ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" листопада 2026 р. Справа№ 911/3686/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гончарова С.А.
суддів: Горбасенка П.В.
Тищенко О.В.
без виклику сторін
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
на рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2026 (повний текст складено 29.06.2026)
у справі № 911/3686/25 (суддя Ярема В.А.)
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТЕЛЕКОМ"
про стягнення 35 500,00 грн,
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (надалі - позивач, ДП МА "Бориспіль") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТЕЛЕКОМ" (надалі - відповідач, ТОВ "ІНТЕР-ТЕЛЕКОМ") про стягнення 35 500,00 грн штрафу, нарахованого на підставі пункту 4.4 договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 37-14/1-29 від 22.06.2010 за несвоєчасне надання довідок про чистий дохід та кількість ліній за грудень 2024 року та січень - квітень 2025 року.
Рішенням Господарського суду Київської області від 16.06.2026 у справі № 911/3686/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що довідки про чистий дохід та кількість ліній за спірні місяці були складені відповідачем за формою, погодженою додатком № 10 до договору, та надіслані позивачу у встановлений пунктом 2.2.1 договору строк, договір не передбачає обов`язку орендаря зазначати у довідці чистий дохід по кожній лінії зв`язку окремо, а пунктами 4.4 та 4.5 договору встановлено різну відповідальність за несвоєчасне надання довідки та за надання недостовірних даних у довідці. Так, суд першої інстанції зазначив, що позивач на підставі первісно наданих довідок щомісяця виставляв рахунки та підписував акти приймання-здачі виконаних послуг без будь-яких зауважень, а надання відповідачем 16.05.2025 відкоригованих довідок на запит позивача свідчить не про порушення зобов`язання, а про належну поведінку орендаря, у зв`язку з чим позивачем не доведено порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасного надання довідок, а застосування до нього штрафу не відповідає засадам добросовісності, розумності та справедливості.
Не погодившись із прийнятим рішенням, 17.07.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2026 у справі № 911/3686/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТЕЛЕКОМ" 35 500,00 грн штрафу, а також здійснювати розгляд справи за участі представника позивача.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено статті 509, 525, 526 ЦК України, статті 73, 76, 86 ГПК України. Апелянт вказує, що первісно надані відповідачем довідки за грудень 2024 року та січень - квітень 2025 року не відповідали формі, встановленій додатком № 10 до договору, оскільки у пункті 2 довідок зазначено реквізити договору про відшкодування витрат замість договору оренди, а також відсутня інформація по кожній лінії окремо, що впливає на розмір плати за послугу зі створення та підтримання передумов для здійснення орендарем господарської діяльності, оскільки, на думку апелянта, до лінії зв`язку, яка не приносить доходу, повинен застосовуватись тариф 220,00 грн. Так, скаржник зазначає, що належним чином оформлені довідки були надані відповідачем лише 16.05.2025 на вимогу позивача, викладену у листі від 14.05.2025, тобто з порушенням встановленого пунктом 2.2.1 договору строку, що є підставою для застосування штрафу за пунктом 4.4 договору.
Разом з цим, апелянт посилається на те, що відповідач у суді першої інстанції не заперечував недостовірності відомостей у первісно наданих довідках, а різниця між сумами чистого доходу у первісних та відкоригованих довідках за грудень 2024 року та січень 2025 року призвела до недоотримання позивачем плати за послугу в розмірі 406,64 грн та 125,00 грн відповідно. Окрім цього, скаржник вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що позивач у спірні місяці обраховував вартість послуг на підставі первісних довідок без жодних заперечень, оскільки саме позивач звернувся до відповідача з вимогою надати належно оформлені довідки.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Горбасенко П.В., Сковородіна О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків шляхом надання доказів доплати судового збору у встановленому законодавством розмірі.
31.07.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з доказами доплати судового збору в розмірі 726,22 грн.
У зв`язку з перебуванням судді Сковородіної О.М. у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2026, для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Горбасенко П.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2026 справу прийнято до провадження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та призначено її розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
07.09.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що довідки за кожен зі спірних місяців були надані відповідачем у встановлений договором строк, що апелянтом не спростовується і підтверджується складеними самим позивачем на їх підставі рахунками та актами приймання-здачі виконаних послуг, а строк надання довідки за грудень 2024 року припадав на вихідний день. Так, відповідач вказує, що апелянт безпідставно ототожнює несвоєчасне надання довідки, відповідальність за яке встановлена пунктом 4.4 договору, з наданням довідки, яка містить недостовірні дані, наслідки чого окремо врегульовано пунктом 4.5 договору, а пункт 2.2.1 договору не містить умови про зазначення чистого доходу по кожній лінії окремо. Разом з цим, відповідач зазначає, що зауваження щодо змісту довідок позивач висловив лише 14.05.2025, після чого відповідач протягом двох днів надав відкориговані довідки, а тому визначення позивачем 16.05.2025 як дати первісного виконання зобов`язання є штучним.
09.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/3686/25.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.05.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (правонаступник - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) як орендодавцем та Акціонерним товариством закритого типу "ІНТЕР-ТЕЛЕКОМ" (правонаступник - ТОВ "ІНТЕР-ТЕЛЕКОМ") як орендарем укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 37-19-5/823, викладений 08.07.2021 у новій редакції, за яким орендарю передано у строкове платне користування частину приміщення терміналу "В" (підвальний поверх) загальною площею 5,12 мІ для розміщення телекомунікаційного обладнання, балансоутримувачем якого є ДП МА "Бориспіль".
22.06.2010 між ДП МА "Бориспіль" як балансоутримувачем та орендарем укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 37-14/1-29 (надалі - договір), до якого сторонами укладено додаткові угоди № 1 - № 6.
Відповідно до пункту 3 Таблиці № 1 підпункту 1.1.1 пункту 1.1 договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 11.12.2019) балансоутримувач надає орендарю послугу зі створення та підтримання відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА "Бориспіль" вартістю 10 % від чистого доходу, отриманого від діяльності в орендованому приміщенні на території ДП МА "Бориспіль" (на підставі довідки про чистий дохід), але не менше 220 грн за кожну лінію зв`язку аеропорту (крім ліній для надання послуг фіксованого телефонного зв`язку).
Згідно з підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 договору (в редакції додаткової угоди № 6 від 24.12.2024) орендар зобов`язаний щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за звітним, надавати офіційним листом на адресу місцезнаходження балансоутримувача (з копією на адресу електронної пошти балансоутримувача [пошта прихована]) довідку про чистий дохід та кількість ліній (додаток 10) за звітний місяць. Дана довідка має містити інформацію про кількість ліній та чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні. Орендар несе відповідальність за вчасне надання довідки та достовірність даних в довідці.
Пунктом 4.4 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 04.07.2016) передбачено, що в разі несвоєчасного надання довідки орендар зобов`язаний сплачувати балансоутримувачу штраф в розмірі 100,00 грн без урахування ПДВ за кожний день прострочення. Згідно з пунктом 4.5 договору в разі надання орендарем недостовірних даних в довідці, що встановлено в ході перевірки контролюючими органами (в акті перевірки), стягнення недоотриманої оплати на користь балансоутримувача відбувається відповідно до чинного законодавства України, а додатково орендар сплачує штраф у розмірі 50 % від недоотриманої оплати балансоутримувачем.
06.01.2025, 04.02.2025, 05.03.2025, 04.04.2025 та 05.05.2025 відповідач надіслав на електронну адресу позивача [пошта прихована] довідки про чистий дохід та кількість ліній, відповідно, за грудень 2024 року (вих. № 01), січень 2025 року (вих. № 121), лютий 2025 року (вих. № 321), березень 2025 року (вих. № 367) та квітень 2025 року (вих. № 494). На підставі вказаних довідок позивач склав та виставив відповідачу рахунки за надані послуги, а сторонами підписано акти приймання-здачі виконаних послуг від 31.12.2024, 31.01.2025, 28.02.2025, 31.03.2025 та 30.04.2025.
