Справа № 456/4259/26
Провадження № 2/456/2548/2026
РІШЕННЯ
іменем України
30 вересня 2026 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого судді Шрамка Р. Т. ,
з участю секретаря: Сімонової-Мацигін А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу №456/4259/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
ТОВ «ФК «Венера Фінанс» (позивач) подало до суду позов до ОСОБА_1 , (відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором №137319 від 21.05.2025 в розмірі 7592,00 грн, судові витрати у сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 500,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликається на те, що 21.05.2025 року між ТОВ «ФК «Авіра груп» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір №137319 про надання коштів на умовах фінансового кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору. Згідно умов кредитного договору Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 4000,00 грн, дата надання кредиту: 21.05.2025, строк кредиту: 90 днів, валюта кредиту: UAH, відсоткова ставка 0,72 % (процентів) на добу. Станом на 20.02.2026 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 7592,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 2292,00 грн; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору 1000,00 грн. 19.12.2025 між ТОВ «ФК «Авіра груп» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу №19122025/1, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 до договору факторингу №19122025/1, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак у поданій позовній заяві просив суд справу розглядати за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з`явився, однак його представник подав до суду заяву відповідно до якої просив розгляд справи проводи за їхньої відсутності, в задоволенні позову відмовити
Представник відповідача подав до суду відзив в якому зазначив, що доказом електронного кредиту є не просто PDF із надрукованим рядком «Електронний підпис KL2014», а електронні дані, що дозволяють перевірити авторство акцепту, зміст документа на момент акцепту і його незмінюваність. Матеріали справи містять «Довідку про ідентифікацію», складену самим ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП», де вказано KL2014, дату 21.05.2025 та номер[телефон приховано]. Проте довідка не містить незалежного звіту доставки, точного часу відправлення і введення коду, ідентифікатора сесії, ІР/мережевого ідентифікатора, журналу подій чи технічного запису про приєднання до конкретного незмінного файлу. У PDF договору рядок «Електронний підпис 2014» є візуальним текстом. Без первинних електронних даних він не дозволяє перевірити, чи була послідовність фактично отримана і введена саме відповідачем і який саме текст існував на момент такої дії. Коректним спеціальним законом є Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 № 851-ГУ. Посилання на № 4466-20 не є посиланням на цей Закон. Стаття 5 Закону № 851-ГУ визначає електронний документ як документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Стаття 7 Закону № 851-ГУ встановлює, що оригіналом електронного документа є електронний примірник з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного. Оригінал повинен давати змогу довести цілісність та справжність документа. Тому паперова або PDF-візуалізація не повинна автоматично ототожнюватися з електронним оригіналом, коли друга сторона прямо заперечує авторство підпису та незмінюваність документа. Позивач подав підтвердження ТОВ «ПрофітГід» про переказ 21.05.2025 суми 4 000,00 грн на картку НОМЕР_1 із призначенням «Выдача кредита #137319». У документі вказано номер платіжної інструкції A844738B317550CLY137319T1563777 та зазначено, що переказ здійснено на підставі платіжної інструкції відправника. Це підтвердження має доказове значення щодо певної платіжної операції, але не є самою первинною платіжною інструкцією кредитодавця. Для операції така платіжна інструкція повинна бути оформлена і оцінена з урахуванням Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління НБУ від 29.07.2022 № 163. Факт переказу коштів, навіть якщо буде підтверджений первинною інструкцією, не доводить автоматично погодження відповідачем усіх умов роздрукованого договору, зокрема комісії 25 %. Укладення договору та його виконання є різними обставинами предмета доказування. У клопотанні відповідач просить витребувати саме первинну платіжну інструкцію ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП», не ставлячи питання про розкриття банківської таємниці чи рух коштів по картці. Пункт 1.4 договору передбачає за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації та довідок, юридичне оформлення, плату 25 % від суми кредиту, тобто 1 000 грн. Стаття 11 Закону України «Про споживче кредитування» гарантує споживачу протягом строку дії договору право отримувати інформацію про поточний розмір заборгованості та інші дані. Закон розмежовує безоплатну інформацію і додаткові звернення, які можуть оплачуватися за встановлених умов. Частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає нікчемність умов договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21, ЄДРСР № 105423479, вказала, що умова договору про оплатність інформації про стан кредиту, яку споживач за законом має право отримувати безоплатно, є нікчемною, а суд повинен у межах спору врахувати нікчемність умови і здійснити перерахунок. Пункт 1.4 договору № 137319 встановлює одну неподільну 25-відсоткову винагороду одночасно за надання кредиту, обслуговування, повернення кредиту, інформацію, довідки та юридичне оформлення. Позивач не розкрив, яка частина 1 000 грн є платою за окрему реальну послугу, що не входить до законних обов`язків кредитодавця. Пункт 2.7 договору додатково визначає комісію як одноразову винагороду за підготовку, організацію та надання фінансової послуги. Це фактично перекладає на споживача витрати кредитодавця з організації виконання його основного зобов`язання. Відповідач просить не стягувати 1 000 грн комісії. Принаймні її частина за законодавчо безоплатні інформаційні послуги є нікчемною, а договір не дозволяє відокремити її розмір від інших елементів єдиного платежу. У запиті зазначено Закон України «Про захист прав споживачів» № 3153-IX. Станом на дату підготовки відзиву офіційна картка Верховної Ради України зазначає, що повне набрання чинності цим Законом відбудеться пізніше. Тому до правовідносин застосовуються чинні на відповідний час норми Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII у системному зв`язку зі спеціальним Законом № 1734-VIII. Стаття 18 Закону № 1023-ХІІ забороняє включати до договорів зі споживачем несправедливі умови, наслідком яких всупереч принципу добросовісності є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу. Професійний кредитодавець сам формує електронну систему, текст договору та структуру ціни. Тому неоднозначність щодо того, за яку саме послугу встановлено 25- відсоткову комісію, та відсутність первинних технічних доказів акцепту не можуть тлумачитися проти споживача. Частина четверта статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлює формулу розрахунку денної процентної ставки, а чинне обмеження передбачає, що максимальний розмір такої ставки не може перевищувати 1 % на день.
У договорі № 137319 зазначено: загальні витрати 3 592 грн; денна процентна ставка розрахована як (3 592 грн / 4 000 грн) / 90 днів ? 100 % = 1 %. Номінальна ставка за користування кредитом становить 0,72 % на день. Отже, за цифрами самого позивача формальний ліміт 1 % не перевищено. Відповідач не посилається на неіснуюче перевищення. Спір полягає в доведеності електронного акцепту, законності комісії і переході права вимоги. Матеріали справи містять один договір факторингу - № 19122025/2 від 19.12.2025 між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» як клієнтом і ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» як фактором. Отже, ланцюг із декількох факторингів відсутній; аналізу підлягає саме цей договір і документи про включення спірної вимоги до його предмета. Пункт 2.1 договору зобов`язує клієнта відступити права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а фактора - здійснити фінансування. Пункт 3.1.2 передбачає загальне фінансування трьома платежами: 700 000 грн до 19.12.2025, 650 000 грн не пізніше і 650 000 грн не пізніше 19.02.2026. Пункт 4.1 є визначальним: право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги за формою Додатка № 1. Тобто юридичний факт переходу щодо ОСОБА_1 пов`язаний не просто з рамковим договором, а з належно підписаним Реєстром, у якому індивідуалізовано конкретне право. Позивач подав документ «Витяг з Реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/2», де вказано ОСОБА_1 , договір № 137319, дату тіло 4 000 грн, комісію 1 000 грн, проценти 2 592 грн і загальну суму 7 592 грн. Витяг містить зображення підписів/реквізитів сторін. Однак рамковий договір використовує термін «Реєстр прав вимоги» і саме з підписанням відповідного Реєстру пов`язує перехід права. Односторінковий витяг не дає змоги перевірити повний оригінал Реєстру, дату і спосіб його підписання, незмінюваність та належність цього витягу саме до підписаного сторонами Реєстру. Пункт 5.1.1 договору зобов`язує клієнта у строк до 30 робочих днів із моменту набрання Реєстром чинності передати фактору документи, що підтверджують права вимоги; передача підтверджується актом приймання-передачі. Такого акта щодо спірної вимоги серед додатків до позову немає. Матеріали містять платіжні інструкції на загальну суму 2 000 000 грн: 700 000 грн виконані 19.12.2025; 650 000 грн - 22.01.2026; 650 000 грн - 18.02.2026. Загальна сума фінансування