ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" листопада 2026 р. Справа № 910/4869/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Гончарова С.А.
Тищенко О.В.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 05.11.2026
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Першого заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2026
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
у справі № 910/4869/26 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Першого заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейські інженерні системи"
про стягнення 13 625 536,00 грн, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2026 у справі № 910/4869/26 у задоволенні заяви Першого заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано не доведенням обставин, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, зокрема, що відповідачем вчиняються дії щодо зменшення фінансових показників чи виведення коштів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2026 у справі № 910/4869/26, 18.09.2026 Перший заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2026 у справі № 910/4869/26 та задовольнити заяву Першого заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржувану ухвалу судом першої інстанції прийнято з невідповідністю викладених у ній висновків обставинам справи та з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що (1) судом першої інстанції не враховано, що обов`язок у відповідача щодо сплати коштів пайової участі у зв`язку з будівництвом офісно-житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Березняківська, 29 у Дніпровському районі м Києва виник у 2020 році та існує на даний час, тобто кошти у розмірі 13 625 536,00 грн не сплачуються до місцевого бюджету понад 6 (шість) років, що є неприпустимим особливо в умовах воєнного стану; (2) відповідачем договори пайової участі з Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не укладались, пайові кошти на створення і розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва до міського бюджету не перераховувалися, довідки про виконання умов пайової участі або про відсутність зобов`язання по сплаті пайової участі не надавалися; (3) у Департаменті економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відсутні документи, які визначають підстави для звільнення замовників будівництва від сплати коштів пайової участі; (4) судом першої інстанції залишено поза увагою, що після звернення прокуратури з даним позовом до суду у травні 2026 року відповідачем відчужено належне йому на праві власності нежитлове приміщення площею 22 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Шаповала Генерала, 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2585116980000); (5) судом першої інстанції не враховано можливість відповідача у будь-який момент розпорядитись власними коштами, що може призвести до неможливості виконання рішення суду у даній справі в разі задоволення позову.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2026 матеріали апеляційної скарги Першого заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва у справі № 910/4869/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва копії матеріалів господарської справи № 910/4869/26, що необхідні для розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2026.
01.10.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/4869/26.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/4869/26 за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2026 та призначено розгляд справи на 05.11.2026.
13.10.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейські інженерні системи" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що прокурором не доведено в чому саме полягає ризик можливого невиконання відповідачем рішення суду у випадку задоволення позову, та/або ризик утруднення виконання такого рішення суду. Крім того, наголошує, що вжиття заходів забезпечення позову та накладення арешту на грошові кошти товариства призведе до повного припинення діяльності відповідача.
16.10.2026 до Північного апеляційного господарського суду від Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги підтримує, просить апеляційну скаргу задовольнити. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що (1) згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань після відкриття провадження у даній справі 27.08.2026 відповідачем змінено місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейські інженерні системи" (69069, м. Запоріжжя, вул. Бориспільська, 1); (2) ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.09.2026 відкрито провадження у справі № 908/2082/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейські інженерні системи"; (3) враховуючи введення об`єктів будівництва в експлуатацію у 2025 році та тривалу несплату відповідачем коштів пайової участі з 2020 року, вжиття заходів забезпечення позову є об`єктивно необхідним та співмірним, оскільки спрямоване на запобігання порушенню балансу інтересів сторін та забезпечення реальної можливості виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Першого заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва слід задовольнити, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2026 у справі № 910/4869/26 скасувати, з наступних підстав.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 3, 5 статті 269 Господарського процесуального України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).
Судом встановлено, що Перший заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва (прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом (в редакції заяви про зменшення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейські інженерні системи" (відповідач) про стягнення 13 625 536,00 грн, з них: безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту - 12 355 769,15 грн, інфляційних втрат - 914 326,92 грн та 3% річних - 355 439,93 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем всупереч положень ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не сплачено кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у зв`язку з будівництвом офісно-житлового будинку з підземним паркінгом по вул. Березняківській, 29 у місті Києві, що призвело до недоотримання бюджетом міста Києва грошових коштів на суму 12 355 769,15 грн. Крім того, у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання по сплаті коштів пайової участі прокурором нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 914 326,92 грн та 3% річних у розмірі 355 439,93 грн.
Також Перший заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейські інженерні системи" як в національній валюті (гривня), так і в іноземній, що розміщені на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Європейські інженерні системи", в межах суми позовних вимог на загальну суму 13 625 536,00 грн.
Подану заяву обґрунтовано тим, що у відповідача наявне прострочене грошове зобов`язання зі сплати коштів пайової участі, встановленого законом, невиконання якого призвело до безпідставного збереження значної суми бюджетних коштів. Оскільки сума простроченої заборгованості є істотною, тому ухилення відповідача від погашення простроченої заборгованості та зволікання з виконанням обов`язку зі сплати коштів до бюджету негативно впливає на фінансовий стан позивача. Така тривала несплата заборгованості та необмежена можливість відповідача розпоряджатися власними коштами свідчать про реальний ризик ускладнення або унеможливлення виконання майбутнього судового рішення, вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог є співмірним, обґрунтованим та необхідним для гарантування реального й ефективного виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2026 у справі № 910/4869/26 у задоволенні заяви Першого заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд виходив з недоведеності обставин, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, зокрема, що відповідачем вчиняються дії щодо зменшення фінансових показників чи виведення коштів.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані у статті 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 Господарського процесуального кодексу України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Відповідно до частин 1, 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на особу, яка клопоче про таке забезпечення та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, від 28.10.2019 у справі № 916/1845/19).
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 та від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Так, предметом позовних вимог у даній справі є майнова вимога про стягнення 13 625 536,00 грн.
Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення коштів у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів, то судами зазначено про те, що застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову безпосередньо пов`язане із предметом позову.
Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
При цьому заявлений захід забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Колегія суддів зазначає, що виконання в майбутньому судового рішення у цій справі (у разі задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
При цьому, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами, тому доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається. Такі висновки відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.09.2025 у справі № 916/2175/25.
Арешт коштів на рахунках означає, що грошові кошти залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення їх виведення з рахунків боржників й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.
Отже, в цьому випадку відсутні підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні, а можливість ними розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20 та від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що запропонований заявником захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти не порушує та не обмежує права будь-яких осіб, в тому числі відповідача, а лише встановлює певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав позивача в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду.
Також колегією суддів встановлено, що застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на кошти не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо використання коштів, наявних у відповідача, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
При цьому, окремо слід зауважити на тому, що відповідачем не надано жодних доказів того, що накладення арешту на його кошти та майно в межах суми позовних вимог призведе до втручання у його звичайну господарську діяльність, проте, у випадку наявності таких обставин відповідач не позбавлений права звернутися до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу.
Зокрема, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини»).
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» зазначено,що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що заявником належним чином обґрунтовано, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову порушить права та в подальшому утруднить чи може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.
Таким чином, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а заява Першого заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову - задоволенню.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про відмову у забезпеченні позову.
Згідно з положеннями ч. 7, 9 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Судові витрати
Розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом даної апеляційної скарги, має бути здійснено, виходячи зі змісту норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи по суті згідно із загальними правилами вказаної статті.
Керуючись ст.ст. 255, 269, 275, 277, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва - задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2026 у справі № 910/4869/26 - скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким заяву Першого заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Києва про забезпечення позову у справі № 910/4869/26 - задовольнити.
4. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейські інженерні системи" (ідентифікаційний код 22965130, адреса: 69069, м. Запоріжжя, вул. Бориспільська, 1) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній, що розміщені на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Європейські інженерні системи" (ідентифікаційний код 22965130, адреса: 69069, м. Запоріжжя, вул. Бориспільська, 1), в межах суми позовних вимог на загальну суму 13 625 536,00 грн (тринадцять мільйонів шістсот двадцять п`ять тисяч п`ятсот тридцять шість гривень).
Стягувач: Дніпровська окружна прокуратура міста Києва (ідентифікаційний код 02910019, адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 14а).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейські інженерні системи" (ідентифікаційний код 22965130, адреса: 69069, м. Запоріжжя, вул. Бориспільська, 1).
5. Відповідно до статті 144 Господарського процесуального кодексу України дана постанова є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку включно до 05.11.2027.
6. Матеріали справи № 910/4869/26 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 05.11.2026.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді С.А. Гончаров
О.В. Тищенко