Судові рішення

Постанова № 141244847 у справі № 320/15709/26 від 04.11.2026

Постанова від 04.11.2026 в адміністративній справі № 320/15709/26 (категорія «Біженців»). Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд, суддя Ганечко Олена Миколаївна.

Справа№ 320/15709/26
СудШостий апеляційний адміністративний суд
СуддяГанечко Олена Миколаївна
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваАдміністративне
КатегоріяБіженців
Дата ухвалення04.11.2026
Надійшло до реєстру06.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141244847

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/15709/26 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Посольства України у Федеративній Республіці Німеччина, Міністерства закордонних справ України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Посольства України у Федеративній Республіці Німеччина, Міністерства закордонних справ України про визнання протиправною бездіяльність (бездіяльність щодо ненадання документу про повернення в Україну з метою отримання посвідчення біженця і проїзного документу для виїзду за кордон в рамках виконання рішення суду).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Посольства України у Федеративній Республіці Німеччина, Міністерства закордонних справ України про визнання протиправною бездіяльність.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2026 та від 30.09.2026 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року, відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.11.2026.

У судове засідання представники сторін не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату та час апеляційного перегляду, з огляду на що, суд вирішив за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що:

- Посольство України у Федеративній Республіці Німеччина є суб`єктом міжнародних правовідносин, та не є суб`єктом владних повноважень, оскільки не виконує публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Позови до суб`єктів міжнародних правовідносин не можуть бути предметом справи адміністративної юстиції;

- щодо Міністерства закордонних справ України у у якості другого відповідача, судом встановлено, що його залучення пов`язано із вимогами до Посольства України у Федеративній Республіці Німеччина, однак позивач не називає рішень чи дій Міністерства закордонних справ України, які він вважає протиправними та які пов`язані з виконанням владних управлінських повноважень в Україні та оскаржує, що вказує на відсутність окремого предмету спору відносно Міністертсва закордонних справ України та на штучне притягнення останнього в якості відповідача з метою ініціювання справи в українському суді.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій стверджує, що суд першої інстанції не мав підстав для відмови у відкритті провадження у справі та позбавлення позивача права на доступ до правосуддя, при цьому, наголошує, що Посольство України у Федеративній Республіці Німеччина допустило протиправну бездіяльність за зверненням позивача та є суб`єктом владних повноважень, що виступає відповідачем у справі, що також підтверджується судовою практикою.

Зважаючи на наведене, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до норм п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно з приписами ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 19 КАС України, передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 7 Положення № 281, МЗС здійснює свої повноваження безпосередньо та через систему органів дипломатичної служби.

Відповідно до пункту 5 Положення № 281, МЗС з метою організації своєї діяльності, зокрема, забезпечує самопредставництво органів дипломатичної служби та їх посадових осіб в судах України, яке здійснюється без окремого доручення Міністра, його заступників, державного секретаря посадовими особами юридичної служби апарату МЗС відповідно до положення, що затверджується наказом Міністра.

Пунктом 2 Положення про закордонні дипломатичні установи України, затвердженого Указом Президента України від 15.03.2021 № 99/2021 (далі - Положення № 99/2021), визначено, що закордонні дипломатичні установи України є постійно діючими органами дипломатичної служби, основними завданнями яких є представництво України в державах перебування або при міжнародних організаціях та підтримання з ними офіційних відносин, відстоювання національних інтересів України, виконання консульських функцій, у тому числі захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном.

Згідно з пунктом 3 Положення № 99/2021, закордонними дипломатичними установами України є, зокрема, консульська установа України.

Відповідно до пункту 5 Положення № 99/2022, завданнями закордонних дипломатичних установ України є: 1) представництво України в державі перебування або при міжнародній організації, підтримання з нею офіційних відносин; 2) захист національних інтересів України у державі перебування або при міжнародній організації; 3) розвиток політичних, економічних, культурних, гуманітарних, наукових та інших зв`язків з державою перебування або міжнародною організацією; 4) захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України в державі перебування або міжнародній організації; 5) координація діяльності державних органів щодо забезпечення реалізації єдиного зовнішньополітичного курсу України у відносинах з державою перебування або міжнародною організацією.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Посольство України у Федеративній Республіці Німеччина є суб`єктом міжнародних правовідносин, та не є суб`єктом владних повноважень, оскільки не виконує публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг, позаяк, аналіз правового статусу Посольства України свідчить про наявність у нього особливої подвійної (дуалістичної) правової природи. У межах реалізації своїх завдань, закордонна дипломатична установа поєднує дві площини функціонування, виконуючи міжнародно-представницьку функція, в діяльності якої не може виступати відповідачем у справі, а також адміністративно-управлінську/сервісну функцію, зокрема, діє як державна установа, що наділена владно-управлінськими повноваженнями щодо фізичних та юридичних осіб. У цьому контексті, установа забезпечує надання консульських послуг, здійснює реєстрацію актів цивільного стану, виконує нотаріальні дії, вирішує питання громадянства та оформлення паспортних документів.

Колегія суддів вважає, що реалізуючи адміністративно-управлінську/сервісну функцію, Посольство здійснює публічно-управлінські функції на основі національного законодавства України, відтак, у правовідносинах із громадянами щодо надання адміністративних чи консульських послуг, відповідає критеріям суб`єкта владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Водночас, незважаючи на наявність статусу суб`єкта владних повноважень в адміністративному процесі, Посольство залишається відокремленим підрозділом без статусу юридичної особи. Оскільки воно входить до єдиної системи органів дипломатичної служби, належним відповідачем/співвідповідачем за позовами щодо оскарження його бездіяльності/дій виступає центральний орган виконавчої влади Міністерство закордонних справ України.

Підсумовуючи, колегія суддів висновує, що Посольство України є закордонною дипломатичною установою, яка не має статусу юридичної особи, підконтрольна Міністерству закордонних справ України та виконує представницькі функції України в державі перебування або при міжнародній організації, підтримання з нею офіційних відносин та захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України в державі перебування або міжнародній організації. У свою чергу, Міністерство закордонних справ України здійснює керівництво органами дипломатичної служби України та забезпечує самопредставництво таких органів та їх посадових осіб в судах України. А тому, адміністративна процесуальна правосуб`єктність, яка надає можливість виступати відповідачем у справі, належить саме Міністерству закордонних справ України, а не дипломатичним установам України за кордоном, які можуть виступати співвідповідачем/відповідачем в особі (до Міністерства закордонних справ України в особі Посольства України у відповідній країні).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу постановлено з порушенням вимог процесуального законодавства, а наведені у апеляційній скарзі доводи є слушними та обґрунтованими. Наведене, призвело до постановлення ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Згідно п. ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню, справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 320, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року - скасувати.

Справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
13.11.2026 Ухвала № 141476744 Київський окружний адміністративний суд
30.09.2026 Ухвала № 140268073 Шостий апеляційний адміністративний суд
27.07.2026 Ухвала № 138590102 Шостий апеляційний адміністративний суд
30.04.2026 Ухвала № 136117344 без тексту Київський окружний адміністративний суд