підтверджується, хоча другий платіж виконано пізніше договірного строку 19.01.2026. Саме по собі це не анулює відступлення, оскільки пункт 4.1 пов`язує перехід із Реєстром, однак потребує точного дослідження виконання договору. Стаття 512 ЦК України передбачає заміну кредитора внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу. За статтею 517 ЦК України первісний кредитор повинен передати новому кредиторові документи, що засвідчують передані права, а боржник має право не виконувати обов`язок новому кредиторові до надання доказів переходу права вимоги. Стаття 1077 ЦК України визначає договір факторингу як фінансування клієнта за плату в обмін на відступлення права грошової вимоги. Стаття 1082 ЦК України покладає на боржника обов`язок здійснити платіж факторові за умови одержання письмового повідомлення про відступлення, де визначена вимога та названий фактор. Пункт 5.1.2 договору факторингу покладає на первісного кредитора обов`язок протягом 10 робочих днів повідомити боржників про відступлення. Долучена вимога нового кредитора датована лише 20.03.2026, тобто приблизно через три місяці після. Це не робить факторинг автоматично недійсним, але доказів своєчасного повідомлення позивач не подав. Для підтвердження матеріальної легітимації позивача необхідно дослідити оригінал договору факторингу, повний Реєстр прав вимоги, на підставі якого відбувся перехід, та акт приймання-передачі підтвердних документів. Позивач заявляє 4 000,00 грн простроченого тіла кредиту, 2 592,00 грн процентів, 1000 грн комісії, разом 7 592,00 грн. Виписка нового кредитора не відображає платежів відповідача і повідомляє, що після набуття вимоги новий кредитор додаткових процентів, пені чи штрафів не нараховував. Проценти 2 592,00 грн арифметично відповідають формулі: 4 000,00 грн 0,72 % = 28,80 грн на день; 28,80 грн 90 днів = 2 592,00 грн. Отже, вони заявлені в межах договірного строку до 18.08.2025. За відсутності доказів оплат позичальником контррозрахунок не містить віднімання неіснуючих платежів. Водночас комісія 1 000 грн підлягає виключенню з огляду на пункт 1.4 договору, статті 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» та постанову Великої Палати Верховного Суду № 496/3134/19. Основна позиція - відмова в позові повністю у разі ненадання первинних технічних даних акцепту первинної платіжної інструкції та оригіналів документів переходу права. Частина шоста статті 95 ЦПК України передбачає: «Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги». Відповідач прямо ставить під сумнів достатність і відповідність оригіналам копій договору № 137319, Додатка № 1, довідки про KL2014, договору факторингу та витягу з Реєстру. Окреме клопотання конкретизує, які саме оригінали та первинні електронні дані необхідні суду. Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за внутрішнім переконанням на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження; жодні докази не мають заздалегідь установленої сили. «Довідка про ідентифікацію» видана первісним кредитором, виписка сформована новим кредитором, витяг із Реєстру наданий стороною факторингового договору. Кожен документ може мати доказове значення, але жоден не звільняє позивача від подання первинних даних, коли їх достовірність і повнота оспорюються. Суд має з`ясувати, чи є KL2014 у первинному журналі, чи надсилався договір відповідачу у незмінній формі, чи відповідає первинний електронний файл роздруківці, чи існує первинна платіжна інструкція на 4 000 грн, чи підписано повний Реєстр прав вимоги та чи передано фактору підтвердні документи актом згідно з пунктом 5.1.1. Позивач звернувся як новий кредитор за електронним мікрокредитним договором. Після постанови Верховного Суду від 04.02.2026 для задоволення позову недостатньо візуальної копії договору з KL2014 та витягу з Реєстру, якщо відповідач ставить під сумнів оригінали і спосіб електронного підписання. Факт переказу 4 000 грн підтверджується довідкою платіжного посередника, але первинна платіжна інструкція кредитодавця не подана. Навіть доведений переказ не підтверджує автоматично акцепт усіх умов про ціну кредиту. Договір факторингу № 19122025/2 визначає момент переходу права через підписання відповідного Реєстру прав вимоги. Позивач подав лише витяг, а повний Реєстр та акт приймання-передачі підтвердних документів не подані. Доказів повідомлення боржника у встановлені 10 робочих днів також немає. Комісія 1 000 грн є юридично вразливою, бо однією сумою охоплено також інформацію і довідки та обслуговування кредитної заборгованості. З урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду № 496/3134/19 така умова в частині плати за безоплатні послуги є нікчемною, а законний відокремлюваний розмір іншої послуги не доведено. Тому позов має бути залишений без задоволення за недоведеності електронного акцепту та переходу права вимоги.