Справа № 287/624/26
провадження 2/287/1455/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2026 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Винара Л.В.
з участю секретаря Кострицької Т.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олевську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (надалі - позивач, ТОВ «КОШЕЛЬОК») звернулось до Олевського районного суду Житомирської області із позовом до ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором № [номер приховано]-522267 від 20.11.2021 в розмірі 9570,00 грн. та судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Позов обґрунтовується тим, що 20.11.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «КОШЕЛЬОК» було укладено договір № [номер приховано]-522267 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язавсь повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Зазначений договір укладено згідно статей 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про споживче кредитування», Правил надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК». Зокрема, на офіційному веб-сайті ТОВ «КОШЕЛЬОК» (https://koshelok.ua/ru/yuridicheskayainformacziya/) у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «КОШЕЛЬОК», розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення. Крім того, на веб-сайті ТОВ «КОШЕЛЬОК» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг. Зазначений кредитний договір, як вбачається з його змісту, разом із правилами надання кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та за якими позичальник був попередньо ознайомлений. Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор - 5573, для підписання кредитного договору № [номер приховано]-522267 від 20.11.2021, шляхом направлення Позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 (вказаного Позичальником під час реєстрації в особистому кабінеті) електронного СМС-повідомлення. Відповідно до умов Кредитного Договору, ТОВ «КОШЕЛЬОК» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: - сума кредиту, становить 2750,00 грн.; - початковий строк кредитування, становить 20 днів; - Дисконтна відсоткова ставка, становить 2,5% на добу за початковий строк кредитування (Лояльний період) визначений п. 3.6. п. 3.7 договору; - Базова процентна ставка, становить 2,2% на добу за продовжений строк користування кредитом визначений п. 3.5., п. 3.6., п. 3.7., п. 3.8. договору. Кредитодавець, виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку, яку ОСОБА_1 вказав в особистому кабінеті як банківська картка, на яку Кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно договору. Проте, відповідач не виконав свої зобов`язання за укладеним договором - не повернув кредит та не сплатив проценти, у зв`язку з чим, станом на момент звернення до суду у відповідача, за Договором № [номер приховано]-522267 від 20.11.2021 утворилась заборгованість. Враховуючи вищевикладене, загальна сума боргу, що підлягає стягненню за договором № [номер приховано]-522267 від 20.11.2021 становить 9570,00 грн., яка складається із: - заборгованість за сумою кредиту: 2750,00 грн.; - заборгованість за відсотками за користування позикою: 6820,00 грн., які представник позивача просить стягнути з відповідача. Також, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» 2662,40 грн. сплаченого судового збору та 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Винару Л.В.
На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача по справі ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 18.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів у Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».
Відповідно до ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або за власною ініціативою суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
02.07.2026 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Р. надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позовних вимог ТОВ «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю. Також, представник відповідача просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до розміру 2000 грн. В обґрунтування зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором складений самим кредитором і не містить жодного підтвердження реальності господарської операції. Розрахунки заборгованості на які посилається позивач , не є первинними документами, що підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем у позовній заяві, а отже не є первинними документами. Вважає, що сума заборгованості по відсотках у розмірі 9570 грн., нарахована з порушенням вимог Закону, оскільки відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право стягнути заборгованість по нарахованим та сплаченим процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Також, зазначає, що беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі , ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 6 ст. 19 ЦПК України, розгляд справи в спрощеному провадженні відповідно до вимог ч. 4 ст. 19 ЦПК України, вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 10000 грн. є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію розумності та їх стягнення у повному обсязі становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Також, представником відповідача надано до суду клопотання, у якому просить судові витрати відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України покласти на ТОВ «КОШЕЛЬОК», у разі якщо суд дійде висновку про задоволення позовних вимог, просить зменшити розмір витрат на професій правничу допомогу до розмірі 2000 грн.
Від представника позивача ТОВ «КОШЕЛЬОК» відповідь на відзив до суду не надійшла .
28.07.2026 на виконання ухвали суду про витребування доказів, від Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» надійшла запитувана судом інформація.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить розглянути справу без участі позивача та його представника. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач та його представник у судове засідання на розгляд справи не з`явились та не повідомили про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, у встановленому законодавством порядку, що стверджується матеріалами справи. В матеріалах справи наявна заява представника відповідача, у якій просить провести судові засідання по справі за відсутності відповідача та його представника, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України, суд може розглянути справу за відсутності позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідив матеріали справи, вирішив питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 20.11.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «КОШЕЛЬОК» було укладено договір № [номер приховано]-522267 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (а.с. 54-55).
Відповідно до п. 1.1. Договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 2750,00 гривень на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором.
Тип кредиту - споживчий кредит (п. 1.2. Договору).
Пунктом 1.3.2. Договору визначено, що проценти за користування кредитом складають 1449 грн., які нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Пунктом 1.3.3. Договору визначено стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом 2,20% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно п. 2.1. Договору кредит надається строком на 20 днів (Лояльний період).
Відповідно до п. 2.2. Договору сторони погодили, що встановлений в п. 2.1. Договору строк Лояльного періоду може бути продовжений позичальником шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.
У відповідності до п. 2.4. Договору, кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний Позичальником у заявці.
Згідно з п. 3.4. Договору та відповідно до вимог частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» сукупна вартість кредиту для позичальника (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової (процентної) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього Договору, за умови дотримання позичальником Графіку розрахунків, що є Додатком цього Договору, становить 4199 грн., або 153 % від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 1449 грн. або 53 % від суми кредиту.
Відповідно до п 9.1, 9.2. та 9.4. Договору, договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами власних обов`язків за цим Договором. Невід`ємною частиною та додатком цього Договору є «Правила надання позики на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок». Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких знаходиться на сайті кредитодавця.
Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості електронного підпису Позичальника буде використовуватись одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Кошельок» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахував грошові кошти на його картковий рахунок № НОМЕР_2 , що стверджується інформацією наданою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 104-108).
Пунктом 3.6. кредитного договору, встановлено, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування Кредитом на умовах визначених п. 3.7. та п. 3.8.
Згідно з п. 3.8 Договору з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803% річних, що становить 2,2% в день від суми кредиту за кожен день користування ним.
Додаток № 1 до Договору - Графік розрахунків, є його невід`ємною частиною, містить інформацію про загальну вартість кредиту - 4125,00 грн. та проценти у розмірі 2, 50 % від суми Кредиту (у процентному вираженні) або 68,75 грн. (у грошовому виразі). Плата за користування кредитом (проценти) становить 913 % річних від суми кредиту за кожен день користування кредитом, що становить 1375,00 грн.
Крім того, сторонами погоджено Паспорт споживчого кредиту до Договору № [номер приховано]-522267 від 20.11.2021, у якому також зазначені істотні умови кредитування, зокрема: сума кредиту 2750,00 грн.; строк кредитування - 20 днів (з можливістю продовження); мета - на споживчі цілі; дисконтна процентна ставка - 0,99%; річна дисконтна відсоткова ставка 361,35%, базова процентна ставка в день 2,2%, річна відсоткова ставка 803% (а.с. 51-54).
У відповідності до детального розрахунку заборгованості за Договором № [номер приховано]-522267 від 20.11.2021 у відповідача наявна заборгованість, яка в загальному розмірі складає 9570,00 грн., з них: сума заборгованості за тілом кредиту - 2750,00 грн.; сума заборгованості за відсотками 6820,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові № 561/77/19 від 16 грудня 2020 року вказав, що із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
За встановлених вище обставин, сторони уклали електронний правочин у відповідності до умов кредитного договору № [номер приховано]-522267 від 20.11.2021, який включає в себе і підтвердження ознайомлення, що цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості електронного підпису Позичальника буде використовуватись одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію».
Тобто Договір, на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості, був укладений в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням персональних даних відповідача.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та позивачем не було б укладено.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19, від 20.06.2022 року у справі № 757/40396/20, від 04.12.2023 року у справі № 212/10457/21.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.
Оскільки вказаний договір, який підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем як позичальником, виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами, а відтак між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного кредитного договору.
Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, відповідачем власного розрахунку заборгованості не надано, доказів його неправильності не надано. Також відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження погашення ним тіла кредиту та спростування доводів представника позивача про наявність заборгованості по тілу кредиту саме у такому розмірі.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі №904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.
У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.
При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року № 913/618/21, у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.
З приводу заперечень представника відповідача, суд зазначає наступне. Так, щодо оспорювання правильності та обґрунтованості розрахунку заборгованості, встановлено, що розрахунок виконаний кредитором у повній відповідності до умов укладеного договору. Нарахована сума включає тіло кредиту та відсотки, виходячи зі ставок, на які відповідач погодився при підписанні договору. Умови договору на момент його укладення не суперечили нормам Закону України «Про споживче кредитування», а сам розрахунок містить покрокову деталізацію за кожним днем користування коштами. Також, отримання кредиту відповідачем підтверджується інформацією наданою Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк». Окрім цього, власний розрахунок заборгованості представником відповідача не надано.
Щодо твердження представника відповідача стосовно неправильного нарахування відсотків слід зазначити наступне. Так, підписавши договір за допомогою одноразового ідентифікатора, відповідач підтвердив ознайомлення з усіма його параметрами, включаючи розмір процентної ставки та орієнтовну загальну вартість кредиту. Нарахована сума процентів є не штрафною санкцією, а платою за користування грошовими коштами (ціною договору), розмір якої був чітко визначений у договорі. Оскільки відповідач добровільно прийняв ці умови та користувався кредитними коштами понад узгоджений термін, посилання на «несправедливість» ціни договору після виникнення прострочення є суб`єктивним та не звільняє від обов`язку виконання взятих на себе зобов`язань.
За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст.1049 ЦК України).
Заборгованість відповідача за спірним кредитним договором становить 9570,00 грн. та складається із заборгованості за кредитом в сумі 2750,00 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 6820,00 грн.
Таким чином, порушені права позивача підлягають захисту шляхом задоволення позову і стягнення в його користь із відповідача заборгованості за кредитним договором.
Докази повернення відповідачем кредиту та сплати процентів за користування кредитом в порядку та на умовах, передбаченими спірним договором, у справі відсутні.
Враховуючи викладене вище суд вважає, що заявлені вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню.
Відповідно до 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За правилом частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з тим, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості задоволені у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2662,40 грн. (а.с. 1).
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд наголошує таке.
Позивач просить стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, до матеріалів справи додано: договір про надання правової допомоги від 12.02.2025 року (а.с. 42-43), додаток до договору про надання правової допомоги від 20.02.2026 (а.с. 17-18), акт приймання-передачі правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025 року (а.с. 44), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5506 (а.с. 47).
Згідно з ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як зазначено вище, сторона позивача надала суду договір про надання правової допомоги від 12.02.2025 року, додаток до договору про надання правової допомоги від 20.02.2026, акт приймання-передачі правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №5506.
Разом з тим, згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зваживши ступінь складності справи та надані представником позивача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, час та зусилля, витрачені на надання правової допомоги поза судовим засіданням, враховуючи принцип співмірності, клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що на користь позивача з відповідача слід стягнути суму витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 гривень.
Керуючись статтями 11, 207, 526, 549, 551, 610-612 , 625, 626, 628, 633-634, 638, 1048-1050, 1054-1055 Цивільного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» заборгованість за кредитним договором № [номер приховано]-522267 від 20.11.2021 в розмірі 9570 (дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» суму сплаченого при подачі позову судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК», місцезнаходження: 08135, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8А, Бучанський район, Київська область, ЄДРПОУ 40842831.
Представник позивача: Гурський Герман Юрійович, РНОКПП НОМЕР_3 , місцезнаходження: 08135, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 8А, Бучанський район, Київська область.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Представник відповідача: Зачепіло Зоряна Ярославівна, РНОКПП НОМЕР_5 , адреса для листування: 65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 71, оф. 6.
Суддя: Л. В. Винар