Постанова № 141244565 у справі № 420/7171/26 від 05.11.2026

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2026 р. м. Одеса Справа № 420/7171/26

Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеського окружного адміністративного суду на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

16 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправною відмову Одеського окружного адміністративного суду, викладену у листі від 11.03.2026 року №03.1.10-25916/26, у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2026 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" - 3328,00 грн, з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,25;

- зобов`язати Одеський окружний адміністративний суд видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2026 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" - 3328,00 грн, з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,25.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідач протиправно відмовив у видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2026 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" - 3328,00 грн, з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,25.

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється виключно у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Саме зміна складових суддівської винагороди є єдиною правовою підставою для видачі нової довідки. Станом на 01.01.2026 року таких змін не відбулося. Сам по собі факт зміни прожиткового мінімуму, як соціального стандарту, не є тотожним зміні складових суддівської винагороди та не породжує автоматичного обов`язку для відповідача здійснювати перерахунок чи видавати нову довідку. Позивач фактично ототожнює прожитковий мінімум як загальний соціальний показник із розрахунковою величиною, що використовується для визначення суддівської винагороди, що є юридично некоректним. Такий підхід суперечить системному тлумаченню норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та призводить до підміни встановленого законодавцем механізму іншим, який прямо не передбачений законом.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2026 року справу №420/7171/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду про визнання протиправною відмови у видачі довідки та зобов`язання вчинити певні дії - передано на розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що станом на 01.01.2026 базовий розмір посадового окладу судді визначався чинною нормою закону - 2102 грн. Крім того, апелянт зазначив, що суд першої інстанції не врахував чинний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24. Апелянт зазначив, що станом на 01.01.2026 складові суддівської винагороди працюючого судді не змінилися. Апелянт також зазначив про порушення норм процесуального права судом першої інстанції при поновленні провадження у справі, оскільки суд поновив провадження за клопотанням позивача, однак без думки відповідача.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що Указом Президента України від 20 грудня 2003 року № 1472/2003 ОСОБА_1 призначений строком на п`ять років суддею Суворовського районного суду міста Одеси. Постановою Верховної Ради України від 19 листопада 2009 року № 1735-VI обраний суддею безстроково, Постановою Верховної Ради України від 2 грудня 2010 року № 2758-VI обраний на посаду судді Одеського окружного адміністративного суду.

Рішенням Вищої ради, правосуддя №2236/0/15-18 від 10 липня 2018 року позивач звільнений з посади судді Одеського окружного адміністративного суду, у зв`язку з поданням заяви про відставку.

26 лютого 2020 року Одеським окружним адміністративним судом ОСОБА_1 видано довідку №03.04.19/7408/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці про те, що станом на 19.02.2020 року його суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 110355,00 грн, в тому числі: посадовий оклад - 78825,00, доплата за вислугу років (40%) - 31350,00 грн.

Рішенням Головного управління пенсійного фонд України в Одеській області №155250000262 від 07.09.2022 року здійснено черговий перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача та його розмір становить 55177,50 грн, тобто 50% від грошового утримання судді Одеського окружного адміністративного суду визначена у довідці №03.4.19/7408/20 від 26.02.2020 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року по справі №420/3331/24, з урахуванням додаткового рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2024 року, зокрема, зобов`язано Одеський окружний адміністративний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн., з урахуванням регіонального коефіцієнту -1,25.

05 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2026 року, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" - 3328,00 грн, з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,25.

Листом від 16 березня 2026 року відповідач відмовив ОСОБА_1 в задоволенні заяви.

Вважаючи протиправною відмову Одеського окружного адміністративного суду щодо видачі оновленої довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01 січня 2026 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, не вказуючи у довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці посадового окладу працюючого судді з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,25 станом на 01 січня 2026 року, обмежив позивача у праві отримувати щомісячне довічне грошове утримання судді в розмірі, встановленому Законом №1402-VIII.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» 3 грудня 2025 року № 4695-IX установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328 грн, а також визначено, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року.

Так, станом на 31 грудня 2025 року прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді встановлювався ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» - 2102 гривні.

Отже, Закон № 4695-IX, поряд із прожитковим мінімумом для працездатних осіб як базовим державним соціальним стандартом, передбачив окрему розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн.

Водночас колегія суддів враховує, що однією з конституційних гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, зокрема їх належного матеріального та соціального забезпечення.

Визначені Конституцією України та Законом №1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя незалежним, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 та від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 послідовно виходив із того, що матеріальне забезпечення суддів є складовою гарантій їхньої незалежності. Зокрема, у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання, КСУ зазначив, що право судді у відставці на пенсію та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів, а щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою соціального забезпечення суддів (пункт 7 мотивувальної частини). Аналогічно, у рішенні від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 КСУ також виходив з того, що суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу.