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив в якому зазначив, що за змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно з матеріалами справи, між Первісним кредитором та Відповідачем було укладено кредитний договір в електронній формі, підписання якого здійснювалося шляхом застосування електронного підпису Відповідача. Зазначений підпис було сформовано із використанням одноразового ідентифікатора, направленого на номер мобільного телефону, зазначений Відповідачем під час укладення договору. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно- комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідач, діючи добровільно та усвідомлено, без жодного зовнішнього тиску чи примусу, скористався доступом до мережі Інтернет та перейшов на офіційний веб-сайт Первісного кредитора, де самостійно, з використанням інтегрованого калькулятора, обрав бажану суму кредиту та строк кредитування. Після цього ним було надано персональні дані, зокрема реквізити банківської картки, на яку в подальшому були зараховані кошти. У процесі укладення правочину Відповідач пройшов передбачені етапи ідентифікації та підтвердження наміру укласти кредитний договір, за результатами чого між сторонами було укладено договір у встановленому законом порядку. Відповідно до встановленого алгоритму дій споживача в телекомунікаційній системі Первісного кредитора, що застосовується з метою акцепту оферти та належного укладення електронного договору, позичальнику надається можливість перейти за посиланням на відповідну вебсторінку, де він має змогу ознайомитися з умовами публічної оферти, яка містить усі істотні умови договору відповідно до вимог цивільного законодавства. Додатково, для підтвердження волевиявлення, на номер мобільного телефону, зазначений позичальником у заявці на отримання кредиту, направляється SMS-повідомлення із відповідною інформацією. Позичальник має можливість завантажити собі на персональний комп`ютер проект договору (оферту) в електронному вигляді, як це передбачено п. 2 ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Одночасно з переходом на сторінку ознайомлення з офертою, Первісним кредитором генерується та відправляється, на номер телефону вказаний позичальником в заявці на кредит, персональний одноразовий ідентифікатор, який використовується позичальником для підписання електронного договору. Введення одноразового персонального ідентифікатора і є вчиненням дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, а саме - акцептом в розумінні ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до алгоритму дій, передбаченого інформаційно- телекомунікаційною системою Первісного кредитора, з метою акцепту оферти та укладення електронного договору, позичальнику надається можливість ознайомитися з публічною офертою, яка містить усі істотні умови кредитного договору. Посилання на зазначену оферту доступне на сайті кредитора, а також дублюється шляхом надсилання SMS-повідомлення на номер мобільного телефону, вказаний позичальником під час подання заявки. Позичальнику в доступній формі роз`яснюється, що у разі згоди з умовами оферти, для її акцепту необхідно ввести на відповідній сторінці одноразовий ідентифікатор, надісланий на вказаний номер мобільного телефону, та натиснути кнопку «ТАК». Сукупність цих дій становить підписання електронного договору шляхом використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». У конкретному випадку Відповідач здійснив усі передбачені дії - отримав одноразовий ідентифікатор, надісланий на номер мобільного телефону, введений ним під час оформлення заявки, ввів його у відповідне поле інформаційної системи та підтвердив акцепт натисканням кнопки «ТАК». Ці дії зафіксовані в електронній системі Первісного кредитора та відображені у матеріалах справи як належний доказ укладення електронного договору. Вищевказаний електронний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений. Тобто, для укладання кредитного договору, Відповідачем вчинено ряд дій без здійснення яких договір був б не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.
Обставини укладення вказаного договору Відповідач не спростував належними та допустимими доказами. Відповідач був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного договору. Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена ст. 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили умови вищезазначеного договору. У ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказаний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є таким, що відповідає волевиявленню сторін. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Отже, доводи Відповідача щодо неукладеності кредитного договору є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, що підтверджують факт укладення договору в електронній формі відповідно до вимог законодавства.
