УКРАЇНА
Романівський районний суд Житомирської області
290/956/26
2/290/944/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
05 листопада 2026 року селище Романів
Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Шакалова А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» (ЄДРПОУ 39287145, вул. Костянтинівська, 75, прим. 601А, м. Київ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
31 серпня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Абекор» (далі - ТОВ «ФК «Абекор», позивач) в особі представника - адвоката Пухи Н.С. через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 2644141 від 10.03.2026 у розмірі 3158,60 грн, з яких 1750,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1408,60 грн - заборгованість за нарахованими процентами, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн та витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками, у розмірі 208,98 грн.
Позов мотивовано тим, що 10.03.2026 між ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 в електронній формі за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця укладено кредитний договір № 2644141, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. На виконання умов договору позивач перерахував на платіжну картку відповідача кредит у розмірі 1800,00 грн строком на 80 днів. Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені договором строки не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Рух справи в суді
Ухвалою судді від 07 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, задоволено клопотання позивача про витребування від АТ КБ «ПриватБанк» інформації щодо емісії платіжної картки на ім`я відповідача та виписки про зарахування на неї кредитних коштів.
На виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» листом від 16.09.2026 № 20.1.0.0.0/7-260910/45661-БТ надав витребувану інформацію та виписку по картковому рахунку відповідача за період з 10.03.2026 по 11.03.2026.
Позиція відповідача
20 вересня 2026 року відповідач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, в якому позов визнав частково. Не заперечуючи факту отримання від позивача кредитних коштів у розмірі 1800,00 грн, зазначив, що нарахування процентів є свавільним, а позивачем не надано зрозумілого розрахунку процентів; під час листування з чат-ботом позивача кредитор спочатку пропонував урегулювати заборгованість за меншу суму, а згодом безпідставно її збільшив; працівники кредитора здійснювали на нього психологічний тиск, телефонували з вимогами про сплату боргу, у тому числі під час повітряних тривог, неодноразово намагалися списати кошти з його банківських карток. Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн вважає неспівмірними з ціною позову та складністю справи. Запропонував позивачу укласти мирову угоду, за умовами якої він сплачує 1800,00 грн до 10.10.2026, а позивач відмовляється від решти вимог та відшкодування судових витрат. Просив сприяти укладенню мирової угоди, а у разі відмови позивача від неї - відмовити у стягненні «штрафів, пені» та витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Таких клопотань від сторін не надходило, тому суд розглядає справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом
14.01.2026 відповідач зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Абекор», пройшовши ідентифікацію та верифікацію через систему BankID НБУ, та зазначив свої персональні дані, номер мобільного телефону НОМЕР_2 і адресу електронної пошти, що підтверджується анкетою клієнта - фізичної особи.
10.03.2026 о 12:08:15 відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором паспорт споживчого кредиту, а о 12:08:36 - кредитний договір № 2644141, що підтверджується паспортом споживчого кредиту та електронним журналом дій (Log file) щодо укладення договору, відповідно до якого одноразовий ідентифікатор було направлено кредитодавцем на номер телефону позичальника о 12:08:28, а договір підписано позичальником о 12:08:36.
Відповідно до підписаного відповідачем паспорта споживчого кредиту сторони погодили такі умови кредитування: сума кредиту - 1800,00 грн; строк кредитування - 80 днів; тип процентної ставки - фіксована; базова та основна процентна ставка - 0,99 % на день (361,35 % річних); акційна ставка 0,9405 % на день застосовується протягом першого періоду користування кредитом лише за умови своєчасної сплати споживачем першого платежу; повернення кредиту двома платежами: перший - через 30 днів (1620,00 грн тіла кредиту та проценти), другий - через 50 днів (180,00 грн тіла кредиту та проценти); процентна ставка, яка застосовується у разі невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту, - 0,99 % на день; пеня та штрафи не передбачені. У паспорті також зазначено реальну річну процентну ставку (2132,12 % річних) та орієнтовну загальну вартість кредиту (2396,97 грн), а відповідач підтвердив отримання цієї інформації та роз`яснень до укладення договору.
10.03.2026 о 12:08:42 позивач через надавача платіжних послуг ТОВ «ФК «Контрактовий дім» перерахував на платіжну картку № НОМЕР_3 , власником якої є відповідач, кредитні кошти в сумі 1800,00 грн з призначенням платежу «Видача кредиту згідно договору № 2644141 від 10.03.2026, ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 », що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 20522-1363-416671649 та листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 20.08.2026 № 24994 про успішність зазначеної операції (ID [номер приховано]).
Згідно з листом АТ КБ «ПриватБанк» від 16.09.2026 № 20.1.0.0.0/7-260910/45661-БТ та випискою по рахунку на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 (рахунок НОМЕР_4 ), на яку 10.03.2026 зараховано 1800,00 грн з призначенням «EP_VYPLATA KREDYTU». Зазначення у квитанції іншого надавача платіжних послуг отримувача не спростовує факту зарахування коштів, оскільки сам банк-емітент картки підтвердив належність картки відповідачу та надходження на неї кредитних коштів.