Зазначені правові позиції Конституційного Суду України свідчать, що матеріальне забезпечення судді є не пільгою чи привілеєм, а елементом конституційної гарантії незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу. Така гарантія спрямована не на задоволення приватного інтересу судді, а на забезпечення суспільного інтересу у здійсненні правосуддя незалежним, безстороннім і неупередженим судом.

Такий підхід узгоджується із європейськими інституційними стандартами незалежності судової влади. У рішенні Великої Палати Суду справедливості Європейського Союзу від 25 лютого 2025 року в об`єднаних справах XL та інші проти S№d Rejonowy w Biaіymstoku; SR, RB проти Lietuvos Respublika / XL and Others v S№d Rejonowy w Biaіymstoku; SR, RB v Lietuvos Respublika, C-146/23 і C-374/23, ECLI:EU:C:2025:109, Суд справедливості ЄС, застосовуючи другий абзац статті 19(1) Договору про Європейський Союз ( ОСОБА_2 ) у взаємозв`язку зі статтею 2 цього Договору, зазначив, що правила визначення винагороди суддів мають бути встановлені законом, об`єктивними, передбачуваними, стабільними і прозорими, а можливий відступ від таких правил не може бути довільним, має переслідувати легітимну мету загального інтересу, бути необхідним, тимчасовим і пропорційним. Зазначені стандарти підтверджують, що належний, стабільний і передбачуваний рівень матеріального забезпечення суддів є однією з інституційних гарантій незалежності судової влади, оскільки покликаний убезпечити суддів від зовнішнього впливу або тиску, здатного поставити під сумнів їхню незалежність і неупередженість (пункти 49, 54- 58, 65- 76 та 90 зазначеного рішення).

Вирішуючи цей спір, колегія суддів враховує, що відповідно до преамбули та статті 2 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (Association Agreement between the European Union and its Member States, of the one part, and Ukraine, of the other part), повага до демократичних принципів, прав людини і основоположних свобод, а також принципу верховенства права належить до основ внутрішньої та зовнішньої політики сторін і становить один із ключових елементів цієї Угоди. З огляду на стратегічний курс України на набуття повноправного членства в Європейському Союзі відповідні положення Хартії основоположних прав Європейського Союзу (Charter of Fundamental Rights of the European Union) та практика Суду справедливості Європейського Союзу можуть братися до уваги як авторитетні орієнтири при тлумаченні національних гарантій верховенства права, правової визначеності, ефективного судового захисту та незалежності судової влади, якщо таке врахування не підміняє застосування Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону №1402-VIII.

30 вересня 2016 року набрали чинності зміни до Конституції України, внесені Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», якими, зокрема, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції та вперше на конституційному рівні закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 2 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, Закон №1402-VIII визначає не фіксований розмір посадового окладу судді в абсолютній грошовій сумі, а розрахунковий механізм його визначення через прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня відповідного календарного року.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад двадцять років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Отже, законодавець установив безпосередній правовий зв`язок між розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та суддівською винагородою судді, який працює на відповідній посаді. Зміна розміру складових такої винагороди є юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення права судді у відставці на відповідний перерахунок.

Разом із тим у цій справі позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з вимогою про видачу довідки про суддівську винагороду саме для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Тому визначальним для вирішення спору є питання того, яка розрахункова величина відповідно до статей 135, 142 Закону № 1402-VIII має бути покладена в основу визначення суддівської винагороди, що зазначається у такій довідці та використовується органом Пенсійного фонду України при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення статті 2 Закону № 2017-III).

Згідно з приписами статті 6 Закону № 2017-III базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» № 966-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зазначеною нормою Закону № 966-XIV визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Водночас Закон №966-XIV не визначає такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Судді також не віднесені цим Законом до окремої соціальної чи демографічної групи населення, для якої прожитковий мінімум має встановлюватися окремо.

При цьому зміни до Закону №1402-VIII у частині порядку визначення суддівської винагороди не вносилися. Частина перша статті 135 Закону №1402-VIII прямо встановлює, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Пункт 2 частини третьої цієї статті пов`язує базовий розмір посадового окладу судді саме з прожитковим мінімумом для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, передбачена статтею 7 Закону № 4695-IX окрема розрахункова величина у 2026 році на рівні 31.12.2025 року, тобто фактично у розмірі 2102 грн, не може застосовуватися як така, що змінює встановлений статтею 135 Закону №1402-VIII порядок визначення базового розміру посадового окладу судді. Зазначена складова суддівської винагороди не може бути замінена іншою розрахунковою величиною без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, щодо меж предмета регулювання закону про Державний бюджет України. КСУ у цих рішеннях наголосив, що закон про Державний бюджет України має спеціальний предмет регулювання, не може змінювати обсяг прав, гарантій чи інше правове регулювання, встановлене спеціальними законами України. Тому стаття 7 Закону № 4695-IX не може тлумачитися як така, що змінює порядок визначення суддівської винагороди, встановлений статтею 135 Закону №1402-VIII відповідно до статті 130 Конституції України.

