Рішення № 141268412 у справі № 751/1288/26 від 06.11.2026

Справа №751/1288/26

Провадження №2/751/1376/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2026 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Діденко А. О.

секретаря судового засідання Рак Я.М.

за участі представника позивача - Акуленко Л.В., відповідача, представника відповідача - адвоката Кручек О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за отримані комунальні послуги,

Встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача

Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 39196,44 грн за послугу з постачання теплової енергії, заборгованості в розмірі 5052,25 грн за послугу з постачання гарячої води, а також понесених судових витрат.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, КП «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у якому відповідачу ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлове приміщення загальною площею 227 кв. м.

Зазначає, що між сторонами виникли договірні відносини на підставі типових індивідуальних договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, які вважаються укладеними відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» після оприлюднення їх текстів на офіційному вебсайті підприємства.

Посилається на те, що відповідач, як власник нежитлового приміщення та співвласник багатоквартирного будинку, зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги, а факт їх надання підтверджується документами щодо початку та завершення опалювальних сезонів і переліками підключених до теплопостачання будинків.

При цьому позивач зазначає, що нежитлове приміщення відповідача обладнане автономною системою опалення та відключене від централізованого теплопостачання, однак це не звільняє його від обов`язку відшкодовувати витрати на теплову енергію, спожиту для опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Розподіл таких витрат, на думку позивача, має здійснюватися відповідно до Методики, затвердженої наказом Мінрегіону № 315 від 22.11.2018 року.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд міста Чернігова ухвалою від 18.02.2026 року відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання.

08.04.2026 від представника відповідача надійшов відзив. У якому вказала, що позивач не вживав заходів досудового врегулювання спору та не повідомляв відповідача про наявність заборгованості. Рахунки й акти направлялися на адресу, яка не є і ніколи не була адресою реєстрації чи проживання відповідача, причому зазначеної адреси фактично не існує. Позивач не надав належних доказів отримання відповідачем рахунків, актів приймання-передачі послуг та вимог щодо оплати теплопостачання і гарячого водопостачання. Нарахування заборгованості здійснено за період, що передує набранню чинності опублікованим позивачем типовим договором, а отже, такі нарахування є необґрунтованими. Гаряче водопостачання у приміщенні відсутнє з 2014 року, що підтверджується актом про демонтаж водоміра, крана та відключення гарячої води. Тому нарахування плати за ГВП та абонентської плати є безпідставним. Приміщення має автономне опалення, транзитні трубопроводи відсутні, що підтверджується актом обстеження теплового господарства від 13.03.2025 року. Позивач не довів фактичного отримання відповідачем послуг з централізованого опалення. Відповідач не підписував заяви-приєднання, не отримував рахунків та не здійснював їх оплату. Позивач не довів вчинення відповідачем будь-яких дій, які б свідчили про приєднання до типового договору та виникнення договірних відносин. У зв`язку з необхідністю отримання правничої допомоги та ознайомленням адвоката з матеріалами справи 23.03.2026 року відповідач просить визнати поважними причини пропуску строку та поновити його для подання відзиву. З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги про стягнення 44 248,69 грн безпідставними, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

10.04.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Новозаводський районний суд міста Чернігова ухвалою від 22.09.2026 залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача Міністерство у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб України.

Представник позивача у судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволені позовних вимог.

У судовому засіданні 27.10.2026 судом було оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення якого було призначено на 06.11.2026.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України після оголошення переходу до стадії ухвалення судового рішення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оголошення судового рішення було призначено на 06.11.2026 на 14.50 год.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач є теплопостачальної організацією та виконавцем послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується роздруківкою витягу з переліку житлових будинків в яких КП «ТКЕ» ЧМР є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води (а.с. 21).

Відповідач ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення загальною площею 227,00 кв.м по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 24.12.2003 (а.с. 8), що також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Чернігівського міського бюро технічної інвентаризації від 16.01.2004 № 2577656 (а.с.9).

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін

4.1. Щодо доводів про відсутність укладеного договору, яким врегульовано питання оплати послуг за теплопостачання та постачання гарячої води

Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК України дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання».

Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 529/613/17-ц (провадження № 61-1716сво17).

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону.

Відповідно до абзаців 1, 2 частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» y разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Водночас, розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 (у редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

- індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем;

- фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

- у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни.

- споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.

Отже, законодавством факт укладення вказаного договору пов`язується зі спливом 30-денного строку з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги, якщо протягом цього строку співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 09 квітня 2024 року у справі №908/710/23.

Крім того, фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Отже, факт отримання відповідної послуги є формою конклюдентної дії, яка підтверджує факт укладення відповідного договору.

29 вересня 2023 року на офіційному веб-сайті комунального підприємства «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради було опубліковано Типовий індивідуальний договір про падання послуги з постачання теплової енергії, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1182 від 11.12.2019, тексти яких знаходяться у вільному доступі за посиланням https://tke.cn.ua/?page_іd=152.

Згідно п. 2 Договору з постачання теплової енергії та п. 2 Договору з постачання гарячої води ці договори набувають чинності після 30 днів з моменту розміщення їх на офіційному веб-сайті Виконавця.

Також судом встановлено, що з 29.10.2023 у правовідносинах між Позивачем та Відповідачем діють Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води.

Нежитлове приміщення, власником якого є Відповідач, є невід`ємною частиною житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно, ОСОБА_1 є співвласником житлового будинку. Співвласники даного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Тому, між сторонами діють Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Отже, як слідує з вищенаведеної норми права, обов`язок оплати комунальних послуг виникає виходячи із обсягу спожитої послуги і в тому випадку, коли таку послуги спожито до і до моменту укладення відповідного договору.

Відповідно до висновку, який викладений у постанові Верховного Суду від 22.12.2020 у справі №311/3489/18, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц.

4.2. Щодо доводів відповідача про те, що він здійснює користування технічно відокремленим приміщенням із власним теплопостачанням, а тому не користується загальними будинковими мережами та не повинен здійснювати оплату послуг

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Аналогічна норма міститься у частині другій статті 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», згідно з якою власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

При цьому нормами Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (частина перша статті 5), а також те, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку (пункт 2 частини першої статті 12).

Пунктом 5 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії встановлено, що обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо, частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, визначається за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі - за іншим принципом, визначеним цією методикою.

25 січня 2019 року набула чинності Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика №315). Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби здійснюється відповідно до Розділу IV Методики №315.

Відповідно до пункту 12 розділу IV Методики №315 обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Убачається, що розрахунок загальнобудинкових потреб на опалення здійснено відповідно до Розділу ІV Методики №315, що є однією із складових проведеного розподілу.

Суд зауважує, що внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною. Система опалення та гарячого водопостачання, як інженерна сантехнічна система будинку, належить на праві спільної сумісної власності всім співвласникам (в тому числі власникам нежитлових приміщень з окремим інженерним вводом зовнішньої інженерної мережі), які повинні утримувати її в належному стані, отже повинні нести спільні витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку, включаючи функціонування системи опалення та гарячого водопостачання у ньому.

При цьому, об`єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень, які є невід`ємною частиною житлового будинку. За рахунок теплопровідності, випромінювання і конвекції теплова енергія, що подається в житловий будинок через приєднану мережу розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання, розташованого на цих мережах, і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо). Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях. При цьому, відсутність окремих елементів системи опалення не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення.

Отже, виходячи із наведеного суд зауважує, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку, у тому числі й тими, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Вказаний підхід не лише ґрунтується на нормах чинного законодавства, але є логічним і раціональним. Нежитлове приміщення, належне на праві власності ОСОБА_1 , хоча й обладнане індивідуальним опаленням та конструктивно від`єднане від загальної системи опалення, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується ніким з її учасників, однак є конструктивною складовою частиною будинку. За таких умов, технічний стан належного ОСОБА_1 приміщення перебуває у прямій залежності від конструктивного стану всього будинку як складова від цілого, а тому підхід запропонований відповідачем щодо відсутності обов`язку оплати послуг щодо постачання теплової енергії на опалення втрушньобудинкових потреб - є необґрунтованим.

Послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1182 (далі також «Правила № 1182»).

До багатоквартирного житлового будинку, в якому розташоване приміщення відповідача забезпечено подачу гарячої води.

Відповідно до п. 5 Договору з постачання гарячої води виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу та відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу гарячої води, спожитої у будинку, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються та розподіляються відповідно до Методики та розподіляються на всіх споживачів, у тому числі тих, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Згідно абзацу 7 пункту 13 Правил №1182 відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), який розраховується та розподіляється між усіма споживачами згідно з пунктом 15 цих Правил.

Пунктом 15 Правил № 1182 визначено, що обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), розраховується та розподіляється між усіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Мінрегіонбуду від 22.11.2018 № 315.

Згідно п. 8 розділу V зазначеної Методики обсяг теплової енергії, витраченої на забезпеченн функціонування внутрішньобудннкової системи ГВП, розподіляється між усіма власникам (співвласниками) приміщень у будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) незалежно від обсягу спожитої гарячої води у кожному розрахунковому періоді в опалювальний і міжопалювальний період пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів житлових/нежитлових приміщень.

За наведених умов судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання перед відповідачем щодо надання послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води, що підтверджується актами прийому-передачі, рахунками-фактурами, переліками житлових будинків з датами підключення/відключення на опалювальні сезони, розрахунками боргу.

