Рішення № 141264036 у справі № 910/10262/26 від 06.11.2026

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2026 Справа № 910/10262/26

Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/10262/26.

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»

до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО»

про стягнення 28 205, 84 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «ТАС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» про стягнення 28 205, 84 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 23711, 23 грн, право на яке перейшло до позивача, у зв`язку з виплатою страхового відшкодування за пошкодження автомобіля «MERCEDES» д.н.з. НОМЕР_1 в результаті ДТП 16.12.2025. Окрім цього, позивач нараховує та просить додатково стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 168, 86 грн, 3% річних у розмірі 315, 72 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 010, 03 грн.

24.08.2026 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, залишив її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 24.08.2026 для усунення недоліків позовної заяви.

25.08.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

31.08.2026 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/10262/26 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18.09.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло два відзиву на позовну заяву.

24.09.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив в якому заявлено клопотання про закриття провадження у справі в частині.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, встановлені судом.

16.12.2025 по вулиці Чорноморців в селі Сухий Лиман сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mercedes» д.н.з. НОМЕР_1 та транспортного засобу «GEELY» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

На момент дорожньо-транспортної пригоди між власником транспортного засобу «Mercedes» д.н.з. НОМЕР_1 ( ОСОБА_2 ) та Приватним акціонерним товариства «Страхова Група «ТАС» (позивач) діяв договір комплексного страхування №FO-02374600 від 19.03.2025, згідно з яким позивач прийняв на себе зобов`язання по відшкодуванні матеріальної шкоди, заподіяної страхувальнику зазначеного транспортного засобу.

Крім того, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільна відповідальність власника транспортного засобу «GEELY» д.н.з. НОМЕР_2 була забезпечена полісом ЕР230400112 страховиком згідно якого є Акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГО» (відповідач).

Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 19.01.2026 у справі №509/174/26 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення (ДТП 16.12.2025), передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно рахунку-фактури №АОСЧ0001525 від 23.12.2025 від ФОП Баташан П.І. вартість відновлювального ремонту «Mercedes» д.н.з. НОМЕР_1 склала - 117 000, 00 грн.

29.12.2025 власник пошкодженого транспортного засобу «Mercedes» д.н.з. НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_3 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

31.12.2025 позивачем складено страховий акт №39750/21/925, в якому позивач визнав суму збитків у розмірі 117 000, 00 грн.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодуванню на рахунок СТО у розмірі 117 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №113356 від 02.01.2026.

Позивач звернувся до відповідача із заявою вих.№00295/9226 від 08.01.2026 про виплату страхового відшкодування у розмірі 117 000, 00 грн.

Відповідач, 06.02.2026 здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 93 288, 77 грн.

Після звернення позивача до суду, відповідач 16.09.2026 доплатив позивачу 20 795, 23 грн.

У зв`язку з вищезазначеним, позивач просить стягнути з відповідача, як страховика особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу «Mercedes» д.н.з. НОМЕР_1 недоплачену суму страхового відшкодування в межах ліміту полісу ЕР230400112 у розмірі 2 916, 00 грн.

Оскільки відповідач вчасно не сплатив страхове відшкодування на рахунок позивача, це свідчить про прострочення виконання грошового зобов`язання з боку відповідача, тому позивач, вважає належним та просить суд стягнути додатково з відповідача 3 168, 86 грн - пені, 315, 72 грн - 3% річних, 1 010, 03 грн - інфляційних втрат.

ІІ. Предмет позову.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 2 916, 00 грн, а також 3% річних, пені та інфляційних втрат.

ІІІ. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

(1) 16.12.2025 сталась ДТП за участю автомобіля «Mercedes» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «GEELY» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1

(2) Винуватцем ДТП є водій транспортного засобу «GEELY» д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_1 , який є винним у відповідності до постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 19.01.2026 у справі №509/174/26.

(3) Позивач здійснив страхову виплату у розмірі 117 000, 00 грн.

(4) Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу, що є винуватцем ДТП, а саме транспортного «GEELY» д.н.з. НОМЕР_2 застрахована в Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» (відповідач) згідно полісу ЕР230400112.

(5) 06.02.2026 та 16.09.2026 відповідач здійснив на користь позивача часткову оплату у загальному розмірі 114 084, 00 грн;

(6) Відповідач, як страховик винуватця ДТП зобов`язаний відшкодувати позивачу суму виплаченого ним страхового відшкодування в повному обсязі в межах встановленого ліміту у розмірі 2 916, 00 грн.

IV. Заперечення відповідача у справі.

Відповідач зазначає, що не відшкодована сума не має відношення до ДТП, у зв`язку з чим розрахована позивачем пеня, 3% річних та інфляційних втрат є некоректною.

Одночасно з цим, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Спір у даній справі виник внаслідок виплати позивачем згідно договору комплексного страхування №FO-02374600 від 19.03.2025 укладеного між ним та власником пошкодженого транспортного засобу «Mercedes» д.н.з. НОМЕР_1 страхового відшкодування у розмірі 117 000, 00 грн та переходу до позивача в порядку суброгації вимоги такого страхувальника до особи, відповідальної за збитки спричинені внаслідок ДТП 16.12.2025.

Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті за позовом, суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:

- чи має місце перехід до позивача вимоги страхувальника до особи, відповідальної за збитки спричинені внаслідок ДТП 16.12.2025?

- чи підтверджується, факт відшкодування позивачем страхового відшкодування?

- чи правомірно позивач просить стягнути з відповідача не оплачену суму страхового відшкодування в межах ліміту полісу?

- чи є рахунок СТО належним та допустимим доказом для визначення вартості відновлювального ремонту?

- чи правомірно позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати?

- чи правильно позивачем визначені періоди прострочення?

- чи є позовні вимоги обґрунтованими, а відтак, чи підлягають задоволенню?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

(1) Щодо закриття провадження у справі в частині.

У відзиві на позовну заяву відповідач повідомив, що 16.09.2026 здійснив доплату позивачу суми страхового відшкодування у розмірі 20 795, 23 грн.

На підтвердження вищезазначеного відповідач долучив до матеріалів справи копію платіжної інструкції №21565 від 16.09.2026.

Позивач в свою чергу підтверджує факт часткової оплати відповідачем заявленої до стягнення суми страхового відшкодування після відкриття провадження у справі, у зв`язку з чим позивач просить закрити провадження у справі в частині основного боргу у розмірі 20 795, 23 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (пункт 2 частина 1 стаття 231 Господарського процесуального кодексу України).

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

При цьому предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Вищезазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, яка виражена, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №13/51-04 та постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.08.2024 у справі №916/3006/23.

Відтак, оскільки відповідач погасив перед позивачем основний борг у розмірі 20 795, 23 грн, то предмет спору щодо стягнення зазначеної суми перестав існувати, у зв`язку з задоволенням такої вимог відповідачем після відкриття провадження у справі.

Оскільки у даній справі відсутній предмет спору в частині основного боргу у розмірі 20 795, 23 грн, суд закриває провадження у справі в частині зазначеної суми на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

(2) Щодо стягнення страхового відшкодування.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 Цивільного кодексу України).

Страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки (стаття 108 Закону України «Про страхування»).

Згідно зі статті 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України «Про страхування» (закон №85/96-ВР, який втратив чинність 01.01.2024) до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006-15-ц).

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Страховик виступає замість потерпілого (пункт 71 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 910/18279/19).

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдання матеріального збитку власнику транспортного засобу «Mercedes» д.н.з. НОМЕР_1 .

Однак, у разі якщо її цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.

Страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті (пункт 1 частина 1 стаття 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті (частина 2 стаття 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає: 1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту; 2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини (частина 3 стаття 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові №911/482/17 від 20.03.2018 зазначив, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

В постанові від 25.07.2018 у справі №922/4013/17 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зроблено наступний висновок, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.

Вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Mercedes» д.н.з. НОМЕР_1 склала 117 000, 00 грн, що підтверджується рахунком на оплату від СТО №АОСЧ0001525 від 23.12.2025.

Позивачем в свою чергу складено страховий акт №39750/21/925 від 31.12.2025 на підставі якого позивач визнав суму збитків заподіяних транспортному засобу «Mercedes» д.н.з. НОМЕР_1 у розмірі 117 000, 00 грн.

У зв`язку з чим, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 117 000, 00 грн на рахунок СТО, що підтверджується копією платіжної інструкції №113356 від 02.01.2026.

З урахуванням вимог статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 102 Закону України «Про страхування», суд дійшов висновку, що страховий акт №39750/21/925 від 31.12.2025, платіжна інструкція №113356 від 02.01.2026, копії яких наявні в матеріалах справи, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що шкода завдана при ДТП транспортному засобу «Mercedes» д.н.з. НОМЕР_1 належним чином доведена.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «GEELY» д.н.з. НОМЕР_2 , на момент вказаної ДТП була застрахована у відповідача згідно з полісом ЕР230400112, який діяв на 16.12.2025.

Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 250 000,00 грн з франшизою у розмірі 0, 00 грн, згідно з інформацією Моторно транспортного страхового бюро з Єдиної централізованої бази даних.

Таким чином, відповідач взяв на себе обов`язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яке сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «GEELY» д.н.з. НОМЕР_2 в межах лімітів відповідальності передбачених полісом.

Матеріалами справи підтверджено вину водія транспортного засобу «GEELY» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , у вчиненні ДТП, яка відбулася 16.12.2025.

За таких обставин, оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «GEELY» д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП (16.12.2025) була забезпечена у відповідача та вина водія «GEELY» д.н.з. НОМЕР_2 встановлена постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 19.01.2026 у справі №509/174/26, позивач на підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статті 108 Закону України «Про страхування» звернувся до відповідача з заявою вих.№00295/9226 від 08.01.2026 про виплату страхового відшкодування.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 стаття 1166 Цивільного кодексу України).

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 1-2 стаття 1187 Цивільного кодексу України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (пункт 1, 3 частина 1 стаття 1188 Цивільного кодексу України).

Відповідач, в свою чергу, здійснив часткову оплату страхового відшкодування у розмірі 93 288, 77 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3136 від 06.02.2026 та у розмірі 20 795, 23 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №21565 від 16.09.2026. Тобто відповідачем у загальному розмірі сплачено 114 084, 00 грн.

Щодо неоплаченої суми у розмірі 2 916, 00 грн відповідач зазначає, що вона не має відношення до ДТП.

Разом з тим, як стверджує відповідач, що ним після отримання позовної заяви було переглянуто матеріали страхової справи та визначено, що сума страхового відшкодування становить 114 084, 00 грн, у зв`язку з чим відповідач після відкриття провадження у справі здійснив доплату.

Відповідач зазначає, що з рахунку-фактури №АОСЧ0001525 від 23.12.2025 він виключив позиції №4 (ліхтар задній правий - зняття/встановлення), №13 (усунення перекосу по отвору капота), №17 (фара передня права - зняття/встановлення), оскільки вказані пошкодження не зафіксовані на фотоматеріалах.

Однак, суд не погоджується з твердженнями відповідача, з огляду на те, що в матеріалах справи наявні фотографії вищевказаних позицій.

Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).

Суд зазначає, що статтею 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 вказаного кодексу.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування твердження позивача та не надав.

Крім того, доказів повного відшкодування відповідачем шкоди заподіяної під час ДТП за участю забезпеченого відповідачем транспортного засобу в межах ліміту полісу позивачу та/або власнику пошкодженого транспортного засобу матеріали справи не містять.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі вищевикладеного, визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 2 916, 00 грн.

(2) Щодо пені.

У зв`язку з простроченням повної виплати страхового відшкодування позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 168, 86 грн за період з 09.03.2026 до 17.08.2026.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 612 Цивільного кодексу України).

У разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (стаття 992 Цивільного кодексу України).

У разі нездійснення страховиком страхової виплати відповідно до умов договору страхування або законодавства страховик зобов`язаний сплатити неустойку (штраф, пеню) в розмірі, встановленому договором страхування або законом (частина 7 стаття 102 Закону України «Про страхування»).

Неустойка, згідно статті 546 Цивільного кодексу України є одним з видів забезпечення виконання зобов`язання.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 стаття 548 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені (частина 3 стаття 549 Цивільного кодексу України).

Із наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на договірну і законодавчо встановлену. Тобто, необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується та її розмір

У разі прострочення здійснення страхової (регламентної) виплати з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на її отримання, крім страхових виплат особі, яка проводить чи провела лікування потерпілої фізичної особи, особі, яка здійснює чи здійснила ремонт транспортного засобу, та регламентних виплат, які здійснюються МТСБУ відповідно до пункту 4 частини першої статті 43 цього Закону, страховик (МТСБУ) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення (частина 8 стаття 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відтак, позивач правомірно заявляє до відповідача вимогу щодо стягнення неустойки у формі пені, оскільки остання щодо спірних правовідносин встановлена Законом.

Граничний строк для прийняття рішення за заявою про страхову (регламентну) виплату становить 60 календарних днів з дня подання заяви та всіх необхідних у відповідному страховому випадку документів, передбачених частиною третьою цієї статті, з урахуванням положень цієї частини та частини сьомої цієї статті (частина 5 стаття 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Позивач 08.01.2026 направив відповідачу на електронну пошту заяву на виплату страхового відшкодування вих.№00295/9226 від 08.01.2026, про що до матеріалів справи надав відповідні докази.

Отже, відповідач з 08.01.2026 та впродовж 60 днів, тобто до 08.03.2026 включно, зобов`язаний був здійснити повну виплату страхового відшкодування позивачу.

У зв`язку з тим, що відповідач у встановлений строк здійснив не повну оплату страхового відшкодування, позивач здійснював нарахування пені на суму 23 711, 23 грн з 09.03.2026 та до дати звернення до суду з даним позовом (17.08.2026).

Суд, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, зазначає, що розрахунок є арифметично правильними, а відтак, вимоги позивача у даній частині підлягає задоволенню у заявленій до стягнення сумі.

(4) Щодо 3% річних та інфляційних втрат.

Також позивачем заявлено до стягнення з позивача 3% річних у розмірі 315, 72 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 010, 03 грн.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Отже, позивач наділений правом здійснювати нарахування відповідачу 3% річних і інфляційних втрат за несвоєчасне виконання останнім грошового зобов`язання.

Суд, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, зазначає, що розрахунки є арифметично правильними, а відтак вимоги позивача у даній частині також підлягає задоволенню у заявлених до стягнення сумах.

VІ. Розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що спір в даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, а саме не здійснення вчасної та повної оплати страхового відшкодування, суд на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає судовий збір на відповідача в повному обсязі, в тому числі суд покладає на відповідача судовий збір в частині закритого провадження у даній справі, оскільки задоволення вимоги позивача відповідачем сталося під час розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

Заяв та клопотань щодо понесення інших судових витрат від позивача не надходило.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №910/10262/26 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» про стягнення 28 205, 84 грн закрити в частині основного боргу у розмірі 20 795, 23 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» (01054, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 33; код ЄДРПОУ: 16285602) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (03062, місто Київ, просп. Берестейський, будинок 65; код ЄДРПОУ: 30115243) суму страхового відшкодування у розмірі 2 916 (дві тисячі дев`ятсот шістнадцять) грн 00 коп., пеню у розмірі 3 168 (три тисячі сто шістдесят вісім) грн 86 коп., 3% річних у розмірі 315 (триста п`ятнадцять) грн 72 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 010 (одна тисяча десять) грн 03 коп. та судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко