Рішення № 141246654 у справі № 197/1158/26 від 05.11.2026

Справа № 197/1158/26

Провадження № 2/197/1050/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року с-ще Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Гетьманенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Широке позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

представник ТОВ "Таліон плюс" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 927906262 від 05.08.2025 в розмірі 92997,87 грн, а також понесених судових витрат. Позов мотивовано тим, що 05.08.2025 ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №927906262. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника та на його виконання відповідачу надано кредит в сумі 34128 грн, базова процентна ставка - 0,98 % в день. 23 грудня 2025 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон плюс" було укладено договір факторингу №МВ-ТП/78, відповідно до якого первісний кредитор відступив на користь ТОВ "Таліон плюс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №927906262. Загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення Позивачем в позовній заяві становить - 92997,87 грн, з них заборгованість по кредиту - 29898,19 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 61052 грн, заборгованість по комісії за надання кредиту - 2047,68 грн.

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 01.09.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

27 вересня 2026 року до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує, що відповідач із висунутими позовними вимогами кредитора погоджується лише частково. Зазначає, що відповідач з 13.11.2022 по сьогоднішній день проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою по формі 5 від 14.09.2026 та копією військового квитка. Відповідач неодноразово в усному порядку повідомляв первісному кредитору про статус військовослужбовця, надавав їм фото документів у переписках та заявляв про бажання скористатися правом на списання відсотків, проте дане прохання було залишено кредитором без задоволення. Отже, нараховані кредитором за весь період кредитування проценти та штрафні санкції підлягають списанню як такі, що були нараховані у період проходження відповідачем військової служби. Враховуючи вищенаведене, не підлягають стягненню заявлені позивачем суми заборгованості за відсотками (в силу статусу військовослужбовця). Також слід врахувати те, що відповідачем було сплачено кошти у розмірі 24867 грн на погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується розрахунком, наданим позивачем. Відтак до стягнення підлягають наступні суми: 29898,19 грн (тіло кредиту) + 2047,68 грн (комісія) - 24867 грн (повернуті відповідачем кошти) = 7078,87 грн. Також просить суд стягнути з ТОВ "Таліон плюс" на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10000 грн.

06 жовтня 2026 року на адресу суду від ТОВ "Таліон плюс" надійшла відповідь на відзив, в якому вказує, що відповідачем факт укладення кредитного договору у відзиві не спростовується. Позивачу та до суду стороною відповідача не надано підтверджуючих документів, які б засвідчували проходження відповідачем військової служби по мобілізації на момент укладення кредитного договору та протягом його дії (до моменту дострокового розірвання), або інші довідки, які б надавали правові підстави для застосування пільг, передбачених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Тому нарахування процентів за користування кредитними коштами відбувалось законно, а позивач правомірно заявляє позовні вимоги по їх стягненню. Уклавши договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач мав змогу та необмежений час для ознайомлення з умовами договору ще до його оформлення, отримав екземпляр договору на власну електронну пошту, а також мав вільний доступ до умов договору на сайті фінансової установи. Відповідачем було вчинено певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту від ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", тобто останній визначив необхідний обсяг часу для ознайомлення з умовами договору, після чого проявив намір вступити з первісним кредитором в договірні відносини на умовах визначених правилами. Стороною відповідача заявлений розмір витрат на правничу допомогу - 10000 грн. Дані витрати, на думку сторони позивача, є неспівмірними з обсягом послуг, наданих відповідачу та є очевидно завищеними, враховуючи, що справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження та є малозначною. Спір виник внаслідок протиправниї поведінки відповідача, пов`язаної з тривалим невиконанням умов договору. Отже, стягнення витрат на правову допомогу з позивача не можна вважати як розумним, справедливим та таким, що відповідає засадам цивільного судочинства.

