Рішення № 141277459 у справі № 563/1355/26 від 06.11.2026

Cправа № 563/1355/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2026 року Корецький районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Сірака Д.Ю.

секретар судового засідання Литвинчук Л.Л.

за участю: представниці відповідача, адвоката Шелудько О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся до суду з позовом вказуючи, що 24.04.2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 , в письмовій формі у вигляді електронного документа, було укладено Договір про надання грошових коштів у кредит № [номер приховано], що разом із Правилами надання споживчих кредитів, складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. На умовах, встановлених Договором, товариство надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту складає 6 000 грн. Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів. За користування кредитом нараховуються проценти. Стандартна процентна ставка становить 1.5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору. Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в обумовленому розмірі. Натомість відповідач, свої зобов`язання належним чином не виконав, кредиту не повернув та проценти за користування грошовими коштами не сплатив. Як наслідок, заборгованість відповідача перед позивачем склала 34 200,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 25 200,00 грн. - заборгованість по процентам; 3 000,00 грн. - заборгованість по пені. З огляду на вказані обставини, з метою відновлення порушених прав позивача, звертаються до суду з позовом та просять стягнути з відповідача заборгованість в зазначеному розмірі, а також понесені судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору.

26.10.2026 року від представника відповідача, адвоката Усенка А.В. надійшов відзив на позов, в якому вказують, що матеріали справи не містять необхідних доказів, які свідчать, що відповідач до підписання договору проходив верифікацію, а електронний підпис на договорі належить саме йому. Це вказує на те, що відповідач не був ознайомлений з умовами кредитування та кредитний договір не був укладений в письмовій формі, чим порушено вимоги чинного законодавства та не додержано форми правочину. В такому випадку відповідач повинен повернути позивачу виключно отримані кошти без відсотків за користування ними. Крім того, зазначають, що кредитором незаконно нараховано та стягується неустойка, у період дії військового стану, що суперечить вимогам чинного законодавства, а отже нарахована заборгованість має бути списана та не підлягає стягненню. Тому вважають, що позовні вимоги підлягають лише частковому задоволенню.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, одночасно з поданим до суду позовом просив суд провести розгляд справи без їхньої участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, його представниця, адвокат Шелудько О.О. в судовому засіданні просила позовні вимоги задоволити частково в сумі наданого тіла кредиту, що становить 6 000,00 грн.

Враховуючи позиції сторін та комплексно дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі наявні докази в сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 24.04.2024 року між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір надання грошових коштів у позику № [номер приховано].

Відповідно до п. 2.1. Договору, укладення такого здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через веб-сайт. Ідентифікація позичальника здійснюється при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Договором та/або ЗУ «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого на номер мобільного телефону позичальника, що вказаний останнім при вході та/або протягом періоду обслуговування в товаристві (в т.ч через месенджери).

На умовах, встановлених Договором, товариство надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає 6 000 гривень.

Відповідно до п. 2.5. Договору, строк кредиту (строк дії Договору) - 360 днів.

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів) , що є Додатком № 1 до цього Договору.

Згідно з п. 2.6. Договору, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти за стандартною процентною ставкою - 1.5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору.

Відповідно до п. 2.17. Договору, перед укладенням цього Договору товариством була здійснена електронна ідентифікація позичальника для входу в особистий кабінет, відповідно до п. 2.1. Договору та був використаний наступний спосіб ідентифікації та верифікації позичальника (в тому числі здійснений з метою укладення попередніх правочинів між сторонами), з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом НБУ з питань здійснення установами фінансового моніторингу: отримання ідентифікаційних даних через систему BankID НБУ.

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_1 (п. 3.1. Договору).

Товариство має право, в тому числі, відповідно до п. 5.1.13. Договору, вимагати дострокового повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав в повному обсязі у порядку та випадках , передбачених в п. 6.4. Договору.

Позичальник зобов`язаний, в тому числі, відповідно до п. 5.4.1. Договору, у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором.

В п. 6.5.1. Договору міститься Попередження для позичальника, в якому значиться, що допущення прострочення платежів, вказаних в Графіку платежів може мати наслідки, в тому числі, необхідність сплати штрафу/пені у розмірі та порядку, що визначені в п. 7.3. та п. 7.4 Договору.

