Справа № 703/6190/26
2/703/3548/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2026 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Овсієнка І.В.
за участю
секретаря судового засідання Батаргіної Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Відділ державної виконавчої служби в м. Сміла Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зміну способу стягнення аліментів,
встановив:
22.09.2026 позивачка звернулася до Смілянського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, що стягуються із останнього на підставі заочного рішення Смілянського міськрайонного суду від 07.09.2016 на утримання спільної дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_3 , який є інвалідом з дитинства та проживає із позивачкою. Аліменти на його утримання стягуються із відповідача в твердій грошовій сумі, по 2000,00 грн щомісячно в порядку примусового виконання судового рішення.
Вказаний розмір аліментів є недостатнім для належного забезпечення дитини з огляду на статус дитини-інваліда, пов`язані із цим потреби в догляді та лікуванні. Зростання рівня цін на основні споживчі товари не покривається нарахуваннями, що здійснюються державним виконавцем у зв`язку індексацією. Фактично аліменти отримувачеві не надходять, ОСОБА_2 нараховується заборгованість.
З урахуванням викладеного просила змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати із ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, однак не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29.09.2026 відкрите провадження у справі, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного провадження, сторонам встановлений строк для подання письмових заяв по суті справи та призначене судове засідання для розгляду справи по суті.
Позивачка в судове засідання не прибула, звернувшись із письмовою заявою про проведення судового розгляду за її відсутності.
Відповідач в судове засідання повторно не прибув, про поважні причини неявки суд не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань до суду не направляв. Через наявність повідомлення про фактичне непроживання за адресою, де місце його проживання зареєстроване, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судовою повісткою про виклик та додатково шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України, що відповідає вимогам ч. 10 ст. 187 ЦПК України.
Відзиву на позов у встановлений судом строк відповідач не подав.
Третя особа, Відділ державної виконавчої служби в м. Сміла Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, представника в судове засідання не направив, звернувшись із письмовою заявою про проведення судового розгляду без його участі. З письмовими заявами по суті справи не звертався.
Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанови Верховного Суду від 03.05.2022 у справі №520/5386/15-ц, від 24.10.2024 в справі №752/8103/13-ц).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв`язку з неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, зважаючи на те, що позивач не висловив своїх заперечень проти заочного розгляду справи, розгляд справи проведено в порядку заочного розгляду, передбаченого главою 11 ЦПК України.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, приходить до наступного.
Встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо обов`язків батьків утримувати власних дітей.
Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , що видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Смілі Смілянського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області 20.11.2015.
Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду від 07.09.2016 в справі №703/2583/16-ц, провадження 2/703/1378/16, що набрало законної сили 27.09.2016, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 задоволений повністю, стягнуто із останнього на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 2000,00 грн щомісячно, починаючи з 20.07.2016 до досягнення дитиною повноліття.
Вказаним рішенням встановлені обставини щодо наявності в дитини статусу інваліда, його проживання разом із матір`ю, що відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню повторно.
Доказів проживання відповідача спільно з дитиною, на час судового розгляду даної справи, матеріали не містять.
27.09.2016 на виконання вказаного рішення суду виданий виконавчий лист.
28.09.2016 державним виконавцем Смілянського районного відділу Державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції на підставі виконавчого листа №703/2583/16-ц відкрите виконавче провадження №52420098, що вбачається із копії постанови державного виконавця.
Відомостей про стягнуті в якості аліментів на малолітню дитину суми, наявність у ОСОБА_2 як платника аліментів заборгованості, позивачем не надано.
Внаслідок державної реєстрації шлюбу від 03.06.2025 ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 », що вбачається із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 03.06.2025.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Статтями 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Ратифікувавши у 1991 році Конвенцію про права дитини 1989 року, Україна прийняла на себе міжнародно-правові зобов`язання по здійсненню міжнародних стандартів прав дитини, відповідно з якими вона повинна забезпечити добробут, охорону здоров`я, житло, освіту для кожної дитини без будь-якої дискримінації, забезпечити якнайкраще здійснення інтересів і прав дитини в усіх сферах суспільного життя. Норми цієї Конвенції, відповідно до ст. 9 Конституції України діють як складова національного законодавства України з 27 вересня 1991 року, тобто з часу її ратифікації Україною.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Частиною другою статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Таким чином, Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.
Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).
За ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Виходячи з системного тлумачення зазначених норм права, вибір способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина, і який є позивачем у справі про стягнення аліментів. Тобто, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період (ч. 2 ст. 184 СК України).
Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Зазначена позиція також містилася у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду що сформульована в постанові від 19.02.2025 в справі №367/10126/19, якою в повній мірі підтверджені висновки Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року №6-143цс13, і надалі неодноразово підтримані Верховним Судом у постановах від 30 червня 2020 року, у справі №343/945/19, від 12 січня 2022 року у справі №545/3115/19, від 23 травня 2022 року у справі №752/26176/18, провадження №61-16697св21 та інших.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1-2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України однією із основних засад цивільного судочинства є змагальність сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що стягнутий судом з відповідача у 2016 році розмір аліментів у твердій грошовій сумі - 2000,00 грн є недостатнім для утримання дитини зі статусом інваліда з дитинства, а аліменти батьком дитини фактично не сплачуються.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» збільшено прожитковий мінімум на дітей від 6 до 18 років та встановлено його у розмірі 3512,00 грн. Окремого розміру відповідної величини для осіб із інвалідністю не встановлено.
Враховуючи положення частини другої статті 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину від 6 до 18 років в поточному році становить 1756,00 грн.
Забезпечення у відповідному розмірі потреб дитини за рахунок аліментів, що сплачуються тим із батьків, хто проживає окремо та з якого аліменти стягнуті в сумі по 2000,00 грн щомісячно, можливе, однак виключно в разі, якщо такі сплачуються, обставини чого в даній справі не встановлені.
Відповідач власним правом заперечувати проти позовних вимог, не скористався.
З огляду на викладені обставини в сукупності, суд дійшов висновку, що стягнуті з відповідача аліменти за рішенням Смілянського міськрайонного суду від 07.09.2016 є очевидно недостатніми, а за відсутності підтверджених відомостей про те, що ОСОБА_2 надає утримання власному малолітньому синові або існують будь-які обставини, що такий обов`язок виключають або свідчать про неможливість сплачувати аліменти в заявленому розмірі, позовні вимоги, виходячи з правил, що встановлені 12, 80, 81 ЦПК України, належним чином доведені та такі слід задовольнити.
При цьому суд звертає увагу, що сторони не позбавлені можливості згодом, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (частина 1 статті 192 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.
Відтак, враховуючи, що позивач при зверненні до суду з даною позовною заявою, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору та приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне, з урахуванням вимог ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1331,20 грн.
Крім того, судом установлено, що згідно з договором про надання правничої допомоги від 18.09.2026 та квитанції №11-26 позивач сплатила адвокатові Холодняку В.М. за надання правничих послуг з приводу представництва та захисту її інтересів під час розгляду в Смілянському міськрайонному суді Черкаської області справи про зміну способу стягнення аліментів, 2500,00 грн.
Відповідно до акту виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги від 18.09.2026, адвокатом надано ОСОБА_1 послуги, зокрема консультації правового характеру, формування, підготовка та подання позовної заяви.
Згідно Єдиного реєстру адвокатів України Холодняк В.М. є адвокатом, здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №484, що видане 02.07.2012.
Отже, судом встановлено документальне підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 2500,00 грн.
При цьому, суд ураховує, що дані витрати пов`язані з розглядом справи, розмір останніх є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, стороною в належному порядку дотримано вимог про подання попереднього розрахунку суми відповідних витрат. Відповідач своїх заперечень щодо неспівмірності заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не висловив.
Зважаючи на те, що позов підлягає до повного задоволення, понесені позивачем судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, ст. 110, 112, 180, 181, 182 СК України, керуючись ст. 5, 7, 10, 12, 13, 141, 259, 263, 265, 273, 280-282, 430 ЦПК України суд,
ухвалив :
Позов задовольнити повністю.
Змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на підставі заочного рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 07.09.2016 в справі №703/2583/16-ц у розмірі 2000,00 грн щомісячно та стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого законодавством України для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Третя особа: Відділ державної виконавчої служби в м. Сміла Черкаського району Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження юридичної особи: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Житомирська, 6, код ЄДРПОУ 36091333.
Повне судове рішення складене 04.11.2026.
Суддя: І.В.Овсієнко