02 жовтня 2026 року до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких вказує, що чинне законодавство не ставить право військовослужбовця на звільнення від нарахування процентів за користування кредитом у залежність від обов`язкового надання кредитодавцю під час укладення кредитного договору документів, що підтверджують статус військовослужбовця. Так само законодавством не встановлено обов`язку військовослужбовця до укладення кредитного договору повідомляти кредитодавця про проходження військової служби, надавати військовий квиток, довідку з військової частини, посвідчення учасника бойових дій або будь-який інший документ, як передумову для подальшого застосування положень ч. 15 ст. 14 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Відповідач вступив на військову службу до лав ЗСУ вже під час мобілізаційних заходів, у зв`язку з повномасштабним вторгненням на територію України. Крім того, відповідач приймав участь у бойових діях, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій від 05.10.2023. Таким чином, у спірних правовідносинах наявні всі юридичні факти, на які посилається позивач як на умови звільнення від сплати процентів за користування кредитом: відповідач був призваний на військову службу під час мобілізації та брав безпосередню участь у бойових діях, що підтверджується відповідними доказами. Отже, визначені позивачем умови застосування передбаченої законом пільги дотримані, а тому нарахування процентів за користування кредитом за відповідний період є неправомірним.

Представник позивача в судове засідання повторно не з`явився, про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. В позовній заяві було заявлено представницею позивача клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач та його представник в судове засідання повторно не з`явилися, про місце, дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. У відзиві заявлено про розгляд справи за їх відсутності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи, суд дійшов до наступних висновків:

судом встановлено, що 05 серпня 2025 року ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 927906262. Відповідно до умов якого, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту 3400 гривень. Кінцева дата повернення кредиту - 04.09.2030. Базова процентна ставка складає 0,98 % в день від суми залишку кредиту. Кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4731-21XX-XXXX-5787. Вказаний договір укладений в електронній формі та підписаний споживачем одноразовим ідентифікатором.

Також в матеріалах справи наявні правила надання коштів у кредит та паспорт споживчого кредиту до договору, у якому містяться основні умови кредитування.

Відповідно до додаткової угоди від 05.08.2025 до договору № 927906262 від 05.08.2025, сторони домовились про надання траншу в сумі 5000 грн. Вказана додаткова угода укладена в електронній формі та підписана споживачем одноразовим ідентифікатором.

Згідно з додатковою угодою від 06.08.2025 до договору № 927906262 від 05.08.2025, сторони домовились про надання траншу в сумі 4000 грн. Вказана додаткова угода укладена в електронній формі та підписана споживачем одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до додаткової угоди від 07.08.2025 до договору № 927906262 від 05.08.2025, сторони домовились про надання траншу в сумі 3000 грн. Вказана додаткова угода укладена в електронній формі та підписана споживачем одноразовим ідентифікатором.

Згідно з додатковою угодою від 07.08.2025 до договору № 927906262 від 05.08.2025, сторони домовились про надання траншу в сумі 5000 грн. Вказана додаткова угода укладена в електронній формі та підписана споживачем одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до додаткової угоди від 07.08.2025 до договору № 927906262 від 05.08.2025, сторони домовились про надання траншу в сумі 4800 грн. Вказана додаткова угода укладена в електронній формі та підписана споживачем одноразовим ідентифікатором.

Згідно з додатковою угоди від 14.08.2025 до договору № 927906262 від 05.08.2025, сторони домовились про надання траншу в сумі 2000 грн. Вказана додаткова угода укладена в електронній формі та підписана споживачем одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до додаткової угоди від 15.08.2025 до договору № 927906262 від 05.08.2025, сторони домовились про надання траншу в сумі 4196 грн. Вказана додаткова угода укладена в електронній формі та підписана споживачем одноразовим ідентифікатором.

Згідно з додатковою угодою від 16.08.2025 до договору № 927906262 від 05.08.2025, сторони домовились про надання траншу в сумі 2732 грн. Вказана додаткова угода укладена в електронній формі та підписана споживачем одноразовим ідентифікатором.