Відповідно до п. 7.3.-7.4. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань згідно Договору, уключаючи прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, визначених Графіком платежів, з наступного календарного дня позичальник повинен виплатити товариству штраф у розмірі 28 % від суми простроченого платежу (частини суми кредиту, визначеної Графіком платежів, та нарахованих процентів), за кожен факт такого прострочення. За порушення строків повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені Договором, позикодавець має право стягнути з позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15 % від суми простроченого платежу.

В п. 9.2. Договору позичальник підтверджує, що додаткові контактні дані та електронна адреса, які вказані в реквізитах Позичальника в Розділі 11 Договору (або надані позичальником товариству окремо) належать саме позичальнику та знаходяться в його користуванні, володінні та розпорядженні.

Згідно з п. 10.2., договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в п. 2.5. Договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за Договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, Договір продовжує діяти до повного виконання позичальником зобов`язань за ним.

Порядок укладення Договору та створення електронних підписів сторін детально відображено в п. 10.6. Договору.

Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та ЗУ «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Невід`ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на веб-сайті товариства https://finsfera.ua/.

В Розділі 11 Договору ОСОБА_1. відобразив всі необхідні персональні дані, в тому числі: паспортні дані, ІПН, місце реєстрації та проживання, електронну пошту ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), номер телефону ( НОМЕР_2 ) та електронний платіжний засіб НОМЕР_1 . Договір підписав одноразовим ідентифікатором «xvjzuei1p» 24.04.2024 року о 21:23 год.

Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит також підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором «lagc7eubx».

Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» додано до матеріалів справи в редакції від 23.04.2024 року.

На підтвердження укладання кредитного договору між сторонами, до матеріалів справи додано витяг (скриншот) підтвердження направлення одноразового ідентифікатора для підпису Договору та Паспорту споживчого кредиту на електронну пошту відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як вбачається з квитанції до платіжної інструкції № 19837-1354 103565842, 24.04.2024 року о 21:24:09 год., платником ТОВ «ІННОВА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 44127243 (надавач платіжних послуг платника: ТОВ ФК «Контрактовий дім») здійснено переказ грошових коштів в сумі 6 000,00 грн. на рахунок IBAN: НОМЕР_3 (призначення платежу: «кредитні кошти від ТОВ "Іннова Фінанс" Поповнення картки НОМЕР_4 , НОМЕР_2 »). Успішність проведення вказаної операції з перерахунку коштів відображено також в Інформації ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» вих. № 495791139902267622052026 від 22.05.2026 року.

Згідно з даними АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 12.08.2026 року, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ), по якій мало місце зарахування коштів на суму 6 000,00 грн. від 24.04.2024 року. Додано також Виписку по рахунку за період з 24 по 27 квітня 2024 року.

Зазначені обставини підтверджують отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 6 000 грн. за укладеним з позивачем кредитним договором.

За розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором [номер приховано] від 24.04.2024 року, станом на 08.07.2026 року склала 34 200,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. - за кредитом, 25 200,00 грн. - проценти та 3 000,00 грн. - пеня. Зі змісту розрахунку вбачається, що заборгованість заявлена позивачем до стягнення виникла станом на 29.01.2025 року включно за 281 день користування кредитом, а не за увесь період кредитування - 360 днів, як зазначено в п. 2.5. Договору). В зазначений період позивачем здійснювалось нарахування процентів за стандартною процентною ставкою - 1,5 % в день (у період з 24.04.2024 по 19.08.2024 включно); за ставкою 1 % в день -починаючи з 20.08.2024 року (з урахуванням обмежень НБУ (не більше 1 % в день).

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 08.09.2025 року ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» (ІКЮО 44127243) було перейменовано на ТОВ «ІННОВА-НОВА» (ІКЮО 44127243).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За правилами ст. 626, 628, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Законом України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (Закон № 675-VIII) на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною третьою ст. 5 Закону № 675-VIII установлено, що правочин не може бути визнано недійсним у зв`язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 11, 12 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається та відповідачем не спростовано, що 24.04.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ в електронній формі було укладено Договір надання грошових коштів у позику № [номер приховано]. Цей правочин відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача. Докази протилежного відсутні.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Згідно зі ст. 3 ЗУ «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена ст. 204 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.

У контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до ст. 81 ЦПК України.

Стороною відповідача не заперечується факт отримання кредитних коштів, при цьому, просте заперечення факту авторизації, верифікації та підписання договору є неспроможним. Без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вад волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем.

Стороною відповідача не надано жодних доказів несанкціонованого доступу до його особистого кабінету, використання його персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність його вільної волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що спірний кредитний договір, який був укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», так само як і при укладенні договору в паперовій формі, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст. 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ст. 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Кредитодавець у повному обсязі виконав свої зобов`язання за вищевказаним договором, надавши кредит відповідачу в розмірі 6 000 грн. Зазначений факт відповідачем не заперечується. Відповідач отримав кредитні кошти, однак вчасно їх не повернув, у зв`язку з чим виникла заборгованість перед кредитодавцем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Однак, вимоги позивача до задоволення в повному обсязі не підлягають.

Так, в своїх позовних вимогах позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 34 200,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. - за кредитом, 25 200,00 грн. - проценти та 3 000,00 грн. - пеня.

З Розрахунку позивача вбачається, що заборгованість за кредитним договором № [номер приховано] від 24.04.2024 року, заявлена позивачем до стягнення виникла в межах строку кредитування, станом на 29.01.2025 року включно, за 281 день користування кредитом. В зазначений період позивачем здійснювалось нарахування процентів за стандартною процентною ставкою - 1,5 % в день (у період з 24.04.2024 по 19.08.2024 включно); за ставкою 1 % в день - починаючи з 20.08.2024 року (з урахуванням обмежень НБУ (не більше 1 % в день).

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма була введена в дію ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX та набрала чинності 24 грудня 2023 року.

Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів - 2,5 % та 120 днів зі ставкою 1,5 %, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень ЗУ«Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Отже, при укладенні 24.04.2024 року Договору надання грошових коштів у позику № [номер приховано] кредитодавець не мав права визначати денну проценту ставку у розмірі, що перевищує 1 % на день. Тому, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок відсотків з врахуваням відсоткової ставки 1 % за 281 день строку кредитування (в межах заявлених позовних вимог).

Таким чином, за вказаний період часу, в межах заявлених позовних вимог, за 281 день користування кредитними коштами, відсотки складають 16 860,00 грн. (6 000,00 грн.*1 %*281 день).

Що стосується стягнення з відповідача пені в розмірі 3 000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З 24.02.2022 року відповідно до ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану.

15.03.2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України за № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України, щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ «Про споживче кредитування» доповнено п. 61, який містить аналогічні положення. Також забороняється «збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 Закону.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір з відповідачем було укладено 24.04.2024 року, тобто, після внесення змін до ЗУ "Про споживче кредитування".

Як вбачається із розрахунків заборгованості, нарахування відповідачу пені здійснювалось упродовж дії воєнного стану та її розмір становить 3 000,00 грн.

Відповідно до ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є ЦК України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (Постанова від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69).

Норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України (постанова Великої Палати ВС від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), постанова КЦС ВС від 08 листопада 2023 року у справі № 755/3412/22).

Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позову в частині стягнення із відповідача на користь позивача пені в розмірі 3 000,00 грн. необхідно відмовити.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість в загальному розмірі 22 860 грн., з яких: 6 000,00 грн. - заборгованість за кредитом та 16 860,00 грн. - заборгованість за процентами.

Такий висновок суду відповідатиме обставинам справи та буде справедливим по відношенню до обох сторін.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, а саме, у разі часткового задоволення позову - судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1 779,60 грн. судового збору, пропорційно до суми задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та керуючись статями 2, 10, 12, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА», код ЄДРПОУ: 44127243, місцезнаходження юридичної особи: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 10, поверх 2, офіс 5, заборгованість за Договором надання грошових коштів у позику № [номер приховано] від 24 квітня 2024 року в розмірі 22 860 (двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят) грн. та 1 779 (одну тисячу сімсот сімдесят дев`ять) грн. 60 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА», код ЄДРПОУ: 44127243, місцезнаходження юридичної особи: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 10, поверх 2, офіс 5;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя