Рішення № 141258869 у справі № 470/529/26 від 05.11.2026

Провадження № 2/470/710/26

Справа № 470/529/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року с-ще Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Лусти С.А.,

за участю секретаря судового засідання Дячук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Березнегувате в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2026 року позивач звернувся до Березнегуватського районного суду з відповідною позовною заявою до відповідачки, через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС, яка підписана його представником Пархомчуком С.В., що діє на підставі довіреності від 09 квітня 2026 року

У позовній заяві зазначено, що 09 серпня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та відповідачкою було укладено кредитний договір №288123, за умовами якого ОСОБА_1 було надано кредит, в розмірі 5000 грн., на строк 90 днів, зі сплатою процентів за користування грошовими коштами, в розмірі 0,72% на день. Оскільки відповідачка належним чином не виконувала зобов`язання за кредитним договором, у неї утворилась заборгованість у розмірі 9490,00 грн., яка складається з: 5000 грн. заборгованості за основним зобов`язанням; 3240,00 грн. заборгованості за процентами та 1250,00 грн. комісії з надання, обслуговування і повернення кредиту. 19 грудня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ "Фінансова компанія "Венера Фінанс" було укладено договір факторингу №19122025/1, відповідно до умов якого ТОВ "Фінансова компанія "Венера Фінанс" набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №288123. Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором від 19 грудня 2025 року, в розмірі 9490,00 грн, а також понесені судові витрати у вигляді судового збору, в розмірі 2662,4 грн. та витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 15500,00 грн.

Заочним рішенням Березнегуватського районного суду від 16 липня 2026 року позовні вимоги позивача було задоволено частково, стягнуто з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором фінансового кредиту №288123 від 09 серпня 2025 року, станом на 20 лютого 2026 року, в розмірі 8240,00 грн., з яких 5000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу та 3240,00 грн. заборгованість за процентами. Крім того стягнуто з відповідачки на користь позивача витрати по сплаті судового збору, в розмірі 2236,00 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги, в розмірі 15500,00 грн. (а.с.48-55).

Однак ухвалою суду від 16 вересня 2026 року, за заявою відповідачки про перегляд заочного рішення, вказане заочне рішення від 16 липня 2026 року було скасовано та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.149-150).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позові зазначив про слухання справи у його відсутність та підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання також не з`явилася, направила заяву про розгляд справи за її відсутності та часткове визнання позовних вимог позивача, через нарахування занадто великої заборгованості за процентами та занадто великих витрат на професійну правничу допомогу. Крім того при ухваленні судового рішення просила врахувати її скрутне матеріальне становище та розстрочити заборгованість за кредитом (а.с.151-152).

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши докази у справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

09 серпня 2025 року між ТОВ "Клай Інвест" та відповідачкою в електронній формі, у відповідності до ЗУ «Про електронну комерцію», було укладено договір про надання фінансового кредиту №288123, за яким первісний кредитор надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти, в розмірі 5000,00 грн. строком на 90 днів, до 06 листопада 2025 року, зі сплатою 0,72% на добу від суми кредиту за користування кредитними коштами та комісії за надання, обслуговування та повернення кредиту, в розмірі 25% від суми наданого кредиту, що становить 1250,00 грн. (а.с.10,14-19).

ТОВ "Клай Інвест" виконало зобов`язання за вказаним кредитним договором, перерахувавши відповідачці вказані грошові кошти на картковий рахунок, що підтверджується листом ТОВ «Профіт Гід», однак остання не виконала взятих на себе за договором зобов`язань, грошові кошти та проценти за їх користування не повернула, у зв`язку з чим їй нараховано заборгованість, в розмірі 9490,00 грн., яку за договором факторингу №19122025/1 від 19 грудня 2025 року було передано ТОВ "ФК "Венера Фінанс" (а.с.9,20-22,28).

Згідно наданої позивачем виписки з особового рахунку, відповідачці станом на 20 лютого 2026 року, нараховано заборгованість за вказаним кредитним договором, у розмірі 9490,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 3240,00 грн. заборгованість за процентами та 1250,00 грн. комісія (а.с.8).

Суму заборгованості перед позивачем відповідачка в добровільному порядку не сплачує.

Суд вважає, що між сторонами мають місце цивільно-правові відносини із зобов`язального права по кредитному договору та договору позики.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Частина 1 ст.530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частина перша статті 1049 ЦК України визначає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачкою зобов`язань по погашенню кредитної заборгованості, розрахунок заборгованості відповідачкою не спростовано.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачка порушила умови кредитного договору, не в повному обсязі розраховувалася за отримані грошові кошти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту, в розмірі 5000,00 грн. та заборгованості за процентами, в розмірі 3240,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи відповідачки, викладені у письмовій заяві, стосовно занадто великого розміру нарахованих процентів судом до уваги не приймаються, оскільки за умовами укладеного між сторонами кредитного договору розмір кредиту становить 5000,00 грн., проценти за його користування, 0,72% за добу, а строк кредитування 90 днів, що у підсумку становить заборгованість за процентами 3240,00 грн. (5000,00 грн. х 0,72% х 90 днів).

Щодо стягнення з відповідачки комісії за надання, обслуговування та повернення кредиту, в розмірі 1250,00 грн., то 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування» № 1734-VІІІ, у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

У пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України № 1734-VІІІ встановлено, що загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини 2 статті 8 вказаного Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання, обслуговування та повернення кредиту.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частина 1 статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У пункті 1.4 укладеного між сторонами договору про надання фінансового кредиту від 09 серпня 2025 року передбачена одноразова сплата комісії за надання, обслуговування та повернення кредиту, у розмірі 25% від суми кредиту, що становить 1250,00 грн.

ТОВ «Клай Інвест» є фінансовою установою, яка надає єдину фінансову послугу надання коштів у кредит (мікрокредитування) фізичним особам на будь-які цілі, переважно у вигляді швидких онлайн-кредитів на банківську картку на умовах строковості, платності та зворотності.

Встановивши у кредитному договорі сплату комісійної винагороди за надання, обслуговування та повернення кредиту, фінансова установа не повідомила, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику, оскільки надання, обслуговування та повернення кредиту це фінансові послуги, що надає ТОВ «Клай Інвест». Разом з тим наявні в матеріалах справи документи взагалі не містять будь-якого опису послуг, за які ТОВ «Бізнес Позика» встановлена комісія за надання, обслуговування та повернення кредиту.

Розмір такої комісійної винагороди, з огляду на обставини справи (зокрема, розмір кредиту та процентів), вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу та обмежують права відповідачки з огляду на права споживача, викладені у законі України № 1734-VІІІ.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України № 1734-VІІІ умови договору, які обмежують права відповідачки порівняно з правами встановленими цим Законом, є нікчемними.

За такого, суд дійшов висновку про відмову позивачу у стягненні з відповідачки комісії за надання, обслуговування та повернення кредиту, в розмірі 1250,00 грн.

Загальна заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача за вказаним договором фінансового кредиту, складає 8240,00 грн.

Доводи відповідачки стосовно скрутного матеріального становища вказаних висновків суду не спростовують, а питання розстрочення виконання рішення вирішується судом у порядку ст.435 ЦПК України, у порядку виконання судових рішень, за заявою сторони у справі.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України суд покладає на відповідачку обов`язок по відшкодуванню позивачу, пропорційно задоволеним позовним вимогам, витрат на оплату судового збору, в розмірі 2311,72 грн. (а.с.25).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 15500,00 грн., то згідно п.1 ч.3 ст. 113 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №09/04/2026 від 09 квітня 2026 року, укладеного з адвокатським бюро «Пархомчук та партнери» та опис наданих послуг, викладений у позовній заяві, зокрема, зустріч та консультації щодо перспективи судового врегулювання 1500,00 грн., складання та подання до суду позовної заяви 9000,00 грн. та канцелярські витрати 500,00 грн. (а.с.4-5,12-13).

Враховуючи складність справи, що є малозначною, виконані адвокатом роботи, які не потребують значних затрат часу, зміст позовної заяви, що є типовим для такого виду правовідносин, обсяг доданих документів, який не є значним та заперечення відповідачки щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу, у розмірі 15500,00 грн. не відповідають засадам розумності, співмірності, характеру наданої правової допомоги та реальності таких витрат, а тому вважає за можливе визначити їх на рівні 5000,00 грн., однак з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, стягнути з відповідачки на користь позивача 4341,41 грн. як витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», код ЄДРПОУ 43561872, заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №288123 від 09 серпня 2025 року, станом на 20 лютого 2026 року, в розмірі 8240,00 (вісім тисяч двісті сорок) грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 3240,00 грн. заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», код ЄДРПОУ 43561872, витрати по сплаті судового збору, в розмірі 2311,72 грн. та витрат на оплату професійної правничої допомоги, в розмірі 4341,41 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», код ЄДРПОУ 43561872, місце знаходження: вул. Львівська, 23 офіс 703, м. Київ, 03115;

Відповідачка: ОСОБА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 05 листопада 2026 року.

Суддя С. А. Луста