Справа № 587/1423/26
Провадження № 2/621/2098/26
РІШЕННЯ
Іменем України
(заочне)
04 листопада 2026 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - Вельможної І.В.,
секретаря судового засідання - Сумцова С. О.,
позивач - Зміївська міська рада Чугуївського району Харківської області,
представник позивача - Мартинова О. В.,
за відсутності відповідача - ОСОБА_1 ,
третя особа 1 - Служба у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області,
прокурор Зміївського відділу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області - Колот Н. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа - Служба у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області,
в с т а н о в и в:
17.04.2026 від голови Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області до Сумського районного суду Сумської області надійшла позовна заява до ОСОБА_1 з наступними вимогами:
1) позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відношенні до дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
2) стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на користь дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які перерахувати на депозитний рахунок Зміївського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що на обліку служби у справах дітей Зміївської міської ради перебувають діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, у зв`язку з ухиленням батьків від виконання своїх обов`язків з виховання дітей.
Мати дітей ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Батько дітей ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв`язку зі смертю матері та відсутністю батька діти, наказом служби у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області від 04.03.2026, тимчасово влаштовані до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_5 .
За час перебування дітей в сім`ї патронатного вихователя, батько дітей до служби у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області не звертався, не цікавився де перебувають діти після смерті матері, що свідчить про його байдужість до долі дітей.
Також, відповідно до характеристики на ОСОБА_2 надану директором К3 "Гімназія селища Вирішальний" Зміївської міської ради, що вихованням дитини займалася мати. Відмітили цілковиту відсутність залучення батька до процесу навчання, розвитку та виховання дитини. За час перебування у гімназії батько майже не відвідував заклад освіти, не телефонував класному керівнику та не цікавився успіхами чи станом доньки. Зі слів самої ОСОБА_6 , батько ніколи не надавав їй жодної допомоги (як у навчанні, так і в побуті), не брав участі у спільних справах. ОСОБА_6 демонструє підвищену тривожність та ознаки емоційної напруженості при згадці про домашнє середовище або батька.
Відповідно до акту від 20.03.2026 депутата Зміївської міської ради ОСОБА_7 в присутності свідків з`ясовано, що мати дітей ОСОБА_4 померла, батько дітей систематично ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не забезпечує дітей належним харчуванням, одягом, не працює, веде асоціальний спосіб життя, має шкідливі звички, неодноразово був помічений в стані алкогольного сп`яніння.
За інформацією КУ "ЦНСП" Зміївської міської ради, за час перебування під соціальним супроводом родини ОСОБА_4 з 11.11.2025 по 09.03.2026 контакт з батьком дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не було налагоджено. Він всіляко уникав контакту з фахівцем, не виявляв готовності до співпраці та намагався залишити місце проживання у моменти візитів фахівця до сім`ї, не брав участі у вихованні дітей та забезпеченні їх базових потреб, фактично проживав за іншою адресою.
Відповідно до листа ВП №2 Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області від. 02.04.2026 року на ОСОБА_1 були неодноразово складені адміністративні протоколи.
Вказане свідчить про відсутність з боку батька турботи про виховання дітей, піклування про фізичний, духовний та моральний стан, що порушує права дітей, батько не спроможний виконувати свої обов`язки щодо виховання дітей.
Питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було розглянуто 25.03.2026 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Зміївської міської ради.
07.04.2026 року органом опіки та піклування Зміївської міської ради було підготовлено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 .
При підготовці висновку органу опіки та піклування щодо позбавлення батьківських прав було взято до уваги ставлення батька до виконання своїх батьківських обов`язків. ОСОБА_1 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. Він не тільки не виконує свого обов`язку щодо матеріального забезпечення дітей, а взагалі не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей.
У зв`язку з вищевикладеним, з метою захисту прав дітей, Зміївська міська рада Чугуївського району Харківської області через свого представника, звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 11.05.2026 вказану справу направлено за підсудністю до Білопільського районного суду Сумської області.
Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 02.06.2026 цивільну справу направлено за підсудністю до Зміївського районного суду Харківської області та 29.06.2026 справа надійшла до канцелярії суду.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 06.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 21.07.2026, задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 05.08.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 28.09.2026.
28.09.2026 у зв`язку з неявкою відповідача та необхідністю забезпечення участі психолога під час опитування дітей, розгляд справи відкладено до 15.10.2026.
15.10.2026 за клопотанням прокурора судове засідання відкладено до 04.11.2026.
У судовому засіданні 04.11.2026 представник позивача Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області Мартинова О.В. підтримала заявлені позовні вимоги з підстав, викладених позові. Вважала позов обґрунтованим та просила ухвалити рішення про позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей, а також стягнути з відповідача на користь дітей аліменти на їх утримання в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, не заперечувала проти ухвалення по справі заочного рішення.
Прокурор Зміївського відділу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області Колот Н. М. вважала, що наявні підстави для задоволення позовної заяви.
Відповідач ОСОБА_1 повторно у судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином, рекомендованими листами, направленими на його адресу зареєстрованого місця проживання та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Причин неявки ОСОБА_1 не повідомив, відзив на позов не надав, будь-яких заяв з процесуальних питань, в тому числі й щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області в судове засідання не прибув, причини своєї неявки не повідомляв, будь-яких заяв чи клопотань, в тому числі й щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Згідно зі статтею 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, на підставі частини 4 статті 223, статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статей 76 - 81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що батьками дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а. с. 7, 8).
Відповідно до копій Наказів начальника служби у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області від 19.11.2025 № 01-06/60, 01-06/59, дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взято на облік, як дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у зв`язку з ухиленням батьків від виконання своїх обов`язків з виховання дітей (а. с. 13, 14)
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 06.03.2026, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 11).
З Наказу служби у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області від 04.03.2026 № 18, рішення Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області № 88 від 09.03.2026 про влаштування ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_5 , вбачається, що з метою захисту прав та інтересів малолітніх дітей, виконавчий комітет, на підставі заяви дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вирішив влаштувати з 04.03.2026, на підставі акту про факт передачі дитини від 04.03.2026, в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , дітей; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як таких, що перебувають у складних життєвих обставинах, терміном на три місяці з дня влаштування (а. с. 15-17).
З листа директора КУ "Центр надання соціальних послуг" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківсьої області, за час перебування під соціальним супроводом родини ОСОБА_4 з 11.11.2025 по 09.03.2026 контакт з батьком дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не було налагоджено. Він всіляко уникав контакту з фахівцем, не виявляв готовності до співпраці та намагався залишити місце проживання у моменти візитів фахівця до сім`ї, не брав участі у вихованні дітей та забезпеченні їх базових потреб, фактично проживав за іншою адресою. Зі слів померлої ОСОБА_4 , було виявлено, що чоловік мав проблеми з наркозалежністю та систематично застосовував щодо неї, дітей та її батьків фізичне та психологічне насильство, що підтверджується зафіксованими зверненнями до поліції. Зі слів старшої доньки, ОСОБА_2 , було з`ясовано, що дитина боялася свого батька та не мала бажання з ним спілкуватися. Таким чином, батько фактично ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків, не забезпечував належних умов проживання дітей, вчиняв домашнє насильство (а. с. 12).
З копій акту обстеження складеного 23.03.2026 депутатом Зміївссьої міської ради Чугуївського району Харківської області ОСОБА_11 , в присутності свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , вбачається, що при проведенні обстеження за адресою: АДРЕСА_3 , з метою встановлення факту виконання батьківських обов`язків ОСОБА_1 по відношенню до дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено, що мати дітей - ОСОБА_4 померла, батько дітей систематично ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не забезпечує дітей належним харчуванням, одягом, не працює, веде асоціальний спосіб життя, має шкідливі звички, неодноразово був помічений в стані алкогольного сп`яніння, вчиняє протиправні дії відносно бабусі дітей ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (а. с. 18).
Відповідно до характеристики учениці восьмого класу КЗ "Гімназія селища Вирішальний" ОСОБА_2 , наданої директором гімназії Ярема Т., за підписом класного керівника Черкас Я., вихованням дитини займалася мати, протягом восьмого класу ОСОБА_6 почала систематично пропускати уроки, останнім часом мати дитини не завжди виходила на зв`язок, не повною мірою брала участь у шкільному житті дитини та вирішенні питань, що стосуються її психологічної підтримки та розвитку. Зауважили на цілковитій відсутності батька до навчального процесу, розвитку та виховання дитини. Потенціал дитини обмежений високим рівнем стресу, зумовлений страхом перед реакцією батька на навчальні результати. ОСОБА_6 демонструє підвищену тривожність та ознаки емоційної напруженості при згадуванні про домашнє середовище або батька (а. с. 19).
З відповіді начальника ВП № 2 Чугуївсього РУП ГУНП в Харківькій області від 02.04.2026 № 159504-2026 на запит начальника служби у справах дітей Зміївсьої міської ради Чугуївсього району Харківьої області Корчагіної М., вбачаєься, що відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було складено адміністративні протоколи, а саме: 27.02.2026 за частиною 3 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 29.10.2025 за частиною 1статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 23.10.2025 за частиною 1статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 16.02.2024 за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 06.11.2020 за статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, даними про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 ВП № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області не володіє (а. с. 20).
З Висновку органу опіки та піклування Зміївської міської ради Чугуївсього району Харківської області щодо доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 вбачається, що органом опіки та піклування були розглянуті матеріали про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 стосовно дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та враховуючи всі обставини, орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 5-6).
Відповідно до статті 171 Сімейного кодексу України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання.
Відповідно до положень статті 12 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, при чому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що її стосується, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Судом було вжито заходів щодо заслуховування думки дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У судовому засіданні, за участі психолога Центру соціальних послуг Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, з`ясовувалася думка дитини ОСОБА_2 щодо позбавлення батьківських прав її батька - ОСОБА_1 .
Дитини повідомила про відутність батька в її житті, вихованні, забезпеченні та бажання не залишатися проживати разом із батьком.
За результатами бесіди з дитиною, психолог підтвердила, що позиція ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 була вільною в своєму судженні, не сформована під впливом сторонніх осіб, дійсно батько самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків.
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, духовного та соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.
Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Згідно зі статтею 165 Сімейного кодексу України право звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до частин 1-4 статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.
Відповідно до частин 3, 4 статті 155 Сімейного кодексу України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно з частинами 4, 5, 6 статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991 року, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно зі статями 18, 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 27 Конвенції, передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до керівних роз`яснень, які містяться у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно з абзацу 2 пункту 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 Сімейного кодексу України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Згідно пункту 16 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Стаття 171 Сімейного кодексу України закріплює, що дитина має право бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Суд зазначає, що батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між дитиною і батьками конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав.
При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька (матері) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною 1 статті 164 Сімейного кодексу України. Зокрема, пунктом 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він/вона, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
Сімейним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьків батьківських прав щодо дітей.
Ухилення від виконання своїх обов`язків батьком ОСОБА_1 з виховання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме, невиявлення щодо них належного батьківського піклування, нецікавість щодо розвитку дітей, їх інтересів, неналежне матеріальне забезпечення, свідчить про невиконання ним батьківських обов`язків, а тому встановлені фактичні обставини узгоджуються з приписами частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України, та є підставою для позбавлення батьківських прав відповідача з врахуванням наявності його винної поведінки та свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками.
Статтею 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Судом також не встановлено наявність вагомих підстав вважати, що відповідач ОСОБА_1 має на меті змінити своє відношення до дітей.
Вказані обставини в сукупності свідчать про необхідність застосування судом такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав, а позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам дітей, а відтак позовні вимоги Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області в частині позбавлення батьківських прав є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 166 Сімейного кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Відповідно до статті 181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Статтею 182 Сімейного кодексу України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Згідно з частини 1 статті 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
У відповідності до частини 1 статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Враховуючи положення частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 статті 7 Сімейного кодексу України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умова для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Відповідно до статей 180, 181, 182, 183 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до її повноліття. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, а також інші обставини, що мають істотне значення.
Відтак, з відповідача ОСОБА_1 належить стягувати аліменти на утримання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 50 (п`ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи стягнення з 17.04.2026 і до досягнення повноліття.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону (частина 2 статті 184 Сімейного кодексу України).
Відповідно до статті 169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни їх поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Суд роз`яснює відповідачу, що він має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
в и р і ш и в:
Позовну заяву Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 батьківських прав у відношенні дітей неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в твердій грошовій сумі в розмірі 50 (п`ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, із щорічною індексацією відповідно до закону, які перерахувати на депозитний рахунок Зміївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, починаючи стягнення з 17.04.2026 і до досягнення дітьми повноліття.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України) в розмірі 6 656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн 00 коп.,, які перерахувати на рахунок отримувача [рахунок приховано], отримувач коштів: ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути нею подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2026.
Позивач - Зміївська міська рада Чугуївського району Харківської області, адреса місцезнаходження: вул. Адміністративна, 9, м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63404, ЄДРПОУ 04058674.
Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання, як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Третя особа - Служба у справах дітей Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, ЄДРПОУ 43919147, адреса місцезнаходження: вул. Лиманська, буд. 22, м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63404.
Головуючий: