Рішення № 141250019 у справі № 607/21604/25 від 03.08.2026

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2026 Справа №607/21604/25 Провадження №2-др/607/84/26

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді - Якімця Т.І.,

за участю секретаря судового засідання - Трембач С.О.,

без участі сторін,

під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Моленя Ростислава Богдановича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Молень Ростислав Богданович, до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на неповнолітніх дітей

У С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 серпня

2026 року частково задоволено позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Молень Ростислав Богданович, до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на неповнолітніх дітей та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на неповнолітніх дітей у розмірі 1 720,27 євро та 2 150 грн, а також судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1 014,63 грн.

07 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Молень Р.Б. - подав заяву про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу у сумі 48 526 грн із відповідача на користь позивача.

В обґрунтування заяви адвокат зазначив, що у позовній заяві було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу в розмірі

35 000 грн. На підставі договору про надання правничої допомоги № 26/08 від 26 серпня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Молень, Багранюк та партнери», позивачці надано правничу допомогу у справі № 607/21604/25, вартість якої відповідно до акта від 07 липня 2026 року становить 31 526 грн. Крім того, позивачка понесла витрати на переклад з італійської на українську мову долучених до позову документів у розмірі 17 000 грн, що підтверджується чеком № [номер приховано] на суму 7 000 грн та квитанцією

від 19 серпня 2025 року на суму 10 000 грн. Таким чином, представник просить стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати в загальному розмірі 48 526 грн, з яких 31 526 грн - витрати на правничу допомогу та 17 000 грн - витрати на переклад документів.

Від представника відповідача - адвоката Колодія А.С. - надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких він просить відмовити у стягненні витрат на переклад документів у розмірі 17 000 грн, виключити зі складу витрат на правничу допомогу гонорар успіху в розмірі 3 000 грн та зменшити решту витрат відповідно до критеріїв реальності, обґрунтованості й пропорційності. Зазначає, що витрати на переклад понесені до відкриття провадження у справі, не були включені до попереднього розрахунку судових витрат, а надані на їх підтвердження документи не містять відомостей про особу та кваліфікацію перекладача, обсяг виконаних робіт і порядок визначення їх вартості. Щодо витрат на правничу допомогу вказує, що гонорар успіху не підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, а решта заявлених витрат є завищеними з огляду на складність справи, характер та обсяг виконаних адвокатом робіт. Зокрема, звертає увагу на погодинну ставку адвоката в розмірі 864,70 грн, тривалість консультацій, вивчення законодавства, підготовку позову та участь у п`яти судових засіданнях. Крім того, наголошує на необхідності пропорційного розподілу судових витрат у зв`язку з частковим задоволенням позову. Вважає, що заявлені витрати не відповідають критеріям, визначеним статтями 137, 141 ЦПК України, а тому підлягають зменшенню.

У судове засідання представник позивача не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, суд зазначає, що у зв`язку з неявкою учасників справи, беручи до уваги приписи частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша та друга статті 8 Конституції України).

Приписами статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. За частиною першою статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2

ЦПК України).

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076 передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності фізичних осіб; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 5076 адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону № 5076).

За статтею 30 Закону № 5076: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту (частина перша); порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги (частина друга); при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частина третя).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року (справа № 755/9215/15-ц) зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року; так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року (справа № 751/3840/15-ц) зазначено, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини витрати можуть бути компенсовані лише за умови, що вони були фактично понесені, є необхідними та розумними за обсягом (див., зокрема, пункт 79 справи «Ніколова проти Болгарії»/Nikolova v. Bulgaria

від 25 березня 1999 року (заява № 31195/96).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 31 526 грн представником ОСОБА_1 - адвокатом Моленем Р.Б. - було надано: договір № 26/08 про надання правничої допомоги від 26 серпня

2024 року; тарифи на обчислення вартості послуг додаток № 1 до договору; акт від 07 липня

2026 року про надання правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги № 26/08 від 26 серпня 2024 року.

Однак, вищезазначені документи не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначених розмірах з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Оцінюючи заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг підготовлених адвокатом процесуальних документів, кількість і тривалість судових засідань, а також часткове задоволення позовних вимог. При цьому суд виходить із того, що визначений сторонами договору розмір гонорару не є безумовно обов`язковим для іншої сторони спору під час розподілу судових витрат. З огляду на наведене, враховуючи заперечення представника відповідача щодо неспівмірності заявлених витрат, суд вважає, що їх відшкодування у повному розмірі 31 526 грн не відповідатиме критеріям розумності, необхідності та співмірності, визначеним статтями 137, 141 ЦПК України.

У частині стягнення витрат на переклад з італійської на українську мову, відповідно до доданих до позову квитанцій та чеків, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина друга статті 134 ЦПК України).

Як вказано у пункті 2 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з частиною другою статті 140 ЦПК України розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

У матеріалах справи міститься квитанція № [номер приховано] від 19 серпня 2025 року про сплату 7 000 грн на користь ФОП ОСОБА_3 . Суд зауважує, що незважаючи на ту обставину, що позивачем не надано договору про надання відповідних послуг чи інших документів, з матеріалів справи вбачається, що саме ФОП ОСОБА_3 здійснювала відповідний переклад. Проте матеріали справи не містять квитанції від 19 серпня 2025 року на суму 10 000 грн, на яку посилається представник позивача.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту понесення витрат на переклад документів у заявленому розмірі

17 000 грн, а тому підстав для їх відшкодування за рахунок відповідача у повному обсязі немає.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду заяви

Урахувавши критерії реальності, розумності та співмірності витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також дослідивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача та зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції з 31 526 грн до 10 000 грн.

Водночас суд вважає доведеними та такими, що підлягають відшкодуванню, витрати, пов`язані з перекладом, у розмірі 7 000 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 133, 137, 141, 258-268, 270, 273, 274, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Моленя Ростислава Богдановича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Молень Ростислав Богданович, до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на неповнолітніх дітей - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з яких 10 000 (десять тисяч) гривень становлять витрати на професійну правничу допомогу та 7 000 (сім тисяч) гривень - витрати, пов`язані з перекладом документів з італійської мови на українську.

3. У задоволенні решти заяви про ухвалення додаткового рішення - відмовити.

4. Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

5. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного додаткового рішення суду.

7. Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення виготовлено 03 серпня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддя Т. І. Якімець