ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/5329/26 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ТРОФІМОВА
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Златіна С.В.,
суддів: Воловика С.В., Кравченка Є.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Уманьгаз" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Уманьгаз" про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 (далі- позивач; ОСОБА_1 ) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Уманьгаз" (далі - відповідач; ПАТ «Уманьгаз»), в якому просила:
- визнати протиправними дії приватного акціонерного товариства "Уманьгаз" щодо надання неточної, неповної та недостовірної інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 від 14.05.2026;
- зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Уманьгаз" надати точну, повну та достовірну інформацію на інформаційний запит ОСОБА_1 від 14.05.2026 з урахуванням висновків суду.
В обгрунтуванні позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що у відповіді від 20.05.2026 надано неточну, неповну та недостовірну інформацію на запит щодо документу, що підтверджує право власності на квартиру, приватний будинок або користування ними, які пред`явив ОСОБА_2 (РНОКПП не вказаний) для укладення договору від 14.02.2012, Відповідач (на думку Позивача) не розглянув запит по суті. У відповіді на відзив Позивач зазначає, що у відповіді від 20.05.2026 не міститься відповідь на запитувану інформацію, а саме: коли та який документ пред`явив ОСОБА_2 , конкретно вказати, для укладення договору від 14.02.2012. Позивач не ставила питань щодо персоніфікованих даних документів, які подавав ОСОБА_2 , а лише їх назви та коли вони були подані. Позивач з липня 2024 року є власником особового рахунку № НОМЕР_1 , який обслуговується Відповідачем, попереднім власником особового рахунку був ОСОБА_2 , який приймав участь у процедурі зміни газового обладнання, виготовлення технічної документації на газопостачання об`єкту газопостачання та інших, передбачених законодавством, питаннях. Позивачу, як власнику особового рахунку, необхідно отримати всю наявну інформацію, яка стосувалась попередніх власників особового рахунку з метою захисту особистих законних прав та інтересів.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Приватного акціонерного товариства "Уманьгаз" під час розгляду інформаційного запиту ОСОБА_1 від 14.05.2026;
- зобов`язано Приватне акціонерне товариство "Уманьгаз" повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 14.05.2026 з урахуванням оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що:
- лист від 20.05.2026 №1256 містить неповну інформацію - не містить покликання на нормативно-правові акти та/або договірні документи, що враховані під час розгляду інформаційного запиту від 14.05.2026, що розглянутий без окреслення підстав ненадання відомостей щодо пред`явлених документів ОСОБА_2 для укладення договору від 14.02.2012; не повідомлено про можливість оскарження та/або про сприяння у реалізації прав запитувача інформації;
- у задоволенні необгрунтованої та суперечливої вимоги визнати протиправними дії Приватного акціонерного товариства "Уманьгаз" щодо одночасності надання неточної та недостовірної інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 від 14.05.2026 належить відмовити, позаяк допущена Приватним акціонерним товариством "Уманьгаз" протиправна бездіяльність під час розгляду інформаційного запиту від 14.05.2026 з наданням 20.05.2026 неповної відповіді (немотивованої та незрозумілої для моделювання подальшої поведінки заявнику);
- Суд за оцінених доказів і перевірених доводів, дійшов висновку про допущену протиправну бездіяльність Приватного акціонерного товариства "Уманьгаз" під час надання неповної інформації на інформаційний запит ОСОБА_1 від 14.05.2026, тому належить зобов`язати Приватне акціонерне товариство "Уманьгаз" повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 14.05.2026 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:
- на сторінках 1-2 містяться посилання на нормативно-правові акти які регулюють діяльність Оператора ГРМ, порядок надання відповіді на запити та безпосередньо порядок укладання договору. Також, на другій сторінці запиту в абзаці дев`ятому міститься інформація про укладений договір між ПАТ «УМАНЬГАЗ» та ОСОБА_3 (витяг з листа від 20.05.2026 року №1256);
- документи, які пред`являлися в 2012 році для укладення договору на газопостачання ОСОБА_3 в архіві ПрАТ «УМАНЬГАЗ» не збереглися, у зв`язку з обмеженим терміном їх зберігання. У зв`язку з вказаним, ПрАТ УМАНЬГАЗ» не може надати копії документів, що пред`являлися ОСОБА_3 для укладення Договору №10433 від 14.02.2012 року.»;
- ПрАТ «УМАНЬГАЗ» в даних абзацах відповіді пояснив запитувачу підстави ненадання відомостей у зв`язку з тим, що вони не збереглися на момент запиту та послався на норму законодавства, згідно якої така інформація не може бути збережена;
- в абзаці 13 14 сторінки 2 та на сторінці три листа №1256 від 20.05.2026 року міститься чітка інформація про порядок оскарження запитувача інформації та сприяння у реалізації прав запитувача.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2026 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження та продовжено строк розгляду справи.
Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду встановила наступне.
14 травня 2026 року Позивач звернулася з інформаційним запитом (вх. № 3481) про надання повної, точної та достовірної інформації коли та який документ пред`явив ОСОБА_4 для укладення договору від 14.02.2012.
На вказаний запит ПрАТ «УМАНЬГАЗ» надано відповідь за вих. №1256 від 20.05.2026. Відповідач вказав, що згідно із наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5, листування (пропозиції, заяви, скарги) громадян та документи (листи, довідки, акти) з їх розгляду підлягає зберіганню протягом 5-ти років, документи, які пред`являлися в 2012 для укладення договору на газопостачання ОСОБА_3 в архіві ПрАТ «УМАНЬГА3» не збереглися, у зв`язку з обмеженим терміном їх зберігання, тому Відповідач не може надати копії документів, що пред`являлися ОСОБА_3 для укладення Договору від 14.02.2012 №10433.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
Право особи на доступ до інформації, гарантоване статтею 34 Конституції України, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження мають бути винятками, які передбачені законом, переслідувати одну або декілька законних цілей і бути необхідними у демократичному суспільстві. У разі обмеження права на доступ до інформації законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію вказаного права і не порушувати сутнісного змісту такого права (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Перший сенат) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_5 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини четвертої статті 42 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 22 січня 2020 року № 1-р(I)/2020.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012).
Конституційний Суд зазначив, що ст. 55 Конституції України не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування чи посадових і службових осіб можуть бути оскаржені, і встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть оскаржуватися будь-які рішення, дії та бездіяльність. Тим самим створений механізм реалізації конституційного права особи на судовий захист прав і свобод людини і громадянина. Звідси випливає, що Конституцією України гарантовано і забезпечено кожній людині і громадянину право на звернення до суду за захистом своїх прав чи свобод (ч. 9 п. 2 рішення Конституційного Суду України від 25.11.1997).
Верховний Суд у справі №640/16224/19 (провадження №К/9901/22967/20) зауважує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, що на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт під час здійснення ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Згідно із ст.3 Закону України 02.10.1996 № 393/96-ВР Про звернення громадян заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (ст.15 Закону № 393/96-ВР). Відповідно до ст.12 Закону України від 02 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР Про звернення громадян дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільним процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, Кодексом адміністративного судочинства України, законами України Про судоустрій і статус суддів, Про доступ до судових рішень, Про запобігання корупції, Про виконавче провадження, Про адміністративну процедуру. Якщо вирішення питань, порушених у заявах (клопотаннях) і скаргах громадян, належить до предмета регулювання Закону України Про адміністративну процедуру, вони розглядаються у порядку, встановленому зазначеним Законом України.
Адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації (п.1 ч.1 ст.2 Закону України Про адміністративну процедуру від 17 лютого 2022 року № 2073-IX).
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2939-VI).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (частина друга статті 1 Закону № 2939-VI).
Відповідно до статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 цього ж Закону доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.
Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом (частина четверта статті 13 Закону № 2939-VI).
Строки розгляду запитів на інформацію визначені статтею 20 Закону № 2939-VI, частиною першою якої встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
Приписами частини четвертої цієї ж статті закріплено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.
Визначений статтею 22 Закону № 2939-VI перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає (пункт 57 постанови Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 380/15492/21).
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону № 2939-VI).
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (частина третя статті 22 Закону № 2939-VI).
Частиною четвертою статті 22 Закону № 2939-VI визначено, що у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
За приписами частини п`ятої цієї ж статті відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.
Частиною шостою статті 22 Закону № 2939-VI передбачено випадки, коли розпорядник інформації може відстрочити задоволення запиту на інформацію. За приписами цієї норми відстрочка у задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку; 3) причини, у зв`язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк; 4) строк, у який буде задоволено запит; 5) підпис (частина сьома статті 22 Закону № 2939-VI).
Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника інформації закріплено у статті 23 Закону № 2939-VI та передбачено, що такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону № 2939-VI оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України.
Статтею 24 Закону № 2939-VI передбачена відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації, відповідно до частини першої таку відповідальність несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.
Колегією суддів встановлено, що позивач подав інформаційний запит (вх. № 3481) у порядку Закону України Про доступ до публічної інформації до відповідача про надання повної, точної та достовірної інформації коли та який документ пред`явив ОСОБА_4 для укладення договору від 14.02.2012.
Тобто, позивач просив повідомити лише дату та перелік наданих ОСОБА_4 документів для укладення договору від 14.02.2012 року без фактичного надання копій вказаних документів.