У відповідності до умов укладеного кредитного договору, кошти надаються Позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану Позичальником при укладанні кредитного договору. Первинний кредитор у своїй господарській діяльності з метою переказу та приймання грошових коштів за договорами позики користується фінансовими послугами платіжних провайдерів. Верифікація банківської картки відбувається за допомогою сертифікованих платіжними системами Visa та MasterCard сервісів, зокрема WayForPay, Ipay, Platon, а також ТОВ «ПРОФІТГІД». Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. Під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на веб-сайті первинного кредитора, для надання платіжних реквізитів Товариству, кожен клієнт після натискання кнопки «Додати карту» автоматично перенаправляється на сайт відповідного платіжного провайдера, де вводить необхідні дані для проведення розрахунків та надає свої платіжні реквізити. Після блокування коштів клієнт повертається на веб-сайт Товариства. До бази даних Товариства від платіжного сервісу надходить виключно частина номеру картки та токен, згенерований платіжним сервісом, що забезпечує безпеку збереження інформації. Ні Первісний кредитор, ні Позивач не мали і не мають доступу до повного номера банківської картки Відповідача, оскільки ця інформація є банківською таємницею. Отже, доступ до повного номера банківської картки, а також до виписки по картковому рахунку, на який були зараховані кредитні кошти, має виключно банк-емітент та безпосередньо власник зазначеної картки, тобто Відповідач. Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів. Однак Відповідачем не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, Відповідач не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані чи інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний і повний доступдо таких. Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст.60 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини. Згідно ч. 1, 2 ст. 62 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками на запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи та за рішенням суду.
Отже, на виконання пункту 1.4. Договору, перерахування коштів було здійснено первісним кредитором через платіжного провайдера - ТОВ «ПРОФІТГІД», яке надає первісному кредитору послуги з переказу коштів, зокрема на банківський рахунок Відповідача за реквізитами банківської картки, зазначеної ним під час реєстрації. Зазначені обставини підтверджуються листом ТОВ «ПРОФІТГІД» з якого вбачається, що 21.05.2021 о 11:00 було проведено транзакцію на суму 4 000,00 грн, маска картки - НОМЕР_1 . За таких обставин Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання відповідно до умов кредитного договору, здійснивши перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку( НОМЕР_1 ), реквізити якої були надані самим Позичальником.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України. Перерахування коштів на платіжну карту Відповідача за укладеним договором було безпосередньо здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який здійснює операції у безготівковій формі. Тому видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також, умовами угоди з банком- еквайєром, від якого фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від Компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій. У зв язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення не є можливим у банківській виписці. Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону, продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.
В обґрунтування своїх вимог Позивач надав суду інформаційну довідку ТОВ «ПРОФІТГІД» (технологічного оператора платіжних послуг), яка підтверджує зарахування кредитних коштів. Зазначений документ містить відомості щодо суми перерахованих кредитних коштів, дати їх зарахування, а також реквізитів карткового рахунку, що повністю узгоджується з нормами Закону. Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання Відповідача на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним.
Окрім цього, посилання Відповідача, з яких можна зробити висновок про начебто обов`язок Позивача надати суду виписку з особового рахунку клієнта, є помилковими. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, регулює питання бухгалтерського обліку виключно в банках України. Оскільки первісний кредитор та Позивач не є банківськими установами, дія зазначеного Положення на них не поширюється, а отже - формування виписок по особових рахунках клієнтів у їхній діяльності не передбачено. Отже наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення Відповідачем кредитного договору, зазначеного в позові, та факт існування заборгованості внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх обов`язків по поверненню кредитних коштів. Надані Позивачем докази укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів є належними, допустимими, достовірними та Відповідачем спростовані не були всупереч вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України.
Відповідач, укладаючи кредитний договір з ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП», погодилась на наступні умови, передбачені кредитним договором. Відповідно п.1.1. за цим Договором, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Тип кредиту - кредит. Відповідно до п.1.2. за цим Договором, Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 18.08.2025. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором. Відповідно до п.1.3. за цим Договором, За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів. Відповідно п.1.4. за цим Договором, За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання Клієнтом свої зобов`язань за цим Договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною. Таким чином, порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами є наступним. Згідно з умовами Кредитного договору стандартна процентна ставка встановлена у розмірі 0,72 % від суми основного боргу. Враховуючи, що розмір наданого кредиту становить 4 000,00 грн, розмір щоденних процентів за користування кредитом складає: 4 000,00 грн * 0,72 % = 28,80 грн на день. У зв`язку з невиконанням Відповідачем зобов`язань за Кредитним договором заборгованість була нарахована за 90 календарних днів. Таким чином, загальна сума нарахованих процентів становить: 28,80 грн * 90 днів = 2 592,00 грн;
Крім того, відповідно до умов договору, за надання, обслуговування та супроводження фінансового кредиту Клієнт зобов`язаний сплатити на користь Товариства плату у розмірі 25 % від суми наданого кредиту. Враховуючи, що сума кредиту становить 4 000,00 грн, розмір зазначеної плати складає 1 000,00 грн (400 грн * 25 % = 1 000,00 грн). Загальна заборгованість за Кредитним договором становить: 4 000,00 грн - сума основного боргу; 2592,00 грн - нараховані проценти; 1 000,00 грн - послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту. Усього: 7 592,00 грн. Таким чином, Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно із ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку/фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Позичальник погодився на умови визначені Договором, щодо нарахування відсотків, комісії за обслуговування та супроводження фінансового кредиту, тому твердження Відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. 19.12.2025 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК «ВЕНЕРА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 19122025/2. Відповідно до його умов, первісний кредитор за плату відступив новому кредитору належні йому права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників. Згідно з цим Реєстром, Позивач набув право грошової вимоги до Відповідача. Первісний кредитор гарантував, що йому належить право вимоги за всіма кредитними договорами, які були відступлені, у тому числі за кредитним договором № 137319 від 21.05.2025. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Згідно до вимог підпункту 12 пункту 10 розділу II Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року за №1000/5 витяг зі службового документа виготовляється, якщо немає необхідності виготовляти копію. Витяг оформлюється на загальному бланку установи із дотриманням таких вимог: у назві виду документа зазначається: «витяг з наказу», «витяг з протоколу»; відтворюється повністю вступна частина (якщо вона є) службового документа; з основної частини тексту документа виписується той пункт, інформація якого необхідна; відтворюється реквізит «Підпис» (без особистого підпису); проставляються відмітка про засвідчення копії та відбиток печатки служби діловодства. Таким чином, представником Позивача до позовної заяви, було долучено належним чином засвідчений Витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу, який оформлений у відповідності до ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України та підпункту 12 пункту 10 розділу II Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.2015 року за №1000/5. Отже, Позивач надав суду належні та допустимі докази, що підтверджують факт переходу до нього права грошової вимоги. Твердження Відповідача про не доведення такого факту є необґрунтованими та не відповідають дійсності. У зв`язку з цим доводи Відповідача щодо відсутності такого переходу є безпідставними та необґрунтованими.
Згідно пункту 1.1. Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором. При умові, що Відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким Відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунок Первісного кредитора, який вказаний в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України. Однак, Відповідач не надав доказів, що він сплачував заборгованість за кредитним договором первісному чи новому кредитору. У зв`язку з цим, доводи Відповідача стосовно неналежного повідомлення про зміну кредитора за Кредитним договором до Позивача є безпідставними та необґрунтованими. Таким чином, враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається Відповідач у Відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог в повному обсязі - є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в Постановах ВСУ, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги.
Заяви, клопотання, подані учасниками справи.
Представником позивача подано заяву про розподіл судових витрат.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 28.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Зважаючи на вимоги частини 2 статті 247 ЦПК України, судом 30.09.2026 проведено розгляд справи за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, з`ясувавши обставини, на які сторона позивача посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню повністю виходячи з такого.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Згідно з Індивідуальною частиною договору про надання фінансового кредиту №137319 від 21.05.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Авіра груп» та ОСОБА_1 , сторони узгодили такі умови:
Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Тип кредиту кредит;
кредит надається строком на 90 днів, тобто до 18.08.2025. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором;
за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 14 днів (п.1.3. Договору);
за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання Клієнтом свої зобов`язань за цим Договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною (п.1.4. Договору);
кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом (п.1.5. Договору);
сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (п.3.1. Договору);
обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом (п.3.3. Договору);
Договір містить реквізити сторін, зокрема дані позичальника, а саме: ПІБ позичальника ОСОБА_1 , його реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, зареєстроване місце проживання, номер мобільного телефону, електронну пошту, рахунок позичальника, а також інформацію про підписання його за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора.
Графік розрахунків та загальна вартість кредиту (Додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту №137319 від 21.05.2025) містить інформацію про розмір та строки внесення платежів за кредитом. Графік підписаний ОСОБА_1 , за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора.
Довідкою про ідентифікацію встановлено, що ОСОБА_1 , з яким укладено договір №137319 від 2.05.2025, був ідентифікований ТОВ «ФК «Авіра Груп». Акцепт договору позичальником здійснювався в ІТС шляхом підписання договору аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора, який був надісланий йому на номер мобільного телефону.
Випискою з особового рахунку за Кредитним договором №137319 встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 , становить 7592,00 грн, з якої: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 2592,00 грн; заборгованість за комісією за послуги з надання, обслуговування і повренення кредиту в порядку п.1.4 договору - 1000,00 грн.
Відповідно до довідки ТОВ «ПрофітГід» ТОВ «ФК «Авіра груп» переказало грошові кошти у сумі 4000,00 грн на платіжну картку отримувача № НОМЕР_1 з призначеням платежу: видача кредиту №137319.
19.12.2025 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу №19122025/02, за умовами якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права Вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором (п.2.1. Договору). Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку № 1 до цього Договору (п.4.1. Договору).
Згідно з витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу №19122025/02 від 19.12.2025 ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , за Договором про надання фінансового кредиту №137319 від 21.05.2025 на загальну суму заборгованості 7592,00 грн, з якої: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 4000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 2592,00 грн; послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору 1000,00 грн.
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_1 ,) взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем (ТОВ «ФК «Авіра Груп», право вимоги від якого перейшло до нового кредитора ТОВ «ФК «Венера Фінанс») за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Норми права, які застосував суд.
За змістом норми статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).
Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Закон України «Про електронну комерцію» (далі Закон №675-VIII) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції
Відповідно до приписів частин 3-5 статті 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Згідно з вимогами частин 6-7 статті 11 Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина 12 статті 11 Закону №675-VIII).
Відповідно до приписів статті 12 Закону №675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Закон України «Про споживче кредитування» (далі Закон № 1734-VIII), який прийнятий 15.11.2016 та набрав чинності 10.06.2017, визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
Так, загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (пункт 4 частини 1 статті 1 Закону № 1734-VIII).
До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (абзац 2 частини 2 статті 8 Закону № 1734-VIII).
Також, судом враховано норми статей 11, 203, 205, 207, 598, 599, 611, 626, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, які визначають підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, форм правочину та способи волевиявлення, вимоги до письмової форми правочину, підстави припинення зобов`язання та припинення зобов`язання виконанням, правові наслідки порушення зобов`язання, поняття та види договору, обов`язок позичальника повернути позику, кредитний договір та проценти за кредитним договором.
Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності підстав для задоволення позову.
Надавши оцінку аргументам сторони позивача та дослідивши матеріали справи, суд зауважує, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Водночас, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Аналіз матеріалів справи, зокрема Договору про надання фінансового кредиту №137319 від 21.05.2025 (далі Кредитний договір), дозволяє дійти висновку, що ОСОБА_1 , як позичальник за цим договором, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця ТОВ «ФК «Авіра Груп», надавши йому персональні дані, а саме: реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, зареєстроване місце проживання, номер мобільного телефону, електронну пошту, рахунок, необхідні для укладення зазначеного правочину та формування одноразового ідентифікатора з метою його підписання.
Також, суд зауважує, що Кредитний договір включає всі істотні умови, які передбачені для цього виду договорів.
Суд зазначає, що без отримання повідомлення на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна та пароля особистого кабінету, укладення Кредитного договору було б неможливим.
Оскільки Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 , за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора, який наданий кредитодавцем саме з цією метою, що підтверджується матеріалами справи, тому суд доходить переконання, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено укладання згаданого правочину Кредитного договору.
Факт одержання коштів ОСОБА_1 , підтверджується довідкою, яка засвідчує обставину перерахування ТОВ «Авіра Груп» грошових коштів 21.05.2025 у сумі 4000,00 грн на банківську картку, яку ОСОБА_1 , вказав саме з цією метою.
Окрім цього, перерахування коштів узгоджується із встановленими обставинами справи, зокрема з тим, що воно здійснено у день укладення Кредитного договору, а його розмір відповідає сумі, визначеній у зазначеному правочині.
Таким чином, суд доходить обґрунтованого висновку, що між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 , у передбаченому законом порядку був укладений Кредитний договір, а позичальник, після отримання кредитних коштів у обумовленому розмірі, зобов`язання, що виникли з цього правочину, належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем як новим кредитором.
Підстав вважати, що сума заборгованості суперечить умовам Кредитного договору і розрахована неправильно, судом не встановлено.
З приводу нарахування та стягнення з відповідача комісії у розмірі 1000,00 грн., суд зазначає наступне.
Так, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до п. 4 ч.1ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч.2ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У даній справі, необхідність внесення плати за надання та обслуговування кредиту передбачена умовами кредитного договору та заявкою.
При цьому, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу.
Ураховуючи, що товариство не зазначило та не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до ч.ч.1 та 2 с. 11, ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії в розмірі 1000,00 грн.
За наведених обставин, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором у сумі 6592,00 грн.
Розподіл між сторонами судових витрат.
Судовий збір.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір у сумі 2662,40 грн підлягає покладенню на відповідача у повному обсязі.
Витрат на професійну правничу допомогу.
Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500,00 грн, які сторона позивача просить стягнути з відповідача, підтверджуються доданими до позовної заяви доказами, а саме: Договором про надання правової допомоги № 09/04/2026 від 09.04.2026, у якому сторони обумовили його істотні умови, зокрема, предмет договору, його ціну та порядок розрахунків, актом про отримання правової допомоги від 21.09.2026, у якому сторони погодили надані послуги з правової допомоги, їх тривалість та вартість, рахунком від 21.09.2026 та платіжною інструкцією від 21.09.2026, які засвідчує виставлення рахунку за виконану роботу (надані послуги) та проведення оплати за неї в обмовленій сумі.
При вирішенні питання розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу судом взято до уваги норми статей 133, 137, 141 ЦПК України, якими передбачено види судових витрат, витрати на професійну правничу допомогу та розподіл судових витрат між сторонами.
Окрім цього, суд враховує правові висновки, зроблені Верховним Судом з цього питання. Зокрема:
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 18 лютого 2022 року у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Також, суд зважає на положення пункту пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України, згідно з якими загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Оцінивши аргументи сторони позивача, суд зазначає, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500,00 грн, з огляду на: зміст та обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), нескладність справи, усталеність судової практики при розгляді справ цієї категорії, ціну позову, не відповідає критеріям розумності та співмірності і є надмірною.
Так, суд бере до уваги, що дана справа не є складною ані з фактичної, ані з правової точки зору, стосується стягнення заборгованості за типовим договором споживчого кредиту, а правова позиція позивача ґрунтується на стандартних та усталених для цієї категорії спорів аргументах. Подана позовна заява за своїм змістом є типовою, містить переважно виклад стандартних умов кредитування, відтворення положень законодавства та долучених документів, а тому не потребувала значного обсягу юридичної та аналітичної роботи.
Суд також враховує, що згідно з Актом про отримання правової допомоги від 21.09.2026 до складу заявлених витрат включено 1500,00 грн за зустріч та консультацію щодо перспектив судового врегулювання кредитної заборгованості, 9 000,00 грн за складення та подання позовної заяви, підготовку доказів і додатків до неї, моніторинг та аналіз судової практики, а також 4 500,00 грн за інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів та моніторинг стану судової справи. При цьому матеріали справи не містять інших процесуальних документів, клопотань чи заяв, пов`язаних із розглядом справи, окрім заяви про розподіл судових витрат, яка за своїм змістом фактично відтворює відомості про розмір витрат на правничу допомогу, вже зазначені у позовній заяві. Заявлений моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень та стану судової справи, з огляду на характер та нескладність цієї справи, також не свідчить про виконання роботи, яка потребувала значних витрат часу адвоката. Крім того, матеріали справи не містять доказів фактичного понесення канцелярських витрат у розмірі 500,00 грн.
Наведене свідчить, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним зі складністю справи, характером та фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.
За наведених обставин, суд вважає обґрунтованими витратами на професійну правничу допомогу у цій справі суму у розмірі 4 000,00 грн, яка відповідно до вимог статті 141 ЦПК України підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст..7, 10, 12, 13, 18, 76-82, 133, 141, 244, 245, 259, 263-268, 279 ЦПК України суд, -
вирішив:
Позовні вимоги задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» (код ЄДРПОУ 43561872, 03115, м.Київ, вул.Львівська, 23, офіс 703) заборгованість за кредитним договором №137319 від 21.05.2025 в сумі 6592 (шість тисяч п`ятсот дев`яносто дві) грн. 00 коп., яка складається із простроченої заборгованості за кредитом в сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп., заборгованість за відсотками в сумі 2592 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто дві) грн. 00 коп. та стягнути витрати на правову допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп., судові витрати в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесять дві) грн..40 коп. .
В задоволення решти позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. за послуги з надання, обслуговування та повернення кредиту та стягнення судових витрат на правову допомогу в сумі 11500 (одинадцять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду виготовлений 02.10.2026.
Суддя Р. Т. Шрамко