Крім того, у відзиві відповідач прямо визнав факт отримання від позивача 1800,00 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Згідно з розрахунком заборгованості відповідач у визначені договором строки кредит не повернув та проценти не сплатив; 24.04.2026 ним сплачено 50,00 грн, які зараховано позивачем у погашення простроченого тіла кредиту. Станом на 28.05.2026 (останній день строку кредитування) заборгованість становить 3158,60 грн, з яких 1750,00 грн - тіло кредиту (1800,00 - 50,00), 1408,60 грн - проценти.
Оцінка суду та норми права, які застосував суд
Щодо укладення договору
Відповідно до ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3, 4, 6, 12 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Одним зі способів підписання електронного правочину є електронний підпис одноразовим ідентифікатором.
Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зазначив, що без проходження реєстрації на сайті кредитодавця, отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором кредитний договір не може бути укладений, а отже, підписання договору за допомогою одноразового ідентифікатора свідчить про його укладення.
Подані позивачем докази (анкета клієнта з ідентифікацією через BankID НБУ, паспорт споживчого кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором, Log file, платіжні документи та відповідь банку-емітента) у своїй сукупності підтверджують, що відповідач уклав з позивачем кредитний договір № 2644141 від 10.03.2026 та отримав кредитні кошти. Відповідач факту укладення договору й отримання коштів не заперечує, договір недійсним не визнавався і в силу ст. 204 ЦК України є правомірним.
Щодо стягнення тіла кредиту
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 2 ст. 1054, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору у встановлений строк; порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк; договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Строк кредитування (80 днів) сплинув 28.05.2026. Доказів повернення кредиту, крім платежу 50,00 грн від 24.04.2026, врахованого позивачем, відповідач не надав. Тому з нього підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1750,00 грн.
Щодо стягнення процентів та доводів відповідача про їх свавільність
Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Погоджена сторонами денна процентна ставка 0,99 % цього обмеження не перевищує.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц виснувала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що проценти нараховано виключно в межах строку кредитування - з 10.03.2026 по 28.05.2026 (80 днів) - за погодженою сторонами ставкою 0,99 % на день, а саме: за перший період користування кредитом (10.03.2026 - 08.04.2026, 30 днів) на суму 1800,00 грн: 17,82 грн ? 30 = 534,60 грн; за другий період (09.04.2026 - 28.05.2026, 50 днів) на непрострочену частину кредиту 180,00 грн: 1,78 грн ? 50 = 89,00 грн; на прострочену частину кредиту з 09.04.2026 по 24.04.2026 (16 днів) на суму 1620,00 грн: 16,04 грн ? 16 = 256,64 грн, та з 25.04.2026 по 28.05.2026 (34 дні) на суму 1570,00 грн (з урахуванням сплачених 50,00 грн): 15,54 грн ? 34 = 528,36 грн.
Разом: 534,60 + 89,00 + 256,64 + 528,36 = 1408,60 грн.
Акційна ставка 0,9405 % правомірно не застосована, оскільки відповідно до умов кредитування вона діяла лише за умови своєчасної сплати першого платежу, якого відповідач не здійснив. Проценти на прострочену частину кредиту нараховано за тією ж ставкою 0,99 % на день, яка була погоджена сторонами як ставка, що застосовується у разі невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту, тобто без її підвищення. Отже, сукупний розмір процентів за кожен день не перевищував 0,99 % від фактичного залишку тіла кредиту, а нарахування не має характеру штрафної санкції. Після спливу строку кредитування проценти не нараховувалися.
Пеня та штрафи договором не передбачені й позивачем не заявлені, тому доводи відповідача про безпідставність «штрафів, пені та штрафних санкцій» не стосуються предмета спору. Будь-якого контррозрахунку чи доказів, які б спростовували правильність розрахунку позивача, відповідач, всупереч ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав. Умови договору щодо процентів недійсними не визнавалися, а правом на відмову від договору протягом 14 календарних днів, про яке його було повідомлено в паспорті споживчого кредиту, відповідач не скористався.
Пропозиція кредитодавця урегулювати заборгованість на пільгових умовах, на яку посилається відповідач, є правом, а не обов`язком кредитора, і, не будучи прийнятою та виконаною відповідачем, не змінює погоджених сторонами умов договору (ст. 651, 654 ЦК України).
З огляду на викладене, проценти в розмірі 1408,60 грн нараховано відповідно до умов договору та вимог закону, тому вони підлягають стягненню.
Щодо інших доводів відповідача
Доводи відповідача про психологічний тиск, телефонні дзвінки під час повітряних тривог та спроби списання коштів з його банківських карток не впливають на наявність і розмір заборгованості, оскільки стосуються дотримання кредитодавцем вимог щодо врегулювання простроченої заборгованості, а не виконання відповідачем обов`язку повернути кредит. Із наданих відповідачем знімків екрану вбачається, що всі зафіксовані спроби списання коштів відхилено («Відмова»), тобто кошти фактично не списувалися і на розрахунок заборгованості не вплинули. Порушення вимог ст. 25 Закону України «Про споживче кредитування» щодо етичної поведінки при врегулюванні простроченої заборгованості, про право на захист від яких відповідача було повідомлено в паспорті споживчого кредиту, може бути предметом звернення до Національного банку України або самостійного позову про відшкодування шкоди, проте не є підставою для звільнення позичальника від виконання грошового зобов`язання.
Посилання відповідача на збіг у часі подання позову з іншим спором за його участю жодними доказами не підтверджені та на предмет цього спору не впливають.
Відповідно до ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається за взаємною згодою сторін. Позивач згоди на укладення мирової угоди на запропонованих відповідачем умовах не висловив, мирова угода до суду не подавалася, а суд не може зобов`язати сторону її укласти. Водночас сторони не позбавлені права врегулювати спір мирним шляхом, у тому числі на стадії виконання рішення суду.
Отже, позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню в повному обсязі: з відповідача на користь позивача слід стягнути 3158,60 грн заборгованості, з яких 1750,00 грн - тіло кредиту, 1408,60 грн - проценти.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Судовий збір
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що відповідає мінімальній ставці для позовів майнового характеру, поданих юридичною особою (один прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2026 - 3328,00 грн), із застосуванням коефіцієнта 0,8 за подання позову в електронній формі (пп. 1 п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»). Оскільки позов задоволено повністю, ці витрати підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.
Витрати на професійну правничу допомогу
Позивач просить стягнути 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження чого надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 22122025 від 22.12.2025, укладений з Адвокатським бюро «Наталії Пухи», рахунок № 2644141 від 31.08.2026, акт приймання-передачі наданих послуг, ордер та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Згідно з рахунком адвокат витратила 5 годин по 2000,00 грн на «підготовку та направлення позову» щодо стягнення заборгованості з відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони (ч. 4 ст. 137 ЦПК України). У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, складність справи та виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на їх виконання, та чи були понесені витрати пов`язаними з розглядом справи, обґрунтованими та пропорційними до предмета спору, з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись критеріями, визначеними в ч. 3 ст. 141 ЦПК України, дійде висновку, що такі витрати не мали характеру необхідних, а також не є співмірними з предметом спору; при цьому на суд покладено обов`язок оцінювати рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19.
Відповідач у відзиві заперечив проти розміру заявлених витрат, вказавши на їх неспівмірність з ціною позову та складністю справи.
Оцінюючи заявлені витрати, суд враховує, що: справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), ціна позову становить 3158,60 грн, а заявлені витрати на правничу допомогу більш ніж утричі її перевищують; справа належить до типової категорії спорів про стягнення заборгованості за кредитними договорами, укладеними в електронній формі, щодо якої існує усталена судова практика; позовна заява має шаблонний характер, а докази на її обґрунтування (паспорт кредиту, Log file, анкета, розрахунок) сформовано інформаційною системою самого позивача; рахунок містить лише одну узагальнену послугу («підготовка та направлення позову») без розподілу 5 годин за конкретними видами робіт, що не дає змоги перевірити реальність і необхідність витраченого часу; справа розглянута в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників, участі адвоката в судових засіданнях не було, інших процесуальних документів, крім позовної заяви, представник позивача не подавала.
З урахуванням критеріїв реальності, обґрунтованості, розумності та пропорційності суд дійшов висновку, що заявлені витрати є неспівмірними з обсягом фактично виконаної адвокатом роботи та ціною позову, і вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, до 2000,00 грн. У решті вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу слід відмовити.
Витрати, пов`язані з надсиланням копії позовної заяви
Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний надіслати копії позовної заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи, а в разі відсутності в них електронного кабінету - листом з описом вкладення. Станом на день подання позову відповідач не мав зареєстрованого електронного кабінету, у зв`язку з чим позивач надіслав йому копію позовної заяви з додатками в паперовій формі, сплативши за це 208,98 грн, що підтверджується. Такі витрати пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для звернення до суду, є підтвердженими та підлягають стягненню з відповідача на підставі п. 4 ч. 3 ст. 133, ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України (додаткова постанова Верховного Суду від 20.09.2022 у справі № 756/11978/16-ц).
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» (ЄДРПОУ 39287145, вул. Костянтинівська, 75, прим. 601А, м. Київ) заборгованість за кредитним договором № 2644141 від 10.03.2026 у розмірі 3158 (три тисячі сто п`ятдесят вісім) грн 60 коп., з яких 1750,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1408,60 грн - заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» судові витрати: 2662,40 грн судового збору, 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 208,98 грн витрат, пов`язаних з надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Андрій ШАКАЛОВ