Справа № 515/656/26
Провадження № 2/947/5067/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.09.2026 року
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,
за участю : секретаря судового засідання Жекової А.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за договорами позики у формі розписок ,-
В С Т А Н О В И В:
Заходами електронного суду до Татарбунарського районного суду Одеської області, діючи в інтересах ОСОБА_1 , як його представник, звернулася адвокат Самодурова Наталія Валеріївна, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу за договорами позики у формі розписок від 19.04.2023 в загільній сумі 294000, 00 дол. США, що в еквіваленті становить 12903660,00 гривень.
Ухвалою судді Татарбунарського районного суду Одеської області від 24.04.2026 року справу з посиланням на положення ст. 27 ЦПК України направлено до Київського районного суду м.Одеси для розгляду за підсудністю.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О..
Ухвалою судді від 11.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Заходами електронного суду 24.08.2026 ( документ сформовано в системі «Електронний суд» 23.0826) представником відповідача надано відзив на позов. Заходами електронного суду 08.09.2026, адвокат Самодурова Н.В., діючи як представник, в інтересах ОСОБА_1 надала суду заяву про уточнення позовних вимоги, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики від 19.04.2023 у розмірі 12064329,00 гривень, також надавши 30.09.2026 ( документ сформовано в системі «Електронний суд» 29.09.2026) заяву про розгляд справи за її та позивача відсутності.
В свою чергу. Представник відповідача адвокат Кравцан В.М., діючи в інтересах ОСОБА_2 , надав 27.09.2026, до судового засідання заяву про визнання уточнених позовних вимоги, також надавши 30.09.2026 заяву про розгляд справи за його та відповідача відсутності.
Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ст. 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За положенням ч. 1 ст. 5 ЦПК України, з дійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 19.04.2023 р. між ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої сторони укладено два договори позик. Оформлені у вигляді розписок , відповідно до яких позикодавець ОСОБА_1 передав у власність позичальнику ОСОБА_2 грошові кошти в іноземній валюті у розмірі 74000 дол. США строк повернення яких відповідно до умов розписки 25.04.2023 та 220000 дол. США, строк повернення яких 01.08.2023.
У підтвердження факту отримання позики ОСОБА_2 власноручно склав розписки від 19.04.2023 р., у якій засвідчив про повернення отриманої позики ним позики у строк, визначені у розписках.
Незважаючи на взяті на себе зобов`язання, ОСОБА_2 борг не повернув.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
У частині першій статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
В постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №201/11388/17 провадження №61-12383св19 зроблено висновок про те, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Відповідний правовий висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі №319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі №524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі №604/1038/16 та від 23 квітня 2020 року у справі №501/1773/16-ц.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Наявність написаних власноруч ОСОБА_2 розписок є підтвердженням факту укладення договору і отримання позичальником коштів за договором, тобто підтверджено належним (письмовим) доказом, у тому числі факту передачі позивачем коштів позичальнику на вказаних у розписці умовах, тобто виконання ним умов договору.
Таким чином, відповідач свої договірні зобов`язання за договором позики не виконав, не повернув позикодавцю позичені у нього кошти у сумі і у строк, визначений договором (вказаний нею у розписці), чим порушила охоронювані законом права і інтереси позивача, що підлягають захисту і поновленню шляхом повернення суми позики у повному обсязі.
Згідно із ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу (ч. 4 ст. 200 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 ст.206 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно заяви про уточнення позовних вимог, загальний розмір заборгованості за розписками від 19.04.2023 становив 294000,00 дол. США, що станом на день звернення до суду є еквівалентом 12903660,00 гривень, згідно відзиву ОСОБА_2 на позов від 24.08.2026, ним повернуто борг у розмірі 839330,10 гривень, тому залишок непогашеної заборгованості за розписками становить 12064329,90 гривень яку позивач просить стягнути, відповідно уточнивши розмір позовних вимог.
Так відповідачем ОСОБА_2 визнано уточнені позовні вимоги в повному обсязі, про що свідчить відповідна заява.
Таким чином, оцінивши докази у їх сукупності, оскільки відповідач у встановлений строк не повернув взяті ним у позику грошові кошти, тобто не виконав зобов`язання належним чином відповідно до умов договору позики, суд прийшов до висновку про обґрунтованість пред`явленого позову та задоволення його у повному обсязі.
Згідно із п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. У разі відмови в позові - на позивача.
Позивач на підставі Закону України « Про судовий збір» має відповідні пільги, оскільки є особою з інвалідністю другої групи, тому його звільнено від сплати судового збору.
Згідно з вимогами ч. 6. Ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а відповідно до ч.2 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги, тому з відповідача на користь Держави підлягає стягненню судовий збір розміром 8320,00 гривень ( 50% судового збору), оскільки відповідачем визнано позовні вимоги
Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 200,263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за договорами позики у формі розписок - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_2 ) заборгованість за договорами позики від 19.04.2023 у формі розписок у загальному розмірі 12064329,90 ( дванадцять мільйонів шістдесят чотири тисячі триста двадцять дев`ять грн. 90 коп.) гривень
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ) в дохід держави 8320,00 гривень ( 50% судового збору).
Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У зв`язку з відключеннями електропостачання, як стабілізаційного так і аварійного, повне рішення складено 14.10.2026.
Суддя В. О. Луняченко