14.05.2025 позивач листом, надісланим на електронну пошту відповідача, повідомив про невідповідність наданих довідок додатку № 10 до договору у зв`язку з неправильним зазначенням у пункті 2 довідок реквізитів договору та відсутністю у них інформації по кожній лінії окремо та просив надати правильно складені довідки. 16.05.2025 відповідач надав позивачу довідки № 670 - № 674 за спірні місяці із зазначенням доходу по кожній лінії окремо.
Вважаючи, що належно оформлені довідки надані відповідачем лише 16.05.2025, позивач нарахував відповідачу штраф за пунктом 4.4 договору в загальному розмірі 35 500,00 грн, на оплату якого виставив рахунки від 03.06.2025 № 61/362 - № 61/366, які відповідачем не оплачено.
Таким чином, позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач порушив строк надання довідок про чистий дохід та кількість ліній за грудень 2024 року та січень - квітень 2025 року, оскільки довідки, які відповідали умовам договору та додатку № 10 до нього, надав лише 16.05.2025.
Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Щодо клопотання апелянта про розгляд справи за участі його представника
Апелянт в апеляційній скарзі просить здійснювати розгляд справи за участі представника позивача. Відповідно до частини 10 статті 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Предметом позову у цій справі є стягнення 35 500,00 грн, тобто справа є малозначною в силу пункту 1 частини 5 статті 12 ГПК України. Апелянт не навів обставин, які б зумовлювали необхідність розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, а позиції сторін детально викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, у зв`язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання.
Щодо підстав застосування відповідальності, передбаченої пунктом 4.4 договору
Відповідно до статей 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору у встановлений ним строк, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами частини 1 статті 230 ГК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Отже, підставою для стягнення штрафу є вчинення боржником саме того порушення, за яке сторонами у договорі встановлено відповідну санкцію. Предметом позову у цій справі є стягнення штрафу, передбаченого пунктом 4.4 договору, який встановлює відповідальність орендаря виключно за несвоєчасне надання довідки.
Як убачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, довідки про чистий дохід та кількість ліній за кожен зі спірних місяців були надіслані відповідачем на електронну адресу позивача 06.01.2025, 04.02.2025, 05.03.2025, 04.04.2025 та 05.05.2025, а позивач отримав їх та використав для розрахунку вартості послуг, складання рахунків і актів приймання-здачі виконаних послуг. При цьому, останній день строку надання довідки за грудень 2024 року (05.01.2025) припадав на неділю, а тому відповідно до частини 5 статті 254 ЦК України останнім днем строку є перший за ним робочий день - 06.01.2025.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сторони у договорі чітко розмежували відповідальність орендаря за несвоєчасне надання довідки (пункт 4.4) та за надання недостовірних даних у довідці (пункт 4.5). Відтак твердження позивача про те, що довідки, які, на його думку, не відповідали встановленій формі або містили неповні чи неточні відомості, слід вважати ненаданими, а строк надання довідок - порушеним до 16.05.2025, фактично ототожнює ці два різні за своїм змістом порушення і поширює передбачену пунктом 4.4 договору відповідальність на випадки, які сторонами у ньому не визначені. Відповідно до частин 3, 4 статті 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, тоді як буквальне значення умови пункту 4.4 договору ("несвоєчасне надання довідки") не охоплює надання довідки у строк, але з недоліками оформлення.
Окрім цього, колегія суддів враховує, що надання відповідачем 16.05.2025 відкоригованих довідок було здійснено на запит позивача від 14.05.2025, тобто протягом двох днів після отримання зауважень, і є виправленням раніше наданих документів, а не первісним виконанням обов`язку, строк якого спливав за кожним зі спірних місяців значно раніше.
Щодо доводів апелянта про невідповідність довідок формі, встановленій додатком № 10 до договору
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що первісно надані довідки не відповідали умовам договору, оскільки не містили інформації про чистий дохід по кожній лінії окремо.