Проте, відповідач в порушення умов укладеного договору та вимог чинного законодавства не виконав свої зобов`язання не сплатив своєчасно та в повному розмірі по виставленим позивачем рахункам-фактурам, в зв`язку з чим зі своєї вини створив заборгованість на загальну суму 44 248,69 грн за період з 01.10.2023 по 30.09.2025 (включно), що підтверджується наданими позивачем розрахунками (а.с. 40-41,47-49).

4.3. Щодо доводів відповідача про неналежне направлення актів виконаних робіт та рахунків

Як було встановлено у ході судового розгляду, позивачем було помилково направлено розрахунки заборгованості та акти наданих послуг за адресою: АДРЕСА_2 згідно рекомендованого поштового відправлення від 28.10.2025 (а.с. 78).

У подальшому, у ході судового розгляду, позивачем було направлено рекомендоване поштове повідомлення від 10.04.2026 із актами наданих послуг та рахунками а надані послуги на належну адресу відповідача.

На думку суду вищевказана обставина носить формальний характер та не є такою, яка згідно законодавства звільняє відповідача від обов`язку з виконання грошового зобов`язання з оплати наданих послуг.

4.4. Щодо розрахунку заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води

Відповідно до частини 4 статті 319 та статті 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або Законом.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Приписами п. 30 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, Правил з надання послуги з постачання гарячої води та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

Факт отримання послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води за адресою АДРЕСА_1 , в якому знаходиться нежитлове приміщення Відповідача, яке має єдину з будинком систему опалення та гарячого водопостачання, підтверджується розпорядженнями Чернігівської міської ради «Про початок опалювального періоду 2023/2024 років на території міста Чернігова» від 17.10.2023 № 113-р, «Про завершення опалювального періоду 2023-2024 років на території міста Чернігова» від 27.03.2024 № 55-р, «Про початок опалювального періоду 2024/2025 років на території міста Чернігова» від 14.10.2024 № 116-р, «Про завершення опалювального періоду 2024-2025 років» від 14.04.2025 № 35-р, «Про початок опалювального сезону 2025/2026 років для житлового фонду та інших споживачів теплової енергії на території міста Чернігова» відповідно до яких КП «ТКЕ» ЧМР розпочинало і закінчувало опалювальні періоди в м. Чернігові (а.с. 29-32), а також Переліками житлових будинків з датами підключення на опалювальний сезон 2023-2024, 2024-2025, 2025-2026 та Переліками житлових будинків з датами відключення на опалювальний сезон 2023-2024, 2024-2025 з датами підключення таких послуг (а.с. 33-36).

Нежитлове приміщення відповідача є вбудованим приміщенням в житловий будинок по АДРЕСА_1 з автономною системою опалення, що підтверджується витягом із рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 278 від 06.12.2004 року(а.с. 37), витягом із рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 51 від 23.02.2004 року(а.с.38) та Актом обстеження теплового господарства (теплового пункту, вузлів обліку теплової енергії, теплоспоживального обладнання) споживача № 140 Від 13.03.2025(а.с.39).

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 30.11.2023 № 757 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її транспортування та постачання, послуги з постачанні теплової енергії, послуги з постачання гарячої води Комунальним підприємством «ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» Чернігівської міської ради для потреб населення, бюджетних установ, релігійних організацій, інших споживачів» (а.с. 22-23) встановлено тариф на опалювальний період 2023-2024 років.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 30.09.2024 № 651 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її транспортування та постачання, послуги постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води комунальному підприємству «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради для потреб населення, бюджетних установ, релігійних організацій, інших споживачів» (а.с. 24-25) встановлено двоставкові тарифи на період з 01.10.2024 до 30.09.2025 включно.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Суд вважає доводи позивача такими, що підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а також відповідними розрахунками, з посиланням на нормативні акти, що визначають підстави і порядок нарахування плати за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання.

Так, вартість послуг позивачем обраховано на підставі тарифів на послуги опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання гарячої води для населення, які затверджені відповідними постановами НКРЕ та рішеннями Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, зокрема, № 757 від 30.11.2023 та № 651 від 30.09.2024 (а.с. 22-26), з урахуванням кількісних показників споживання тепла по будинку та по квартирах, обладнаних приладами індивідуального обліку.

Відповідачем всупереч принципу змагальності цивільного судочинства не надано суду переконливих доказів та обґрунтованих контррозрахунків, якими було би спростовано надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог розрахунки сум заборгованості.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 3328,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за отримані комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради заборгованості в сумі 39 196 (тридцять дев`ять тисяч сто дев`яносто шість) гривень 44 копійку за надану послугу з постачання теплової енергії.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради заборгованості в сумі 5 052 (п`ять тисяч п`ятдесят дві) гривень 25 копійок за надану послугу з постачання гарячої води.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 06.11.2026.

Позивач - Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» Чернігівської міської ради (місцезнаходження: 14014, м. Чернігів, вул. Ушинського, 23, код ЄДРПОУ 44819434)

Відповідач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Суддя А. О. Діденко