Згідно з довідкою ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції, на перерахування грошових коштів 05.08.2025 в сумі 3400 грн, 05.08.2025 в сумі 5000 грн, 06.08.2025 в сумі 4000 грн, 07.08.2025 в сумі 3000 грн, 07.08.2025 в сумі 5000 грн, 07.08.2025 в сумі 4800 грн, 14.08.2025 в сумі 2000 грн, 15.08.2025 в сумі 4196 грн, 16.08.2025 в сумі 2732 грн, рахунок отримувача 4731-21XX-XXXX-5787

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 927906262 від 05.08.2025, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", становить 64875,97 грн. З вказаного розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 за період з 10.08.2025 по 21.12.2025 здійснив частково сплату боргу в загальному розмірі 24867 грн.

23 грудня 2025 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон плюс" було укладено договір факторингу №МВ-ТП/78, у відповідності до умов якого первісний кредитор передав ТОВ "Таліон плюс" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "Таліон плюс" прийняв належні ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно з реєстром боржників до договору факторингу ТОВ "Таліон плюс" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 64875,97 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 927906262 від 05.08.2025, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Таліон плюс", становить 92997,87 грн, з них заборгованість по кредиту - 29898,19 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 61052 грн, заборгованість по комісії за надання кредиту - 2047,68 грн.

Як вбачається з відповіді АТ КБ "ПриватБанк" № 20.1.0.0.0/7-260914/26623-БТ від 17.09.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 . По вказаному рахунку було здійснено зарахування коштів в сумі 3400 грн від 05.08.2025, в сумі 5000 грн від 07.08.2025 та від 05.08.2025, в сумі 4000 грн від 06.08.2025, в сумі 3000 та 4800 грн від 07.08.2025, в сумі 2000 від 14.08.2025, в сумі 4196 грн від 15.08.2025, в сумі 2736 грн від 16.08.2025.

При вирішенні спору суд керується такими нормами права.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 вищевказаного Закону, - це одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3, 4, 6 ст. 11 вищевказаного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Частиною 12 ст. 11 Закону визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції, так якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що кредитний договір № 927906262 від 05.08.2025 підписано одноразовим ідентифікатором.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у позивача виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання повернути кредит у визначений договором строк.

Факт отримання грошових коштів за кредитним договором №927906262 від 05.08.2025 від ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відповідачем не оспорюється.

Згідно з вищевказаного розрахунку заборгованості за договором № 927906262 від 05.08.2025, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Таліон плюс", становить 92997,87 грн, з них заборгованість по кредиту - 29898,19 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 61052 грн, заборгованість по комісії за надання кредиту - 2047,68 грн.

Щодо заперечень відповідача проти стягнення з нього відсотків за вказаним кредитним договором, посилаючись на положення ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" та перебування на військовій службі суд зазначає наступне.

На підтвердження вказаних обставин представником відповідача до відзиву за позовну заяву надано підтверджуючі документи, а саме: довідку Форми А5 за вих. №3165 від 14.09.2026, згідно якої солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у війській частині НОМЕР_1 з 13.11.2022 по теперішній час та військовий квиток № НОМЕР_3 , виданий на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 32-34).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі №521/7927/16-ц.

Таким чином, з досліджених судом матеріалів вбачається, що кредитний договір №927906262 укладений 05.08.2025, проценти по кредиту нараховані за період з 05.08.2025 по 19.05.2026. При цьому з довідку Форми А5 за вих. №3165 від 14.09.2026 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 13.11.2022 по теперішній час, відтак на відповідача ОСОБА_1 поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а саме - він звільнений від нарахування і сплати процентів за кредитним договором.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 14 травня 2021 року у справі №502/1438/18.

Таким чином, станом на момент укладання кредитного договору та нарахування процентів, відповідач має статус військовослужбовця та на нього поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей".

З огляду на викладене, суд робить висновок, що вимоги позивача за кредитним договором № 927906262, укладеним 05.08.2025, в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом в розмірі 61052 грн - задоволенню не підлягають.

Крім того, суд також враховує, що відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за період з 10.08.2025 по 21.12.2025 частково здійснив сплату боргу в загальному розмірі 24867 грн. З огляду на те, що суд дійшов висновку про відсутність у відповідача обов`язку зі сплати нарахованих процентів за користування кредитом, сплачена відповідачем сума підлягає врахуванню саме в рахунок погашення основної суми кредитної заборгованості.

