ЄУН 387/948/17
Номер провадження 2-п/387/10/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2026 року селище Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі
головуючого судді Майстер І. П.
за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області заяву представника відповідача Сікорської І.С, в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23.11.2017 у цивільній справі № 387/948/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
УСТАНОВИВ:
06 жовтня 2026 року представник відповідача Сікорська І.С., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 листопада 2017 року у цивільній справі № 387/948/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Одночасно представник відповідача просила поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.
На обґрунтування заявлених вимог зазначила, що відповідач не знав про розгляд справи, судових повісток не отримував, участі у судових засіданнях не брав, копії позовної заяви та доданих до неї документів не отримував, а тому був позбавлений можливості надати суду свої заперечення та докази на їх підтвердження.
Зазначила, що заочним рішенням суду від 23 листопада 2017 року позов задоволено повністю та стягнуто із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 500360258 від 08 квітня 2013 року в розмірі 55 657 грн 84 коп., а також судові витрати в розмірі 1600 гривень.
На думку представника відповідача, позивачем не надано належних та допустимих доказів переходу до нього права грошової вимоги за кредитним договором, зокрема доказів виконання сторонами договору факторингу в частині оплати за відступлене право вимоги.
Крім того, представник відповідача вказувала на відсутність у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували фактичне перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача або їх видачу, а також на неправильність нарахування заборгованості та процентів за користування кредитом.
Щодо поважності причин пропуску строку на подання заяви представник відповідача зазначила, що заочне рішення відповідачу не вручалося, про його існування він дізнався лише після ознайомлення з матеріалами справи. 15 вересня 2026 року представник відповідача звернулася до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи, однак відповідні документи в електронному суді були відсутні. 29 вересня 2026 року відскановані матеріали справи стали доступними для ознайомлення, після чого 06 жовтня 2026 року було подано заяву про перегляд заочного рішення.
Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» подала до суду письмові заперечення, у яких просила відмовити в задоволенні заяви.
У запереченнях зазначила, що відповідач особисто підписав анкету-заяву та кредитний договір, був ознайомлений з умовами кредитування, отримав відповідну інформацію щодо вартості кредиту та своїх зобов`язань.
Також представник позивача вказала, що судові повістки неодноразово направлялися відповідачу за адресою його зареєстрованого місця проживання, однак поштові відправлення поверталися до суду з відміткою «адресат не проживає». Крім того, судові повістки направлялися голові Піщанобрідської сільської ради для вручення відповідачу, про що в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштових відправлень.
Вважала, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, а причини його неявки та неподання заперечень не є поважними.
Також представник позивача посилалася на укладений договір факторингу та реєстр боржників, якими, на її думку, підтверджується перехід до позивача права вимоги за спірним кредитним договором.
У додаткових поясненнях представник відповідача заперечила проти доводів позивача, наголосивши, що отримання судової кореспонденції посадовою особою сільської ради не підтверджує фактичного вручення судової повістки безпосередньо відповідачу. Також зазначила, що позивачем не надано доказів вручення відповідачу копії заочного рішення та постанов про відкриття виконавчого провадження чи арешт рахунків.
Представник заявника та заявник у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду заяви повідомлені належним чином.
Представник позивача в судове засідання також не з`явилася, про дату, час і місце розгляду заяви повідомлена належним чином. Подані нею письмові заперечення містяться в матеріалах справи.
Відповідно до частини першої статті 287 ЦПК України неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви про перегляд заочного рішення.
Дослідивши матеріали цивільної справи, заяву про перегляд заочного рішення, письмові заперечення позивача та додаткові пояснення представника відповідача, суд доходить таких висновків.
Щодо поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд зазначає таке.
Судом установлено, що 23 листопада 2017 року Добровеличківським районним судом Кіровоградської області ухвалено заочне рішення у цивільній справі № 387/948/17, яким позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю.
Згідно із зазначеним рішенням із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 500360258 від 08 квітня 2013 року в розмірі 55 657 грн 84 коп. та судові витрати в розмірі 1600 гривень.
Відповідно до частини другої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно з частиною третьою статті 284 ЦПК України учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Крім того, відповідно до частини четвертої цієї статті строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений також у разі його пропуску з інших поважних причин.
Як убачається з матеріалів справи, доказів вручення ОСОБА_1 повного тексту заочного рішення від 23 листопада 2017 року матеріали справи не містять.
Водночас представник відповідача зазначила, що доступ до відсканованих матеріалів справи в електронному суді було отримано 29 вересня 2026 року, а вже 06 жовтня 2026 року подано заяву про перегляд заочного рішення.
За таких обставин, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів вручення відповідачу повного тексту заочного рішення та звернення представника відповідача із заявою невдовзі після отримання доступу до матеріалів справи, суд вважає причини пропуску строку поважними та доходить висновку про наявність підстав для його поновлення.
Щодо наявності підстав для скасування заочного рішення, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Отже, для скасування заочного рішення необхідна наявність передбачених цією нормою процесуальних передумов у їх сукупності: поважність причин неявки відповідача та неподання ним відзиву, а також наявність доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Саме по собі незгодження відповідача із заочним рішенням, наведення інших правових аргументів або критика оцінки доказів, здійсненої судом під час розгляду справи, не є безумовною підставою для його скасування.
