Постанова № 141245840 у справі № 560/18195/26 від 03.11.2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/18195/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С.

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

03 листопада 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови ВП№80311206 від 27.08.2026 про накладення штрафу 10200 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/8587/25 Головним управлінням проведений перерахунок пенсії стягувачу з 01.02.2023.

Вважає, що не допустив протиправної бездіяльності, відтак накладення штрафу вважає безпідставним.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2026 року розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 03.11..2026 року.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2026 року суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження ВП№80311206 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Хмельницьким окружним адміністративним судом 13.02.2026 у справі №560/8587/25, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.03.2025 №ХС56443, виданої станом на 01.01.2023 із врахуванням раніше виплачених сум.

20.02.2026 державним виконавцем відкрите виконавче провадження ВП№80311206, зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Відомості про виконання рішення у 10-денний строк, встановлений державним виконавцем, матеріали виконавчого провадження не містять.

31.03.2026 державним виконавцем вчинена вимога №5830, на яку боржник відповідь своєчасно не надав.

У матеріалах справи наявний лист Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, зареєстрований 19.05.2026, де боржник зазначає про те, що стягувачу проведений перерахунок пенсії, рішення включене в Реєстр судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

08.06.2026 на адресу органу ДВС надійшла заява стягувача з випискою пенсійної справи, відповідно до якої встановлено, що рішення суду не виконане боржником у спосіб, встановлений виконавчим документом.

09.06.2026 державним виконавцем складений акт, яким встановлено, що рішення суду не виконане у спосіб та у порядку, передбаченому виконавчим документом.

Постановою державного виконавця від 09.06.2026 ВП№80311206 на боржника накладений штраф 5100 грн. за невиконання рішення суду у спосіб та у порядку, визначеному виконавчим документом.

Позивач, вважаючи постанову від про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. протиправною, звернувся з позовом до суду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, відтак і відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 №1404-VІІІ (далі також - Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 та п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусовою виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Стаття 63 Закону №1404-VIIІ встановлює порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.

За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, накладення штрафу у разі невиконання без поважних причин боржником рішення є обов`язком посадової особи органу ДВС, який встановлюється з метою спонукання боржника належним чином виконати рішення.

Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення та повинні бути підтверджені належними доказами.

Як встановлено зі змісту матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження ВП№80311206 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Хмельницьким окружним адміністративним судом 13.02.2026 у справі №560/8587/25, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.03.2025 №ХС56443, виданої станом на 01.01.2023 із врахуванням раніше виплачених сум.

20.02.2026 державним виконавцем відкрите виконавче провадження ВП№80311206, зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Відомості про виконання рішення у 10-денний строк, встановлений державним виконавцем, матеріали виконавчого провадження не містять.

31.03.2026 державним виконавцем вчинена вимога №5830, на яку боржник відповідь своєчасно не надав.

У матеріалах справи наявний лист Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, зареєстрований 19.05.2026, де боржник зазначає про те, що стягувачу проведений перерахунок пенсії, рішення включене в Реєстр судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

08.06.2026 на адресу органу ДВС надійшла заява стягувача з випискою пенсійної справи, відповідно до якої встановлено, що рішення суду не виконане боржником у спосіб, встановлений виконавчим документом.

09.06.2026 державним виконавцем складений акт, яким встановлено, що рішення суду не виконане у спосіб та у порядку, передбаченому виконавчим документом.

Постановою державного виконавця від 09.06.2026 ВП№80311206 на боржника накладений штраф 5100 грн. за невиконання рішення суду у спосіб та у порядку, визначеному виконавчим документом.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.07.2026 у справі №560/11647/26, яке набрало законної сили 24.09.2026 на підставі постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду, підтверджений факт невиконання Головним управлінням рішення суду у спосіб та у порядку, визначеному виконавчим документом.

У цьому рішенні суд зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на виконання рішення суду здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.03.2025 №ХС56443, виданої станом на 01.01.2023, із врахуванням раніше виплачених сум. Розмір пенсії після перерахунку станом на 01.02.2023 склав 20887,81 грн. Сума доплати за період з 01.02.2023 по 30.06.2026 становить 339539,29 грн. Разом з тим, виплата пенсії ОСОБА_1 проводиться в сумі 17330,76 грн. Пенсійним органом не надано державному виконавцю, а також суду доказів належного виконання рішення суду, а саме перерахунку пенсії позивача без застосування Порядку №821 (який визнаний нечинним) та доказів виплати заборгованості.

04.08.2026 на адресу органу ДВС надійшла заява стягувача з випискою з пенсійної справи, відповідно до якої встановлено, що рішення суду не виконане у спосіб, встановлений виконавчим документом.

У подальшому 27.08.2026 державним виконавцем складений акт про повторне невиконання рішення суду у спосіб та у порядку, визначеному виконавчим документом. 27.08.2026 прийнята спірна постанова ВП№80311206 про накладення штрафу у подвійному розмірі 10200 грн.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, після ухвалення судового рішення з приводу штрафу позивачем не було вжито будь - яких інших заходів, спрямованих на повне і належне виконання виконавчого документа, не надано державному виконавцю підтверджуючі виконання документи або докази, які б свідчили про наявність об`єктивних перешкод для самостійного виконання.

Оцінюючи обґрунтованість спірної постанови, суд виходить з того, що неправомірність дій пенсійного органу щодо невиконання рішення суду вже була встановлена та підтверджена судами під час розгляду справи №560/11647/26.

Встановлено також, що боржником не надано органу ДВС документи, які б підтверджували відсутність бюджетних асигнувань чи фактичну неможливість здійснення виплати (копії кошторисів, довідок органів казначейства, інформація про залишки коштів на рахунках тощо), а також не доведено, що ним вживались заходи з метою отримання відповідного фінансування.

Посилання позивача у позові на відсутність бюджетного фінансування як на поважну причину невиконання рішення не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки такі обставини не були належним чином підтверджені органу ДВС під час примусового виконання та не доведені належними і допустимими доказами в суді.

Більше того, матеріали виконавчого провадження не містять доказів належного інформування позивачем (боржником) державного виконавця щодо причин невиконання рішення суду, що свідчить про відсутність взаємодії боржника з органом примусового виконання рішень.

Оскільки станом на 27.08.2026 (дату винесення спірної постанови про накладення штрафу у розмірі 10200 грн.) боржник не надав державному виконавцю жодних нових доказів вчинення дій, спрямованих на повне фактичне виконання рішення суду (зокрема, щодо початку виплати поточної пенсії у належному розмірі), державний виконавець правомірно склав акт про повторне невиконання та наклав штраф у подвійному розмірі відповідно до вимог Закону №1404-VIII.

За таких обставин суд вважає, що виконавчий документ у встановлений строк виконаний не був, а поважні причини його невиконання позивачем не доведені. Посилання боржника на те, що ним вчинені всі можливі дії в межах наданих повноважень суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки рішенням суду зобов`язано саме здійснити виплату, а не включити стягувача до певного реєстру.

Здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання, зокрема накладення штрафів за повторне невиконання рішення суду без поважних причин, є законним і необхідним інструментом забезпечення дієвості судового рішення. Відтак, державний виконавець обґрунтовано встановив факт невиконання рішення суду без поважних причин, що є підставою для накладення штрафу.

Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що державний виконавець при винесенні постанови від 27.08.2026 ВП№80311206 про накладення штрафу діяв на підставі та у спосіб, що передбачені законом, з огляду на що позов задоволенню не підлягає.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 03 листопада 2026 року.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.