станом на час розгляду справи не надійшло.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 26.11.1996 зареєстрований як фізична особа-підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку другої групи.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), які наведені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, видами економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є: 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» (основний), 46.49 «Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення», 77.39 «Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.», 47.89 «Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами», 47.99 «Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами», 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт», 77.11 «Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів», 77.12 «Надання в оренду вантажних автомобілів», 22.22 «Виробництво тари з пластмас», 22.23 «Виробництво будівельних виробів із пластмас».

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.01.2018 № 110227978 позивачу з 04.01.2018 на праві приватної власності належить виробничий будинок загальною площею 5469,3 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1457291651237), складовими частинами якого є цех по виробництву пластмасових виробів «А», насосна «а», цех термопластавтоматів «Б», прибудова «В», виробничо-складське приміщення «Г», цех по виробництву пластмасових виробів «Д».

Головне управління ДПС в Одеській області сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 17.11.2025 № 1634537-2409-1553-UA5110007[телефон приховано], яким на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2024 рік у розмірі 310656,24 грн щодо зазначеного об`єкта.

Відповідно до розрахунку податку, доданого до податкового повідомлення-рішення, податок обчислено за 12 місяців 2024 року виходячи із загальної площі об`єкта 5469,30 кв.м, по 25888,02 грн за кожен місяць, що загалом становить 310656,24 грн.

Податкове повідомлення-рішення отримано позивачем 01.12.2025.

26.12.2025 позивач звернувся до Головного управління ДПС в Одеській області із заявою № 1 про проведення звірки даних щодо нарахованої суми податку відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України, в якій зазначив, що протягом 2024 року належне йому нерухоме майно в оренду, лізинг, позичку не здавалося.

Листом від 15.01.2026 № 817/6/15-32-24-09-06 Головне управління ДПС в Одеській області повідомило позивача про відсутність підстав для перерахунку податку та залишення податкового повідомлення-рішення без змін.

02.03.2026 позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення до Державної податкової служби України, рішенням якої від 06.03.2026 № 6044/6/99-00-06-01-02-06 скаргу залишено без розгляду.

Повідомлення за формою № 20-ОПП щодо об`єктів оподаткування «цех» та «склад» за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1457291651237) зі станом «експлуатується» та видом права «право власності» ФОП ОСОБА_1 подав 12.08.2024.

За адресою спірного об`єкта нерухомого майна ( АДРЕСА_1 ) зареєстровано місцезнаходження ПП «ЄВРО ПЛАСТ» (код ЄДРПОУ 36249547), яке перебуває на податковому обліку з 18.12.2008, основним видом економічної діяльності якого є 22.23 «Виробництво будівельних виробів із пластмас», а керівником та бенефіціарним власником (частка 50 %) є позивач.

У повідомленні за формою № 20-ОПП від 30.11.2022, взятому на облік контролюючим органом 01.12.2022, ПП «ЄВРО ПЛАСТ» зазначило за адресою: смт Великодолинське, провулок Ентузіастів, 7 об`єкт оподаткування «Право користування нерухомим майном» (тип «виробнича ділянка», ідентифікатор 58700001) зі станом «експлуатується» та видом права на об`єкт «право довгострокового користування або оренди».

У цьому ж повідомленні ПП «ЄВРО ПЛАСТ» зазначило за вказаною адресою належні йому на праві власності та такі, що експлуатуються, об`єкти виробничого обладнання: повітряну трасу для задувки сировини, газові печі ГП-15 та ГП-16, екструзійну лінію з аксесуарами, екструдер SJ120-10, дробарку, лінію автоматичну по переробці, обладнання для видувного лиття, обладнання для виготовлення виробів з поліетилену, піч для виробництва тари та прес-форму для ємностей.

Повідомленням за формою № 20-ОПП від 11.01.2024 ПП «ЄВРО ПЛАСТ» закрило об`єкт оподаткування «Обладнання для видувного лиття», інші зазначені об`єкти за вказаною адресою, у тому числі право користування нерухомим майном, за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС обліковуються зі станом «експлуатується».

Згідно з інформацією контролюючого органу у податкових розрахунках ФОП ОСОБА_1 за 2023- 2024 роки зазначено одного найманого працівника.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Предметом спору у цій справі є правомірність податкового повідомлення-рішення від 17.11.2025 № 1634537-2409-1553-UA5110007[телефон приховано], яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік, а ключовим питанням - чи поширюється на належний позивачу об`єкт нерухомості податкова пільга, передбачена підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 ПК України кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток, а база оподаткування об`єктів, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків (підпункти 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпунктів 266.7.1, 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку, а податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку надсилається платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Згідно з підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (у редакції Закону України від 23.02.2024 № 3603-IX, чинній з 16.03.2024) не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

У редакції, чинній до 16.03.2024, ця норма відрізнялася лише посиланням на групу «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, а інші умови застосування пільги, зокрема щодо класифікації основної діяльності суб`єкта господарювання у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010 та нездання будівель в оренду, лізинг, позичку, протягом усього 2024 року були незмінними.

Секції B-F КВЕД ДК 009:2010 охоплюють добувну промисловість і розроблення кар`єрів (секція B), переробну промисловість (секція C), постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря (секція D), водопостачання, каналізацію, поводження з відходами (секція E) та будівництво (секція F).

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Водночас сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості, - не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом, а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17.

Верховний Суд у постанові від 10.07.2025 у справі № 120/11299/24 зазначив, що застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає одночасну наявність таких умов: об`єкт нерухомості віднесений до класу «Промислові та складські будівлі» (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023; основна діяльність суб`єкта господарювання (юридичної або фізичної особи) класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010; об`єкт використовується за призначенням у господарській діяльності та не здається його власником в оренду, лізинг, позичку.

У цій же постанові Верховний Суд сформулював висновок про те, що у контексті застосування пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, термін «основна діяльність» слід розуміти як основний вид економічної діяльності, що визначений платником податків відповідно до Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи (через подання заяви до ЄДР), відображений в ЄДР як основний КВЕД та відноситься до секцій B-F КВЕД ДК 009:2010.

Верховний Суд наголосив, що на користь такого розуміння свідчить використання в нормі терміна «класифікується у секціях…», що є прямим посиланням саме на структуру КВЕД, та відсутність у ній будь-якого відсилання до стандартів бухгалтерського обліку чи фінансової звітності, а інше тлумачення було б штучним розширенням змісту норми, що порушувало б принцип буквального трактування пільгових норм.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, за відомостями ЄДР основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», який належить до секції L «Операції з нерухомим майном» КВЕД ДК 009:2010, а не до секцій B-F.

Види економічної діяльності 22.22 «Виробництво тари з пластмас» та 22.23 «Виробництво будівельних виробів із пластмас», на які посилається позивач, хоча й належать до секції C «Переробна промисловість», однак зазначені в ЄДР як додаткові, а не основний вид діяльності позивача.

Отже, основна діяльність позивача як суб`єкта господарювання не класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, що само по собі виключає можливість застосування до належного йому об`єкта нерухомості податкової пільги, передбаченої підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

При цьому, як зазначено вище, фактичне здійснення платником окремих видів діяльності, зареєстрованих як додаткові, чи обсяг доходу від них не змінюють основного виду його економічної діяльності, визначеного ним самим у порядку державної реєстрації, доки відповідні зміни не внесені до ЄДР.

Висновок суду першої інстанції про те, що основним видом економічної діяльності позивача є 22.22 та 22.23, суперечить встановленим цим же судом обставинам, оскільки в оскаржуваному рішенні суд сам навів відомості ЄДР, за якими основним видом діяльності позивача є 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».

Наведене свідчить про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, на що обґрунтовано посилається апелянт, вказуючи на наявність у позивача виду діяльності 68.20.

Крім того, колегія суддів враховує, що спірний об`єкт нерухомості фактично використовується іншим суб`єктом господарювання - ПП «ЄВРО ПЛАСТ».

Верховний Суд у постанові від 16.12.2025 у справі № 160/18696/23 сформулював правовий висновок, відповідно до якого будівлі промисловості, які належать на праві власності особі та використовуються іншою юридичною особою, єдиним засновником якої є власник цієї нерухомості, не вважаються об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розумінні підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України лише за умови, що використання такого майна здійснюється на правовій підставі, відмінній від договорів оренди, лізингу, позички чи інших, що пов`язані із передачею власником правомочностей володіння і користування відповідним об`єктом нерухомості (на платній чи безоплатній основі).

При цьому Верховний Суд наголосив на необхідності дотримання й інших умов, визначених зазначеною нормою, зокрема щодо належності будівель до відповідної групи (класу), щодо основного виду діяльності суб`єкта господарювання та щодо використання будівель промисловості у господарській діяльності.

Згідно Відповіді №3446152 від 14.10.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.10.2026 року позивач у даній справі - ОСОБА_1 є керівником ПП «ЄВРО ПЛАСТ» та одним із засновників ПП «ЄВРО ПЛАСТ» із частковою 50%. Основним видом діяльності ПП «ЄВРО ПЛАСТ» за КВЕД є 22.33. «Виробництво будівельних виробів із пластмас».

Як встановлено судом апеляційної інстанції, місцезнаходженням ПП «ЄВРО ПЛАСТ» є адреса спірного об`єкта, а саме підприємство у повідомленні за формою № 20-ОПП, взятому на облік 01.12.2022, задекларувало за цією адресою виробничу ділянку «Право користування нерухомим майном» із видом права «право довгострокового користування або оренди» та розмістило в ній належне йому виробниче обладнання для переробки пластмас, яке обліковується зі станом «експлуатується».

Тобто, за даними, які ПП «ЄВРО ПЛАСТ» самостійно надало контролюючому органу, воно використовує належне позивачу нерухоме майно саме на праві довгострокового користування або оренди, що за своєю правовою природою пов`язане з передачею власником правомочностей користування об`єктом іншій особі.

Позивач, стверджуючи, що протягом 2024 року нерухоме майно в оренду, лізинг, позичку не здавав, жодних пояснень щодо правової підстави користування ПП «ЄВРО ПЛАСТ», одним із власником та керівником якого є позивач, належним йому об`єктом не надав, наведених даних не спростував, а договорів, які б свідчили про використання майна на іншій правовій підставі, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не подав.

Відтак, суд першої інстанції, вказуючи на відсутність у матеріалах справи копії договору оренди, безпідставно залишив поза увагою наявні в матеріалах справи відомості інформаційно-комунікаційної системи ДПС та повідомлення ПП «ЄВРО ПЛАСТ» за формою № 20-ОПП і не надав їм жодної оцінки, що є порушенням вимог статті 90 КАС України.

Не підтверджується матеріалами справи і використання спірного об`єкта нерухомості у 2024 році безпосередньо позивачем у власній господарській діяльності з виробництва тари та будівельних виробів із пластмас.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, повідомлення за формою № 20-ОПП щодо об`єктів «цех» та «склад» за спірною адресою позивач подав лише 12.08.2024, при цьому у податкових розрахунках позивача за 2023- 2024 роки зазначено лише одного найманого працівника, що не узгоджується з твердженням про здійснення промислового виробництва у виробничому будинку площею 5469,3 кв.м.

Відповідно до інформації Головного управління ДСНС України в Одеській області декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки позивачем не реєструвалися.

Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 09.06.2015 № [номер приховано]-13, виданий позивачу за відповідною адресою, свідчить лише про отримання ним у 2015 році документа дозвільного характеру, однак не є доказом фактичного здійснення позивачем виробничої діяльності у спірному об`єкті у 2024 році, з огляду на те, що з 01.12.2022 це приміщення задеклароване іншим суб`єктом господарювання як місце експлуатації його власного виробничого обладнання.

Будь-яких первинних документів щодо придбання сировини, виготовлення та реалізації продукції, обліку праці працівників, задіяних у виробництві, енергоспоживання тощо, які б підтверджували використання позивачем спірного об`єкта за призначенням у 2024 році, позивач не надав, у тому числі і на пропозицію суду апеляційної інстанції, викладену в ухвалі від 15.10.2026.

Сам по собі факт наявності у позивача зареєстрованих видів господарської діяльності за КВЕД 22.22 та 22.23 не свідчить про здійснення ним такої виробничої діяльності у спірному об`єкті нерухомості.

Колегія суддів погоджується з доводом апелянта про те, що неподання (несвоєчасне подання) повідомлення за формою № 20-ОПП не є безумовним доказом невикористання об`єкта нерухомого майна у господарській діяльності, однак у такому разі саме платник податків має довести контролюючому органу та суду, що відповідний об`єкт використовувався ним у господарській діяльності за призначенням протягом податкового періоду.

Ухвалою апеляційного суду від 15.10.2026року запропоновано позивачу надати усі наявні у нього дозвільні документи щодо виробництва тари з пластмас та виробництва будівельних виробів із пластмас за адресою Одеська область, Овідіопольський р-н, селище міського типу Великодолинське, провулок Егтузіастів,7.

Вказана ухвала залишена без жодного реагування позивача.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Хоча відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, такий обов`язок не є абсолютним.

Право на податкову пільгу, передбачену підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, є винятком із загального правила оподаткування, а тому платник податків, який претендує на таке звільнення, має підтвердити свою відповідність встановленим ПК України критеріям.

Відповідач, доводячи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, послався на дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості ЄДР щодо основного виду діяльності позивача, дані повідомлень за формою № 20-ОПП та відомості інформаційно-комунікаційної системи ДПС про використання об`єкта ПП «ЄВРО ПЛАСТ», тоді як позивач цих обставин належними та допустимими доказами не спростував. Водночас, колегія суддів зазначає, що не надав позивач і доказів та інформацію, яку саме площу використовує ПП «ЄВРО ПЛАСТ», а яку він, з огляду на поданими повідомлення за формою 20-ОПП.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, фактично поклав на відповідача обов`язок доведення обставин, які є умовами застосування податкової пільги, та дійшов передчасного висновку про наявність у позивача права на неї.

Слід також зазначити, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення містить внутрішню суперечність, оскільки після висновку про обґрунтованість позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, а в резолютивній частині позов задовольнив.

Щодо доводів апелянта про необхідність підтвердження належності будівлі до класу 125 Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023 експертним висновком колегія суддів зазначає, що визначення належності будівлі до того чи іншого класу здійснюється на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості, а ПК України не встановлює обов`язкової вимоги щодо наявності експертного висновку.

Водночас, оскільки у справі не доведено наявності інших обов`язкових умов для застосування пільги, а саме класифікації основної діяльності позивача у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010 та використання об`єкта за призначенням у господарській діяльності позивача без передання його у користування іншій особі, питання класифікації спірної будівлі не впливає на результат вирішення спору.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 11.05.2023 у справі № 440/359/20 не спростовують наведених висновків, оскільки у ній Верховний Суд виходив з того, що будівлі промисловості виключаються з об`єктів оподаткування, якщо вони беруть участь у господарській діяльності саме власника об`єктів нерухомості як виробничі одиниці, чого у цій справі не встановлено.

Щодо доводів позивача про прийняття податкового повідомлення-рішення з порушенням строку, встановленого підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до підпунктів 266.10.2, 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 ПК України у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання, а податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом.

Верховний Суд у постанові від 21.06.2023 у справі № 160/13606/20 зазначив, що пропуск контролюючим органом встановленого підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України строку нарахування податкового зобов`язання та надсилання податкового повідомлення-рішення не спростовує наявності у платника податкового обов`язку здійснити сплату відповідних грошових зобов`язань.

Податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік визначено відповідачем 17.11.2025, тобто в межах 1095-денного строку, встановленого пунктом 102.1 статті 102 ПК України, а тому недотримання строку, визначеного підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, має наслідком лише звільнення позивача від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання і не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Не є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення і доводи позивача щодо неналежного проведення відповідачем звірки за його заявою від 26.12.2025.

Відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України перерахунок суми податку і надсилання нового податкового повідомлення-рішення здійснюються у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, заяву позивача відповідачем розглянуто та листом від 15.01.2026 № 817/6/15-32-24-09-06 повідомлено про відсутність підстав для перерахунку податку, а документів, які б підтверджували наявність у позивача права на податкову пільгу, позивач ані до контролюючого органу, ані до суду не надав, тому підстав для перерахунку податку у відповідача не було.

Колегія суддів відхиляє і посилання позивача на положення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, пункту 56.21 статті 56 ПК України та на принцип тлумачення закону на користь особи, оскільки підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не допускає неоднозначного (множинного) трактування, а зміст поняття «основна діяльність» у цій нормі розтлумачено Верховним Судом у постанові від 10.07.2025 у справі № 120/11299/24.

Не спростовують викладених висновків і посилання позивача на принцип «належного урядування» у практиці Європейського суду з прав людини, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем у межах повноважень та строків, визначених ПК України, на підставі даних державних реєстрів, а позивачем не наведено жодного рішення суб`єкта владних повноважень, яким би за ним визнавалося право на податкову пільгу щодо спірного об`єкта і на правомірність якого він міг покладатися.

Колегія суддів також зазначає, що з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, закріпленого частиною четвертою статті 9 КАС України, судом апеляційної інстанції вживалися заходи щодо витребування доказів, однак позивач не скористався наданою йому можливістю підтвердити обставини, на які він посилався.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що належний позивачу об`єкт нерухомого майна у 2024 році не відповідав умовам, за яких він не є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, а тому податкове повідомлення-рішення від 17.11.2025 № 1634537-2409-1553-UA5110007[телефон приховано] прийняте Головного управління ДПС в Одеській області на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і підстав для його скасування немає.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, та неправильно застосував норми матеріального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Інші доводи учасників справи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та на результат вирішення спору не впливають.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого ним при зверненні до суду, відсутні, а з урахуванням частини другої статті 139 КАС України та того, що відповідач є суб`єктом владних повноважень, який не поніс витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для розподілу на його користь сплаченого ним судового збору також відсутні.

Оскільки справа розглядалася судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року у справі № 420/11324/26 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2025 № 1634537-2409-1553-UA5110007[телефон приховано].

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
15.10.2026 Ухвала № 140633743 П'ятий апеляційний адміністративний суд
14.09.2026 Ухвала № 139765077 П'ятий апеляційний адміністративний суд
14.09.2026 Ухвала № 139765075 П'ятий апеляційний адміністративний суд
27.07.2026 Ухвала № 138555772 П'ятий апеляційний адміністративний суд
13.07.2026 Ухвала № 138163226 П'ятий апеляційний адміністративний суд
29.06.2026 Ухвала № 137779947 П'ятий апеляційний адміністративний суд
19.06.2026 Рішення № 137551312 Одеський окружний адміністративний суд
28.05.2026 Ухвала № 136912754 без тексту Одеський окружний адміністративний суд
22.04.2026 Ухвала № 135931413 без тексту Одеський окружний адміністративний суд

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 36249547. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг