ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" жовтня 2026 р. Справа № 910/3726/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Тищенко О.В.
Гончарова С.А.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 15.10.2026
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарен"
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2026
повний текст додаткового рішення складено 17.08.2026
у справі № 910/3726/26 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарен"
до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Перовський"
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Адвокатське об`єднання "Правопріоритет"
про визнання договору недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дарен» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Житловий комплекс «Перовський» (відповідач) про визнання договору недійсним.
Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуваний договір про надання правової допомоги № 1/6 від 06.05.2020 за своїм змістом суперечить вимогам ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність правових підстав для визнання його недійсним.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2026 у справі № 910/3726/26 у задоволенні позову відмовлено повністю.
06.08.2026 до Господарського суду міста Києва від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Перовський" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарен" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Перовський" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2026 у справі № 910/3726/26 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарен" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Перовський" 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування прийнятого додаткового рішення судом першої інстанції зазначено, що послуги, що виразилися у правовому досліджені та аналізі заяви про усунення недоліків на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, складанні заперечень на вказану заяву не є необхідними та не передбачені процесуальним законодавством, а відтак жодним чином не впливали на суть спору. Крім того, послуга з правового дослідження та аналізу відповіді позивача фактично охоплюється послугою зі складання заперечень на відповідь на відзив, тому у контексті цієї послуги заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим лише в частині підготовки та подання заперечення на відповідь на відзив. При цьому, витрати відповідача на дослідження та аналіз заперечень на заперечення та складання заперечень на такі заперечень не підлягають включенню до розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки судом не прийняті. Здійснивши розподіл понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є розмір витрат у розмірі 10 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 17.08.2026 у справі № 910/3726/26, 07.09.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дарен" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2026 у справі № 910/3726/26 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарен" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Перовський" 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарен" витрат на професійну правничу допомогу повністю. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Перовський" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарен" 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи № 910/3726/26 у суді апеляційної інстанції.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване додаткове рішення судом першої інстанції ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат, недоведеності частини обставин, які суд визнав установленими, невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильному застосуванні норм процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що (1) договір про надання правничої допомоги № 06/04/26 від 06.04.2026, акт наданих послуг № 1287 від 05.08.2026 та платіжна інструкція №2174 від 05.08.2026 не свідчать виникнення обов`язку у ТОВ «Дарен» компенсувати ОСББ понесені витрати на правничу допомогу; (2) судом першої інстанції не враховано, що джерелом фінансування витрат на правничу допомогу ОСББ є добровільні внески, а не обов`язкові внески ТОВ «Дарен»; (3) судом першої інстанції не встановлено чи підтверджують подані відповідачем докази реальність, необхідність та обґрунтованість саме тих витрат на професійну правничу допомогу, які заявлено до відшкодування за рахунок позивача; (4) платіжна інструкція № 2174 від 05.08.2026 підтверджує факт перерахування ОСББ 40 000,00 грн АО «Юридична компанія «Віннер», однак сама по собі не підтверджує фактичний обсяг, необхідність та обґрунтованість правничої допомоги, вартість якої заявлена до відшкодування за рахунок ТОВ «Дарен»; (5) судом першої інстанції не встановлено фактичного обсягу правничої допомоги, виконаної адвокатом Яськом І.В.; (6) адвокат Ясько І.В. участі в судових засіданнях не приймав, процесуальні документи подавалися та підписувалися за допомогою кваліфікованого електронного підпису голови правління ОСББ Денисенка О.В.; (7) акт надання послуг № 1287 від 05.08.2026 та опис виконаних робіт (наданих послуг) не підтверджують виконання всього зазначеного в них обсягу правничої допомоги; (8) судом першої інстанції не встановлено, які саме роботи, зазначені в акті надання послуг № 1287 від 05.08.2026 та описі виконаних робіт (наданих послуг), були виконані адвокатом Яськом І.В., якими доказами підтверджується їх виконання, а також яка вартість саме тих послуг, які суд визнав необхідними та пов`язаними з розглядом даної справи; (9) подані ОСББ документи не підтверджують зв`язку між заявленою сумою 40 000,00 грн та фактичним обсягом наданої правничої допомоги; (10) судом першої інстанції не наведено мотивів та розрахунку, на підставі яких визначено належною до відшкодування суму саме у розмірі 10 000,00 грн.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2026 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарен" у справі № 910/3726/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/3726/26.
21.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/3726/26.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/3726/26 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарен" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2026 та призначено розгляд справи на 15.10.2026.
28.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Перовський" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що суд першої інстанції, зменшуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, виходив з критеріїв їх обґрунтованості, необхідності та розумності. У зв`язку з відмовою у позові витрати на професійну правничу допомогу, понесені ТОВ «Дарен» в суді апеляційної інстанції, у розмірі 35 000,00 грн відшкодуванню за рахунок ОСББ не підлягають.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарен" слід залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2026 у справі № 910/3726/26 без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Перовський" подано до суду: договір про надання правничої допомоги № 06/04/26 від 06.04.2026, рахунок на оплату № 202640 від 27.04.2026 на суму 40 000,00 грн, акт наданих послуг № 1287 від 05.08.2026 на суму 40 000,00 грн, платіжну інструкцію № 2174 від 05.08.2026 та опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Колегія суддів звертає увагу сторін на те, що відшкодування судових витрат не є додатковим заходом відповідальності чи штрафними санкціями.
За приписами частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
Так, у відзиві на позовну заяву зазначено, що попередня (орієнтовна) сума судових витрат відповідача становить 40 000,00 грн.
Частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Верховний Суд у додаткових постановах від 17.12.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20), від 06.12.2023 у справі № 905/493/22, від 01.11.2023 у справі № 911/1340/22 зазначив, що право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у відзиві на позовну заяву відповідач повідомив, що докази понесених судових витрат будуть подані не пізніше п`яти днів після ухвалення рішення.
Таким чином, докази, які підтверджують розмір судових витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги в суді першої інстанції відповідачем подано у строк, визначений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:
(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро/об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Схожа правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Перовський" подано до суду: договір про надання правничої допомоги № 06/04/26 від 06.04.2026, рахунок на оплату № 202640 від 27.04.2026 на суму 40 000,00 грн, акт наданих послуг № 1287 від 05.08.2026 на суму 40 000,00 грн, платіжну інструкцію № 2174 від 05.08.2026 та опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Судом встановлено, що 06.04.2026 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Перовський" (замовник) та Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія «Віннер» (виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги № 06/04/26 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується відповідно до завдань замовника надавати йому юридичні послуги (правничу допомогу) в судовій справі № 910/3726/26, а замовник зобов`язується оплатити надані юридичні послуги в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.2. договору факт надання та отримання наданих послуг фіксується шляхом укладення двостороннього акту прийому-передачі наданих послуг у відповідності до умов договору.
За надання юридичних послуг замовник сплачує виконавцю 40 000,00 грн (п. 3.1. договору).
05.08.2026 між замовником та виконавцем складено та підписано акт надання послуг № 1287, відповідно до якого виконавцем надано, а замовником прийнято наступні послуги: (1) правові дослідження та аналіз у справі № 910/3726/26 заяви від 06.04.2026 ТОВ «Дарен» на виконання ухвали суду від 06.04.2026; (2) складання у справі № 910/3726/26 заперечення від 13.04.2026 ОСББ «Житловий комплекс «Перовський» проти заяви від 06.04.2026 ТОВ «Дарен» про усунення недоліків позовної заяви; (3) складання у справі № 910/3726/26 відзиву ОСББ «Житловий комплекс «Перовський» на позов ТОВ «Дарен»; (4) правові дослідження та аналіз у справі № 910/3726/26 відповіді 01.05.2026 ТОВ «Дарен» на відзив ОСББ «Житловий комплекс «Перовський»; (5) складання у справі № 910/3726/26 заперечення від 05.05.2026 ОСББ «Житловий комплекс «Перовський» проти відповіді ТОВ «Дарен» на відзив; (6) правові дослідження та аналіз у справі № 910/3726/26 заперечення від 06.05.2026 ТОВ «Дарен» на заперечення ОСББ «Житловий комплекс «Перовський» проти відповіді на відзив; (7) складання у справі № 910/3726/26 заперечення від 07.05.2026 ОСББ «Житловий комплекс «Перовський» проти заперечення ТОВ «Дарен» від 06.05.2026. Загальна вартість наданих послуг становить 40 000,00 грн.
Згідно виставленого Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія «Віннер» рахунку № 202640 від 27.04.2026 за надані юридичні послуги відповідачем сплачено 40 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2174 від 05.08.2026.
За правилами частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Тобто, в цілому нормами процесуального та матеріального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова постанова Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2321/20).
При цьому, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17.
Колегія суддів зазначає, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням усіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження та оцінки доказів за правилами статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України.
Вдаючись до правового аналізу послуг, що виразилися у «правового дослідження та аналізу у справі № 910/3726/26 заяви від 06.04.2026 ТОВ «Дарен» на виконання ухвали суду від 06.04.2026, складанні у справі № 910/3726/26 заперечення від 13.04.2026 ОСББ «Житловий комплекс «Перовський» проти заяви від 06.04.2026 ТОВ «Дарен» про усунення недоліків позовної заяви», то такі послуги, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, не є необхідними та на вирішення спору по суті не вплинули.
Що стосується наданих послуг з «правового дослідження та аналізу у справі № 910/3726/26 відповіді 01.05.2026 ТОВ «Дарен» на відзив ОСББ «Житловий комплекс «Перовський» та правового дослідження та аналізу у справі № 910/3726/26 заперечення від 06.05.2026 ТОВ «Дарен» на заперечення ОСББ «Житловий комплекс «Перовський» проти відповіді на відзив» можна дійти висновку, що такі за своїм логічним змістом є складовою (структурним елементом) послуги зі складання у справі № 910/3726/26 заперечення від 05.05.2026 ОСББ «Житловий комплекс «Перовський» проти відповіді ТОВ «Дарен» на відзив та складання у справі № 910/3726/26 заперечення від 07.05.2026 ОСББ «Житловий комплекс «Перовський» проти заперечення ТОВ «Дарен» від 06.05.2026. Тобто, такі послуги є першочерговим етапом (необхідною передумовою) для підготовки та складання заперечення проти відповіді на відзив та заперечення проти заперечення, а тому виокремлення їх як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим, оскільки такі охоплюються діями адвоката з підготовки та складання заперечення проти відповіді на відзив та заперечення проти заперечення, а отже мають бути виключені із загальної вартості наданих позивачу послуг правової допомоги.
На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд, оцінивши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житловий комплекс "Перовський" про ухвалення додаткового рішення, документи щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу, оцінивши його витрати з урахуванням усіх аспектів справи, виходячи з вищенаведених критеріїв, їх оцінки, та керуючись частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, дійшов обґрунтованого висновку про покладення на позивача витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, оскільки стягнення таких витрат відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності та справедливості.
Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду скаржника з висновками суду щодо розподілу судових витрат, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни судового рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції юридично неспроможними.
За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству України, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
У зв`язку з відмовою Товариству з обмеженою відповідальністю "Дарен" в позові, витрати та залишенням апеляційної скарги без задоволення, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Дарен" витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи № 910/3726/26 у суді апеляційної інстанції залишаються за скаржником.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарен" слід відмовити, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2026 у справі № 910/3726/26 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарен" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2026 у справі № 910/3726/26 - залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 17.08.2026 у справі № 910/3726/26 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/3726/26 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у період з 19.10.2026 по 23.10.2026, з 26.10.2026 по 30.10.2026 та з 02.11.2026 по 04.11.2026 у відпустці повний текст постанови складено та підписано 05.11.2026.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді О.В. Тищенко
С.А. Гончаров