Рішення № 141273146 у справі № 464/857/26 від 05.11.2026

Справа № 464/857/26

пр.№ 2/464/1427/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.11.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі головуючого судді Теслюка Д.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (далі - ТзОВ «Деал Фінанс Груп») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

представник ТзОВ «Деал Фінанс Груп» - Ткаченко Ю.О. 12.02.2026 звернулась в суд із позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором №8115937 від 04.08.2025 в розмірі 22 833 грн, з яких 9 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7 780,50 грн - заборгованість за процентами, 1 552,50 грн - заборгованість за комісією, 4 500 грн - заборгованість за неустойкою, а також судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 04.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір №8115937, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальниці кредит в розмірі 9 000 грн строком на 360 днів зі сплатою фіксованих процентів у розмірі 0,95% на день, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, та комісії за надання кредиту в розмірі 17,25% від суми кредиту, що становить 1 552,50 грн. Договір підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Кредитодавець свої зобов`язання виконав та 04.08.2025 перерахував на платіжну картку відповідачки № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 9 000 грн за посередництвом платіжної установи ТзОВ «Європейська платіжна система». Відповідачка свої зобов`язання за договором не виконала, жодного платежу на погашення заборгованості не здійснила. Між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «Деал Фінанс Груп» 16.09.2025 укладено Договір факторингу №16/09/25, згідно з яким за Реєстром прав вимог №23/12/25-01 від 23.12.2025 до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за договором №8115937 в сумі 22 833 грн. Оскільки відповідачка заборгованість не погасила, позивач просить стягнути її в судовому порядку.

Ухвалою від 13.02.2026 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Окрім цього, задоволено клопотання представника позивача та витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію по банківській картці № НОМЕР_1 .

На адресу суду 05.03.2026 від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана судом інформація.

У зазначений відповідачці ОСОБА_1 строк остання не скористалась своїм правом, відповідно до ст.178 ЦПК України, для подання відзиву на позов.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 04.08.2025 між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії (Надійний) №8115937 (далі - Договір №8115937), відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальниці кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії в сумі 9 000 грн строком на 360 днів (з 04.08.2025 по 29.07.2026).

Сторонами визначено наступні умови: процентна ставка - 0,95% на день (фіксована), проценти нараховуються щоденно на залишок кредиту, виходячи із строку фактичного користування кредитом (пп.2.2, 2.8 договору); комісія за надання кредиту - 17,25% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі становить 1 552,50 грн, яка нараховується в день надання кредиту (пп.2.2.8, 6.2 договору); розмір першого обов`язкового платежу, що включає комісію та проценти за 30 днів користування кредитом, - 4 117,50 грн, дата його сплати - 02.09.2025, надалі проценти сплачуються мінімальними обов`язковими платежами кожні 30 календарних днів (пп.2.2.3-2.2.5 договору); неустойка за порушення строків сплати платежів - 450 грн за кожен день прострочення (пп.2.2, 9.7 договору); загальні витрати за кредитом - 32 332,50 грн, денна процентна ставка - 0,998% (п.2.3.1 договору). Пунктом 6.13 договору передбачено, що у разі прострочення сплати першого обов`язкового платежу/мінімального обов`язкового платежу на шістдесят другий календарний день кредитодавець має право вимагати повне погашення кредиту, навіть якщо термін його виплати ще не настав, а позичальник зобов`язаний протягом тридцяти календарних днів з дня отримання повідомлення про таку вимогу здійснити повне погашення заборгованості; якщо протягом цього строку позичальник усуне порушення, вимога втрачає чинність.

Договір №8115937 підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором «043582», надісланим 04.08.2025 о 17:28:19 на її електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2. Згідно з довідкою ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про ідентифікацію відповідачка 03.08.2025 пройшла ідентифікацію за посередництвом системи BankID НБУ через АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно з копією платіжної інструкції №af200ce5-b0a3-408b-9ec2-5ba8a8d38740 та довідкою ТзОВ «Європейська платіжна система» №КД-000019890 від 31.12.2025 04.08.2025 на виконання платіжної інструкції ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» здійснено переказ коштів у розмірі 9 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , отримувач - ОСОБА_2 . Реквізити зазначеної платіжної картки відповідають реквізитам електронного платіжного засобу позичальниці, зазначеним у розділі 11 Договору №8115937.

Згідно з наданою інформацією АТ КБ «ПриватБанк» платіжна картка № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 та 04.08.2025 на таку було зараховано грошові кошти в сумі 9 000 грн.

ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 03.11.2025 направило на електронну адресу відповідачки вимогу про повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, у якій повідомило про прострочення платежів понад два календарні місяці та запропонувало протягом 30 календарних днів, до 03.12.2025 включно, сплатити заборгованість у розмірі 22 833 грн або усунути порушення шляхом сплати простроченої заборгованості в розмірі 13 747,50 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за Договором №8115937 станом на 23.12.2025 у відповідачки ОСОБА_1 наявна заборгованість в розмірі 22 833 грн, з яких 9 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7 780,50 грн - заборгованість за процентами, нарахованими за період з 04.08.2025 по 02.11.2025 (91 день ? 85,50 грн), 1 552,50 грн - заборгованість за комісією, 4 500 грн - заборгованість за неустойкою, нарахованою за період з 03.09.2025 по 12.09.2025 (10 днів ? 450 грн). Платежів на погашення заборгованості відповідачка не здійснювала.

Між ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «Деал Фінанс Груп» 16.09.2025 укладено Договір факторингу №16/09/25, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимог, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату. Згідно з п.2.1.3 договору факторингу перехід від клієнта до фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги. Відповідно до Реєстру прав вимог №23/12/25-01 від 23.12.2025 ТзОВ «1 БАНК» відступило ТзОВ «Деал Фінанс Груп» право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Договором №8115937 в сумі 22 833 грн. На підтвердження оплати відступленого права вимоги долучено платіжну інструкцію №579937984.1 від 24.12.2025.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина друга статті 639 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 цього Закону визначено, що моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З урахуванням викладеного, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, Договір №8115937 укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Сторони узгодили розмір кредиту, строк та умови кредитування, розмір процентів та комісії, що свідчить про наявність волі відповідачки ОСОБА_1 на укладення договору на таких умовах.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець має право вимагати дострокового повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у разі затримання сплати частини споживчого кредиту та/або процентів, якщо таке право передбачено договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку вимогу. Якщо протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про прострочення виконання зобов`язання споживач усуне порушення умов договору, вимога кредитодавця втрачає чинність.

У цій справі відповідачка не сплатила перший обов`язковий платіж, строк сплати якого настав 02.09.2025, та подальші мінімальні обов`язкові платежі. Кредитодавець, скориставшись правом, передбаченим п.6.13 договору, 03.11.2025 направив відповідачці вимогу про дострокове повернення кредиту у спосіб, погоджений сторонами в п.6.13.1 договору, - на її електронну адресу, з наданням тридцятиденного строку для усунення порушення. Протягом цього строку відповідачка порушення не усунула, а тому строк виконання зобов`язання з повернення всієї суми кредиту настав, і кредитодавець набув права вимагати повного погашення заборгованості.

Стаття 512 ЦК України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, на підставі Договору факторингу №16/09/25 від 16.09.2025 та Реєстру прав вимог №23/12/25-01 від 23.12.2025 до ТзОВ «Деал Фінанс Груп» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №8115937 в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цього права.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9 000 грн, суд зазначає, що відповідачка кредит не повернула, доказів погашення заборгованості не надала, а тому така вимога підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 7 780,50 грн, суд зазначає таке.

Частинами четвертою, п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону України №3498-IX від 22.11.2023) передбачено, що денна процентна ставка розраховується за формулою ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом, ЗРК - загальний розмір кредиту, t - строк кредитування у днях; максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 виснував, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, передбачена Законом України №3498-IX, є імперативною, і суд з власної ініціативи має застосувати нікчемність умови договору про споживчий кредит, що її порушує. Водночас оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну такого договору суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може.

Встановлено, що Договір №8115937 укладено 04.08.2025, тобто після набрання чинності Законом України №3498-IX. Денна процентна ставка за договором, розрахована з урахуванням визначених ним загальних витрат за споживчим кредитом, становить 0,998%, що не перевищує встановленого законом граничного розміру 1%, а відтак підстав вважати умову про проценти нікчемною з огляду на частину п`яту статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» немає. Відповідачка умови договору щодо процентів не оспорювала, зустрічних вимог не заявляла.

Проценти нараховано за період з 04.08.2025 по 02.11.2025, тобто в межах строку кредитування та до пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, за погодженою сторонами ставкою.

За таких обставин вимога про стягнення заборгованості за процентами в розмірі 7 780,50 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 1 552,50 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою, сьомою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору про надання кредиту свідчать про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 1 552,50 грн є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачці та за які встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про те, що умови щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту суперечать положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Деал Фінанс Груп» заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1 552,50 грн, а тому в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про стягнення неустойки в розмірі 4 500 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року в справі № 758/5318/23.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан було неодноразово продовжено та такий діє на цей час.

Встановлено, що неустойку в розмірі 4 500 грн нараховано за прострочення сплати першого обов`язкового платежу за період з 03.09.2025 по 12.09.2025, тобто в період дії воєнного стану. Отже, в силу пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України відповідачка звільнена від обов`язку її сплати, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Враховуючи наведене вище, оскільки відповідачка ОСОБА_1 порушила умови договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за Договором №8115937 в розмірі 16 780,50 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 9 000 грн та заборгованості за процентами - 7 780,50 грн.

Щодо судових витрат, суд дійшов до такого висновку.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в матеріалах справи містяться: договір про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, укладений між ТзОВ «Деал Фінанс Груп» та адвокатом Ткаченко Ю.О., акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, витяг з акту №6-ДІЛ від 08.01.2026 приймання-передачі наданої правничої допомоги, платіжна інструкція №579938010.1 від 16.01.2026, ордер серії АХ №1287256 від 03.09.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2099 від 03.04.2018.

Встановлено, що адвокатом Ткаченко Ю.О. надано позивачу правничу допомогу у цій справі, яка полягала у вивченні документів, визначенні правової позиції та зборі доказів (500 грн) та складанні і поданні позовної заяви (4 000 грн), всього на суму 4 500 грн.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду від 26 червня 2024 року (справа №686/5757/23) виснувала, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Аналізуючи матеріали справи, подані докази щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, суд дійшов висновку, що визначений адвокатом розмір оплати є завищеним, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 22 833 грн, тобто справа відноситься до малозначних, відтак сума заявлених витрат на правничу допомогу в розмірі 4 500 грн є непропорційною щодо ціни позову.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Деал Фінанс Груп» слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн.

Окрім цього, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1 956 грн 66 коп.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 263 - 265, 279 ЦПК України,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за Договором кредитної лінії (Надійний) №8115937 від 04.08.2025 в розмірі 16 780 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят) грн 50 коп., з яких 9 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7 780,50 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» судові витрати, що складаються з судового збору, сплаченого при поданні позову, в розмірі 1 956 грн 66 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн, а всього 3 956 грн 66 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.11.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», код ЄДРПОУ 44280974, Київська обл., м.Ірпінь, вул.Садова, буд.31/33, офіс 40/3.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя Дмитро ТЕСЛЮК