Як убачається з матеріалів справи, на час розгляду справи у 2017 році зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 було село Піщаний Брід Добровеличківського району Кіровоградської області.
Зазначена адреса також була вказана у позовній заяві та кредитному договорі, укладеному між відповідачем і первісним кредитором.
Судом установлено, що копію ухвали про відкриття провадження у справі, судову повістку та матеріали позову було направлено відповідачу рекомендованим поштовим відправленням за адресою його зареєстрованого місця проживання. Вказане поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат не проживає».
Крім того, матеріали справи містять відомості про направлення судових повісток до Піщанобрідської сільської ради для вручення відповідачу та повідомлення про отримання відповідного поштового відправлення посадовою особою цього органу.
Оцінюючи зазначені обставини, суд ураховує, що процесуальні дії щодо повідомлення відповідача здійснювалися у 2017 році, тобто до набрання чинності ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Відповідно до частини третьої статті 76 ЦПК України у редакції, чинній на час направлення судових повісток, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручали будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживали разом із нею, а за їх відсутності - відповідній житлово-експлуатаційній організації або виконавчому органу місцевого самоврядування.
Отже, законодавством, чинним на час здійснення відповідних процесуальних дій, передбачалася можливість вручення судової повістки через відповідний виконавчий орган місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.
За таких обставин саме по собі посилання представника відповідача на те, що судову кореспонденцію отримала посадова особа органу місцевого самоврядування, а не особисто ОСОБА_1 , не спростовує дотримання судом передбаченого на той час порядку судового виклику.
Водночас суд ураховує, що відповідач не повідомляв суд про зміну свого зареєстрованого місця проживання, а доказів існування об`єктивних перешкод для отримання ним судової кореспонденції матеріали заяви не містять.
Таким чином, доводи представника відповідача про те, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, не знайшли достатнього підтвердження під час розгляду заяви.
Суд також звертає увагу, що відсутність доказів вручення відповідачу копії заочного рішення стосується питання обчислення та поновлення строку на подання заяви про його перегляд, однак сама по собі не свідчить про неналежне повідомлення відповідача про судове засідання, яке відбулося у 2017 році.
Щодо доводів представника відповідача про відсутність належних доказів переходу до позивача права вимоги за кредитним договором, суд зазначає таке.
Із поданої заяви та додаткових пояснень убачається, що відповідач ставить під сумнів належність позивача як кредитора, посилаючись на відсутність доказів виконання договору факторингу в частині оплати за відступлене право вимоги, а також на відсутність первинних бухгалтерських документів, які підтверджували б фактичне отримання ним кредитних коштів.
Разом із тим відповідно до матеріалів справи позивач у своїх запереченнях посилається на договір факторингу та реєстр боржників, якими, на його думку, підтверджується перехід до нього права вимоги за відповідним кредитним договором.
Суд зазначає, що питання дійсності договору факторингу, моменту переходу права вимоги, обсягу переданих прав, виконання сторонами умов такого договору, а також належності та достатності доказів видачі кредитних коштів і правильності розрахунку заборгованості належать до предмета доказування під час вирішення спору по суті.
Водночас сама по собі вказівка відповідача на відсутність у матеріалах справи окремих первинних бухгалтерських документів без подання конкретних доказів, які б спростовували факт отримання кредиту, існування зобов`язання або обсяг заборгованості, не є достатньою підставою для висновку про наявність доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи в розумінні статті 288 ЦПК України.
Посилання представника відповідача на неправильність нарахування процентів та невідповідність розміру заборгованості вимогам законодавства також фактично зводяться до незгоди з правовою оцінкою обставин спору та висновками, викладеними у заочному рішенні.
При цьому представником відповідача не наведено конкретного альтернативного розрахунку заборгованості, не подано документів, які б підтверджували здійснення відповідачем платежів за кредитним договором або спростовували визначений позивачем розмір боргу.
Суд наголошує, що процедура перегляду заочного рішення не є повторним розглядом справи по суті та не передбачає автоматичного скасування рішення лише з підстав незгоди відповідача з висновками суду.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08 липня 2026 року у справі № 234/5301/14, під час вирішення питання про скасування заочного рішення суд має перевірити як поважність причин неявки відповідача та неподання ним відзиву, так і наявність доказів по суті спору, які потенційно можуть змінити висновки суду, викладені в заочному рішенні.
Отже, у цьому випадку судом не встановлено передбаченої статтею 288 ЦПК України сукупності підстав для скасування заочного рішення.
Доводи представника відповідача про неналежність позивача, відсутність первинних бухгалтерських документів та неправильність розрахунку заборгованості можуть бути предметом перевірки суду під час апеляційного перегляду заочного рішення, однак за відсутності належного обґрунтування поважності причин неявки відповідача та неподання відзиву не утворюють самостійної підстави для його скасування в порядку статті 288 ЦПК України.
Таким чином, суд доходить висновку, що заява представника відповідача про перегляд заочного рішення підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до частини третьої статті 287 ЦПК України за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 127, 258-261, 284-288 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Заяву ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 листопада 2017 року у цивільній справі № 387/948/17.
Заяву представника відповідача ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23 листопада 2017 року у цивільній справі № 387/948/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Роз`яснити відповідачу, що відповідно до частини четвертої статті 287 ЦПК України заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України, при цьому строк на його апеляційне оскарження починає відраховуватися з дня постановлення цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області Майстер І. П.