Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/5546/26
Номер провадження2/711/3180/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді: Казидуб О.Г.
секретаря судового засідання: Шульга А.В.
за участю:
представника позивача-за дорученням: Давиденко В.Ю.
представника відповідачів-адвоката: Дон В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг,-
ВСТАНОВИВ :
Представник за довіреністю Блізнецов Максим Євгенійович, який діє в інтересах позивача ПАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» (ЄДРПОУ 00204033, 18028, м. Черкаси, пр.-т. Хіміків, 76), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг.
Позовна заява мотивована тим, що надання послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) в будинку АДРЕСА_2 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» ВП «Черкаська ТЕЦ».
Вказують, що квартира АДРЕСА_3 від`єднано від системи ЦО та теплопостачання. В квартирі встановлено автономне опалення. Плата нараховується за абонентське обслуговування (ТЕ) та місця загального користування (МЗК). Витрати на опалення МЗК мають нести ксі мешканці багатоквартирного будинку, як ті у кого відсутні індивідуальні прилади обліку так і ті у кого встановлений квартирний засіб обліку теплової енергії.
Відповідачі своєчасно та не в повному обсязі з січня 2013 року не вносили плату за абонентське обслуговування (ТЕ), опалення місць загального користування (МЗК), а також не здійснювали оплату внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії згідно ст. 17 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та згідно рішення Черкаського міськвиконкому № 1021 від 17.09.2019, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка на 01.04.2026 року складає 11636 грн. 36 коп., що підтверджується листом-розрахунком по ОР № 31113010.
Просять стягнути солідарно з відповідачів на їхню користь заборгованість за абонентське обслуговування (Те), опалення МЗК та Внески у розмірі 11636 грн. 36 коп., заборгованість за інфляційну складову боргу в розмірі 2160 грн. 03 коп. та 3% річних в розмірі 599 грн. 99 коп. (всього 2760 грн. 02 коп.) та судовий збір в розмірі 3328 грн. 00 коп.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Казидуб О.Г.
02 червня 2026 року ухвалою відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання.
13 липня 2026 року через канцелярію суду адвокат Дон Віктор Олександрович, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 , надав Відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_2 категорично вважає позовні вимоги безпідставними.
Вказує, що квартира знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та розташована на 1 поверсі багатоповерхового будинку та належить ОСОБА_1 на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 2-6306/05 від 08 грудня 2005 року про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя.
Ще до винесення рішення про поділ майна рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 17.06.2003 року № 487 Про дозвіл ОСОБА_3 на проведення реконструкції квартири АДРЕСА_3 було надано дозвіл провести реконструкцію вище вказаного приміщення з добудовою окремого входу на земельній ділянці площею 10 кв.м. (рішення від 17.06.2003 року № 487).
Протягом 2003 року було проведено ряд реконструкційних робіт, що підтверджується документами: Витягом з рішення від 06.11.2003 року № 5-126 Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки; Дозволом № 1715 від 13.11.2003 року на виконання будівельних робіт; Актом про реконструкцію квартири АДРЕСА_3 .
Згідно з дозвільною та технічною документацією, вказане приміщення було повністю від`єднане від систем централізованого опалення (ЦО) та теплопостачання, у ньому встановлено та законно функціонує індивідуальне (автономне) опалення.
У процесі переобладнання квартири під офіс було виконано ізольовану реконструкцію: вхід до приміщення здійснюється виключно окремо з АДРЕСА_4 з приміщення офісу до загального під`їзду (сходові клітини) будинку відсутній (замурований), що чітко відображено у Технічному паспорті приміщення від 09.02.2018 року.
Наголошує, що позивачем безпідставно нараховано заборгованість зі сплати відповідних житлово- комунальних послуг за період з січня 2013 року по грудень 2019 року на загальну суму 11636 грн. 36 коп. Означені обставини суттєво вплинули на нарахування інфляційних втрат та 3% річних, що сукупно становить суму 2760 грн. 02 коп.
Просить в задоволенні позову відмовити.
22 липня 2026 року через канцелярію суду представник позивача за дорученням Нянько Анна Іванівна надала Відповідь на Відзив, в якій зазначено, що відключення квартири від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення відповідачів від оплати за опалення місць загального користування.
Просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник позивача за дорученням Давиденко Віктор Юрійович в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задоволити.
Адвокат Дон Віктор Олександрович, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 , в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у Відзиві на позовну заяву. Також, зазначив, що протягом 5 днів після винесення рішення ним буде подана заява про стягнення витрат на правову допомогу.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду невідомі. Про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Суд, заслухавши думку учасників процесів, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
На підставі ст.ст. 81,82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК).
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» на підставі ліцензії №374 від 30.11.2012, що видана Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та рішень Черкаської міської ради «Про забезпечення населення гарячим водопостачанням та центральним опаленням державним підприємством «Черкаська ТЕЦ» № 520 від 24.05.2000, «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси» № 1480 від 31.10.2007 , забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у місті Черкаси.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.05.2018 судом встановлено, що основним видом економічної діяльності Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» є виробництво електроенергії.
На підставі витягу з Положення про Відокремлений підрозділ «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» (далі - Положення) суд встановив, що Відокремлений підрозділ «Черкаська ТЕЦ» заснований на приватній власності ПрАТ «Черкаське хімволокно».Крім того, відповідно до п.2.6 Положення, суд встановив, що Відокремлений підрозділ має право бути позивачем, відповідачем та третьою особою в судових органах, від імені засновника вступати у встановлені законом правовідносини з іншими юридичними та фізичними особами.
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 485842740 від 14.07.2026, квартира за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .
Також, відповідно до Відповіді № 2812061 від 29.05.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру, на запит суду, зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - АДРЕСА_1 .
Також, відповідно до Відповіді № 2812085 від 29.05.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру, на запит суду, зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - АДРЕСА_1 .
Із листа-розрахунку по ОР № 3113010 суд встановив, що надання послуг з абонентського обслуговування (ТЕ), МЗК, абонентського обслуговування (ГВП), функціонування систем ГВП за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ».
В судовому засіданні встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_5 від`єднано від системи ЦО та теплопостачання, в квартирі встановлено автономне опалення, плата нараховується за абонентське обслуговування (ТЕ) та місця загального користування (МЗК).
Таким чином, відповідачі є споживачами послуг з абонентського обслуговування (ТЕ), місць загального користування (МЗК), абонентського обслуговування (ГВП), функціонування систем ГВП, що їй надає приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ».
Як зазначає позивач, відповідачі своєчасно та не в повному обсязі з січня 2013 року не вносили плату за абонентське обслуговування (ТЕ), опалення місць загального користування (МЗК), а також не здійснювали оплату внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії згідно ст. 17 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та згідно рішення Черкаського міськвиконкому № 1021 від 17.09.2019, внаслідок чого утворилась заборгованість.
З Листа-розрахунку по ОР № 3113010 суд встановив, що за період з січня 2013 року по березень 2026 року, включно, відповідачі мають заборгованість перед позивачем за надані послуги, а саме, заборгованість по опаленню та заборгованість по внескам в загальному розмірі 11636 грн. 36 коп.
Також, з Розрахунку інфляційних по о/р НОМЕР_3 суд встановив, що позивачем нараховано відповідачам за період з грудня 2013 року по листопад 2021 року, включно, інфляційні втрати в розмірі 2160 грн. 03 коп. та з Розрахунку 3% річних по о/р НОМЕР_3 суд встановив, що позивачем нараховано відповідачам за період з грудня 2013 року по листопад 2021 року, включно, 3% річних в розмірі 599 грн. 99 коп.
Також, в судовому засіданні встановлено, що договір про надання житлово-комунальних послуг між сторонами не укладався, однак, не укладення договору не виключає можливість стягнення з відповідача на користь позивача вартості фактично отриманих послуг і не може бути підставою для звільнення споживача (відповідача ОСОБА_4 ) від оплати таких послуг.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 15.03.2018 в справі №401/710/15-ц.
Статтею 13 Конституції України передбачено, що власність зобов`язує. Вказана норма кореспондується зі статтею 322 ЦК України, якою встановлено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» №2119-VIII від 22.06.2017 передбачено, що витрати оператора (їх складових частин) відшкодовується споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги плати за абонентське обслуговування за умови укладення індивідуальних договорів та з урахуванням особливостей, визначених цим Законом і Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно ч.6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» №2633-IV від 02.06.2005, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Таким чином, споживачі, за умови отримання ними відповідних послуг, несуть обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії.
Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019 (далі - Правила №830), визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
Відповідно до п.14 Правил № 830, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року №315 (далі - Методика розподілу).
Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) (п.38 Правил №830).
У підпункті 13 пункту 45 Правил №830 зазначено, що у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Таким чином, об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку як житлових, так і нежитлових. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.
У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року в справі №311/3489/18 (провадження №61-22793св19) зроблено правовий висновок, що незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії.
Такий правовий висновок Верховного Суду ґрунтується на тому, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.
З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» здійснює нарахування за послуги з теплопостачання місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та не здійснює додаткових нарахувань, а виставляє нарахування за ту частку теплової енергії, яка надійшла до будинку та в середині була витрачена на опалення місць загального користування та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» №417-VIII від 14.05.2015 визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку та регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного обладнання) житлового будинку і є його невід`ємною частиною. Таким чином, всі співвласники будинку (власники квартир), в тому числі і власники квартир з індивідуальним опаленням, повинні брати участь у загальних витратах на опалення будинку пропорційно займаній площі житла.
Згідно з п.11 ч.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Такі витрати підлягають відшкодуванню за рахунок плати за абонентське обслуговування всіма співвласниками багатоквартирних будинків, незалежно від того, чи підключено їхнє приміщення до систем теплопостачання виконавця комунальної послуги. Розмір плати за абонентське обслуговування встановлено відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами».
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Положеннями статей 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Як встановлено судом, квартира за адресою: АДРЕСА_1 від`єднана від системи централізованого опалення (теплопостачання), тому ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» нараховується плата за абонентське обслуговування внутрішньобудинкових систем, функціонування систем, опалення місць загального користування та внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на момент виникнення заборгованості були зареєстровані в квартирі. Крім того, ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на день розгляду справи, в означеному об`єкті житлової нерухомості, відповідачі мали право на проживання у цьому об`єкті нерухомості, були споживачем комунальних послуг, що надаються позивачем до вказаної квартири, проте своєчасно та у повному обсязі не вносили плату за абонентське обслуговування (ТЕ), опалення місць загального користування (МЗК), абонентське обслуговування (ГВП), функціонування систем ГВП, а також внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, тому, згідно з розрахунком ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» мають сплати заборгованість по оплаті послуг в загальному розмірі 11636 грн. 36 коп.
Наданий розрахунок є зрозумілим, чітким та об`єктивним, а тому суд вважає його належним та допустимим доказом існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі, що заявлений до стягнення.
Суд наголошує, що відповідачами не спростовано заборгованості по сплаті вартості за послуги абонентського обслуговування (ТЕ), абонентського обслуговування (ГВП), функціонування систем ГВП, опалення місць загального користування (МЗК) та внесків, а також своїх контррозрахунків заборгованості, або ж доказів про повне погашення заборгованості, що виникла в зв`язку з неналежним виконанням нею зобов`язань з оплати вартості абонентського обслуговування (ТЕ), абонентського обслуговування (ГВП), функціонування систем ГВП, МЗК і внесків.
З огляду на встановлені факти і безпосередньо досліджені докази, що їх підтверджують, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ «Черкаське хімволокно», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» є доведеними та обгрунтованими, оскільки, встановлено, що позивач є надавачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідач зобов`язана здійснювати оплату за абонентське обслуговування (ТЕ), МЗК, абонентське обслуговування (ГВП), функціонування систем ГВП, а також сплачувати внески, наведені розрахунки розміру боргу здійснені за встановленими тарифами та розміром внесків, затвердженим рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради, а відповідно і не спростовані відповідачами.
Відносно позовної вимоги позивача про стягнення з відповідачів 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, то суд зазначає про таке.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем надано розрахунок інфляційних втрат в сумі 2160 грн. 03 коп. та 3% річних в сумі 599 грн. 99 коп. у зв`язку з простроченням відповідачем оплати житлово-комунальних послуг.
Суд перевірив означені розрахунки на предмет їх відповідності положенням ч.2 ст.625 ЦК України та встановив, що позивачем вони виконані у відповідності до означеної норми матеріального права, однак без належного врахуванням суми боргу відповідача за надані послуги.
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд зазначає таке.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 256, 257 ЦК України).
Згідно зі статтею 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частинами 1, 5 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Оскільки заборгованість за абонентське обслуговування, опалення місць загального користування (МЗК) та внески нараховувалася позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу окремо. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17.
Заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача, нарахована за період з грудня 2013 року по грудень 2021 року, включно, а з позовом позивач звернувся до суду 08 травня 2026 року, тобто поза межами трирічного строку від моменту порушення відповідачем права позивача на отримання плати за надані послуги.
Водночас суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12.03.2020 на всій території України введено карантин. У подальшому термін дії карантину неодноразово продовжувався та тривав до 30.06.2023.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Крім того, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України № 596/2026 від 13.07.2026 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 31.10.2026.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
У подальшому, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (у редакції від 08.11.2023) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було виключено, що зумовило поновлення перебігу строків позовної давності.
Зважаючи на те, що обов`язок оплати комунальних послуг настає не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, враховуючи загальний трирічний строк звернення до суду, період зупинення та продовження строків під час дії карантину та воєнного стану, а також поновлення перебігу строків позовної давності з 04.09.2025 до часу звернення позивача до суду, суд дійшов висновку, що позовна давність за вимогами, починаючи з березня 2017 року не спливла.
Оскільки, позивач звернувся до суду 08 травня 2026 року, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає заборгованість, нарахована в межах строку позовної давності за період з жовтня 2017 року по березень 2026 року (включно) в розмірі 9132 грн. 40 коп.
Крім того, оскільки зобов`язання з оплати послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, абонентського обслуговування та відповідних внесків є грошовим, на нього поширюється дія частини 2 статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.
Згідно з наданим розрахунком, позивачем на суму заборгованості нараховано інфляційні втрати у розмірі 2160 грн. 03 коп. та 3% річних в сумі 599 грн. 99 коп.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд зазначає, що оскільки вимоги про стягнення основної заборгованості за період з грудня 2013 року по листопад 2021 року, включно, заявлені поза межами позовної давності, нараховані на цей період суми інфляційних нарахувань та 3% річних також не підлягають стягненню, оскільки є додатковими вимогами до основного зобов`язання.
Провівши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості, яка виникла у межах строку позовної давності (за період з жовтня 2017 року по березень 2026 року (включно), суд дійшов висновку, що обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідачів, є інфляційні втрати у розмірі 707 грн. 38 коп. ( з грудня 2017 року) та 3% річних у розмірі 599 грн. 99 коп. ( з грудня 2017 року). У задоволенні решти вимог у цій частині слід відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується вимогами статті 141 ЦПК України, згідно з якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3 328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 291 від 05.05.2026.
Судом встановлено, що згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_4 відповідач ОСОБА_5 є особою з інвалідністю II групи.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», особи з інвалідністю I та II груп звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Враховуючи, що позовні вимоги ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» задоволено частково (на суму 13 168,78 грн., що складає 75,15% від загальної заявленої ціни позову 17 522,66 грн.), а відповідач ОСОБА_5 на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, сплачений позивачем судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2 501,09 грн.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 256, 257, 261, 267, 526, 541, 625 ЦК України, статтями 4, 5, 12-13, 76-84, 89, 141, 164, 223, 259, 264-265, 268, 353, 354 ЦПК України, суд,-
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір в сумі 3328 грн.00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 316 від14 травня 2026 року.
Таким чином, оскільки, позовні вимоги позивача задоволено частково (70,37% позовних вимог), то з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір по 1170 грн. 96 коп. з кожного. (3328 грн. 00 коп. х 70,37%/100%=2341 грн. 91 коп.; 2341 грн. 91 коп./2=1170 грн. 96 коп.).
Керуючись, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст. ст. 67, 68, 162 ЖК України, ст.ст. 12-13, 81, 82, 89, 141, 223, 259, 264-265, 268, 354 ЦП України суд, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за послуги абонентського обслуговування (ТЕ), абонентського обслуговування (ГВП), функціонування систем ГВП, місць загального користування (МЗК) та внесків, за період з 01.11.2017 по 01.04.2026 в розмірі 9132 грн. 40 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за інфляційну складову боргу в розмірі 707 грн. 38 коп. та три відсотки річних у розмірі 291 грн. 78 коп., а всього 999 грн. 16 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» судовий збір по 1170 грн. 96 коп. з кожного.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 29 жовтня 2026 року.
Головуючий: О. Г. Казидуб