Таким чином, із заявленої позивачем суми основного боргу 29898,19 грн підлягає стягненню залишок основної заборгованості у розмірі 5031,19 грн (29898,19 грн - 24867 грн) та 2047,68 грн - комісії за видачу кредиту. Нараховані за кредитним договором проценти у розмірі 61052 грн стягненню не підлягають, оскільки відповідач як військовослужбовець звільнений від їх сплати відповідно до частини 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин справи, суд всебічно та повно з`ясував обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в загальному розмірі 7078,87 грн, тобто в частині заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5031,19 грн та 2047,68 грн - комісії за видачу кредиту, при цьому в частині заборгованості за процентами в розмірі 61052 грн - відмовлено.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним.

Згідно із ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Судом встановлено, що понесені ТОВ "Таліон плюс" витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн, підтверджуються матеріалами справи, а саме: договором про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024, додатковою угодою № 3957 від 11.08.2026 про надання правової допомоги до договору № 5; актом від 11.08.2026 приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги № 5 на суму 5000 грн; платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 228 від 11.08.2026 на суму 5000 грн, призначення платежу - оплата за надання правової допомоги згідно договору №5 від 02.12.2024 року та додаткової угоди № 3 957 від 11.08.2026.

Судом також встановлено, що понесені відповідачем ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн, підтверджуються матеріалами справи, а саме: договором про надання правової допомоги № 296 від 14.09.2026; спеціфікацією № 1 та №2 до договору про надання правової допомоги № 296 від 14.09.2026; актом № 17 від 28.09.2026 прийму-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 10000 грн; квитанцією до прибуткового касового ордера № 001 від 20.09.2026.

Разом з тим, суд, оцінюючи заявлені сторонами витрати на професійну правничу допомогу з огляду на складність справи, обсяг виконаних адвокатами робіт, час, необхідний для їх виконання, а також конкретні обставини справи, враховує, що справа не є складною, значних затрат часу та зусиль не потребувала, представник відповідача безпосередньої участі в судових засіданнях або в режимі відеоконференції не брав. Водночас, беручи до уваги підготовку позивачем та відповідачем відповідних процесуальних документів і необхідність надання правничої допомоги під час розгляду справи, суд вважає обґрунтованим та співмірним розмір витрат кожної зі сторін на професійну правничу допомогу в сумі по 4000 грн, а решту заявлених витрат вважає завищеними та такими, що не відповідають критеріям розумності та співмірності.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, а також те, що суд визнав обґрунтованими витрати кожної зі сторін на професійну правничу допомогу в однаковому розмірі по 4000 грн, суд дійшов висновку, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 4000 грн витрат на правову допомогу та стягнення з позивача на користь відповідача 4000 грн витрат на правову допомогу. Оскільки такі витрати є рівними за розміром, підлягають взаємозарахуванню та взаємо компенсуються, а відтак понесені сторонами витрати на правову допомогу не підлягають стягненню одна з одної.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з позовом був сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2542 від 13.08.2026 (а.с. 9), який підлягає відшкодуванню попорційно задоволенню позовних вимог, а саме 7078,87грн/92997,87грн*2662,40 грн = 202,66 грн.

Керуючись ст.ст. 89, 141, 247, 263-265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 6, 509, 512, 526, 536, 625, 626, 629, 638, 1050, 1054 ЦК України, суд

вирішив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон плюс" (місцезнаходження: м. Чернігів, вул. Жабинського, 13, код ЄДРПОУ:39700642) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон плюс" заборгованість за кредитним договором № 927906262 від 05 серпня 2025 року у розмірі 7078 (сім тисяч сімдесят вісім) гривень 87 копійок.

В іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таліон плюс" сплачений судовий збір у розмірі 202 (двісті дві) гривні 66 копійок.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 05.11.2026.

Суддя М.В. Панчук