На вказаний запит ПрАТ «УМАНЬГАЗ» було надано відповідь за вих. № 1256 від 20.05.2026 року, відповідно до якої: 14 травня 2026 року ПрАТ «УМАНЬГАЗ» було отримано ваш запит (зареєстрований за вх. №3481). Ознайомившись зі змістом запиту, повідомляємо наступне: Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) від 19.06.2017 № 808 (в редакції зі змінами, внесеними Постановою НКРЕКП від 22.11.2023 року №2159), ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «УМАНЬГАЗ» (далі - ПрАТ «Уманьгаз») видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ПрАТ «Уманьгаз» відповідно до додатка. ПрАТ «УМАНЬГАЗ» у відповідності до пункту 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 № 329-VIII, є оператором газорозподільної системи суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників). Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління (пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, що затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) 30.09.2015 року № 2494 (далі - Кодекс ГРМ). Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації», інформація на запит надається безкоштовно. Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно абзацу сьомого Листа Міністерства юстиції України №20-34-968 від 21.07.2005, коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. По суті заданих питань в запиті зазначаємо. Відповідно до п. 3 Правил надання населенню послуг з газопостачання (затверджені Постановою КМУ від 9 грудня 1999 р. № 2246, далі Правила), постачання природного, а також скрапленого газу від групових резервуарних установок здійснюється безперервно відповідно до Правил безпеки систем газопостачання, що затверджуються Держнаглядохоронпраці, та цих Правил. Відповідно до п. 4 Правил, послуги з газопостачання надаються споживачеві на підставі договору, що укладається між ним та газопостачальним і газорозподільним підприємствами відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому порядку. Договір підписується газопостачальним і газорозподільним підприємствами і споживачем протягом 14 календарних днів з дня отримання відповідної заяви від споживача. Для укладення договору або внесення змін до нього споживач повинен пред`явити: документ, що посвідчує особу споживача (для громадян України - паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для осіб, недавно прийнятих до громадянства України); для іноземців та осіб без громадянства- національний паспорт або документ, що його замінює); технічний паспорт на будівлю або домову книгу; довідку про зареєстрованих осіб у квартирі, приватному будинку; документ, що підтверджує право власності на квартиру, приватний будинок або користування ними. Газопостачальні, газорозподільні підприємства, що здійснюють постачання та розподіл природного газу на закріпленій території, не мають права відмовити споживачеві, об`єкти якого розташовані на цій території, в укладенні договору. За однією поштовою адресою укладається один договір. У разі зміни власника об`єкта споживача укладається новий договір. У разі коли об`єкт споживача перебуває у власності (користуванні) кількох осіб, укладається один договір з одним із співвласників (користувачів) за умови письмової згоди всіх інших співвласників (користувачів), про що робиться відмітка в договорі. На підставі вищевказаних норм, 14.02.2012 року між ПАТ «УМАНЬГАЗ» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг з газопостачання №10433 (далі - Договір). Надання послуг споживачу ОСОБА_3 згідно вказаного Договору, здійснювалося відповідно до Правил надання населенню послуг з газопостачання (затверджені Постановою КМУ від 9 грудня 1999 р. № 2246) до втрати чинності зазначеною Постановою 16.07.2016 року на підставі Постанови КМ № 442 від 13.07.2016). Відповідно до Наказу МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ від 12.04.2012 № 578/5, листування (пропозиції, заяви, скарги) громадян та документи (листи, довідки, акти) з їх розгляду підлягає зберіганню протягом 5-ти років. Документи, які пред`являлися в 2012 році для укладення договору на газопостачання ОСОБА_3 в архіві ПрАТ «УМАНЬГАЗ» не збереглися, у зв`язку з обмеженим терміном їх зберігання. У зв`язку з вказаним, ПрАТ УМАНЬГАЗ» не може надати копії документів, що пред`являлися ОСОБА_3 для укладення Договору №10433 від 14.02.2012 року. Також, повідомляємо, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації», рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів. Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом. У зв`язку з викладеним, ПрАТ «УМАНЬГАЗ» сприяє в наданні запитуваної інформації та надає вичерпну відповідь споживачу ОСОБА_1 на запит від 14.05.2026 року (вх. №3481).
За вказаних обставин, висновок суду першої інстанції про те, що лист від 20.05.2026 №1256 не містить покликання на нормативно-правові акти та/або договірні документи, що враховані під час розгляду інформаційного запиту від 14.05.2026, не повідомлено про можливість оскарження та/або про сприяння у реалізації прав запитувача інформації, не відповідає обставинам справи, оскільки всі вказані відомості наявні у листі відповідача, який вказаний вище.
Стосовно доводу суду першої інстанції про те, що Приватним акціонерним товариством Уманьгаз допущена протиправна бездіяльність під час розгляду інформаційного запиту від 14.05.2026 з наданням 20.05.2026 неповної відповіді (немотивованої та незрозумілої для моделювання подальшої поведінки заявнику), запит позивача розглянутий без окреслення підстав ненадання відомостей щодо пред`явлених документів для укладення договору від 14.02.2012, то колегія суддів зазначає наступне.
У постанові від 16.03.2023 у справі № 380/15492/21 Верховний Суд звертав увагу на те, що відповідно до Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів, що її ратифіковано із заявами Законом України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів» від 20.05.2020 № 631-IX (далі - Конвенція РЄ), Україна взяла на себе відповідальність із виконання зобов`язань щодо забезпечення гарантій права кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, зокрема до публічної інформації, за вимогою, до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів (частина перша статті 2).
Згідно із частиною першою статті 5 Конвенції РЄ державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ.
Статтею 9 «Додаткові заходи» Конвенції РЄ визначено, що Сторони інформують громадськість про її право на доступ до офіційних документів та про порядок реалізації цього права. Вони також вживають належних заходів для:
а. навчання державних органів щодо їхніх обов`язків у забезпеченні цього права;
b. надання інформації з питань або діяльності, за які вони відповідають;
c. ефективного адміністрування своїх документів для забезпечення легкого доступу до них;
d. застосування чітких і встановлених правил зберігання та знищення своїх документів.
Пояснювальний звіт до Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів від 18.06.2009 деталізує вказане у пункті 70, за змістом якого Сторони Конвенції мають передбачити заходи зі створення ефективних систем управління та зберігання документів державних органів, зокрема, правила і практику щодо архівування та знищення офіційних документів. Основне правило щодо знищення документів полягає в тому, що документи не можна знищувати, доки є суспільний інтерес до таких документів, та в жодному разі під час розгляду запиту на такі документи.
У справі № 380/15492/21 Верховний Суд підкреслив, що розпорядник інформації повинен керуватися принципом добросовісності і розсудливості та не застосовувати формалістичний підхід до вирішення питання, а максимально сприяти (на вимогу) запитувачу, наскільки це практично можливо, у доступі до публічної інформації, гарантованої статтею 10 Закону № 2939-VI.
За усталеною практикою Верховного Суду, відмова у доступі до інформації, щодо якої зроблено запит, через її відсутність може бути правомірною та мати законну підставу за пунктом 1 частини першої статті 22 Закону № 2939-VI лише за умови, що розпорядник не просто констатує цей факт, а доведе відсутність обов`язку володіти такою інформацією з огляду на його компетенцію, визначену законодавством.
Аналогічну правову позицію займає Верховний Суд у постанові від 18 червня 2026 року у справі № 120/16877/23.
При цьому, повідомляючи заявника про причини відсутності запитуваних ним документів суду відповідач, згадавши в листі строк зберігання документів згідно наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 та про те, що запитувані документи не зберіглися через закінчення 5-ти річного строку їх зберігання, не повідомив заявнику про те чи складались на наслідками закінчення терміну зберігання запитуваних позивачем документів відповідні акти про вилучення для знищення документів згідно Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, які затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 № 1000/5, та не повідомив про номери та дати відповідних актів про вилучення для знищення документів.
Колегія суддів зазначає, що у правовідносинах, що склались, розпорядник повинен не лише допомогти запитувачу ідентифікувати запитувану інформацію, а й активно співпрацювати з ним, тобто проявити очевидну готовність надати потрібну допомогу (в аспекті порушеного питання). Оскільки розпорядник інформації зайняв пасивну позицію, такі дії (бездіяльність) слід кваліфікувати як такі, що не відповідають принципам статті 2 КАС України, зокрема, принципам добросовісності (пункт 5 частини другої) і розсудливості (пункт 6 частини другої).
Подібні висновки сформовані Верховним Судом у постановах від 06.03.2019 у справі № 813/3059/16 та від 16.03.2023 у справі № 380/15492/21.
Колегія суддів зазначає, що за відсутності у відповідача належним чином складених актів про вилучення для знищення документів запитуваних позивачем документів та не повідомлення позивача відповідачем про номери та дати складених актів про вилучення для знищення документів, відповідач повинен надати інформацію позивачу про запитувані документи, оскільки презюмується, що запитувані документи та інформація про них наявні у відповідача.
За вказаних обставин, доводи суду першої інстанції в цій частині знайшли своє підтвердження.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову, однак мотиви рішення суду першої інстанції є невірними.
За вказаних обставин, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розподіл судових витрат відповідача не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 308, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Уманьгаз" - задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року - змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року - залишити без змін.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач С.В. Златін
Суддя С.В. Воловик
Суддя Є.Д. Кравченко
Повний текст судового рішення виготовлено 04 листопада 2026 року.