Зазначене також відповідає загальновизнаному підходу до допустимості обмеження прав. Частина перша статті 52 Хартії основоположних прав Європейського Союзу (Charter of Fundamental Rights of the European Union) встановлює, що будь-яке обмеження здійснення прав і свобод, визнаних Хартією, має бути передбачене законом, поважати сутність таких прав і свобод та, з дотриманням принципу пропорційності, може застосовуватися лише тоді, коли воно є необхідним і справді відповідає цілям загального інтересу, визнаним Європейським Союзом, або потребі захисту прав і свобод інших осіб.

У спірних правовідносинах таким спеціальним законом є Закон №1402-VIII, який відповідно до статті 130 Конституції України визначає порядок обчислення суддівської винагороди. Тому для визначення базового розміру посадового окладу судді у 2026 році має застосовуватися прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, тобто 3328 грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відмова Одеського окружного адміністративного суду у видачі позивачу довідки про суддівську винагороду з мотивів застосування розрахункової величини 2102 грн та відсутності зміни складових суддівської винагороди є протиправною та не відповідає положенням статей 130 Конституції України, 135, 142 Закону № 1402-VIII.

Зазначені висновки узгоджуються з правовим підходом, висловленим судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25.

У постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн згідно Закону № 3460-IX та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформулювала такий правовий висновок:

«У зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

Для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.»

Застосовуючи наведений правовий висновок до спірних правовідносин, колегія суддів наголошує, що у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, становив 3328 грн. Саме ця величина підлягає застосуванню для визначення базового розміру посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, а отже, і для визначення розміру суддівської винагороди, що враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб порівняно з попереднім календарним роком зумовлює зміну базового розміру посадового окладу судді як складової суддівської винагороди. Відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII така зміна є підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Отже, у позивача виникло право на отримання довідки про суддівську винагороду станом на 01 січня 2026 року, обчислену із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328 грн, для подальшого здійснення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання.

Аналогічний підхід щодо застосування для визначення базового розміру посадового окладу судді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня календарного року, а також щодо наявності у зв`язку з цим підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, викладений Верховним Судом у постановах від 17 червня 2026 року у справі № 280/4259/25, від 30 червня 2026 року у справі № 200/6643/24, від 30 червня 2026 року у справі № 200/8026/24, від 30 червня 2026 року у справі № 340/4332/24 та від 30 вересня 2026 року у справі № 560/811/25.

Такий підхід узгоджується з принципом юридичної визначеності, зокрема його складниками res judicata та правомірних очікувань особи. У пунктах 16, 17 Рекомендації CM/Rec(2010)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки від 17 листопада 2010 року (Recommendation CM/Rec(2010)12 of the Committee of Ministers to member states on judges: independence, efficiency and responsibilities) зазначено, що судові рішення не повинні переглядатися поза межами встановлених законом процедур апеляційного чи іншого процесуального перегляду, а органи виконавчої влади не повинні ухвалювати рішень, які знецінюють судові рішення. Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 13 вересня 2023 року №8-р(II)/2023 з посиланням на пункт II.B.5.61 Спеціального дослідження Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеційська Комісія) «Мірило правовладдя» CDL-AD(2016)007 (European Commission for Democracy through Law (Venice Commission), Rule of Law Checklist, CDL-AD(2016)007), наголосив, що органи публічної влади повинні додержуватися не лише приписів актів права, а й правомірних сподівань особи (підпункт 2.6 пункту 2 мотивувальної частини).

Додатково колегія суддів враховує, що 25 червня 2026 року набрав чинності Закон України від 09 червня 2026 року №4905-IX «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Закону України "Про Вищу раду правосуддя" щодо удосконалення декларацій доброчесності судді та родинних зв`язків судді», яким частину третю статті 135 Закону №1402-VIII доповнено положенням, за змістом якого для визначення базового розміру посадового окладу судді не може застосовуватися інша вартісна величина, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб, передбачений Законом України «Про прожитковий мінімум», у розмірі, встановленому законом України про Державний бюджет України на відповідний рік для цієї соціальної і демографічної групи населення.

Наведені законодавчі зміни узгоджуються з вищевикладеними правовими позиціями про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді підлягає застосуванню саме прожитковий мінімум для працездатних осіб як соціальної і демографічної групи населення, встановлений законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Водночас ці зміни не є самостійною правовою підставою для вирішення цього спору, оскільки спірні правовідносини виникли до набрання ними чинності.

Стосовно доводів апеляційної скарги в частині того, що суд безпідставно поновив провадження, не отримавши з цього приводу пояснення відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у справі № 520/26972/24, до вирішення якої суд першої інстанції зупиняв провадження, спірні правовідносини стосуються проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді.

Натомість, у справі, яка розглядається, предмет спору стосується наявності підстав для видачі оновленої довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді.

Отже, відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі №520/26972/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду у зазначеній справі під час розгляду цього спору, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для поновлення провадження у справі.

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом в постанові по справі № 200/9586/25 від 07 серпня 2026 року.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 13 квітня 2026 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Одеського окружного адміністративного суду - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко