Судові рішення

Рішення № 141259422 у справі № 607/7187/26 від 23.09.2026

Рішення від 23.09.2026 у цивільній справі № 607/7187/26 (категорія «Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000)»). Суд: Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, суддя Грицай К. М.

Справа№ 607/7187/26
СудТернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
СуддяГрицай К. М.
Форма рішенняРішення
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяСправи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000)
Дата ухвалення23.09.2026
Надійшло до реєстру06.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141259422

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.09.2026 Справа №607/7187/26 Провадження №2/607/4423/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Грицай К.М.,

за участю секретаря судового засідання Кійко С.Д.,

представника позивача Ярмуся В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , представник позивача Ярмусь Віктор Дмитрович, до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи - Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ярмусь В.Д., звернулась до суду з позовом до відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 13 березня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстрований в реєстрі за №1603 про стягнення з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційного банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №б/н від 14.10.2010, з урахуванням витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису в розмірі 22760,66 грн.

Позовні вимоги мотивовано там, що 24.02.2026 постановою про арешт коштів ВП №54316668 головного державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гнатюк Н.В. накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/ електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладання арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми 22498,34 грн та направлено для виконання в банківські установи, в зв`язку з чим позивачу стало відомо про проведення виконавчих дій Відділом ДВС та наявність відкритого виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого документа. В зв`язку з неотримання будь-яких документів, позивач звернулась 19.03.2026 із заявою до Відділу ДВС щодо ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП №54316668 та отримання копії документів. 30.03.2026 позивач у Відділі ДВС ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження ВП №54316668 та отримала копії документів виконавчого провадження та виконавчого документа.

18.07.2017 постановою головного державного виконавця ВП №54316668 Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Слишик О.М. правонаступником якого є Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису №1603 від 13.03.2017 р. виданого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційного банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №б/н від 14.10.2010, з урахуваннм витрат пов`язаних з вчиненням виконавчого напису в розмірі 22760 грн 66 коп.

Вважає цей виконавчий напис таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. не враховано такі обставини: відсутність письмової вимоги відповідача про усунення порушень; відсутність повідомлення, належного вручення письмової вимоги відповідача про усунення порушень; відсутність первинних бухгалтерських документві щодо видачі кредиту та здійснення його погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо); відсутність нотаріально посвідченого договору кредиту. Також нотаріус не врахував, що не надано оригінал кредитного договору №б/н від 14.10.2010 та заборгованість по процентах стягнута 14.10.2010 по 31.01.2017, що перевищує трьох річний строк після закінчення договору, у зв`язку з чим не застосована позовна давність до спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, просить визнати вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської область від 14.04.2026 відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 19.05.2026.

28.04.2026 від представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк» через систему «Електронний суд» надійшли письмові пояснення у яких він заперечив щодо задоволення позовних вимог, вказавши на наступні обставини.

Відповідно до укладеного договору №б/н від 14.10.2010, ОСОБА_1 отримала кредит. В зв`язку з невиконанням умов договору утворилась заборгованість, яка становила 19 760,66 грн станом на 31.01.2017, а саме: залишок заборгованості за кредитом - 10 000,00 гривень; залишок заборгованості за відсотками - 8 319,68 гривень; пеня та комісія - 500,00 гривень; штраф - 940,98 гривень.

Для виконання виконавчого напису нотаріусу були надані всі необхідні документи. Виконавчий напис вчинено відповідно норм діючого законодавства.

Безспірність вимог відповідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначається не доведеність боргу, що є елементом судового процесу, а факт існування між кредитором та боржником правовідносин, за яких вважається (презумпція) наявність боргу, а документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому КМУ - не письмові докази наявності боргу, а докази наявності вказаних вище правовідносин, та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Враховуючи, що АТ КБ «ПриватБанк» надав всі необхідні документі відповідно до переліку, а тому підстав вважати незаконність дій нотаріуса немає, тим більше неподання документів, що не підтверджують безспірність вимог до позивача.

Відповідач направив на адресу позивача письмову вимоги про усунення порушень за кредитним договором цінним листом з описом вкладення, а тому твердження позивача про неотримання письмової вимоги про усунення порушень за Договором є необґрунтованими. Представник відповідача у письмових поясненнях звернув увагу суду на те, що відповідач не повинен надавати нотаріусу та суду докази отримання вимоги про усунення порушень позивачем, а зобов`язаний надати докази направлення вказаної вимоги боржнику відповідно пп.2.3 п.2 гл.16 розд. ІІ Порядку.

Також представник відповідача вказав, що з позивача стягувались кошти з отриманої пенсії та їй було відомо про стягнення заборгованості за виконавчим написом. Відтак, позивач не оскаржувала виконавчий напис приватного нотаріуса та дії державних виконавців, а тому строк позовної давності був пропущений станом на березень 2020 року.

13.05.2026 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якій він не погодився із доводами відповідача, вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідач у своїх поясненнях фактично зводить поняття безспірності виключно до формального подання певних документів нотаріусу. Однак така позиція суперечить усталеній практиці Верховного Суду. Так, у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17 зроблено висновок, що при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд повинен перевіряти не лише формальне дотримання нотаріусом процедури, а й наявність безспірної заборгованості боржника на момент вчинення виконавчого напису.

Поряд з тим, позивач заперечує розмір заборгованості, підстави її нарахування, складові боргу, правомірність нарахування штрафних санкцій та процентів та дотримання процедури вчинення виконавчого напису. Крім того, відповідачем не надано належного первинного розрахунку заборгованості, виписки з особового рахунку із деталізацією руху коштів, доказів погодження саме такого розміру кредитного ліміту, доказів отримання позивачем умов та правил кредитування, доказів належного повідомлення про наявність прострочення. Отже, заборгованість не була безспірною, а тому відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напису.

Зазначає, що відповідач посилається на можливість вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору, який не посвідчений нотаріально. Однак, виконавчий напис №1603 був вчинений 13.03.2017. На момент його вчинення діяли правові наслідки постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, якою було визнано незаконною та нечинною постанову КМУ №662 в частині можливості вчинення виконавчих написів щодо кредитних договорів, які не посвідчені нотаріально. Таким чином, станом на 13.03.2017 нотаріус не мав правових підстав для вчинення виконавчого напису за не нотаріально посвідченим кредитним договором. Саме ця обставина є самостійною та достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідач стверджує, що позивачу нібито направлялась письмова вимога. Саме лише посилання на направлення кореспонденції не свідчить про належне повідомлення боржника. Більше того, відповідач сам визнає, що доказів отримання позивачем вимоги не має.

Також, представник позивача вказав на те, що позивач звернувся до суду після фактичного ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та отримання копії виконавчого напису. Саме з цього моменту позивач дізнався про порушення свого права та зміст оскаржуваного виконавчого напису. Посилання відповідача на те, що позивач «мав знати» про порушення своїх прав, є припущенням та не підтверджене належними доказами. Сам факт існування виконавчого провадження не свідчить про обізнаність особи зі змістом виконавчого напису та порушенням її прав. Так згідно реєстру ВП № 54316668 від 13.05.2026, інформації про виконання постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 17.07.2017 - відсутня, а відповідачем не надано. Крім того, вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, мають триваючий характер, оскільки виконавчий напис продовжує порушувати права позивача протягом всього часу його примусового виконання.

Враховуючи наведене, представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 09.09.2026 суд постановив закрити підготовче судове засідання та призначити справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, проте подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. в судове засідання не з`явилась, проте подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник третьої особи Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, не повідомив суду про причини своєї неявки, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

13.03.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис та зареєстрований в реєстрі за № 1603, про стягнення грошових коштів в сумі 22760,66 грн із ОСОБА_1 , які є її боргом за Кредитним договором №б/н від 14.10.2010 укладеним між нею та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк». Сума заборгованості складає 22760,66 грн, в тому числі: залишок заборгованості за кедитом - 10000,00 грн; залишок заборгованості за відсотками - 8319,68 грн; пеня та комісія - 500,00 грн; штраф - 940,00 грн. Витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису - 3000,00 грн. Строк за який проводиться стягнення з 14.10.2010 по 31.01.2017.

18.07.2017 головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Слишик О.М., відкрито виконавче провадження №54316668 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в загальному розмірі, з урахуванням витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису, 22760,66 грн.

Постановою головного державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Слишик О.М. від 17.10.2017 у даному виконавчому провадженні звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у Тернопільському об`єднаному управлінні ПФУ у Тернопільській області.

24.02.2026 постановою головного державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гнатюк Н.В. у виконавчому провадженні № 54316668 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/ електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладання арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми 22498,34 грн.

19.03.2026 позивач звернулась із заявою до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП №54316668 та 30.03.2026 ОСОБА_1 ознайомилась із матеріалами даного виконавчого провадження.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Зазначеною постановою були внесені зміни в розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Тобто, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор мав би надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року було залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року було відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Пленум Вищого адміністративного суду України у п. 10.2 Постанови від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» роз`яснив, що визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Тобто, станом на день вчинення оспорюваного виконавчого напису, редакція Переліку передбачала можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі №757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17.

За таких обставин, оспорюваний виконавчий напис вчинено після набрання законної сили вказаним вище судовим рішенням про скасування положень, на підставі яких його було вчинено, а саме пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Кредитний договір №б/н від 14.10.2010, укладений між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк», на виконання якого нотаріусом вчинено виконавчий напис, не був нотаріально посвідчений, що відповідачем не спростовано, а тому є таким, що не відповідав вимогам Переліку.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17 та постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року в справі №172/1652/18.

У письмових поясненнях відповідач зазначає про те, що банком подано усі документи, яких вимагало чинне законодавством для вчинення виконавчого напису і які були доказом безспірності заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором. Проте, відповідач не надав суду докази, безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором задля оцінки правомірності вчиненого виконавчого напису. Більше того, відповідачем не доведено факт того, що Банк надав виключний перелік документів, необхідний для вчинення виконавчого напису та який би підтверджував наявність заборгованості.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду справи №916/3006/17, які викладено у постанові від 02 липня 2019 року, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Суд встановив, що вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису відбулося на підставі звернення ПАТ КБ «ПриватБанк» до приватного нотаріуса з недотриманням вимог щодо переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.

Також, неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).

Матеріали справи не містять відомостей про направлення такої вимоги щодо усунення порушень та отримання позивачем відповідного повідомлення.

У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:

- перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 201/4198/17 (провадження № 61-48504св18), від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18), від 19 березня 2021 року у справі №750/3781/20 (провадження №61-14943св20).

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Матеріали цивільної справи не містять доказів на підтвердження того, що при вчиненні напису приватний нотаріус отримав від кредитора первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо).

Отже, суд доходить висновку, що відсутні підстави вважати стягнену виконавчим написом нотаріуса заборгованість безспірною.

Крім того, у виконавчому написі нотаріуса зазначено період стягнення, який перевищує загальну позовну давність, тобто включає вимоги, з дня виникнення яких минуло більше трьох років.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Враховуючи те, що стягнення заборгованості за виконавчим написом провадиться з 14.10.2010 по 31.01.2017, що свідчить про те, що боржник не сплачував борг з цієї дати і банк був обізнаний про порушення свого права та у нього виникло право вчиняти дії для захисту порушеного права. Однак, в порушення вищезазначеної норми, виконавчим написом нотаріуса поза межами річного строку спеціальної позовної давності, з позивача стягнуто заборгованість за період з 14.10.2010 по 31.01.2017. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису порушив норми чинного законодавства.

Що стосується заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Так, оспорюваний виконавчий напис було вчинено 13.03.2017.

Статтями 256, 257, 261 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з частин 3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що про наявність виконавчого напису позивач дізналася з постанови про арешт коштів боржника від 24.02.2026.

Щодо тверджень представника відповідача про те, що позивачу було відомо про наявність на примусовому виконанні оспорюваного виконавчого напису, оскільки на підставі постанови від 17.10.2017 було звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, то суд не приймає їх до уваги, тому, що в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем зазначеної постанови чи інших матеріалів даного виконавчого провадження, а також здійснення відрахування із доходів ОСОБА_1 .

На підстав викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не порушено строк позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні в сукупності обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 13 березня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстрований в реєстрі за №1603 про стягнення з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційного банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №б/н від 14.10.2010 в сумі 19760 грн 66 коп. та витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису в сумі 3000 грн 00 коп.

Враховуючи положення ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати у розмірі 1064,96 гривень за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 141, 263, 265, 352, 354 - 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 13 березня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. та зареєстрований в реєстрі за №1603 про стягнення з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційного банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №б/н від 14.10.2010 в сумі 19760 (дев`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят) грн 66 коп. та витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису в сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банк «ПриватБанк» в користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001 ЄДРПОУ 14360570.

Третя особа: Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: вул. Острозького, 14, м. Тернопіль, 46025, ЄДРПОУ 45000236.

Третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, номер свідоцтва 3938, місцезнаходження: вул. Центральна, 6/9, м. Дніпро, 49000.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 05.10.2026.

Головуючий суддя К. М. Грицай

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
23.09.2026 Рішення № 140040470 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
14.04.2026 Ухвала № 135837592 без тексту Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
06.04.2026 Ухвала № 135470432 без тексту Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 14360570. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг