ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
УХВАЛА
З ПИТАНЬ ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ
05 листопада 2026 року Справа № 280/11617/26
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження заяву Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про залищення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
30 жовтня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 31.12.2019 року у належному та повному обсязі;
зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення: з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно з застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку грошового забезпечення - січень 2008 року; з 01.03.2018 по 31.12.2019 з застосуванням норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 за вирахуванням раніше сплачених сум з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
Ухвалою суду від 03 листопада 2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано у Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області докази по справі.
04 листопада 2026 року до суду надійшла заява, в якій Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області просить залишити без розгляду позовну заяву по справі № 280/11617/26.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що розмір грошового забезпечення, як і розмір відповідної допомоги (компенсації), відомий його отримувачу під час отримання відповідної виплати, отже саме з моменту не отримання грошового забезпечення (компенсаційної виплати) у неналежному розмірі Позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав. До матеріалів позовної заяви Позивачем долучено лише лист-відповідь ГУ ДСНС України у Запорізькій області від 26.06.2026 №53 001-5001/53 08 «Про направлення копій запитуваних документів», проте представником Позивача не надано попередній лист-відповідь ГУ ДСНС України у Запорізькій області від 19.06.2026 №53 001-4779/53 08 з якого вбачається, що 25.07.2025 ОСОБА_1 був отриманий грошовий атестат №125 з повною інформацією грошового забезпечення в розрізі кожної суми. Із запитом про отримання відомостей, які цей документ (у силу нормативно правового регулювання) не містив, однак інформацію про які потребував позивач для звернення до суду за захистом своїх прав, було направлено відповідачеві лише 15.05.2026, тобто майже через 10 місяців після ознайомлення зі змістом документа «про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні» (у значенні ч. 2 ст.233 КЗпП України). Правової норми, яка б зобов`язувала відповідача при звільненні позивача видавати йому документ іншого змісту (з іншими відомостями), цитовані нормативно правові акти не містять. Позивач не навів аргументів, які б переконливо вказували на те, що він протягом такого тривалого часу дійсно не міг звернутися до суду, а зробив це одразу, отримавши таку змогу. З урахуванням такого надміру тривалого строку зазначені обставини мають бути дійсно вагомими і доведеними, проте під час судового розгляду їх існування не підтвердилося. Звертає увагу на значний проміжок часу між датою звільнення позивача зі служби цивільного захисту (11.07.2025) та датою, коли представником позивача почали вчинятися адвокатські запити (15.05.2026). Тобто, майже рік роки з дати звільнення зі служби Позивачем чи його представником не вчинялось будь-яких дій для вирішення спірного питання. Водночас, позивачу недостатньо лише послатися на необізнаність про порушення його прав. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду своєчасно.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи заяви про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.3 ст.122 КАС України).
Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
З 19.07.2022 редакція ст.233 Кодексу законів про працю України не містить частини 2 наступного змісту - "У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.".
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України).
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України).
Згідно з п.1 Глави XIX "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
При цьому, строк звернення до суду у спорах щодо грошового забезпечення за період, що передує 19.07.2022 у розумінні Верховного Суду є необмеженим законодавством, оскільки застосуванню підлягає ст.233 КЗпП України у редакції до 19.07.2022 (постанова від 20.12.2024 у справі №440/6875/24 (адміністративне провадження №К/990/36888/24)).
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи, що предметом спору у даній справі є індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та на час виникнення спірних правовідносин ч.2 ст.233 КЗпП України діяла в редакції до 19.07.2022, то строк звернення до суду у розумінні Верховного Суду є необмеженим законом.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин судом враховано висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах: Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі №380/25141/23 (адміністративне провадження №К/990/21158/24); Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі №440/6875/24 (адміністративне провадження №К/990/36888/24); Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №160/30568/24.
Таким чином, позивачем не пропущено строк звернення з позовом до адміністративного суду.
З вказаних підстав суд вважає, що заява відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.160, 240, 241-243, 248 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про залишення позовної заяви без розгляду по адміністративній справі № 280/11617/26 - відмовити.
Копію ухвали суду надіслати учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Ж.М. Чернова