Так, підпунктом 2.2.1 договору встановлено, що довідка має містити інформацію про кількість ліній та чистий дохід, отриманий від діяльності в орендованому приміщенні, а пунктом 3 Таблиці № 1 договору вартість послуги визначено як 10 % від чистого доходу, отриманого від діяльності в орендованому приміщенні, але не менше 220 грн за кожну лінію зв`язку. Жодна з наведених умов не передбачає визначення чистого доходу та обрахунку вартості послуги окремо по кожній лінії зв`язку. Примітка "Інформація зазначається по кожній лінії окремо" у формі довідки (додаток № 10) стосується відомостей про лінії зв`язку (пункт 5 форми), тоді як чистий дохід відповідно до пункту 4 форми зазначається загальною сумою. З цих же підстав колегія суддів не приймає до уваги викладені в розділі ІІІ апеляційної скарги посилання апелянта на те, що підпункт 2.2.1 договору містить умову про зазначення чистого доходу "по кожній лінії окремо", оскільки такого формулювання у тексті цього підпункту, наведеного як судом першої інстанції, так і самим апелянтом у розділі І апеляційної скарги, немає.
Не свідчить про несвоєчасність надання довідок і зазначення у пункті 2 первісних довідок реквізитів договору про відшкодування витрат замість реквізитів договору оренди, оскільки така неточність не перешкодила позивачу ідентифікувати довідки, визначити на їх підставі вартість послуг, виставити рахунки та підписати акти приймання-здачі виконаних послуг, а відтак не вплинула на досягнення мети, з якою договором передбачено надання довідок.
Щодо доводів апелянта про недостовірність даних у первісних довідках
Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що різниця між сумами чистого доходу та кількістю ліній у первісних та відкоригованих довідках за грудень 2024 року та січень 2025 року свідчить про правомірність застосування штрафу за пунктом 4.4 договору.
Так, надання орендарем недостовірних даних у довідці є самостійною підставою відповідальності, передбаченою пунктом 4.5 договору, яка пов`язана зі стягненням недоотриманої оплати та штрафу в розмірі 50 % від неї і застосовується у разі встановлення недостовірності даних у ході перевірки контролюючими органами. Позивач з позовом про стягнення недоотриманої оплати чи штрафу на підставі пункту 4.5 договору не звертався, а відповідно до частини 5 статті 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Тоді як наведений самим апелянтом розрахунок недоотриманої плати за грудень 2024 року та січень 2025 року (406,64 грн та 125,00 грн) лише підтверджує, що його вимоги фактично стосуються змісту довідок, а не строку їх надання.
Щодо доводів апелянта про поведінку сторін
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про безпідставність висновку суду першої інстанції щодо обрахунку позивачем вартості послуг на підставі первісних довідок без жодних заперечень. Як убачається з матеріалів справи, рахунки за послуги та акти приймання-здачі виконаних послуг за всі спірні місяці були складені позивачем на підставі первісних довідок та підписані сторонами 31.12.2024, 31.01.2025, 28.02.2025, 31.03.2025 та 30.04.2025, тоді як зауваження щодо змісту довідок позивач вперше висловив лише у листі від 14.05.2025, тобто після закінчення всіх спірних звітних періодів. Та обставина, що саме позивач у подальшому запросив відкориговані довідки, не спростовує того, що до 14.05.2025 він приймав надані довідки та використовував їх для розрахунків.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування позивачем штрафу за кожен день з 06.01.2025, 06.02.2025, 06.03.2025, 06.04.2025 та 06.05.2025 до 16.05.2025, тобто за період, протягом якого позивач не висловлював жодних зауважень щодо отриманих довідок, не узгоджується із засадами добросовісності, розумності та справедливості, визначеними пунктом 6 частини 1 статті 3 та частиною 3 статті 509 ЦК України.
Щодо посилань апелянта на судову практику
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що судові рішення у справах № 911/2631/21, № 911/858/22 та № 911/813/22, на які посилався позивач, ухвалені за інших фактичних обставин, оскільки в цих справах не досліджувалось питання надання орендарем у встановлений строк довідок, які, на думку балансоутримувача, не відповідали формі в частині зазначення доходу по кожній лінії окремо, а отже правовідносини у них не є подібними до правовідносин у цій справі.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР-ТЕЛЕКОМ" про стягнення 35 500,00 грн штрафу.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2026 у справі № 911/3686/25 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 16.06.2026 у справі № 911/3686/25 - залишити без змін.
Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".
Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.А. Гончаров
Судді П.В. Горбасенко
О.В. Тищенко